🔹🔸 Конституційний Суд України розглядав справу за конституційною скаргою Іллі Туренка, який оскаржує окремі приписи Закону України ,,Про судовий збір“
⚖️ Другий сенат #КСУ 10 вересня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Туренка Іллі Валентиновича щодо конституційності пункту 13 частини першої статті 5 Закону України ,,Про судовий збір“.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський зазначив, що до Конституційного Суду України звернувся Туренко І.В. із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 3 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс) та пункт 13 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами (далі – Закон).
📝 Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються „учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав“.
На думку автора клопотання, внаслідок застосування Верховним Судом в ухвалі від 8 січня 2025 року пункту 13 частини першої статті 5 Закону, його позбавлено можливості реалізовувати гарантовані частиною першою статті 24, частиною другою статті 55 Конституції України права громадянина України та учасника бойових дій на рівність усіх громадян перед законом та на доступ до суду, а висунута йому на підставі вказаної норми Закону вимога про сплату судового збору за подання касаційної скарги порушила його гарантоване частиною першою статті 41 Конституції України право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
✍️ Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2024 року залишив касаційну скаргу Туренка І.В. без руху через несплату судового збору і надав час для усунення недоліків.
Туренко І.В. надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій зазначив, що підстави позову безпосередньо пов’язані з питанням його соціального захисту, тому він вважає, що звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону. Верховний Суд відмовив у задоволенні вказаної заяви та повернув Туренку І.В. касаційну скаргу, мотивувавши рішення тим, що встановлені пунктом 13 частини першої статті 5 Закону пільги стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов’язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду з вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Окрім цього, суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, членів НКР Суду. Про зміст відповідей буде детально поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
📚 Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Конституційний Суд України перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна тут: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_09_2025_3.mp4
⚖️ Другий сенат #КСУ 10 вересня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Туренка Іллі Валентиновича щодо конституційності пункту 13 частини першої статті 5 Закону України ,,Про судовий збір“.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський зазначив, що до Конституційного Суду України звернувся Туренко І.В. із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 3 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс) та пункт 13 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами (далі – Закон).
📝 Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються „учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав“.
На думку автора клопотання, внаслідок застосування Верховним Судом в ухвалі від 8 січня 2025 року пункту 13 частини першої статті 5 Закону, його позбавлено можливості реалізовувати гарантовані частиною першою статті 24, частиною другою статті 55 Конституції України права громадянина України та учасника бойових дій на рівність усіх громадян перед законом та на доступ до суду, а висунута йому на підставі вказаної норми Закону вимога про сплату судового збору за подання касаційної скарги порушила його гарантоване частиною першою статті 41 Конституції України право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
✍️ Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2024 року залишив касаційну скаргу Туренка І.В. без руху через несплату судового збору і надав час для усунення недоліків.
Туренко І.В. надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій зазначив, що підстави позову безпосередньо пов’язані з питанням його соціального захисту, тому він вважає, що звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону. Верховний Суд відмовив у задоволенні вказаної заяви та повернув Туренку І.В. касаційну скаргу, мотивувавши рішення тим, що встановлені пунктом 13 частини першої статті 5 Закону пільги стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов’язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду з вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Окрім цього, суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, членів НКР Суду. Про зміст відповідей буде детально поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
📚 Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Конституційний Суд України перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна тут: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_09_2025_3.mp4
⚖️ Законодавчий припис щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат, перевірить Конституційний Суд України
Другий сенат #КСУ 10 вересня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Ковтуновича Василя Андрійовича.
✍️Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника. Зокрема, суддя зазначив, що Ковтунович В.А. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність приписам частини третьої статті 22, частин першої, другої статті 24, частини першої статті 46, частини першої статті 50, частини першої статті 55 Конституції України частину другу статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон № 3460).
У частині другій статті 8 Закону визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
📝 Із конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачаються такі обставини справи.
У Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Відділ примусового виконання рішень) перебуває на виконанні виконавчий лист, виданий 21 червня 2022 року Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – Управління Пенсійного фонду України) здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату Ковтуновичу Василю Андрійовичу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХП (далі – Закон № 796), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Із серпня 2022 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього рішення. За наслідками вжитих заходів з вересня 2022 року нарахування та виплату додаткової пенсії розпочато у розмірах, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, розмір яких встановлено законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Верховна Рада України ухвалила Закон № 3460, частиною другою статті 8 якого визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
У зв’язку з цим 4 січня 2024 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень направив на адресу боржника вимогу, якою зобов’язав Управління Пенсійного фонду України виконати рішення суду в повному обсязі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Другий сенат #КСУ 10 вересня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Ковтуновича Василя Андрійовича.
