⚖️ Суд розпочав розгляд конституційної скарги щодо розміру разової грошової виплати ветеранам війни
Другий сенат 26 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Писаренка Миколи Олександровича щодо відповідності Конституції України частини п’ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ зі змінами (далі – Закон № 3551), підпункту 2 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ від 20 березня 2023 року № 2983–ІХ (далі – Закон № 2983) на підставі якого, частину п’яту статті 13 Закону № 3551 викладено у такій редакції: „щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України“.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков поінформував про зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
🔹 Суддя-доповідач зазначив, що Микола Писаренко є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи. У 2023 році він отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності України в розмірі 2700 грн. Не погоджуючись з розміром виплати, заявник звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – Управління) в якому, зокрема, просив зобов’язати Управління здійснити перерахунок та виплатити йому разову грошову виплату до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком (з урахуванням попередньо виплаченої разової грошової виплати в розмірі 2700 грн).
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 6 лютого 2024 року відмовив у задоволенні позову. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2025 року це рішення скасував та позов задовольнив. Верховний Суд постановою від 11 серпня 2025 року скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
🔹 Автор клопотання вважає, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Закону № 3551 в редакції Закону № 2983 порушено його право на належний соціальний захист, зменшено (обмежено) соціальні гарантії його як особи з інвалідністю внаслідок війни.
Суб’єкт права на конституційну скаргу просить перевірити оспорювані законодавчі приписи на відповідність статті 8, частині п’ятій статті 17, частині другій статті 19, частині третій статті 22, частинам першій, другій статті 46, статті 64, пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України.
🔹 Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи підготовлено запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, а також науковців, які входять до складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, з проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційній скарзі. Про зміст відповідей буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
У пленарному засіданні взяв участь постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎥 Переглянути відеозапис пленарних засідань можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2025
Другий сенат 26 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Писаренка Миколи Олександровича щодо відповідності Конституції України частини п’ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ зі змінами (далі – Закон № 3551), підпункту 2 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ від 20 березня 2023 року № 2983–ІХ (далі – Закон № 2983) на підставі якого, частину п’яту статті 13 Закону № 3551 викладено у такій редакції: „щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України“.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков поінформував про зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
🔹 Суддя-доповідач зазначив, що Микола Писаренко є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи. У 2023 році він отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності України в розмірі 2700 грн. Не погоджуючись з розміром виплати, заявник звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – Управління) в якому, зокрема, просив зобов’язати Управління здійснити перерахунок та виплатити йому разову грошову виплату до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком (з урахуванням попередньо виплаченої разової грошової виплати в розмірі 2700 грн).
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 6 лютого 2024 року відмовив у задоволенні позову. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2025 року це рішення скасував та позов задовольнив. Верховний Суд постановою від 11 серпня 2025 року скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
🔹 Автор клопотання вважає, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Закону № 3551 в редакції Закону № 2983 порушено його право на належний соціальний захист, зменшено (обмежено) соціальні гарантії його як особи з інвалідністю внаслідок війни.
Суб’єкт права на конституційну скаргу просить перевірити оспорювані законодавчі приписи на відповідність статті 8, частині п’ятій статті 17, частині другій статті 19, частині третій статті 22, частинам першій, другій статті 46, статті 64, пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України.
🔹 Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи підготовлено запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, а також науковців, які входять до складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, з проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційній скарзі. Про зміст відповідей буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
У пленарному засіданні взяв участь постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎥 Переглянути відеозапис пленарних засідань можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2025
📋 Суд визнав штраф за порушення податкового законодавства конституційним, однак наголосив на конституційних гарантіях прав платника податків (резюме Рішення)
Другий сенат Конституційного Суду України 26 листопада 2025 року ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Представництва „АНДРІТЗ ГАЙДРО ГмбХ“ (далі – Представництво) щодо конституційності приписів пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України“ від 9 листопада 2017 року № 2198–VIII.
🔸 Суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак.
Оспорюваними положеннями Кодексу, зокрема, визначено розмір штрафів за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
💬 На думку автора клопотання, передбачені оспорюваними приписами Кодексу штрафні санкції, що застосовуються до випадків несвоєчасної реєстрації податкових накладних, є явно надмірними та порушують принцип верховенства права, зокрема, такі його складові, як справедливість, пропорційність та співмірність. Представництво також твердило, що непропорційними штрафними санкціями порушується конституційне право на власність, а оспорювані приписи є проявом втручання в мирне володіння власним майном.
