⚖️ Суд розглядає справу щодо конституційності положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“
Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочала розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“.
🔸 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря поінформувала, що Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статтям 6, 8, частині першій статті 126, статті 130 Конституції України абзац п’ятий частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“ від 19 листопада 2024 року № 4059–ІХ (далі – Закон) щодо встановлення з 1 січня 2025 року прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні.
На думку суб’єкта права на конституційне подання, оспорюване положення Закону „фактично змінює правове регулювання з питань суддівської винагороди, яке визначене в спеціальному законодавчому акті“ – Законі України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII.
🔸У конституційному поданні Верховний Суд також зазначає, що, ухваливши Закон, „законодавець фактично вcтановив інший (менший) розмір винагороди судді, тим самим звузив гарантії незалежності суддів, що суперечить приписам частини першої статті 126 Конституції України“.
Суддя-доповідач також повідомила, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи підготовлено запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, а також науковців, які входять до складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, з проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційному поданні. Про зміст відповідей буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🔸 На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.
Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочала розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“.
🔸 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря поінформувала, що Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статтям 6, 8, частині першій статті 126, статті 130 Конституції України абзац п’ятий частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“ від 19 листопада 2024 року № 4059–ІХ (далі – Закон) щодо встановлення з 1 січня 2025 року прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні.
На думку суб’єкта права на конституційне подання, оспорюване положення Закону „фактично змінює правове регулювання з питань суддівської винагороди, яке визначене в спеціальному законодавчому акті“ – Законі України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII.
🔸У конституційному поданні Верховний Суд також зазначає, що, ухваливши Закон, „законодавець фактично вcтановив інший (менший) розмір винагороди судді, тим самим звузив гарантії незалежності суддів, що суперечить приписам частини першої статті 126 Конституції України“.
Суддя-доповідач також повідомила, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи підготовлено запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, а також науковців, які входять до складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, з проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційному поданні. Про зміст відповідей буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🔸 На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.
⚖️ Суд розглядає справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо стягнення судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду
Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду.
📑 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Оксана Грищук повідомила, що Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами (далі – Закон).
📑 Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляється. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону встановлено розміри ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, а саме: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Автор клопотання стверджує, що оспорювані положення Закону суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України та обмежують право на справедливий суд.
▪️Як зазначила суддя-доповідач, зі змісту конституційного подання та долучених до нього матеріалів убачається, що Верховний Суд наводить аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних положень Закону, якими, зокрема, передбачено справляння судового збору за подання в адміністративному провадженні заяв про здійснення судового контролю щодо виконання суб’єктами владних повноважень судових рішень, ухвалених не на їх користь, а також апеляційних та касаційних скарг на ухвали про відмову у задоволенні таких заяв.
Верховний Суд наголошує, що відповідно до Закону за подання заяви в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не стягується, однак за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, прийняту за результатами розгляду таких заяв, справляється судовий збір.
▪️На його переконання, оспорювані положення Закону суперечать наведеним нормам Конституції України, оскільки уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвали суду, постановлені у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Верховний Суд вказує, що у справі, яку вважає аналогічною, Конституційний Суд України Рішенням від 13 травня 2024 року № 6‑р(ІІ)/2024 визнав неконституційними частину другу статті 3 та підпункт 9 пункту1 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
🎥 Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2025
Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду.
📑 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Оксана Грищук повідомила, що Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами (далі – Закон).
📑 Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляється. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону встановлено розміри ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, а саме: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Автор клопотання стверджує, що оспорювані положення Закону суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України та обмежують право на справедливий суд.
▪️Як зазначила суддя-доповідач, зі змісту конституційного подання та долучених до нього матеріалів убачається, що Верховний Суд наводить аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних положень Закону, якими, зокрема, передбачено справляння судового збору за подання в адміністративному провадженні заяв про здійснення судового контролю щодо виконання суб’єктами владних повноважень судових рішень, ухвалених не на їх користь, а також апеляційних та касаційних скарг на ухвали про відмову у задоволенні таких заяв.
Верховний Суд наголошує, що відповідно до Закону за подання заяви в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не стягується, однак за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, прийняту за результатами розгляду таких заяв, справляється судовий збір.