✍️Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника. Зокрема, суддя зазначив, що Ковтунович В.А. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність приписам частини третьої статті 22, частин першої, другої статті 24, частини першої статті 46, частини першої статті 50, частини першої статті 55 Конституції України частину другу статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон № 3460).
У частині другій статті 8 Закону визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
📝 Із конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачаються такі обставини справи.
У Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Відділ примусового виконання рішень) перебуває на виконанні виконавчий лист, виданий 21 червня 2022 року Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – Управління Пенсійного фонду України) здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату Ковтуновичу Василю Андрійовичу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХП (далі – Закон № 796), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Із серпня 2022 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього рішення. За наслідками вжитих заходів з вересня 2022 року нарахування та виплату додаткової пенсії розпочато у розмірах, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, розмір яких встановлено законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Верховна Рада України ухвалила Закон № 3460, частиною другою статті 8 якого визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
У зв’язку з цим 4 січня 2024 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень направив на адресу боржника вимогу, якою зобов’язав Управління Пенсійного фонду України виконати рішення суду в повному обсязі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Оскільки у вказаній вимозі конкретизованих вказівок щодо розмірів мінімальної заробітної плати, які слід застосувати при виконанні вказаного судового рішення, не було, Управління Пенсійного фонду України здійснило перерахунок пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених частиною 2 статті 8 Закону № 3460 (розрахункова величина – 1600 грн).
Ковтунович Василь Андрійович звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України з визначення розміру додаткової пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796 з розрахунку двох мінімальних заробітних плат, застосованих як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, протиправними, а рішення про перерахунок йому пенсії незаконним та скасувати його.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, у задоволенні заяви Ковтуновича Василя Андрійовича відмовив.
Ці судові рішення Ковтунович Василь Андрійович оскаржив у касаційному порядку, однак Верховний Суд відмовив йому у відкритті касаційного провадження.
Автор клопотання наголошує, що Законом № 3460 „змінено обсяг існуючих прав“, установлених Законом № 796, оскільки, починаючи з 1 січня 2024 року, Законом № 3460 запроваджено дві різні мінімальні заробітні плати: мінімальну заробітну плату як величину оплати праці (частина перша статті 8 ), а також мінімальну заробітну плату як величину для обчислення виплат за рішенням суду (частина друга статті 8 ), яка є меншою, ніж мінімальна заробітна плата, визначена частиною першою статті 8 Закону № 3460.
Також Ковтунович Василь Андрійович наголошує на відсутності спеціального законодавчого акта, який би визначав право на застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення виплат за рішеннями суду, застосованої в остаточному судовому рішенні в його справі, – у правовідносинах щодо здійснення нарахування та виплати йому додаткової пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених частиною 2 статті 8 Закону.
#КСУ дослідив матеріали справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_09_2025_2.mp4
Ковтунович Василь Андрійович звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України з визначення розміру додаткової пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796 з розрахунку двох мінімальних заробітних плат, застосованих як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, протиправними, а рішення про перерахунок йому пенсії незаконним та скасувати його.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, у задоволенні заяви Ковтуновича Василя Андрійовича відмовив.
Ці судові рішення Ковтунович Василь Андрійович оскаржив у касаційному порядку, однак Верховний Суд відмовив йому у відкритті касаційного провадження.
Автор клопотання наголошує, що Законом № 3460 „змінено обсяг існуючих прав“, установлених Законом № 796, оскільки, починаючи з 1 січня 2024 року, Законом № 3460 запроваджено дві різні мінімальні заробітні плати: мінімальну заробітну плату як величину оплати праці (частина перша статті 8 ), а також мінімальну заробітну плату як величину для обчислення виплат за рішенням суду (частина друга статті 8 ), яка є меншою, ніж мінімальна заробітна плата, визначена частиною першою статті 8 Закону № 3460.
Також Ковтунович Василь Андрійович наголошує на відсутності спеціального законодавчого акта, який би визначав право на застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення виплат за рішеннями суду, застосованої в остаточному судовому рішенні в його справі, – у правовідносинах щодо здійснення нарахування та виплати йому додаткової пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених частиною 2 статті 8 Закону.
#КСУ дослідив матеріали справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_09_2025_2.mp4
⚖️ Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування (оновлено)
📖 Другий сенат Конституційного Суду України 10 вересня 2025 року ухвалив Рішення № 4-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ (щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування).
💬 Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ від 5 липня 2012 року № 5076–VI (далі – Закон) „рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями“.