❗Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що оспорювані приписи є такими, що відповідають Конституції України.
Досліджуючи порушені в конституційній скарзі питання, Суд виходить із того, що застосовними в цій справі є встановлені Конституцією України принципи верховенства права (частина перша статті 8), поваги до прав і свобод людини (частина друга статті 3), зокрема щодо непорушності права власності (частини перша, четверта статті 41) та права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (частина перша статті 42), а також принципи індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61) та презумпції невинуватості (стаття 62).
У Конституції України податкам надано важливого суспільного значення, оскільки від їх належної сплати залежить дієве функціонування України як соціальної держави (стаття 1), збалансованість бюджету України (частина третя статті 95), а їх сплата є конституційним обов’язком кожного (частина перша статті 67). В Основному Законі України також закріплено, що виключно закони України встановлюють, зокрема, систему оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92), а також юридичну відповідальність за порушення податкового законодавства.
🔹 Суд наголошує: „установлюючи законом відповідні санкції за податкові правопорушення, законодавець має широку свободу розсуду, що водночас має відповідати конституційним принципам“.
Досліджуючи правомірність мети оспорюваного припису Кодексу, Суд зазначає, що запровадження фінансової відповідальності за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних спрямоване на захист економічної безпеки України у спосіб забезпечення законності у здійсненні електронного адміністрування податку на додану вартість.
Питання збалансованості бюджету України як складової захисту економічної безпеки набуває особливої суспільної значущості в умовах воєнного стану через потребу в захисті України від широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації.
Суд зазначає, що оспорюваний припис Кодексу не порушує справедливого балансу між конституційною цінністю захисту економічної безпеки України та захистом зазначених прав платника податків, а отже є домірним засобом утручання в право власності у взаємозв’язку з правом на підприємницьку діяльність, що її не заборонено законом.
🔹 Дослідивши оспорюваний припис Кодексу у взаємозв’язку з його метою, Суд висновує, що абзац другий пункту 120-1.1 статті 120-1 Кодексу є придатним законодавчим засобом для досягнення відповідної мети та відповідає також критерію потрібності в демократичному суспільстві.
Другий сенат Конституційного Суду України 26 листопада 2025 року ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Представництва „АНДРІТЗ ГАЙДРО ГмбХ“ (далі – Представництво) щодо конституційності приписів пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України“ від 9 листопада 2017 року № 2198–VIII.
🔸 Суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак.
Оспорюваними положеннями Кодексу, зокрема, визначено розмір штрафів за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
💬 На думку автора клопотання, передбачені оспорюваними приписами Кодексу штрафні санкції, що застосовуються до випадків несвоєчасної реєстрації податкових накладних, є явно надмірними та порушують принцип верховенства права, зокрема, такі його складові, як справедливість, пропорційність та співмірність. Представництво також твердило, що непропорційними штрафними санкціями порушується конституційне право на власність, а оспорювані приписи є проявом втручання в мирне володіння власним майном.
❗Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що оспорювані приписи є такими, що відповідають Конституції України.
Досліджуючи порушені в конституційній скарзі питання, Суд виходить із того, що застосовними в цій справі є встановлені Конституцією України принципи верховенства права (частина перша статті 8), поваги до прав і свобод людини (частина друга статті 3), зокрема щодо непорушності права власності (частини перша, четверта статті 41) та права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (частина перша статті 42), а також принципи індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61) та презумпції невинуватості (стаття 62).
У Конституції України податкам надано важливого суспільного значення, оскільки від їх належної сплати залежить дієве функціонування України як соціальної держави (стаття 1), збалансованість бюджету України (частина третя статті 95), а їх сплата є конституційним обов’язком кожного (частина перша статті 67). В Основному Законі України також закріплено, що виключно закони України встановлюють, зокрема, систему оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92), а також юридичну відповідальність за порушення податкового законодавства.
🔹 Суд наголошує: „установлюючи законом відповідні санкції за податкові правопорушення, законодавець має широку свободу розсуду, що водночас має відповідати конституційним принципам“.
Досліджуючи правомірність мети оспорюваного припису Кодексу, Суд зазначає, що запровадження фінансової відповідальності за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних спрямоване на захист економічної безпеки України у спосіб забезпечення законності у здійсненні електронного адміністрування податку на додану вартість.