▪️На його переконання, оспорювані положення Закону суперечать наведеним нормам Конституції України, оскільки уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвали суду, постановлені у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Верховний Суд вказує, що у справі, яку вважає аналогічною, Конституційний Суд України Рішенням від 13 травня 2024 року № 6‑р(ІІ)/2024 визнав неконституційними частину другу статті 3 та підпункт 9 пункту1 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
🎥 Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2025
🇺🇦 21 ЛИСТОПАДА – ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ
В Україні 21 листопада відзначають День Гідності та Свободи, вшановуючи незламність Українського народу, відданість демократичним цінностям та утверджуючи європейський вибір нашої держави. Гідність і свобода – це основи, на яких ґрунтується Українська державність!
Цей день нагадує про події, що стали визначальними в новітній історії України, – Помаранчеву революцію та Революцію Гідності. Саме тоді українці продемонстрували світові свою рішучість виборювати свободу, відстоювати права людини та її гідність, захищати верховенство права.
🔶 Конституційний Суд України послідовно відстоює конституційні цінності, здобуті Українським народом. У своїх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що гідність є основою прав людини та верховенства права:
💬„людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав“ (перше речення абзацу шостого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Ми дякуємо громадським активістам, військовим, волонтерам, захисникам і захисницям, завдяки яким Україна на сьогодні має можливість рухатися шляхом демократії.
Вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні та всіх, хто віддав свої життя за незалежність України, її свободу, єдність та право обирати власне майбутнє. Пам’ять про них буде вічно жити в наших серцях.
🇺🇦 Слава Україні!
🇺🇦 Героям слава!
В Україні 21 листопада відзначають День Гідності та Свободи, вшановуючи незламність Українського народу, відданість демократичним цінностям та утверджуючи європейський вибір нашої держави. Гідність і свобода – це основи, на яких ґрунтується Українська державність!
Цей день нагадує про події, що стали визначальними в новітній історії України, – Помаранчеву революцію та Революцію Гідності. Саме тоді українці продемонстрували світові свою рішучість виборювати свободу, відстоювати права людини та її гідність, захищати верховенство права.
🔶 Конституційний Суд України послідовно відстоює конституційні цінності, здобуті Українським народом. У своїх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що гідність є основою прав людини та верховенства права:
💬„людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав“ (перше речення абзацу шостого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Ми дякуємо громадським активістам, військовим, волонтерам, захисникам і захисницям, завдяки яким Україна на сьогодні має можливість рухатися шляхом демократії.
Вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні та всіх, хто віддав свої життя за незалежність України, її свободу, єдність та право обирати власне майбутнє. Пам’ять про них буде вічно жити в наших серцях.
🇺🇦 Слава Україні!
🇺🇦 Героям слава!
⚖️ Суд перевірить на конституційність приписи Кримінального процесуального кодексу України щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, суду про передачу майна (речових доказів) для реалізації
Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності окремих приписів статей 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
▪️ Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак поінформував, що Верховний Суд на підставі постанови Пленуму Верховного Суду від 12 вересня ц.р. звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність статтям 3, 21 Конституції України у взаємозв’язку з частинами четвертою, п’ятою її статті 41 та статтям 8, 55, 129 Конституції України окремі приписи статей 309, 392 Кодексу в тім, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку пункту 2 частини шостої, частини сьомої статті 100, „статей 170–173 Кодексу“.
💬 Суддя-доповідач зазначив, що такому зверненню передувало подання суддів Верховного Суду в Касаційному кримінальному суді від 8 квітня 2025 року до Верховного Суду щодо обставин, зазначених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 березня 2025 року у відповідній справі.
Автор клопотання стверджує, що неможливість оскарження особою в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про передачу майна для реалізації, на підставі пункту 2 частини шостої статті 100 Кодексу (речові докази „передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження“), створює умови, які можуть призвести до тяжких невідворотних наслідків для особи у вигляді безпідставного припинення її права власності, гарантованого Конституцією України.
▪️ У конституційному поданні Верховний Суд також зазначає, що „хоча доля речових доказів у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю, до повноважень якого належить здійснення в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, однак це не виключає можливості судової помилки у вирішенні означеного питання і необхідності своєчасного її виправлення до моменту припинення права власності“.