✒️ У конституційній скарзі В’ячеслав Плескач стверджував, що частина третя статті 57 Закону суперечить статті 57 Конституції України, оскільки дозволяє рішенням Ради адвокатів України вступати в силу негайно з моменту їх ухвалення, тому порушує конституційне право кожного знати свої права й обов’язки, оскільки оспорюваний припис визначає, що права, свободи і обов’язки обмежуються нормативними актами Ради адвокатів України без доведення їх до відома адвоката у спосіб, який передбачав би його обізнаність про дату, час, оприлюднення, зафіксований автентичний їх текст та факт ухвалення такого нормативного акта.
📌 Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що оспорюваний припис відповідає Конституції України.
Стаття 57 Конституції України містить норми, що спрямовані на забезпечення принципу правовладдя, та встановлює конституційну гарантію, що охоплює як суб’єктивне право особи знати свої права і обов’язки (частина перша), так й інституційний обов’язок держави забезпечити приступність нормативних приписів, що їх визначають (частини друга та третя).
Право знати свої права і обов’язки та приступність нормативних приписів, що їх визначають, є серед конституційних гарантій юридичної безпеки особи і передбачності правозастосування.
🔸 Приписи статті 57 Основного Закону України зобовʼязують усіх субʼєктів нормотворення та/або правозастосування забезпечити загальну поінформованість (у спосіб доведення до відома населення) щодо тих актів права, які є нормативними та визначають конституційні права і обовʼязки людини і громадянина.
Конституційний Суд України виходить із того, що за Конституцією України адвокатура є складником системи правосуддя та діє для надання професійної правничої допомоги в Україні (частина перша статті 131-2).
Місія, роль та завдання адвокатури обумовлені її участю в реалізації правосуддя як однієї з функцій держави.
Законодавче внормування діяльності адвокатури з урахуванням мети її заснування та з додержанням конституційних приписів є однією з передумов ефективності системи правосуддя зокрема та дієвості механізму захисту людських прав у цілому.
Конституційний Суд України підкреслив, що набуття статусу адвоката не позбавляє особу конституційних прав і свобод. З набуттям статусу адвоката особа безсумнівно не обмежена та не позбавлена прав і свобод, гарантованих Конституцією України, оскільки обмеження або позбавлення адвокатів конституційних прав та свобод було б дискримінаційним.
Реалізація місії адвокатури України в механізмі захисту людських прав є складним завданням, що вимагає від кожного адвоката та органів адвокатського самоврядування професіоналізму, чесності та сумлінності.
🔸 Відносини між адвокатами та органами адвокатського самоврядування мають виникати та розвиватися не лише в межах вимог, визначених Конституцією України та законами України, а також з дотриманням духу корпоративної єдності та взаємоповаги. Тому органи адвокатського самоврядування мають забезпечити гласність своєї діяльності, зокрема відкритість та приступність ухвалених ними рішень, що є обовʼязковими до виконання всіма адвокатами. Водночас адвокати мають бути професійними, чесними та сумлінними під час ознайомлення та виконання цих рішень.
📖 Другий сенат Конституційного Суду України 10 вересня 2025 року ухвалив Рішення № 4-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ (щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування).
💬 Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ від 5 липня 2012 року № 5076–VI (далі – Закон) „рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями“.
✒️ У конституційній скарзі В’ячеслав Плескач стверджував, що частина третя статті 57 Закону суперечить статті 57 Конституції України, оскільки дозволяє рішенням Ради адвокатів України вступати в силу негайно з моменту їх ухвалення, тому порушує конституційне право кожного знати свої права й обов’язки, оскільки оспорюваний припис визначає, що права, свободи і обов’язки обмежуються нормативними актами Ради адвокатів України без доведення їх до відома адвоката у спосіб, який передбачав би його обізнаність про дату, час, оприлюднення, зафіксований автентичний їх текст та факт ухвалення такого нормативного акта.
📌 Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що оспорюваний припис відповідає Конституції України.
Стаття 57 Конституції України містить норми, що спрямовані на забезпечення принципу правовладдя, та встановлює конституційну гарантію, що охоплює як суб’єктивне право особи знати свої права і обов’язки (частина перша), так й інституційний обов’язок держави забезпечити приступність нормативних приписів, що їх визначають (частини друга та третя).
Право знати свої права і обов’язки та приступність нормативних приписів, що їх визначають, є серед конституційних гарантій юридичної безпеки особи і передбачності правозастосування.
🔸 Приписи статті 57 Основного Закону України зобовʼязують усіх субʼєктів нормотворення та/або правозастосування забезпечити загальну поінформованість (у спосіб доведення до відома населення) щодо тих актів права, які є нормативними та визначають конституційні права і обовʼязки людини і громадянина.
Конституційний Суд України виходить із того, що за Конституцією України адвокатура є складником системи правосуддя та діє для надання професійної правничої допомоги в Україні (частина перша статті 131-2).
