⚖️Суд розглядав справу за конституційною скаргою Сергія Гнезділова
Другий сенат 1 жовтня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Гнезділова Сергія Олексійовича.
🔸 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Суддя повідомив, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина восьма статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), згідно з якою „під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402–405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів убачається таке.
🔸Слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань 10 жовтня 2024 року вручив Гнезділову С.О. повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, визначеного частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 11 жовтня 2024 року застосував до Гнезділова С.О. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті, а ухвалою від 29 листопада 2024 року – продовжив Гнезділову С.О. строк тримання під вартою, без визначення суми застави.
Київський апеляційний суд ухвалою від 25 грудня 2024 року залишив без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року, а апеляційну скаргу захисника, що діє в інтересах Гнезділова С.О., – без задоволення.
Шевченківський районний суд міста Дніпра (раніше – Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська) ухвалою від 23 січня 2025 року звільнив Гнезділова С.О. від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, визначеного частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, на підставі частини п’ятої статті 401 цього кодексу, кримінальне провадження – закрив, а застосований раніше до Гнезділова С.О. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – скасував та негайно звільнив його з-під варти в залі суду.
🔸 Заявник твердить, що оспорювані приписи Кодексу порушують принцип рівності громадян перед законом (стаття 24 Конституції України), оскільки під час дії воєнного стану ставлять військовослужбовців, зокрема тих, які вчинили такі кримінальні правопорушення як непокора, самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство, у нерівне становище та прирівнюють їх до особливо небезпечних злочинців, які становлять загрозу суспільству, що є дискримінацією за сферою діяльності.
На його переконання, внаслідок таких дискримінаційних приписів Кодексу до військовослужбовців, які скоїли кримінальні правопорушення, визначені статтями 402–405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовують тільки найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права на внесення застави, чим порушено, без належного обґрунтування, його право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване статтею 29 Конституції України.
🔸 Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення підготовлено запити, зокрема, до органів державної влади, закладів вищої освіти, а також вчених, які входять до складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України. Про зміст висловлених позицій буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
У пленарному засіданні взяли участь уповноважені особи, які діють від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокати Анастасія Бурковська, Ілля Подворний, громадяни України.
https://cutt.ly/Vr1Orf7I
Другий сенат 1 жовтня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Гнезділова Сергія Олексійовича.
🔸 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Суддя повідомив, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина восьма статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), згідно з якою „під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402–405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів убачається таке.
🔸Слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань 10 жовтня 2024 року вручив Гнезділову С.О. повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, визначеного частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 11 жовтня 2024 року застосував до Гнезділова С.О. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті, а ухвалою від 29 листопада 2024 року – продовжив Гнезділову С.О. строк тримання під вартою, без визначення суми застави.
Київський апеляційний суд ухвалою від 25 грудня 2024 року залишив без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року, а апеляційну скаргу захисника, що діє в інтересах Гнезділова С.О., – без задоволення.
Шевченківський районний суд міста Дніпра (раніше – Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська) ухвалою від 23 січня 2025 року звільнив Гнезділова С.О. від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, визначеного частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, на підставі частини п’ятої статті 401 цього кодексу, кримінальне провадження – закрив, а застосований раніше до Гнезділова С.О. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – скасував та негайно звільнив його з-під варти в залі суду.
🔸 Заявник твердить, що оспорювані приписи Кодексу порушують принцип рівності громадян перед законом (стаття 24 Конституції України), оскільки під час дії воєнного стану ставлять військовослужбовців, зокрема тих, які вчинили такі кримінальні правопорушення як непокора, самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство, у нерівне становище та прирівнюють їх до особливо небезпечних злочинців, які становлять загрозу суспільству, що є дискримінацією за сферою діяльності.
На його переконання, внаслідок таких дискримінаційних приписів Кодексу до військовослужбовців, які скоїли кримінальні правопорушення, визначені статтями 402–405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовують тільки найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права на внесення застави, чим порушено, без належного обґрунтування, його право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване статтею 29 Конституції України.
🔸 Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення підготовлено запити, зокрема, до органів державної влади, закладів вищої освіти, а також вчених, які входять до складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України. Про зміст висловлених позицій буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
У пленарному засіданні взяли участь уповноважені особи, які діють від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокати Анастасія Бурковська, Ілля Подворний, громадяни України.
https://cutt.ly/Vr1Orf7I
⚖️ Суд розглядав справи за конституційними скаргами. Колегія суддів постановила ухвали
У середу, 1 жовтня 2025 року, Другий сенат на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:
➖ Касмініна Олександра Володимировича щодо конституційності підпунктів „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
➖ Гнезділова Сергія Олексійовича щодо конституційності частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України;
➖Алексеєнка Віталія Васильовича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, окремого припису статті 336 Кримінального кодексу України, Іванущенка Сергія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 1, окремого припису частини першої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“.