💬 Суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та прийняття Судом обґрунтованого рішення було направлено запити до Президента України, Верховної Ради України, Офісу Генерального прокурора, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Української Гельсінської спілки з прав людини, а також до низки навчальних і наукових закладів. Також надано доручення Правовому департаменту Секретаріату Конституційного Суду України підготувати висновок по суті конституційного подання та інші інформаційно-аналітичні матеріали. Про зміст, висловлених позицій та наданого висновку, буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Суд дослідив матеріали цієї справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ksu_20_11_2025_3.mp4
Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності окремих приписів статей 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
▪️ Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак поінформував, що Верховний Суд на підставі постанови Пленуму Верховного Суду від 12 вересня ц.р. звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність статтям 3, 21 Конституції України у взаємозв’язку з частинами четвертою, п’ятою її статті 41 та статтям 8, 55, 129 Конституції України окремі приписи статей 309, 392 Кодексу в тім, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку пункту 2 частини шостої, частини сьомої статті 100, „статей 170–173 Кодексу“.
💬 Суддя-доповідач зазначив, що такому зверненню передувало подання суддів Верховного Суду в Касаційному кримінальному суді від 8 квітня 2025 року до Верховного Суду щодо обставин, зазначених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 березня 2025 року у відповідній справі.
Автор клопотання стверджує, що неможливість оскарження особою в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про передачу майна для реалізації, на підставі пункту 2 частини шостої статті 100 Кодексу (речові докази „передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження“), створює умови, які можуть призвести до тяжких невідворотних наслідків для особи у вигляді безпідставного припинення її права власності, гарантованого Конституцією України.
▪️ У конституційному поданні Верховний Суд також зазначає, що „хоча доля речових доказів у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю, до повноважень якого належить здійснення в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, однак це не виключає можливості судової помилки у вирішенні означеного питання і необхідності своєчасного її виправлення до моменту припинення права власності“.
💬 Суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та прийняття Судом обґрунтованого рішення було направлено запити до Президента України, Верховної Ради України, Офісу Генерального прокурора, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Української Гельсінської спілки з прав людини, а також до низки навчальних і наукових закладів. Також надано доручення Правовому департаменту Секретаріату Конституційного Суду України підготувати висновок по суті конституційного подання та інші інформаційно-аналітичні матеріали. Про зміст, висловлених позицій та наданого висновку, буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Суд дослідив матеріали цієї справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ksu_20_11_2025_3.mp4
⚖️ Суд розглядає справу щодо конституційності заборони бути усиновлювачами особам, засудженим за кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності
Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочала розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 10 частини першої статті 212 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков поінформував, що суб’єкт права на конституційне подання – Верховний Суд – звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24, частині третій статті 51 Конституції України окремий припис пункту 10 частини першої статті 212 Кодексу „громадського порядку та моральності“, 👉згідно з яким не можуть бути усиновлювачами особи, які „були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень“.
📝 У конституційному поданні Верховний Суд стверджує, що передбачена приписами пункту 10 частини першої статті 212 Кодексу „заборона бути усиновлювачами особам, які засуджені за кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності, суперечить принципу реабілітації та створює „довічні наслідки“ засудження особи, а також порушує принцип правової визначеності. Адже виникає ситуація, коли погашена відповідно до норм кримінального права судимість особи є перепоною для усиновлення в межах сімейного права <…> автоматична заборона усиновлення дитини особами, які були засуджені за кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності, порушує справедливий баланс, який має забезпечити держава, між загальним інтересом й інтересом конкретної особи“.
▪️ Суб’єкт права на конституційне подання наголошує, що оспорювана законодавча заборона на усиновлення „пов’язується з власне засудженням за відповідне кримінальне правопорушення, без урахування фактору наявності чи відсутності судимості за його вчинення, а також без урахування фактору конкретного правопорушення, яке входить до цієї групи правопорушень, та без надання оцінки особистісним характеристикам потенційного усиновлювача“. Наявність зазначених факторів, на думку Верховного Суду, „може свідчити про те, що відповідна заборона є надмірною та своєю чергою може зумовлювати неврахування найкращих інтересів дитини, а тому суперечити самій суті існування інституту усиновлення“.
▪️Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи підготовлено запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, а також науковців, які входять до складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, з проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційному поданні. Про зміст відповідей буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
🎥 https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ksu_20_11_2025_4.mp4
Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочала розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 10 частини першої статті 212 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков поінформував, що суб’єкт права на конституційне подання – Верховний Суд – звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24, частині третій статті 51 Конституції України окремий припис пункту 10 частини першої статті 212 Кодексу „громадського порядку та моральності“, 👉згідно з яким не можуть бути усиновлювачами особи, які „були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень“.