Місія, роль та завдання адвокатури обумовлені її участю в реалізації правосуддя як однієї з функцій держави.
Законодавче внормування діяльності адвокатури з урахуванням мети її заснування та з додержанням конституційних приписів є однією з передумов ефективності системи правосуддя зокрема та дієвості механізму захисту людських прав у цілому.
Конституційний Суд України підкреслив, що набуття статусу адвоката не позбавляє особу конституційних прав і свобод. З набуттям статусу адвоката особа безсумнівно не обмежена та не позбавлена прав і свобод, гарантованих Конституцією України, оскільки обмеження або позбавлення адвокатів конституційних прав та свобод було б дискримінаційним.
Реалізація місії адвокатури України в механізмі захисту людських прав є складним завданням, що вимагає від кожного адвоката та органів адвокатського самоврядування професіоналізму, чесності та сумлінності.
🔸 Відносини між адвокатами та органами адвокатського самоврядування мають виникати та розвиватися не лише в межах вимог, визначених Конституцією України та законами України, а також з дотриманням духу корпоративної єдності та взаємоповаги. Тому органи адвокатського самоврядування мають забезпечити гласність своєї діяльності, зокрема відкритість та приступність ухвалених ними рішень, що є обовʼязковими до виконання всіма адвокатами. Водночас адвокати мають бути професійними, чесними та сумлінними під час ознайомлення та виконання цих рішень.
Конституційний Суд України виходить з того, що адвокат є тим представником системи правосуддя, з яким щонайперше зустрічається особа, яка потребує захисту її невизнаних, оспорюваних або порушених прав, захисту від кримінального звинувачення з боку держави в особі її органів або має запит на представництво її інтересів у суді, ця особа має розумні сподівання на те, що адвокатом є правник, який має відповідний статусу адвоката професійний рівень, тобто володіє тією сукупністю юридичних та інших знань і навичок, що є достатніми та потрібними для надання особі професійної правничої допомоги та реалізації її права, гарантованого статтею 59 Конституції України.
Сучасний розвиток інформаційних технологій у сфері правосуддя, зокрема тих, що стосуються доступу до джерел права, функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного реєстру адвокатів України, уможливлює надання професійної правничої допомоги лише тим адвокатом, який має не лише необхідні знання та навички, а також своєчасний та ефективний доступ до актів права, документів та іншої значущої для діяльності адвоката інформації, розміщеної в мережі Інтернет, передусім на вебсторінках органів судової влади та органів адвокатського самоврядування.
З аналізу приписів Закону вбачається, що рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування застосовні лише щодо визначеного і професійно обумовленого кола осіб – адвокатів, які добровільно обрали професію правника та статус адвоката й, як наслідок, мають підпорядковуватись самоврядним механізмам регулювання адвокатської діяльності.
Рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування внормовують професійну діяльність адвокатів та не визначають їхніх прав і обов’язків у розумінні частин другої та третьої статті 57 Конституції України та інших її приписів.
🗞 У рішенні також зазначається, що дата набрання чинності рішеннями органів адвокатського самоврядування, що є нормативними актами, не може передувати дню їх ухвалення та оприлюднення. У разі потреби має бути запроваджено перехідний період (vacatio legis) для набуття чинності цими актами, що надає змогу адвокатам пристосувати свою діяльність до нового нормативного регулювання.
Конституційний Суд України, здійснюючи конституційний контроль, керується тим, що можливість неоднозначного тлумачення норми закону не є достатньою підставою для визнання її неконституційною, якщо ця норма допускає конституційно узгоджене (конформне) тлумачення, що забезпечує її розуміння та застосування у спосіб, сумісний із приписами Основного Закону України.
🔸 Визнання норми закону такою, що відповідає Конституції України, не скасовує обов’язку субʼєктів нормотворення та/або правозастосування тлумачити цю норму з урахуванням сутнісного змісту конституційних прав та принципів, а також принципу системної єдності приписів Конституції України.
З огляду на те, що стосовно частини третьої статті 57 Закону може бути здійснено конституційно узгоджене тлумачення, а також немає переконливих та достатніх аргументів для визнання її такою, що порушує конституційні приписи, Конституційний Суд України висновує, що частина третя статті 57 Закону відповідає Конституції України.
Суддя-доповідач у справі – Олег Первомайський.
Повний текст рішення доступний за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/4_r_2_2025.pdf
Сучасний розвиток інформаційних технологій у сфері правосуддя, зокрема тих, що стосуються доступу до джерел права, функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного реєстру адвокатів України, уможливлює надання професійної правничої допомоги лише тим адвокатом, який має не лише необхідні знання та навички, а також своєчасний та ефективний доступ до актів права, документів та іншої значущої для діяльності адвоката інформації, розміщеної в мережі Інтернет, передусім на вебсторінках органів судової влади та органів адвокатського самоврядування.