Питання збалансованості бюджету України як складової захисту економічної безпеки набуває особливої суспільної значущості в умовах воєнного стану через потребу в захисті України від широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації.
Суд зазначає, що оспорюваний припис Кодексу не порушує справедливого балансу між конституційною цінністю захисту економічної безпеки України та захистом зазначених прав платника податків, а отже є домірним засобом утручання в право власності у взаємозв’язку з правом на підприємницьку діяльність, що її не заборонено законом.
🔹 Дослідивши оспорюваний припис Кодексу у взаємозв’язку з його метою, Суд висновує, що абзац другий пункту 120-1.1 статті 120-1 Кодексу є придатним законодавчим засобом для досягнення відповідної мети та відповідає також критерію потрібності в демократичному суспільстві.
📑 Крім того, у Рішенні Суд вказує на потребу розв’язати питання про застосовність до платника податків гарантій, установлених у частині другій статті 61 і статті 62 Конституції України, для чого вважає за доцільне дослідити питання, чи є суть санкції (штрафу), передбаченої в оспорюваному приписі Кодексу, співмірною з кримінальним покаранням.
Суд бере до уваги, що оспорюваний припис Кодексу допускає застосування значних розмірів штрафів, і його метою є не грошова компенсація за завдану шкоду, а покарання й запобігання повторному вчиненню правопорушень; зазначений штраф застосовують відповідно до припису права, що є загальним правилом. Наведене в сукупності вказує на суть санкції в оспорюваному приписі Кодексу, яка може бути визнана співмірною з кримінальним покаранням.
📑 Суд висновує, що застосування до платника податків санкції, яка за своєю природою є співмірною з кримінальним покаранням, має поєднуватись із обов’язком законодавця врегулювати порядок притягнення до відповідальності в такий спосіб, який втілював би для відповідного суб’єкта гарантії, установлені Конституцією України, а саме принцип індивідуалізації юридичної відповідальності та принцип презумпції невинуватості.
У Рішенні зауважується, що під час застосування зазначених санкцій вирішальним є встановлення законодавцем обов’язку для правозастосовного органу довести вину суб’єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають врахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.
Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб’єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.
Дійшовши висновку про обов’язок законодавця забезпечувати стосовно платника податків гарантії, установлені у частині другій статті 61 і статті 62 Конституції України, у випадках, коли до нього застосовано санкцію, яка за суттю співмірна з кримінальним покаранням, Суд зважає на межі своїх повноважень, установлених Конституцією України.
Суд бере до уваги, що законодавець поступово запроваджує вину суб’єкта як елемент складу податкового правопорушення, що обумовлює зростання її ролі в податковому праві. Парламент також унормував загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень.
Суд бере до уваги, що оспорюваний припис Кодексу допускає застосування значних розмірів штрафів, і його метою є не грошова компенсація за завдану шкоду, а покарання й запобігання повторному вчиненню правопорушень; зазначений штраф застосовують відповідно до припису права, що є загальним правилом. Наведене в сукупності вказує на суть санкції в оспорюваному приписі Кодексу, яка може бути визнана співмірною з кримінальним покаранням.
📑 Суд висновує, що застосування до платника податків санкції, яка за своєю природою є співмірною з кримінальним покаранням, має поєднуватись із обов’язком законодавця врегулювати порядок притягнення до відповідальності в такий спосіб, який втілював би для відповідного суб’єкта гарантії, установлені Конституцією України, а саме принцип індивідуалізації юридичної відповідальності та принцип презумпції невинуватості.
У Рішенні зауважується, що під час застосування зазначених санкцій вирішальним є встановлення законодавцем обов’язку для правозастосовного органу довести вину суб’єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають врахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.
Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб’єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.
Дійшовши висновку про обов’язок законодавця забезпечувати стосовно платника податків гарантії, установлені у частині другій статті 61 і статті 62 Конституції України, у випадках, коли до нього застосовано санкцію, яка за суттю співмірна з кримінальним покаранням, Суд зважає на межі своїх повноважень, установлених Конституцією України.
Суд бере до уваги, що законодавець поступово запроваджує вину суб’єкта як елемент складу податкового правопорушення, що обумовлює зростання її ролі в податковому праві. Парламент також унормував загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень.
