Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.

▪За результатами розгляду Перша колегія суддів Першого сенату постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Чеботар Оксани Леонідівни щодо конституційності абзацу другого пункту 12 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.

​Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
-  релігійної організації „Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського Патріархату“ щодо конституційності частин першої, другої, третьої статті 177, частин першої, третьої статті 178, частин першої, другої статті 289-9 Кодексу адміністративного судочинства України;
-  Слободенюка Олександра Івановича щодо конституційності приписів частин першої, другої статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
-  Хабібулліна Вадима Монев’яровича щодо конституційності підпункту „а“ пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів на наступному засіданні продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
-  Вялих Наталії Олександрівни щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України;
-  Мамедова Станіслава Відадійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 72 Кримінального кодексу України.

▪Друга колегія суддів Першого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
-  Касьяненка Бориса Павловича щодо конституційності частини другої статті 393, частини першої, пункту 3 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України.
-  Туренка Іллі Валентиновича щодо конституційності окремих приписів пункту 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України;
-  Костенка Юрія Івановича щодо конституційності статті 212-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення у системному зв’язку з частинами дев’ятою, одинадцятою статті 17 Закону України „Про політичні партії в Україні“;
-  Мельниченко Олени Володимирівни щодо конституційності частини другої статті 424, пункту 1 частини другої статті 428, окремого припису абзацу першого частини шостої статті 539 Кримінального процесуального кодексу України.

▪Третя колегія суддів Першого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Зіненка Віктора Олександровича щодо конституційності підпункту „а“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
- Приватного акціонерного товариства „КІНТО“ щодо конституційності окремих приписів абзацу двадцять другого пункту 102 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“;
- Сукачьова Олександра Олександровича щодо конституційності частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України.

▪Друга колегія суддів Другого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
-  Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Сервіс Львів“ щодо конституційності підпунктів „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
-  Слободенюка Олександра Івановича щодо конституційності статті 40-1, частин шостої, сьомої статті 121, частини другої статті 287, статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення та цього кодексу в цілому, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“.

У справі за конституційною скаргою Чернухи Валерія Валерійовича колегія суддів постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження щодо конституційності частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відмову у відкритті конституційного провадження щодо конституційності частини другої статті 287, статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення та цього кодексу в цілому. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.

Колегія суддів на одному з наступних засідань продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гавуки Руслана Васильовича щодо конституційності частини першої статті 56, частини першої статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції“.

▪Третя колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Вагоровського Володимира Антоновича щодо конституційності абзацу першого частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.

Водночас колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Пономарьова Олександра Сергійовича щодо конституційності окремих приписів абзацу першого частини другої статті 482-2 Кримінального процесуального кодексу України;
- Мельничука Богдана Самійловича щодо конституційності частини восьмої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII;
- Мельника Віталія Павловича щодо конституційності частини другої статті 132-1, примітки до цієї статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

⚖️Суд розглядав справи за конституційними поданнями і скаргами та постановив 6 ухвал

Велика палата 22 жовтня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ:

✅ за конституційними скаргами Тимошенкова Володимира Івановича, Петричука Олександра Анатолійовича, Васильєвої  Ірини  Михайлівни, Губка Ігоря Івановича, Цимбала Михайла Андрійовича, Ващенка Сергія Євгенійовича, Тимошенкової Оксани Василівни, Стариченка Миколи Петровича, Сірякова Олександра Івановича,  Гафтонюка Віктора Тимофійовича щодо конституційності пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України;
✅ за конституційними поданнями 59 народних депутатів України щодо конституційності Закону України ,,Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності припису частини шостої статті 4 Закону України ,,Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“.
📎Розгляд цих справ буде продовжено.

📃 Велика палата визначила письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України. 

📃Велика палата подовжила до 20 листопада 2026 року строк постановлення  колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційним поданням Верховного Суду та конституційною скаргою Приватного підприємства „Ліра“.

Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Гольник Лариси Владленівни щодо конституційності частини четвертої статті 22, пункту 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“.
📎Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.

Другий сенат постановив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сікалова Геннадія Анатолійовича щодо конституційності окремого припису абзацу четвертого частини першої статті 19 Закону України „Про правовий режим воєнного стану“.

Перша колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Вялих Наталії Олександрівни щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.

Водночас колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Мамедова Станіслава Відадійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 72 Кримінального кодексу України.

🔹 Забезпечення реальної альтернативності застави триманню під вартою:
у КСУ відбулася тематична онлайн-лекція

📌 22 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Забезпечення альтернативності застави триманню під вартою в контексті Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026“ за участю суддів Конституційного Суду України Василя Лемака (судді-доповідача у справі) та Галини Юровської.

Захід об’єднав широку правничу аудиторію: суддів, адвокатів, прокурорів, представників Національної школи суддів України, аспірантів, викладачів і студентів закладів вищої освіти та наймолодших правників із Малої академії наук.