З аналізу приписів Закону вбачається, що рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування застосовні лише щодо визначеного і професійно обумовленого кола осіб – адвокатів, які добровільно обрали професію правника та статус адвоката й, як наслідок, мають підпорядковуватись самоврядним механізмам регулювання адвокатської діяльності.
Рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування внормовують професійну діяльність адвокатів та не визначають їхніх прав і обов’язків у розумінні частин другої та третьої статті 57 Конституції України та інших її приписів.
🗞 У рішенні також зазначається, що дата набрання чинності рішеннями органів адвокатського самоврядування, що є нормативними актами, не може передувати дню їх ухвалення та оприлюднення. У разі потреби має бути запроваджено перехідний період (vacatio legis) для набуття чинності цими актами, що надає змогу адвокатам пристосувати свою діяльність до нового нормативного регулювання.
Конституційний Суд України, здійснюючи конституційний контроль, керується тим, що можливість неоднозначного тлумачення норми закону не є достатньою підставою для визнання її неконституційною, якщо ця норма допускає конституційно узгоджене (конформне) тлумачення, що забезпечує її розуміння та застосування у спосіб, сумісний із приписами Основного Закону України.
🔸 Визнання норми закону такою, що відповідає Конституції України, не скасовує обов’язку субʼєктів нормотворення та/або правозастосування тлумачити цю норму з урахуванням сутнісного змісту конституційних прав та принципів, а також принципу системної єдності приписів Конституції України.
З огляду на те, що стосовно частини третьої статті 57 Закону може бути здійснено конституційно узгоджене тлумачення, а також немає переконливих та достатніх аргументів для визнання її такою, що порушує конституційні приписи, Конституційний Суд України висновує, що частина третя статті 57 Закону відповідає Конституції України.
Суддя-доповідач у справі – Олег Первомайський.
Повний текст рішення доступний за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/4_r_2_2025.pdf
⚖ У справі за конституційною скаргою Володимира Келеберди Конституційний Суд України перейшов до закритої частини пленарного засідання
📑 Другий сенат #КСУ 10 вересня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Келеберди Володимира Івановича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами.
💬 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак повідомив, що Келеберда В.І. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами (далі – Закон № 1402), яким установлено, що «переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду, може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“».
Келеберда В.І. твердить, що пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402 поширюється на суддів, серед яких судді судів, ліквідованих до набрання Законом України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511–IX (далі– Закон № 3511) чинності (30 грудня 2023 року), тобто суддів, які мали право на переведення за законодавством, чинним на момент ліквідації цих судів, а отже, законодавець „поставив право на переведення в залежність від проходження кваліфікаційного оцінювання“. Тому, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402 не відповідає встановленим Конституцією України принципам верховенства права, заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав, рівності усіх перед законом, незворотності дії законів у часі, незалежності суддів, а також порушує гарантоване Основним Законом України право на працю.
Більше про зміст справи за посиланням: https://cutt.ly/drCjYngP
📑 Другий сенат #КСУ 10 вересня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Келеберди Володимира Івановича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами.
💬 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак повідомив, що Келеберда В.І. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами (далі – Закон № 1402), яким установлено, що «переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду, може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“».
Келеберда В.І. твердить, що пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402 поширюється на суддів, серед яких судді судів, ліквідованих до набрання Законом України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511–IX (далі– Закон № 3511) чинності (30 грудня 2023 року), тобто суддів, які мали право на переведення за законодавством, чинним на момент ліквідації цих судів, а отже, законодавець „поставив право на переведення в залежність від проходження кваліфікаційного оцінювання“. Тому, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402 не відповідає встановленим Конституцією України принципам верховенства права, заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав, рівності усіх перед законом, незворотності дії законів у часі, незалежності суддів, а також порушує гарантоване Основним Законом України право на працю.
Більше про зміст справи за посиланням: https://cutt.ly/drCjYngP
⚖️ Відбулися засідання Великої палати #КСУ
Велика палата 11 вересня 2025 року на закритих частинах пленарних засідань розглядала справи за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261;
➖ Верховного Суду щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону України ,,Про виконавче провадження“.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📜 Велика палата також постановила ухвали про подовження строку постановлення колегіями суддів Суду ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами до 13 жовтня ц.р.
Велика палата 11 вересня 2025 року на закритих частинах пленарних засідань розглядала справи за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261;
➖ Верховного Суду щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону України ,,Про виконавче провадження“.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📜 Велика палата також постановила ухвали про подовження строку постановлення колегіями суддів Суду ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами до 13 жовтня ц.р.