🔹 Суд також ураховує, що відповідно до низки приписів Кодексу, потрібною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Однак, акцентує на тому, що приписи, якими встановлено випадки обов’язкового доведення вини контролюючими органами, не поширюються на оспорюваний припис Кодексу.
З огляду на наведене, Суд уважає, що аналіз тих приписів Кодексу, зміст яких стосується виконання Верховною Радою України конституційного обов’язку щодо втілення в законодавчому регулюванні конституційних гарантій, передбачених частиною другою статті 61 та статтею 62 Основного Закону України, не охоплено предметом конституційного контролю у цій справі.
У зв’язку з цим, поважаючи принцип поділу державної влади, Суд дійшов висновку, що у цій справі немає підстав для виходу за межі предмета конституційного контролю, зокрема щодо приписів Кодексу, якими встановлено порядок притягнення платників податків до юридичної відповідальності. Суд також наголошує, що законодавче регулювання відповідних питань має відповідати Конституції України та юридичним позиціям Суду, викладеним у цьому Рішенні.
🔸 Отже, Суд виснував, що оспорювані приписи Кодексу є таким, що не суперечить частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42 Конституції України. Однак, у тих випадках, коли йдеться про санкції, які по суті прирівняні до кримінальних покарань, законодавче регулювання має забезпечити платнику податків дотримання конституційних принципів індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості, передбачених статтями 61, 62 Основного Закону України.
📝 Резюме Рішення: https://cutt.ly/VtyeMDKo
📑Рішення № 5-р(ІІ)/2025: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/5_r_2_2025.pdf
З огляду на наведене, Суд уважає, що аналіз тих приписів Кодексу, зміст яких стосується виконання Верховною Радою України конституційного обов’язку щодо втілення в законодавчому регулюванні конституційних гарантій, передбачених частиною другою статті 61 та статтею 62 Основного Закону України, не охоплено предметом конституційного контролю у цій справі.
У зв’язку з цим, поважаючи принцип поділу державної влади, Суд дійшов висновку, що у цій справі немає підстав для виходу за межі предмета конституційного контролю, зокрема щодо приписів Кодексу, якими встановлено порядок притягнення платників податків до юридичної відповідальності. Суд також наголошує, що законодавче регулювання відповідних питань має відповідати Конституції України та юридичним позиціям Суду, викладеним у цьому Рішенні.
🔸 Отже, Суд виснував, що оспорювані приписи Кодексу є таким, що не суперечить частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42 Конституції України. Однак, у тих випадках, коли йдеться про санкції, які по суті прирівняні до кримінальних покарань, законодавче регулювання має забезпечити платнику податків дотримання конституційних принципів індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості, передбачених статтями 61, 62 Основного Закону України.
📝 Резюме Рішення: https://cutt.ly/VtyeMDKo
📑Рішення № 5-р(ІІ)/2025: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/5_r_2_2025.pdf
⚖️ Суд розглядав справи за конституційними поданнями та ухвалив низку актів
У четвер, 27 листопада 2025 року, Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✔️Верховного Суду щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону України ,,Про виконавче провадження“;
✔️Верховного Суду щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII, пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ „Перехідні та прикінцеві положення“ Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування“ від 23 лютого 2012 року № 4442–VI;
✔️Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
📎Їхній розгляд Суд продовжить розгляд на одному з наступних пленарних засідань.
Також Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційною скаргою 📝 Самсіна Ігоря Леоновича щодо конституційності припису другого речення частини першої статті 54 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. 📎Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на засіданні постановила ухвали про подовження строку постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Сидоренка Д.В. та Хабібулліна В.М. до 23 грудня 2025 року.
Конституційний Суд України на засіданні розглядав питання про затвердження персонального складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України. Розгляд цього питання буде продовжено.
📑 Конституційний Суд України ухвалив Постанову про призначення голови Науково-консультативної ради Суду, заступника голови Науково-консультативної ради Суду та вченого секретаря цієї ради. За результатами обговорення Суд призначив Головою Науково-консультативної ради Конституційного Суду України академіка Національної академії правових наук України, віцепрезидента Національної академії правових наук України, директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України Олександра Скрипнюка, заступником Голови Науково-консультативної ради Суду – завідувача кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Олену Бориславську, вченим секретарем Науково-консультативної ради Суду – доцента кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Любомира Летнянчина.