✔️Суд дослідив матеріали справ на відкритих частинах і перейшов до закритих частин пленарних засідань.
▪️Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справу за конституційними скаргами Довженка Віктора Васильовича, Прищепи Валентини Йосипівни, Войтевич Раїси Миколаївни, Гримашевича Андрія Володимировича, Ковтуновича Василя Андрійовича та справу за конституційною скаргою Невмержицького Павла Володимировича щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“.
▪️Другий сенат на засіданні продовжив розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сивухіна Григорія Сергійовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України. Його розгляд Суд продовжить на одному з наступних засідань.
▪️Крім того, відбулося засідання Другої колегії суддів Першого сенату, на якому було постановлено ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Євценка Романа Ігоровича щодо конституційності пунктів 57, 58, 59 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII у редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри“ від 9 грудня 2023 року № 3511–ІХ;
➖Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Євро Смарт Пауер“ щодо конституційності припису частини третьої статті 56 Закону України ,,Про захист економічної конкуренції“ в редакції до внесення змін Законом України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України“ від 9 серпня 2023 року № 3295–IX.
У середу, 1 жовтня 2025 року, Другий сенат на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:
➖ Касмініна Олександра Володимировича щодо конституційності підпунктів „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
➖ Гнезділова Сергія Олексійовича щодо конституційності частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України;
➖Алексеєнка Віталія Васильовича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, окремого припису статті 336 Кримінального кодексу України, Іванущенка Сергія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 1, окремого припису частини першої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“.
✔️Суд дослідив матеріали справ на відкритих частинах і перейшов до закритих частин пленарних засідань.
▪️Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справу за конституційними скаргами Довженка Віктора Васильовича, Прищепи Валентини Йосипівни, Войтевич Раїси Миколаївни, Гримашевича Андрія Володимировича, Ковтуновича Василя Андрійовича та справу за конституційною скаргою Невмержицького Павла Володимировича щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“.
▪️Другий сенат на засіданні продовжив розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сивухіна Григорія Сергійовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України. Його розгляд Суд продовжить на одному з наступних засідань.
▪️Крім того, відбулося засідання Другої колегії суддів Першого сенату, на якому було постановлено ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Євценка Романа Ігоровича щодо конституційності пунктів 57, 58, 59 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII у редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри“ від 9 грудня 2023 року № 3511–ІХ;
➖Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Євро Смарт Пауер“ щодо конституційності припису частини третьої статті 56 Закону України ,,Про захист економічної конкуренції“ в редакції до внесення змін Законом України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України“ від 9 серпня 2023 року № 3295–IX.
⚖️ Суд розглядає справу за конституційними скаргами щодо проходження військової служби з урахуванням релігійних переконань
Другий сенат 1 жовтня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційними скаргами Алексеєнка Віталія Васильовича та Іванущенка Сергія Вікторовича.
🔹 Під час пленарного засідання судді-доповідачі у справі Олег Первомайський і Сергій Різник повідомили про зміст конституційних скарг та обґрунтування заявників, які оспорюють окремі приписи Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“ від 12 грудня 1991 року № 1975–ХІІ (далі – Закон), а також Кримінального кодексу України (далі – Кодекс).
🔹За словами судді-доповідача Олега Первомайського, предметом конституційного контролю у справі за конституційною скаргою Сергія Іванущенко є частина перша статті 1 Закону, за якою „альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов’язку перед суспільством“, а також окремий припис частини першої статті 4 Закону, згідно з яким „на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Сергій Іванущенко у лютому 2024 року пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої отримав висновок про визнання його придатним для проходження військової служби. Заявник, посилаючись на свої релігійні переконання, подав до першого відділу Сумського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (м. Білопілля) (далі – перший відділ Сумського РТЦК та СП) заяву та довідку, видану релігійною організацією „Релігійний центр Свідків Єгови в Україні“, з якої вбачається, що з 25 листопада 2023 року він є присвяченим охрещеним служителем „Релігійного об’єднання Свідків Єгови в Україні“. У лютому 2024 року йому вручили повістку про явку до першого відділу Сумського РТЦК та СП для подальшого направлення у військову частину для проходження військової служби під час мобілізації. Його попередили про кримінальну відповідальність у разі відмови від проходження військової служби. У визначений день Сергій Іванущенко не з’явився до першого відділу Сумського РТЦК та СП.