📝 У конституційному поданні Верховний Суд стверджує, що передбачена приписами пункту 10 частини першої статті 212 Кодексу „заборона бути усиновлювачами особам, які засуджені за кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності, суперечить принципу реабілітації та створює „довічні наслідки“ засудження особи, а також порушує принцип правової визначеності. Адже виникає ситуація, коли погашена відповідно до норм кримінального права судимість особи є перепоною для усиновлення в межах сімейного права <…> автоматична заборона усиновлення дитини особами, які були засуджені за кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності, порушує справедливий баланс, який має забезпечити держава, між загальним інтересом й інтересом конкретної особи“.
▪️ Суб’єкт права на конституційне подання наголошує, що оспорювана законодавча заборона на усиновлення „пов’язується з власне засудженням за відповідне кримінальне правопорушення, без урахування фактору наявності чи відсутності судимості за його вчинення, а також без урахування фактору конкретного правопорушення, яке входить до цієї групи правопорушень, та без надання оцінки особистісним характеристикам потенційного усиновлювача“. Наявність зазначених факторів, на думку Верховного Суду, „може свідчити про те, що відповідна заборона є надмірною та своєю чергою може зумовлювати неврахування найкращих інтересів дитини, а тому суперечити самій суті існування інституту усиновлення“.
▪️Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи підготовлено запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, а також науковців, які входять до складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, з проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційному поданні. Про зміст відповідей буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
🎥 https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ksu_20_11_2025_4.mp4
⚖️ Суд розглядав справи за конституційними поданнями
і конституційними скаргами та ухвалив низку актів
📑 У четвер, 20 листопада 2025 року, Велика палата на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядала справи за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності окремих приписів статей 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Верховного Суду щодо конституційності окремого припису пункту 10 частини першої статті 212 Сімейного кодексу України.
📎Суд дослідив матеріали справ і перейшов до закритих частин пленарних засідань для подальшого обговорення питань, пов’язаних із конституційними провадженнями у цих справах, та ухвалення рішень.
🔹Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої - п'ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої - четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
➖ 54 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень законів України „Про верифікацію та моніторинг державних виплат“, „Про банки і банківську діяльність“, „Про Державну прикордонну службу України“, „Про захист персональних даних“, „Про державну реєстрацію актів цивільного стану“, „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування“, „Про Державний реєстр виборців“, „Про інформацію“, „Про зайнятість населення“, „Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус“, „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“, „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань“;
➖ 49 народних депутатів України щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“.
📎 Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔹Велика палата продовжила розгляд справи за конституційними скаргами Тимошенкова Володимира Івановича, Петричука Олександра Анатолійовича, Васильєвої Ірини Михайлівни, Губка Ігоря Івановича, Цимбала Михайла Андрійовича, Ващенка Сергія Євгенійовича, Тимошенкової Оксани Василівни, Стариченка Миколи Петровича, Сірякова Олександра Івановича, Гафтонюка Віктора Тимофійовича щодо конституційності пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України. 📎Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️ Конституційний Суд України на засіданні ухвалив Постанову про внесення зміни до персонального складу Постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду України. До складу цієї Комісії включено суддю Конституційного Суду України Юрія Барабаша.
▪️ Цього ж дня відбулися засідання Третьої колегії суддів Другого сенату, на яких судді постановили ухвали 👉про відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Черниш Катерини Миколаївни щодо конституційності пункту 9 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України;
➖Невмержицького Олексія Павловича щодо конституційності частин першої, другої статті 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“ від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ.
📎Питання, пов’язані з конституційними провадженнями у цих справах, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
▪️Водночас колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Корой Світлани Миколаївни щодо конституційності абзацу п'ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“.
і конституційними скаргами та ухвалив низку актів
📑 У четвер, 20 листопада 2025 року, Велика палата на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядала справи за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності окремих приписів статей 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Верховного Суду щодо конституційності окремого припису пункту 10 частини першої статті 212 Сімейного кодексу України.
📎Суд дослідив матеріали справ і перейшов до закритих частин пленарних засідань для подальшого обговорення питань, пов’язаних із конституційними провадженнями у цих справах, та ухвалення рішень.
🔹Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої - п'ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої - четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
➖ 54 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень законів України „Про верифікацію та моніторинг державних виплат“, „Про банки і банківську діяльність“, „Про Державну прикордонну службу України“, „Про захист персональних даних“, „Про державну реєстрацію актів цивільного стану“, „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування“, „Про Державний реєстр виборців“, „Про інформацію“, „Про зайнятість населення“, „Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус“, „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“, „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань“;
➖ 49 народних депутатів України щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“.