▪️Друга колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Ковбеля Максима Миколайовича щодо конституційності приписів статей 51-4, 52-2 Закону України „Про запобігання корупції“, пункту 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про запобігання корупції“ щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції»;
➖ Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо конституційності абзацу шостого частини сьомої статті 10-8 Закону України „Про Конституційний Суд України“;
➖ Плескач Ганни Григорівни щодо конституційності частини третьої статті 309, частини третьої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
У четвер, 27 листопада 2025 року, Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✔️Верховного Суду щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону України ,,Про виконавче провадження“;
✔️Верховного Суду щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII, пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ „Перехідні та прикінцеві положення“ Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування“ від 23 лютого 2012 року № 4442–VI;
✔️Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
📎Їхній розгляд Суд продовжить розгляд на одному з наступних пленарних засідань.
Також Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційною скаргою 📝 Самсіна Ігоря Леоновича щодо конституційності припису другого речення частини першої статті 54 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. 📎Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на засіданні постановила ухвали про подовження строку постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Сидоренка Д.В. та Хабібулліна В.М. до 23 грудня 2025 року.
Конституційний Суд України на засіданні розглядав питання про затвердження персонального складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України. Розгляд цього питання буде продовжено.
📑 Конституційний Суд України ухвалив Постанову про призначення голови Науково-консультативної ради Суду, заступника голови Науково-консультативної ради Суду та вченого секретаря цієї ради. За результатами обговорення Суд призначив Головою Науково-консультативної ради Конституційного Суду України академіка Національної академії правових наук України, віцепрезидента Національної академії правових наук України, директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України Олександра Скрипнюка, заступником Голови Науково-консультативної ради Суду – завідувача кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Олену Бориславську, вченим секретарем Науково-консультативної ради Суду – доцента кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Любомира Летнянчина.
▪️Друга колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Ковбеля Максима Миколайовича щодо конституційності приписів статей 51-4, 52-2 Закону України „Про запобігання корупції“, пункту 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про запобігання корупції“ щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції»;
➖ Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо конституційності абзацу шостого частини сьомої статті 10-8 Закону України „Про Конституційний Суд України“;
➖ Плескач Ганни Григорівни щодо конституційності частини третьої статті 309, частини третьої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
⚖️ Суд продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Тетяни Самборської
Другий сенат 26 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо конституційності статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Сергій Різник поінформував про зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
🔸 Суддя-доповідач зазначив, що частинами першою, другою статті 309 Кодексу визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо „з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“.
Зі змісту конституційної скарги вбачається, що головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснювало досудове розслідування в кримінальному провадженні за підозрою Самборської Т.Л. у вчиненні кримінального правопорушення, встановленого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України. Старший слідчий, посилаючись на частину десяту статті 290 Кодексу, звернувся до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку стороні захисту для ознайомлення з матеріалами провадження. Зазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку. Київський апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, постановленої в порядку частини десятої статті 290 Кодексу.
Верховний Суд, керуючись приписами статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, зазначивши, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
🔸 Тетяна Самборська, обґрунтовуючи твердження щодо невідповідності Конституції України статті 309 Кодексу, зазначає, що чинний Кодекс не містить повноважень суду щодо скасування незаконної ухвали слідчого судді, передбаченої частиною третьою статті 309 Кодексу, як на стадії підготовчого судового провадження, так і під час наступних стадій кримінального (судового) провадження.
Заявниця у конституційній скарзі звертає увагу на приписи частини третьої статті 309 Кодексу в аспекті запровадження ними ефективних засобів юридичного захисту прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, а також підкреслює, що встановлене законодавцем у частині третій статті 309 Кодексу правило є ілюзорним, адже, взагалі не дозволяє оскаржити незаконну ухвалу слідчого судді, в тому числі, на стадії судового провадження.
Обґрунтовуючи твердження щодо невідповідності Конституції України пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу, суб’єкт права на конституційну скаргу зазначає, зокрема, що його зміст підтверджує „факт наявності у суддів касаційної інстанції фактично безмежного процесуального простору для вирішення будь-якої справи у спосіб без відкриття касаційного провадження, тобто, для зловживань і порушень людських прав“.