Білопільський районний суд Сумської області вироком від 28 березня 2024 року визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 336 Кримінального кодексу України щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
Суд першої інстанції визнав, зокрема, безпідставними доводи заявника про неможливість проходження військової служби у зв’язку з релігійними переконаннями та зауважив, що статті 1, 4 Закону встановлюють можливість заміни лише строкової військової служби на альтернативну (невійськову) службу, оскільки відповідно до Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу“ строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період – це два самостійні види військової служби.
Сумський апеляційний суд залишив без зміни вирок Білопільського районного суду Сумської області від 28 березня 2024 року. Верховний Суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та залишив їх без змін.
Другий сенат 1 жовтня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційними скаргами Алексеєнка Віталія Васильовича та Іванущенка Сергія Вікторовича.
🔹 Під час пленарного засідання судді-доповідачі у справі Олег Первомайський і Сергій Різник повідомили про зміст конституційних скарг та обґрунтування заявників, які оспорюють окремі приписи Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“ від 12 грудня 1991 року № 1975–ХІІ (далі – Закон), а також Кримінального кодексу України (далі – Кодекс).
🔹За словами судді-доповідача Олега Первомайського, предметом конституційного контролю у справі за конституційною скаргою Сергія Іванущенко є частина перша статті 1 Закону, за якою „альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов’язку перед суспільством“, а також окремий припис частини першої статті 4 Закону, згідно з яким „на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Сергій Іванущенко у лютому 2024 року пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої отримав висновок про визнання його придатним для проходження військової служби. Заявник, посилаючись на свої релігійні переконання, подав до першого відділу Сумського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (м. Білопілля) (далі – перший відділ Сумського РТЦК та СП) заяву та довідку, видану релігійною організацією „Релігійний центр Свідків Єгови в Україні“, з якої вбачається, що з 25 листопада 2023 року він є присвяченим охрещеним служителем „Релігійного об’єднання Свідків Єгови в Україні“. У лютому 2024 року йому вручили повістку про явку до першого відділу Сумського РТЦК та СП для подальшого направлення у військову частину для проходження військової служби під час мобілізації. Його попередили про кримінальну відповідальність у разі відмови від проходження військової служби. У визначений день Сергій Іванущенко не з’явився до першого відділу Сумського РТЦК та СП.
Білопільський районний суд Сумської області вироком від 28 березня 2024 року визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 336 Кримінального кодексу України щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
Суд першої інстанції визнав, зокрема, безпідставними доводи заявника про неможливість проходження військової служби у зв’язку з релігійними переконаннями та зауважив, що статті 1, 4 Закону встановлюють можливість заміни лише строкової військової служби на альтернативну (невійськову) службу, оскільки відповідно до Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу“ строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період – це два самостійні види військової служби.
Сумський апеляційний суд залишив без зміни вирок Білопільського районного суду Сумської області від 28 березня 2024 року. Верховний Суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та залишив їх без змін.
Автор клопотання вважає, що Закон у цілому та, зокрема, оспорювані його приписи суперечать принципу юридичної визначеності (як складовій принципу верховенства права), а також порушують його права мати релігійні переконання, несумісні із виконанням військового обов’язку, право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою, а також право на свободу та особисту недоторканність, повагу людської гідності та право не бути підданим покаранню, що її принижує.
📑 Суддя-доповідач також повідомив, що Другий сенат Ухвалою від 22 липня 2025 року об’єднав справи за конституційними скаргами Віталія Алексеєнка та Сергія Іванущенка в одне конституційне провадження.
📑 Суддя-доповідач також повідомив, що Другий сенат Ухвалою від 22 липня 2025 року об’єднав справи за конституційними скаргами Віталія Алексеєнка та Сергія Іванущенка в одне конституційне провадження.
Під час пленарного засідання із змістом конституційної скарги Віталія Алексеєнка ознайомив суддя-доповідач Сергій Різник. Він зазначив, що заявник оспорює статтю 1, окремий припис статті 2 Закону та окремий припис статті 336 Кодексу.Згідно із частиною другою статті 1 Закону „в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень“. Відповідно до статті 2 Закону право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
Окремий припис статті 336 Кодексу встановлює кримінальну відповідальність за „ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період“.
Як зазначив суддя, на думку заявника, оспорювані приписи Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24, статтям 35, 64 Конституції України, а окремий припис статті 336 Кодексу – статті 35, частині другій статті 62 Конституції України.