📎 Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔹Велика палата продовжила розгляд справи за конституційними скаргами Тимошенкова Володимира Івановича, Петричука Олександра Анатолійовича, Васильєвої Ірини Михайлівни, Губка Ігоря Івановича, Цимбала Михайла Андрійовича, Ващенка Сергія Євгенійовича, Тимошенкової Оксани Василівни, Стариченка Миколи Петровича, Сірякова Олександра Івановича, Гафтонюка Віктора Тимофійовича щодо конституційності пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України. 📎Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️ Конституційний Суд України на засіданні ухвалив Постанову про внесення зміни до персонального складу Постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду України. До складу цієї Комісії включено суддю Конституційного Суду України Юрія Барабаша.
▪️ Цього ж дня відбулися засідання Третьої колегії суддів Другого сенату, на яких судді постановили ухвали 👉про відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Черниш Катерини Миколаївни щодо конституційності пункту 9 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України;
➖Невмержицького Олексія Павловича щодо конституційності частин першої, другої статті 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“ від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ.
📎Питання, пов’язані з конституційними провадженнями у цих справах, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
▪️Водночас колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Корой Світлани Миколаївни щодо конституційності абзацу п'ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“.
🕯 22 листопада – День пам’яті жертв голодоморів
▪ 22 листопада 2025 року, у День пам’яті жертв голодоморів, ми згадуємо мільйони невинних людей, чиї мрії, сподівання та життя обірвала жорстокість. Комуністична влада своїми злочинними діяннями, спрямованими на знищення українців, на протидію їхньому спротиву тоталітарному режиму, свідомо створила для них умови, несумісні з життям. Голодомор 1932–1933 років не був викликаний природним явищем – стихією чи неврожаєм, – це цілеспрямовано організований злочин, який не має терміну давності.
📑 Конституційний Суд України у Рішенні від 16 липня 2019 року № 9-р/2019 підкреслив: „одним із найбільш жахливих злочинів XX століття стала повільна голодна смерть мільйонів людей внаслідок організованого комуністичним режимом штучного голоду, насамперед Голодомору 1932–1933 років в Україні, коли у селян було вилучено всі продукти харчування та запроваджено жорсткі обмеження щодо пересування мешканців сіл, що унеможливило їх порятунок в інших регіонах СРСР або за його межами“. Суд наголосив на головних рисах ідеологічної основи комуністичного режиму, який „завдав непоправної шкоди правам людини, оскільки не дотримував міжнародних зобов’язань, порушував ухвалені ним конституції і закони“.
▪ Жоден факт таких діянь, що завдали болю і страждань, не повинен бути забутим. Це нестерпно важкі спогади нашого історичного минулого.
🕯 Нехай у кожному вікні сьогодні запалає вогник шани невинно загиблим.
Їхній біль не забутий… Україна пам’ятає! Світ визнає!
▪ 22 листопада 2025 року, у День пам’яті жертв голодоморів, ми згадуємо мільйони невинних людей, чиї мрії, сподівання та життя обірвала жорстокість. Комуністична влада своїми злочинними діяннями, спрямованими на знищення українців, на протидію їхньому спротиву тоталітарному режиму, свідомо створила для них умови, несумісні з життям. Голодомор 1932–1933 років не був викликаний природним явищем – стихією чи неврожаєм, – це цілеспрямовано організований злочин, який не має терміну давності.
📑 Конституційний Суд України у Рішенні від 16 липня 2019 року № 9-р/2019 підкреслив: „одним із найбільш жахливих злочинів XX століття стала повільна голодна смерть мільйонів людей внаслідок організованого комуністичним режимом штучного голоду, насамперед Голодомору 1932–1933 років в Україні, коли у селян було вилучено всі продукти харчування та запроваджено жорсткі обмеження щодо пересування мешканців сіл, що унеможливило їх порятунок в інших регіонах СРСР або за його межами“. Суд наголосив на головних рисах ідеологічної основи комуністичного режиму, який „завдав непоправної шкоди правам людини, оскільки не дотримував міжнародних зобов’язань, порушував ухвалені ним конституції і закони“.
▪ Жоден факт таких діянь, що завдали болю і страждань, не повинен бути забутим. Це нестерпно важкі спогади нашого історичного минулого.
🕯 Нехай у кожному вікні сьогодні запалає вогник шани невинно загиблим.
Їхній біль не забутий… Україна пам’ятає! Світ визнає!