🔹🔸 Конституційний Суд України та міжнародні партнери узгодили подальші форми співпраці: відбулася координаційна зустріч
👥 У Конституційному Суді України 12 вересня 2025 року проведено координаційну зустріч виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду Олександра Петришина, суддів Суду Олександра Водяннікова, Віктора Кичуна, Олега Первомайського, Ольги Совгирі, Галини Юровської з представниками міжнародних організацій і фондів, що реалізують проєкти міжнародної технічної допомоги в Україні.
У заході взяли участь представники ключових міжнародних організацій – спільної Програми Європейського Союзу та Ради Європи «Партнерство заради добропорядного врядування» (Фаза III), Ради Європи (проєкти у межах Плану дій для України «Стійкість, відновлення та відбудова»), Програми підтримки ОБСЄ для України, проєкту ЄС «Право-Justice», Німецького фонду міжнародного правового співробітництва (IRZ) та Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ).
💬 Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин у своєму вступному слові підкреслив важливість системної взаємодії з міжнародними партнерами. Судді Суду наголосили, що попередні роки співпраці підтвердили результативність спільних ініціатив, спрямованих на посилення професійної спроможності Суду, розвиток конституційної юстиції та впровадження європейських стандартів у його діяльність.
Під час заходу із презентаціями виступили менеджери та керівники міжнародних проєктів, які окреслили напрями діяльності та можливі форми співпраці з Конституційним Судом України.
Зокрема, Сюзанна Мнацаканян, менеджерка проєкту «Підтримка розвитку конституційної юстиції в Україні» (Програма ЄС та Ради Європи «Партнерство заради добропорядного врядування», Фаза ІІІ), представила пріоритети проєкту та можливості залучення експертної підтримки для Суду.
Від Ради Європи свої ініціативи презентували Ірина Кушнір, менеджерка проєкту «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду»; Ірина Остапа, менеджерка проєкту «Посилення соціального виміру в Україні»; Олександр Котенко, координатор Проєкту Ради Європи «Удосконалення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні».
Від Програми підтримки ОБСЄ для України виступили Наталія Ступницька, керівник проєктного відділу (демократизація, належне врядування, верховенство права та права людини), та Ольга Кравченко, менеджерка проєкту «Підтримка Верховного Суду та вищих судів у реалізації судової реформи та забезпеченні доступу до правосуддя в умовах війни».
До виступів долучилися Володимир Чабан, керівник компоненту «Судова реформа» проєкту ЄС «Право-Justice»; Геннадій Рижков, юридичний радник Німецького фонду міжнародного правового співробітництва (IRZ); Артем Шаіпов, керівник напрямку правових та політичних консультацій щодо відповідності законодавству ЄС у сфері верховенства права Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ); Наталія Гужвій-Товстенко, юридична радниця проєкту «Посилення відповідності України стандартам ЄС у сфері верховенства права» Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ); Дмитро Мельник, старший асистент Проєкту «Підтримка національних стейкхолдерів через покращення доступу до конституційної юстиції» Програми підтримки ОБСЄ для України, а також інші представники міжнародних організацій.
🖇 Під час дискусії міжнародні партнери розповіли про проєкти, спрямовані на підтримку судової влади, соціальний захист прав осіб, які постраждали від війни, забезпечення гендерної рівності, цифровізацію процесів у сфері правосуддя, розвиток комунікації та взаємодії з громадськістю, а також на подальше наближення правової системи України до стандартів ЄС і Ради Європи.
Учасники зустрічі узгодили пріоритети міжнародного співробітництва Конституційного Суду України на 2025–2026 роки, визначили очікувані результати та потенційні формати взаємодії. Серед ключових напрямів було виокремлено проведення тренінгів, науково-практичних конференцій, програм стажування для працівників Суду та інші форми технічної підтримки.
👥 У Конституційному Суді України 12 вересня 2025 року проведено координаційну зустріч виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду Олександра Петришина, суддів Суду Олександра Водяннікова, Віктора Кичуна, Олега Первомайського, Ольги Совгирі, Галини Юровської з представниками міжнародних організацій і фондів, що реалізують проєкти міжнародної технічної допомоги в Україні.
У заході взяли участь представники ключових міжнародних організацій – спільної Програми Європейського Союзу та Ради Європи «Партнерство заради добропорядного врядування» (Фаза III), Ради Європи (проєкти у межах Плану дій для України «Стійкість, відновлення та відбудова»), Програми підтримки ОБСЄ для України, проєкту ЄС «Право-Justice», Німецького фонду міжнародного правового співробітництва (IRZ) та Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ).