📎 Більше за посиланням: https://cutt.ly/GtygAPOu
Другий сенат 26 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо конституційності статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Сергій Різник поінформував про зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
🔸 Суддя-доповідач зазначив, що частинами першою, другою статті 309 Кодексу визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо „з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“.
Зі змісту конституційної скарги вбачається, що головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснювало досудове розслідування в кримінальному провадженні за підозрою Самборської Т.Л. у вчиненні кримінального правопорушення, встановленого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України. Старший слідчий, посилаючись на частину десяту статті 290 Кодексу, звернувся до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку стороні захисту для ознайомлення з матеріалами провадження. Зазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку. Київський апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, постановленої в порядку частини десятої статті 290 Кодексу.
Верховний Суд, керуючись приписами статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, зазначивши, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
🔸 Тетяна Самборська, обґрунтовуючи твердження щодо невідповідності Конституції України статті 309 Кодексу, зазначає, що чинний Кодекс не містить повноважень суду щодо скасування незаконної ухвали слідчого судді, передбаченої частиною третьою статті 309 Кодексу, як на стадії підготовчого судового провадження, так і під час наступних стадій кримінального (судового) провадження.
Заявниця у конституційній скарзі звертає увагу на приписи частини третьої статті 309 Кодексу в аспекті запровадження ними ефективних засобів юридичного захисту прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, а також підкреслює, що встановлене законодавцем у частині третій статті 309 Кодексу правило є ілюзорним, адже, взагалі не дозволяє оскаржити незаконну ухвалу слідчого судді, в тому числі, на стадії судового провадження.
Обґрунтовуючи твердження щодо невідповідності Конституції України пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу, суб’єкт права на конституційну скаргу зазначає, зокрема, що його зміст підтверджує „факт наявності у суддів касаційної інстанції фактично безмежного процесуального простору для вирішення будь-якої справи у спосіб без відкриття касаційного провадження, тобто, для зловживань і порушень людських прав“.
📎 Більше за посиланням: https://cutt.ly/GtygAPOu
🔹 КСУ обговорив напрями майбутньої співпраці з Німецьким товариством міжнародного співробітництва
26 листопада 2025 року відбулася зустріч виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександра Петришина та суддів Суду Олександра Водяннікова, Віктора Городовенка, Віктора Кичуна, Олега Первомайського та Галини Юровської з радницею з питань діалогу Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) Доротеєю Гамахер.
У заході також взяли участь юридичні радниці проєкту GIZ „Посилення відповідності України стандартам ЄС у сфері верховенства права“ Наталія Гужвій-Товстенко та Ілона Болюбаш, а також юридичний радник Німецького фонду міжнародного правового співробітництва Геннадій Рижков.
▪️ Під час зустрічі сторони обговорили актуальні напрями співпраці Конституційного Суду України з Німецьким товариством міжнародного співробітництва та відзначили важливість підтримки інституційних реформ у сфері конституційного правосуддя. Було акцентовано увагу на важливості постійного фахового обміну між українськими та німецькими експертами з метою посилення верховенства права в Україні та забезпечення розвитку узгодженої із європейськими стандартами нормативної бази.
▪️ Окремим аспектом дискусії стала взаємодія з Агентством Європейського Союзу з основоположних прав (FRA), яка дозволяє забезпечувати сталі канали доступу до сучасної європейської експертизи у сфері прав людини та сприяє гармонізації підходів Конституційного Суду України з європейськими практиками. Учасники заходу відзначили, що такі партнерства відіграють ключову роль у розвитку національної системи конституційного контролю та посиленні довіри до державних інституцій.
▪️ Також докладно було обговорено перспективи співпраці, пріоритетними напрямами якої є підтримка сталого функціонування конституційного судочинства, залучення міжнародної експертизи під час опрацювання складних конституційно-правових питань, проведення спільних навчальних заходів, розширення професійних контактів і розроблення нових форматів обміну досвідом. Особливу увагу було приділено формуванню довгострокових механізмів партнерства, що сприятимуть підвищенню інституційної спроможності Суду в умовах євроінтеграційних процесів.
На завершення учасники відзначили конструктивний характер діалогу та визначили пріоритетні наміри подальшої роботи над спільними проєктами, спрямованими на зміцнення конституційного правосуддя в Україні та інтеграцію у європейський правовий простір.
