Результати роботи за 16 липня: Суд розглянув низку справ за конституційними поданнями та конституційними скаргами
Велика палата 16 липня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України ,,Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису частини шостої статті 4 Закону України ,,Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“;
 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хворобˮ від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ зі змінами;
 Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 Закону України ,,Про виконавче провадження“;
Суд продовжить розгляд цих справ на одному з наступних пленарних засідань.

Велика палата 16 липня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними скаргами:
 Тимошенкова Володимира Івановича, Петричука Олександра Анатолійовича, Васильєвої Ірини Михайлівни, Губка Ігоря Івановича, Цимбала Михайла Андрійовича, Ващенка Сергія Євгенійовича, Тимошенкової Оксани Василівни, Стариченка Миколи Петровича, Сірякова Олександра Івановича, Гафтонюка Віктора Тимофійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України;
 Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича, Ільюшонок Олени Юріївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ.
Суд продовжить розгляд цих справ на одному з наступних пленарних засідань.

Велика палата подовжила до 2 вересня 2026 року строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
 Дрозденка Максима Вікторовича;
 Товариства з обмеженою відповідальністю „О.С.П.АГРО“;
 Карпенка Віктора Леонідовича;
 Білобороди Костянтина Івановича.

Конституційне правосуддя в умовах війни та євроінтеграції:
українсько-німецький діалог

🧷16 липня 2026 року в Конституційному Суді України відбулася зустріч виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександра Петришина та суддів Конституційного Суду України Олександра Водяннікова, Віктора Кичуна й Олега Первомайського з делегацією Федеративної Республіки Німеччина.
📌До складу іноземної делегації увійшли Парламентський державний секретар Федерального міністерства юстиції та захисту прав споживачів Федеративної Республіки Німеччина Франк Швабе, Постійна заступниця Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Катрін Бухгольц, керівниця офісу Державного секретаря Катаріна Ліммер, референтка відділу міжнародного правового співробітництва міністерства юстиції та захисту прав споживачів Федеративної Республіки Німеччина Марлітт Брандес, керівник відділу протоколу Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні Ніколас Гайден, а також співробітник Німецького фонду міжнародного правового співробітництва (IRZ) Геннадій Рижков.
✏️Вітаючи учасників зустрічі, виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин підкреслив, що багаторічна співпраця з Федеративною Республікою Німеччина, її Урядом та Федеральним Конституційним Судом має особливе значення для розвитку конституційного правосуддя в Україні. Він зазначив, що Федеративна Республіка Німеччина залишається для України надійним партнером, особливо в умовах російської агресії. На етапі вступу України до Європейського Союзу цей професійний діалог і можливість переймати європейський досвід набувають особливого значення, – наголосив Олександр Петришин.
🖋️Судді Конституційного Суду України також наголосили на важливості вивчення європейського досвіду та підтримання постійного професійного спілкування з колегами із Федерального Конституційного Суду Німеччини. Було зазначено, що до Конституційного Суду України починають надходити справи, у яких порушено питання конституційності правового регулювання, сформованого або застосовуваного в умовах воєнного стану. Розгляд таких питань потребує осмислення безпрецедентного для сучасної Європи досвіду функціонування конституційної демократії під час повномасштабної війни.
🖇️Судді зауважили, що правові позиції Федерального Конституційного Суду Німеччини мають вагоме значення для розвитку українського конституційного судочинства, а фахові дискусії з німецькими колегами сприяють поглибленню конституційно-правового діалогу та вдосконаленню практики Конституційного Суду України.
📍Учасники заходу обговорили особливості захисту конституційних прав і свобод людини в період дії воєнного стану, зокрема прав військовослужбовців, а також перспективи вдосконалення інституту конституційної скарги. Окремо було наголошено на необхідності розвитку моделі конституційного судочинства відповідно до європейських стандартів та впровадження найкращих практик держав – членів Європейського Союзу.
🧷Парламентський державний секретар Федерального міністерства юстиції та захисту прав споживачів Франк Швабе подякував українському народові за захист спільних європейських цінностей – демократії та верховенства права. Німецька сторона підтвердила незмінну підтримку України та готовність до подальшого поглиблення міждержавного й міжінституційного партнерства.
✏️За підсумками зустрічі досягнуто домовленості про продовження професійного діалогу та реалізацію спільних ініціатив, спрямованих на посилення інституційної спроможності Конституційного Суду України, удосконалення конституційного судочинства та підтримку євроінтеграційного курсу України.

Гарантії апеляційного оскарження для захисту майнових прав на стадії досудового розслідування: Суд ухвалив Рішення

⚖️Другий сенат 21 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 8-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Гудиренка Сергія Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя-доповідач у справі – Олег Первомайський.
📌Згідно з частиною третьою статті 307 Кодексу „ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру“.
🖇️У статті 309 Кодексу визначено ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, зокрема встановлено перелік ухвал слідчого судді (частина перша), а також, що „під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній“ (частина друга).
📍Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину третю статті 307, частини першу, другу статті 309 Кодексу в тім, що вони не визначають права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кодексу.
🖇️Частина третя статті 307, частина перша, друга статті 309 Кодексу, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
📌Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 22 липня 2026 року.