💬 Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин у своєму вступному слові підкреслив важливість системної взаємодії з міжнародними партнерами. Судді Суду наголосили, що попередні роки співпраці підтвердили результативність спільних ініціатив, спрямованих на посилення професійної спроможності Суду, розвиток конституційної юстиції та впровадження європейських стандартів у його діяльність.
Під час заходу із презентаціями виступили менеджери та керівники міжнародних проєктів, які окреслили напрями діяльності та можливі форми співпраці з Конституційним Судом України.
Зокрема, Сюзанна Мнацаканян, менеджерка проєкту «Підтримка розвитку конституційної юстиції в Україні» (Програма ЄС та Ради Європи «Партнерство заради добропорядного врядування», Фаза ІІІ), представила пріоритети проєкту та можливості залучення експертної підтримки для Суду.
Від Ради Європи свої ініціативи презентували Ірина Кушнір, менеджерка проєкту «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду»; Ірина Остапа, менеджерка проєкту «Посилення соціального виміру в Україні»; Олександр Котенко, координатор Проєкту Ради Європи «Удосконалення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні».
Від Програми підтримки ОБСЄ для України виступили Наталія Ступницька, керівник проєктного відділу (демократизація, належне врядування, верховенство права та права людини), та Ольга Кравченко, менеджерка проєкту «Підтримка Верховного Суду та вищих судів у реалізації судової реформи та забезпеченні доступу до правосуддя в умовах війни».
До виступів долучилися Володимир Чабан, керівник компоненту «Судова реформа» проєкту ЄС «Право-Justice»; Геннадій Рижков, юридичний радник Німецького фонду міжнародного правового співробітництва (IRZ); Артем Шаіпов, керівник напрямку правових та політичних консультацій щодо відповідності законодавству ЄС у сфері верховенства права Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ); Наталія Гужвій-Товстенко, юридична радниця проєкту «Посилення відповідності України стандартам ЄС у сфері верховенства права» Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ); Дмитро Мельник, старший асистент Проєкту «Підтримка національних стейкхолдерів через покращення доступу до конституційної юстиції» Програми підтримки ОБСЄ для України, а також інші представники міжнародних організацій.
🖇 Під час дискусії міжнародні партнери розповіли про проєкти, спрямовані на підтримку судової влади, соціальний захист прав осіб, які постраждали від війни, забезпечення гендерної рівності, цифровізацію процесів у сфері правосуддя, розвиток комунікації та взаємодії з громадськістю, а також на подальше наближення правової системи України до стандартів ЄС і Ради Європи.
Учасники зустрічі узгодили пріоритети міжнародного співробітництва Конституційного Суду України на 2025–2026 роки, визначили очікувані результати та потенційні формати взаємодії. Серед ключових напрямів було виокремлено проведення тренінгів, науково-практичних конференцій, програм стажування для працівників Суду та інші форми технічної підтримки.
📈 Захід став важливим етапом у посиленні узгодженості дій між Конституційним Судом України та міжнародними партнерами, що сприятиме ефективній реалізації спільних ініціатив у сфері верховенства права, захисту прав людини та розвитку конституційної юстиції в Україні.
📚 Конституційний вимір діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на шляху до Європейського Союзу: відбувся тематичний захід
У межах спільного проєкту Конституційного Суду України і Національної школи суддів України, що був започаткований у квітні 2022 року і має на меті просвітницьку місію, 11 вересня ц.р. відбулася онлайн-лекція на тему „Конституційний вимір діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на шляху до Європейського Союзу“.
🔸 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Віктор Городовенко, Галина Юровська, судді судів системи судоустрою, представники Національної школи суддів України, адвокати, науковці, викладачі, студенти, аспіранти закладів вищої освіти та вихованці Малої академії наук.
Доповідачем виступив член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (Комісія) Віталій Гацелюк, який ознайомив слухачів із конституційними аспектами діяльності Комісії, її статусом, складом, принципами формування, та значенням її роботи у контексті євроінтеграційного процесу України.
Він детально розповів про повноваження органу суддівського врядування, який діє на постійній основі у системі правосуддя України, і є відповідальним за добір і кваліфікаційне оцінювання суддів. Віталій Гацелюк підкреслив, що формування професійного і доброчесного суддівського корпусу, сприяння професійному розвитку суддів є ключовими функціями Комісії, а головна мета цього – забезпечення безперервного доступу громадян до правосуддя.
🔸 Зосередив увагу на розумінні процесу добору кандидатів, які ще не обіймають посаду судді, і процедури кваліфікаційного оцінювання чинних суддів. Він наголосив, що різновидом кваліфікаційного оцінювання є участь суддів або кандидатів на цю посаду у конкурсі. Після змін до Конституції України у 2016 році, і відповідного законодавства, єдиним шляхом за результатами якого можна обійняти суддівську посаду є конкурс, підкреслив промовець.