За словами судді-доповідача, під час проведення мобілізації військовозобов’язаного Віталія Алексеєнка визнано придатним за віком і станом здоров’я для проходження військової служби та у встановленому законом порядку йому двічі вручено повістку про обов’язок з’явитися на призовну дільницю для призову „по мобілізації до Збройних Сил України“, проте він відмовився „убувати до військової частини“ для проходження військової служби з огляду на те, що військова служба суперечить його релігійним переконанням.
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області вироком, залишеним без зміни ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду, визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, установленого статтею 336 Кодексу та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, а також на підставі статті 75 Кодексу звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю один рік і шість місяців та покладенням на нього окремих обов’язків.
Верховний Суд касаційну скаргу засудженого Віталія Алексеєнка залишив без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду – без зміни.
Суб’єкт права на конституційну скаргу, обґрунтовуючи неконституційність частини першої статті 1 Закону, наголошує, що „оскільки оспорюваний припис визначає заміну альтернативною (невійськовою) службою лише строкової військової служби, якої в України на сьогодні не існує, це повністю унеможливлює реалізацію конституційного права, визначеного частиною четвертою статті 35 Конституції України“.
Щодо неконституційності частини другої статті 1 Закону заявник твердить, що право громадян на проходження альтернативної служби як юридичний засіб забезпечення рівності перед законом за статтею 24 Конституції України не підлягає обмеженням в умовах воєнного або надзвичайного стану за частиною другою статті 64 Конституції України, а тому передбачення можливості встановлення таких обмежень вказаним приписом є неконституційним.
Неконституційність окремого припису статті 336 Кодексу Віталій Алексеєнко вбачає, зокрема, в тому, що цей припис Кодексу уможливлює „притягнення до кримінальної відповідальності за відмову від призову на військову службу громадян, які мають релігійні переконання, що суперечать виконанню військового обов’язку“.
У пленарному засіданні взяли участь уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу Сергія Іванущенка, адвокат Вадим Карпов, інші громадяни України.
https://cutt.ly/6r1SeKdf
Неконституційність окремого припису статті 336 Кодексу Віталій Алексеєнко вбачає, зокрема, в тому, що цей припис Кодексу уможливлює „притягнення до кримінальної відповідальності за відмову від призову на військову службу громадян, які мають релігійні переконання, що суперечать виконанню військового обов’язку“.
Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
У пленарному засіданні взяли участь уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу Сергія Іванущенка, адвокат Вадим Карпов, інші громадяни України.
https://cutt.ly/6r1SeKdf
📚 До Всеукраїнського дня бібліотек у Конституційному Суді України презентовано наукове видання
У Конституційному Суді України 30 вересня 2025 року відбулися заходи, приурочені Всеукраїнському дню бібліотек, як нагадування про невичерпну цінність знань, книги та бібліотечної справи для розвитку суспільства й держави.
Участь у заході взяли керівник Секретаріату Суду Віктор Бесчастний, його заступниця Лариса Бірюк, працівники структурних підрозділів Секретаріату Суду та патронатних служб суддів.
▪️ Вітаючи присутніх, Віктор Бесчастний підкреслив, що бібліотеки – це не лише сховища книжок, а й осередки збереження культури, науки, права, джерела натхнення та духовного розвитку для кожної людини. Саме бібліотеки забезпечують доступ до знань, формують інтелектуальний простір та сприяють розвитку критичного мислення.
У цей символічний день у стінах Конституційного Суду України відбулася презентація монографії доцентки кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка, докторки юридичних наук Тамари Дудаш на тему „Правова аргументація: загальнотеоретична характеристика“.
▪️ Авторка монографії, науковиця з багаторічним досвідом, представила працю, у якій висвітлено особливості правової аргументації в основних видах юридичної діяльності (правотворчій, правотлумачній, правозастосовчій) та досліджено приклади такої аргументації. Монографія розкриває зміст понять аргументації й правової аргументації та їхнє співвідношення з суміжними поняттями правового обґрунтування, доказування, пояснювання, мотивування, переконування.
Тамара Дудаш узагальнила і запропонувала загальнотеоретичну модель правової аргументації, яка охоплює такі елементи, як: склад правового аргументування, інструменти правового аргументування, реконструювання й оцінювання правової аргументації за запропонованою методикою.
📖 Монографія розрахована на науковців, юристів-практиків, суддів, здобувачів юридичної освіти, правотворців і правотлумачів.