КСУ у Рішенні у справі за конституційною скаргою Р.В. Дудіна запровадив вимоги реальної альтернативності застави триманню особи під вартою

⚖️Другий сенат КСУ 21 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 9-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Дудіна Романа Володимировича щодо відповідності Конституції України абзацу п'ятого частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).
Суддя-доповідач у цій справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак.
📌Конституційний Суд України у цьому Рішенні хоч і визнав абзац п’ятий частини п’ятої статті 182 КПК таким, що відповідає Конституції України, встановив, що судова практика у питанні встановлення розміру застави має „ознаки непослідовності та внутрішніх суперечностей“, а тому наголосив на суворій потребі тлумачення та застосування цього припису КПК сумісно з Конституцією України, Європейською конвенцією прав людини, а також практикою Європейського суду з прав людини.
🖋️У юридичних позиціях цього Рішення, виходячи з принципу, за яким усі сумніви й припущення мають тлумачитися на користь особи, яку підозрюють чи обвинувачують, Суд запровадив „тест реальної альтернативності застави“, зміст якого, зокрема, передбачає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб утримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, передбачені КПК, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи. Крім того, слідчий суддя, суд зобов’язаний ретельно мотивувати розмір застави з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожний складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та суду, ураховувати її соціальні зв’язки (сім’я, інші особисті комунікації), а також зв’язки за кордоном
📍З огляду на викладене Конституційний Суд України наголосив, що саме дотримання слідчим суддею, судом наведених юридичних позицій щодо реальної альтернативності застави забезпечує таке застосування абзацу п’ятого частини п’ятої статті 182 Кодексу, яке є сумісним із вимогами частини другої статті 29 Конституції України.
📝Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 22 липня 2026 року.

Застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо військовослужбовців: Рішення № 4-р(ІІ)/2026.

⚖️16 липня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція, присвячена Рішенню Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року у справі за конституційною скаргою Гнезділова Сергія Олексійовича.
🔎Предметом конституційного контролю у цій справі була частина восьма статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою „під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402–405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті“. Цим Рішенням Суд визнав оспорюваний припис Кодексу неконституційним.
✏️Розкриваючи конституційні засади, покладені в основу Рішення, суддя-доповідач Василь Лемак зосередив увагу на гарантіях права на свободу та особисту недоторканність, установлених статтею 29 Конституції України. Він наголосив, що ця стаття не лише проголошує відповідне право, а й визначає дієвий механізм його захисту: питання про арешт або тримання під вартою має вирішувати суд на підставі вмотивованого судового рішення.
🧷За словами судді, вимога вмотивованості передбачає, що рішення про застосування запобіжного заходу має ґрунтуватися на законі та індивідуальній оцінці фактичних обставин конкретної справи. Оскільки обставини, ризики та особливості кожного кримінального провадження відрізняються, законодавець не може наперед і безальтернативно визначати єдиний результат судового розгляду.
📝„Чи може судове рішення бути справді вмотивованим, якщо його результат заздалегідь визначив законодавець? Якщо законом передбачено лише один запобіжний захід – тримання під вартою, суддя фактично позбавлений можливості оцінити конкретні обставини справи та обрати менш суворий захід“, – зазначив доповідач.
📍Василь Лемак підкреслив, що оспорюваний припис оцінювався не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими положеннями Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження та правилами застосування запобіжних заходів. Водночас визначальним стандартом конституційного контролю була саме стаття 29 Конституції України.
📎Суддя також наголосив, що законодавець не може зводити роль суду до техніко-юридичного оформлення заздалегідь визначеного рішення. Визначення запобіжного заходу належить до правозастосовної діяльності суду, а отже, втручання законодавчої влади у здійснення цих повноважень порушує конституційний принцип поділу державної влади.
Окрему увагу було приділено принципам рівності та людської гідності. Підозра у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема військового, не позбавляє особу конституційних гарантій і не може бути підставою для автоматичного застосування найсуворішого запобіжного заходу. На переконання доповідача, людська гідність належить кожній людині незалежно від її статусу, поведінки чи обставин, у яких вона опинилася.
📌Суддя підкреслив, що ухвалене Рішення стосується не лише заявника або окремої категорії військовослужбовців. Передусім воно спрямоване на забезпечення конституційних повноважень слідчого судді, який має самостійно визначати належний запобіжний захід у кожній конкретній справі.
🖇️Під час лекції також ішлося про співвідношення потреб оборони держави та гарантій прав людини в умовах воєнного стану. Наголошено, що війна не повинна протиставлятися правам людини. Конституція України передбачає особливий правовий режим воєнного стану, однак водночас установлює перелік прав і гарантій, які не можуть бути обмежені навіть за таких умов. Здійснення правосуддя не може бути скасоване, обмежене або передане іншим органам чи посадовим особам.
📌Суддя Конституційного Суду України Олександр Водянніков, який виклав збіжну окрему думку стосовно Рішення, зосередився на його методологічному та практичному значенні. Він також звернув увагу на відтермінування втрати чинності неконституційним приписом на три місяці.