🏛️ Під час лекції судді ознайомили учасників зі змістом Рішення № 9-р(ІІ)/2026, ухваленого за конституційною скаргою Дудіна Р. В., та роз’яснили юридичні позиції КСУ, які слугують джерелом права й орієнтиром для слідчих суддів і судів системи судоустрою під час розгляду кримінальних проваджень та застосування застави як альтернативного запобіжного заходу.

Заявник оспорював конституційність абзацу п’ятого частини п’ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), який передбачає можливість визначення застави в розмірі, що перевищує встановлені законом межі, у виключних випадках, коли застава в межах цих сум не здатна забезпечити виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього обов’язків. Ідеться про осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

📖 Відповідно до оспорюваного припису Кодексу:

„У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно“.

Обґрунтовуючи конституційну скаргу, Р. В. Дудін вказував на відсутність чітких критеріїв визначення розміру застави у виключних випадках та її верхньої межі, що створює ризик надмірної дискреції судді й необґрунтованого визначення її розміру. На його думку, це може призводити до неоднакового застосування відповідної норми за аналогічних обставин, що суперечить принципу рівності, а також перетворює заставу на „безальтернативне ув’язнення“, порушуючи право на свободу та презумпцію невинуватості, гарантовані Конституцією України.

🔍 Розглядаючи ці питання, КСУ виходив із необхідності системного тлумачення оспорюваного припису в контексті інших положень КПК. Суддя-доповідач Василь Лемак, подякувавши передусім ученим, які надали висновки у цій справі, наголосив, що цю норму не можна розглядати як ізольований сегмент, адже іншими приписами КПК встановлено заборону призначати завідомо непомірний для особи розмір застави. Крім того, норми КПК зобов’язують слідчого суддю, суд ураховувати під час його визначення обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан підозрюваного чи обвинуваченого, інші дані про його особу, а також ризики, визначені статтею 177 КПК.

🛡️ Ці вимоги мають безпосереднє значення для забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 29 Конституції України. Визначення розміру застави потребує індивідуального підходу й належного обґрунтування судового рішення, адже застава покликана забезпечити баланс між необхідністю запобігти визначеним КПК ризикам і правом особи залишатися на свободі до ухвалення обвинувального вироку.

У Рішенні КСУ наголосив, що «застава не є кримінальним покаранням, „викупом“ особи чи компенсацією за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду», а є процесуальною гарантією присутності підозрюваного чи обвинуваченого та дотримання ним інших покладених на нього обов’язків у кримінальному провадженні.

🌍 Окремо Василь Лемак звернув увагу на підхід до визначення розміру застави в європейських державах та наголосив на відсутності як у ньому, так і в українському законодавстві верхньої межі її розміру. Водночас він відзначив значущість індивідуальної оцінки обставин справи та належного обґрунтування суми застави.

🧩 У цьому контексті КСУ також наголосив на важливості дотримання принципу рівноправності. Урахування майнового стану особи дає змогу індивідуалізувати розмір застави так, щоб вона не перетворювалася на майновий привілей для заможних осіб або непосильний бар’єр для незаможних.

Розвиваючи цю думку, Суд роз’яснив, що для встановлення порушення конституційного принципу рівноправності недостатньо виявити різницю у статусі певних груп осіб – потрібно також довести, що така різниця не має легітимної мети та не може бути виправдана раціональними й об’єктивними аргументами. Водночас, аби застава залишалася реальною альтернативою триманню під вартою, слідчий суддя, суд мають сукупно оцінити обставини справи та наявність ризиків у кожному конкретному випадку.

📌 Окрему увагу під час заходу приділено методології Рішення: КСУ визнав оспорюваний припис КПК конституційним, застосувавши метод конституційно-узгодженого тлумачення. Суд наголосив на потребі належного обґрунтування розміру застави, особливо у випадках, коли він перевищує встановлені КПК межі.

💬 Суддя-доповідач наголосив, що виконання цього Рішення полягає не у формальному посиланні на нього слідчих суддів, а у зміні їхнього підходу до обґрунтування розміру застави.

Призначаючи заставу у виключних випадках, слідчий суддя та суд у судовому рішенні зобов’язані навести аргументи, які підтверджують установлення розміру застави поза граничними межами (наприклад, понад 1 млн грн), обґрунтовувати фінансову спроможність особи, оцінювати її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені КПК, не допускати перетворення застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою, а також ретельно мотивувати розмір застави, обґрунтовуючи кожний його складник. Лише за такого підходу застава може виконувати своє призначення як реальна альтернатива триманню під вартою.

🎥 Переглянути відеозапис лекції можна за посиланням:
▶️ https://www.youtube.com/watch?v=0XesOtPGvx4