У Конституційному Суді України 30 вересня 2025 року відбулися заходи, приурочені Всеукраїнському дню бібліотек, як нагадування про невичерпну цінність знань, книги та бібліотечної справи для розвитку суспільства й держави.
Участь у заході взяли керівник Секретаріату Суду Віктор Бесчастний, його заступниця Лариса Бірюк, працівники структурних підрозділів Секретаріату Суду та патронатних служб суддів.
▪️ Вітаючи присутніх, Віктор Бесчастний підкреслив, що бібліотеки – це не лише сховища книжок, а й осередки збереження культури, науки, права, джерела натхнення та духовного розвитку для кожної людини. Саме бібліотеки забезпечують доступ до знань, формують інтелектуальний простір та сприяють розвитку критичного мислення.
У цей символічний день у стінах Конституційного Суду України відбулася презентація монографії доцентки кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка, докторки юридичних наук Тамари Дудаш на тему „Правова аргументація: загальнотеоретична характеристика“.
▪️ Авторка монографії, науковиця з багаторічним досвідом, представила працю, у якій висвітлено особливості правової аргументації в основних видах юридичної діяльності (правотворчій, правотлумачній, правозастосовчій) та досліджено приклади такої аргументації. Монографія розкриває зміст понять аргументації й правової аргументації та їхнє співвідношення з суміжними поняттями правового обґрунтування, доказування, пояснювання, мотивування, переконування.
Тамара Дудаш узагальнила і запропонувала загальнотеоретичну модель правової аргументації, яка охоплює такі елементи, як: склад правового аргументування, інструменти правового аргументування, реконструювання й оцінювання правової аргументації за запропонованою методикою.
📖 Монографія розрахована на науковців, юристів-практиків, суддів, здобувачів юридичної освіти, правотворців і правотлумачів.
Суд провів 112 засідань та ухвалив 197 актів: результати роботи Суду за вересень
🔸 У вересні 2025 року в Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 112 засідань, з них:
▪️7 закритих частин пленарних засідань, 1 пленарне засідання та 3 засідання Великої палати Суду;
▪️3 спеціальних пленарних засідання Суду та 4 засідань Суду;
▪️4 відкриті частини пленарних засідань, 1 закрита частина пленарного засідання, 13 засідань Першого сенату Суду;
▪️12 відкритих частин пленарних засідань, 12 закритих частин пленарних засідань, 4 пленарних засідання та 24 засідань Другого сенату Суду;
▪️24 засідання колегій суддів Першого та Другого сенатів Суду.
🔸 На цих засіданнях Суд ухвалив 197 актів, з них:
▪️1 рішення Другого сенату Суду;
▪️97 ухвал Великої палати Суду;
▪️6 постанов Суду;
▪️11 ухвал Першого сенату Суду;
▪️20 ухвал Другого сенату Суду;
▪️62 ухвали колегій суддів сенатів Суду.
📝 До Суду за цей період надійшло 6 конституційних подань та 39 конституційних скарг. За результатами попереднього перевіряння 6 конституційних подань та 19 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернули 20 конституційних скарг як такі, що за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝 Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 59 відповідей на запити на публічну інформацію та звернення громадян.
Детальна інформація щодо результатів розгляду справ за посиланням: https://ccu.gov.ua/events.
🔸 У вересні 2025 року в Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 112 засідань, з них:
▪️7 закритих частин пленарних засідань, 1 пленарне засідання та 3 засідання Великої палати Суду;
▪️3 спеціальних пленарних засідання Суду та 4 засідань Суду;
▪️4 відкриті частини пленарних засідань, 1 закрита частина пленарного засідання, 13 засідань Першого сенату Суду;
▪️12 відкритих частин пленарних засідань, 12 закритих частин пленарних засідань, 4 пленарних засідання та 24 засідань Другого сенату Суду;
▪️24 засідання колегій суддів Першого та Другого сенатів Суду.
🔸 На цих засіданнях Суд ухвалив 197 актів, з них:
▪️1 рішення Другого сенату Суду;
▪️97 ухвал Великої палати Суду;
▪️6 постанов Суду;
▪️11 ухвал Першого сенату Суду;
▪️20 ухвал Другого сенату Суду;
▪️62 ухвали колегій суддів сенатів Суду.
📝 До Суду за цей період надійшло 6 конституційних подань та 39 конституційних скарг. За результатами попереднього перевіряння 6 конституційних подань та 19 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернули 20 конституційних скарг як такі, що за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝 Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 59 відповідей на запити на публічну інформацію та звернення громадян.
Детальна інформація щодо результатів розгляду справ за посиланням: https://ccu.gov.ua/events.