Гарантії апеляційного оскарження для захисту майнових прав на стадії досудового розслідування: Суд ухвалив Рішення

⚖️Другий сенат 21 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 8-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Гудиренка Сергія Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя-доповідач у справі – Олег Первомайський.
📌Згідно з частиною третьою статті 307 Кодексу „ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру“.
🖇️У статті 309 Кодексу визначено ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, зокрема встановлено перелік ухвал слідчого судді (частина перша), а також, що „під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній“ (частина друга).
📍Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину третю статті 307, частини першу, другу статті 309 Кодексу в тім, що вони не визначають права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кодексу.
🖇️Частина третя статті 307, частина перша, друга статті 309 Кодексу, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
📌Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 22 липня 2026 року.

КСУ у Рішенні у справі за конституційною скаргою Р.В. Дудіна запровадив вимоги реальної альтернативності застави триманню особи під вартою

⚖️Другий сенат КСУ 21 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 9-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Дудіна Романа Володимировича щодо відповідності Конституції України абзацу п'ятого частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).
Суддя-доповідач у цій справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак.
📌Конституційний Суд України у цьому Рішенні хоч і визнав абзац п’ятий частини п’ятої статті 182 КПК таким, що відповідає Конституції України, встановив, що судова практика у питанні встановлення розміру застави має „ознаки непослідовності та внутрішніх суперечностей“, а тому наголосив на суворій потребі тлумачення та застосування цього припису КПК сумісно з Конституцією України, Європейською конвенцією прав людини, а також практикою Європейського суду з прав людини.
🖋️У юридичних позиціях цього Рішення, виходячи з принципу, за яким усі сумніви й припущення мають тлумачитися на користь особи, яку підозрюють чи обвинувачують, Суд запровадив „тест реальної альтернативності застави“, зміст якого, зокрема, передбачає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб утримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, передбачені КПК, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи. Крім того, слідчий суддя, суд зобов’язаний ретельно мотивувати розмір застави з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожний складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та суду, ураховувати її соціальні зв’язки (сім’я, інші особисті комунікації), а також зв’язки за кордоном
📍З огляду на викладене Конституційний Суд України наголосив, що саме дотримання слідчим суддею, судом наведених юридичних позицій щодо реальної альтернативності застави забезпечує таке застосування абзацу п’ятого частини п’ятої статті 182 Кодексу, яке є сумісним із вимогами частини другої статті 29 Конституції України.
📝Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 22 липня 2026 року.

Застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо військовослужбовців: Рішення № 4-р(ІІ)/2026.

⚖️16 липня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція, присвячена Рішенню Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року у справі за конституційною скаргою Гнезділова Сергія Олексійовича.
🔎Предметом конституційного контролю у цій справі була частина восьма статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою „під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402–405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті“. Цим Рішенням Суд визнав оспорюваний припис Кодексу неконституційним.
✏️Розкриваючи конституційні засади, покладені в основу Рішення, суддя-доповідач Василь Лемак зосередив увагу на гарантіях права на свободу та особисту недоторканність, установлених статтею 29 Конституції України. Він наголосив, що ця стаття не лише проголошує відповідне право, а й визначає дієвий механізм його захисту: питання про арешт або тримання під вартою має вирішувати суд на підставі вмотивованого судового рішення.
🧷За словами судді, вимога вмотивованості передбачає, що рішення про застосування запобіжного заходу має ґрунтуватися на законі та індивідуальній оцінці фактичних обставин конкретної справи. Оскільки обставини, ризики та особливості кожного кримінального провадження відрізняються, законодавець не може наперед і безальтернативно визначати єдиний результат судового розгляду.
📝„Чи може судове рішення бути справді вмотивованим, якщо його результат заздалегідь визначив законодавець? Якщо законом передбачено лише один запобіжний захід – тримання під вартою, суддя фактично позбавлений можливості оцінити конкретні обставини справи та обрати менш суворий захід“, – зазначив доповідач.
📍Василь Лемак підкреслив, що оспорюваний припис оцінювався не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими положеннями Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження та правилами застосування запобіжних заходів. Водночас визначальним стандартом конституційного контролю була саме стаття 29 Конституції України.
📎Суддя також наголосив, що законодавець не може зводити роль суду до техніко-юридичного оформлення заздалегідь визначеного рішення. Визначення запобіжного заходу належить до правозастосовної діяльності суду, а отже, втручання законодавчої влади у здійснення цих повноважень порушує конституційний принцип поділу державної влади.
Окрему увагу було приділено принципам рівності та людської гідності. Підозра у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема військового, не позбавляє особу конституційних гарантій і не може бути підставою для автоматичного застосування найсуворішого запобіжного заходу. На переконання доповідача, людська гідність належить кожній людині незалежно від її статусу, поведінки чи обставин, у яких вона опинилася.
📌Суддя підкреслив, що ухвалене Рішення стосується не лише заявника або окремої категорії військовослужбовців. Передусім воно спрямоване на забезпечення конституційних повноважень слідчого судді, який має самостійно визначати належний запобіжний захід у кожній конкретній справі.
🖇️Під час лекції також ішлося про співвідношення потреб оборони держави та гарантій прав людини в умовах воєнного стану. Наголошено, що війна не повинна протиставлятися правам людини. Конституція України передбачає особливий правовий режим воєнного стану, однак водночас установлює перелік прав і гарантій, які не можуть бути обмежені навіть за таких умов. Здійснення правосуддя не може бути скасоване, обмежене або передане іншим органам чи посадовим особам.
📌Суддя Конституційного Суду України Олександр Водянніков, який виклав збіжну окрему думку стосовно Рішення, зосередився на його методологічному та практичному значенні. Він також звернув увагу на відтермінування втрати чинності неконституційним приписом на три місяці.

За його словами, такий підхід має забезпечити впорядкований перегляд судами запобіжних заходів, застосованих на підставі оспорюваного припису, та не допустити правової невизначеності в системі кримінальної юстиції.
📍Окрему думку щодо цього Рішення також виклав суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко.
✏️Суддя Конституційного Суду України Галина Юровська нагадала, що юридичні позиції Конституційного Суду України є обов’язковими для всіх органів державної влади, зокрема для законодавця та судів. Вона також відзначила значення наукових висновків, наданих фахівцями на запит судді-доповідача під час підготовки справи до розгляду.
🔎Підсумовуючи дискусію, судді наголосили, що Рішення № 4-р(ІІ)/2026 розвиває конституційні стандарти захисту свободи, людської гідності, рівності та незалежності судової влади. Воно має важливе значення для формування конституційного права воєнного часу та підтверджує, що навіть за виняткових обставин держава зобов’язана діяти в межах Конституції України.
🎥Детальніше – у відеоматеріалі за посиланням https://youtu.be/vfCHFogQs28.