За його словами, кваліфікаційне оцінювання надає можливість визначити професійний рівень судді та здатність ним здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.
Доповідач розповів про взаємодію з Національною школою суддів України, в якій кандидати та судді проходять відповідну підготовку для підтримання кваліфікації, отримання практичних навичок роботи з урахуванням їхнього досвіду, рівня і спеціалізації суду, в якому вони працюють, та індивідуальних потреб.
🔸 Він також наголосив, що Комісія співпрацює із Громадською радою доброчесності, яка є незалежним громадським органом, що сприяє Комісії в оцінюванні чинних суддів, кандидатів на посаду судді за критеріями професійної етики та доброчесності. До її складу входять правозахисники громадських об’єднань, науковці-правники, адвокати та ін.
Віталій Гацелюк зазначив, що допоміжним органом Комісії є Громадська рада міжнародних експертів, яка сприяє їй у підготовці рішень з питань призначення на посади суддів Вищого антикорупційного cуду.
Окрему увагу було приділено добору кандидатів 2025 року на 1800 вакантних посад.
🎥 Більше про основні аспекти роботи Комісії дивіться у відео: https://cutt.ly/9rVhdtN1
📎 Зазначимо, даний проєкт реалізовується через пряме спілкування суддів, національних і міжнародних експертів із правничою аудиторією та з усіма, хто цікавиться судовою практикою, специфікою роботи конституційних судів та інших державних інституцій.
У межах спільного проєкту Конституційного Суду України і Національної школи суддів України, що був започаткований у квітні 2022 року і має на меті просвітницьку місію, 11 вересня ц.р. відбулася онлайн-лекція на тему „Конституційний вимір діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на шляху до Європейського Союзу“.
🔸 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Віктор Городовенко, Галина Юровська, судді судів системи судоустрою, представники Національної школи суддів України, адвокати, науковці, викладачі, студенти, аспіранти закладів вищої освіти та вихованці Малої академії наук.
Доповідачем виступив член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (Комісія) Віталій Гацелюк, який ознайомив слухачів із конституційними аспектами діяльності Комісії, її статусом, складом, принципами формування, та значенням її роботи у контексті євроінтеграційного процесу України.
Він детально розповів про повноваження органу суддівського врядування, який діє на постійній основі у системі правосуддя України, і є відповідальним за добір і кваліфікаційне оцінювання суддів. Віталій Гацелюк підкреслив, що формування професійного і доброчесного суддівського корпусу, сприяння професійному розвитку суддів є ключовими функціями Комісії, а головна мета цього – забезпечення безперервного доступу громадян до правосуддя.
🔸 Зосередив увагу на розумінні процесу добору кандидатів, які ще не обіймають посаду судді, і процедури кваліфікаційного оцінювання чинних суддів. Він наголосив, що різновидом кваліфікаційного оцінювання є участь суддів або кандидатів на цю посаду у конкурсі. Після змін до Конституції України у 2016 році, і відповідного законодавства, єдиним шляхом за результатами якого можна обійняти суддівську посаду є конкурс, підкреслив промовець.
За його словами, кваліфікаційне оцінювання надає можливість визначити професійний рівень судді та здатність ним здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.
Доповідач розповів про взаємодію з Національною школою суддів України, в якій кандидати та судді проходять відповідну підготовку для підтримання кваліфікації, отримання практичних навичок роботи з урахуванням їхнього досвіду, рівня і спеціалізації суду, в якому вони працюють, та індивідуальних потреб.
🔸 Він також наголосив, що Комісія співпрацює із Громадською радою доброчесності, яка є незалежним громадським органом, що сприяє Комісії в оцінюванні чинних суддів, кандидатів на посаду судді за критеріями професійної етики та доброчесності. До її складу входять правозахисники громадських об’єднань, науковці-правники, адвокати та ін.
Віталій Гацелюк зазначив, що допоміжним органом Комісії є Громадська рада міжнародних експертів, яка сприяє їй у підготовці рішень з питань призначення на посади суддів Вищого антикорупційного cуду.
Окрему увагу було приділено добору кандидатів 2025 року на 1800 вакантних посад.
🎥 Більше про основні аспекти роботи Комісії дивіться у відео: https://cutt.ly/9rVhdtN1
📎 Зазначимо, даний проєкт реалізовується через пряме спілкування суддів, національних і міжнародних експертів із правничою аудиторією та з усіма, хто цікавиться судовою практикою, специфікою роботи конституційних судів та інших державних інституцій.