26 листопада 2025 року відбулася зустріч виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександра Петришина та суддів Суду Олександра Водяннікова, Віктора Городовенка, Віктора Кичуна, Олега Первомайського та Галини Юровської з радницею з питань діалогу Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) Доротеєю Гамахер.
У заході також взяли участь юридичні радниці проєкту GIZ „Посилення відповідності України стандартам ЄС у сфері верховенства права“ Наталія Гужвій-Товстенко та Ілона Болюбаш, а також юридичний радник Німецького фонду міжнародного правового співробітництва Геннадій Рижков.
▪️ Під час зустрічі сторони обговорили актуальні напрями співпраці Конституційного Суду України з Німецьким товариством міжнародного співробітництва та відзначили важливість підтримки інституційних реформ у сфері конституційного правосуддя. Було акцентовано увагу на важливості постійного фахового обміну між українськими та німецькими експертами з метою посилення верховенства права в Україні та забезпечення розвитку узгодженої із європейськими стандартами нормативної бази.
▪️ Окремим аспектом дискусії стала взаємодія з Агентством Європейського Союзу з основоположних прав (FRA), яка дозволяє забезпечувати сталі канали доступу до сучасної європейської експертизи у сфері прав людини та сприяє гармонізації підходів Конституційного Суду України з європейськими практиками. Учасники заходу відзначили, що такі партнерства відіграють ключову роль у розвитку національної системи конституційного контролю та посиленні довіри до державних інституцій.
▪️ Також докладно було обговорено перспективи співпраці, пріоритетними напрямами якої є підтримка сталого функціонування конституційного судочинства, залучення міжнародної експертизи під час опрацювання складних конституційно-правових питань, проведення спільних навчальних заходів, розширення професійних контактів і розроблення нових форматів обміну досвідом. Особливу увагу було приділено формуванню довгострокових механізмів партнерства, що сприятимуть підвищенню інституційної спроможності Суду в умовах євроінтеграційних процесів.
На завершення учасники відзначили конструктивний характер діалогу та визначили пріоритетні наміри подальшої роботи над спільними проєктами, спрямованими на зміцнення конституційного правосуддя в Україні та інтеграцію у європейський правовий простір.
🔶 У Суді відбувся правовий практикум „Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина“
28 листопада 2025 року в Конституційному Суді України відбувся правовий практикум „Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина“, організований у межах реалізації Меморандуму про співпрацю між Конституційним Судом України та Юридичним видавництвом „Право України“.
Практикум був спрямований на поглиблення професійних знань у сфері конституційного контролю, правозастосування та захисту прав людини, а також на зміцнення взаємодії між науковою спільнотою та органами конституційної юстиції.
▪️ Тематичну доповідь представив керівник Центру правничої термінології НАПрН України, суддя Конституційного Суду України (2018–2024 рр.) Сергій Головатий. У своєму виступі він розкрив зміст принципу правовладдя, його значення для функціонування демократичної правової держави, а також окреслив доктринальні підходи та міжнародні стандарти, що визначають його практичне застосування. Окрему увагу доповідач приділив ролі Конституційного Суду України у формуванні сталих стандартів верховенства права та забезпеченні ефективного конституційного контролю.
▪️ Друга частина практикуму була присвячена інституту конституційної скарги. Суддя Конституційного Суду України Олег Первомайський представив системний аналіз практики Суду за конституційними скаргами. Він детально охарактеризував критерії прийнятності звернень, типові проблеми правозастосування, а також тенденції судової практики щодо відновлення порушених прав особи.
До заходу також долучилися судді Конституційного Суду України, науковці та представники правничої спільноти.
▪️ Правовий практикум підтвердив важливість системної співпраці між Конституційним Судом України та юридичною науковою спільнотою, сприяв професійному обміну та розширенню знань у сфері конституційного судочинства.
28 листопада 2025 року в Конституційному Суді України відбувся правовий практикум „Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина“, організований у межах реалізації Меморандуму про співпрацю між Конституційним Судом України та Юридичним видавництвом „Право України“.
Практикум був спрямований на поглиблення професійних знань у сфері конституційного контролю, правозастосування та захисту прав людини, а також на зміцнення взаємодії між науковою спільнотою та органами конституційної юстиції.
▪️ Тематичну доповідь представив керівник Центру правничої термінології НАПрН України, суддя Конституційного Суду України (2018–2024 рр.) Сергій Головатий. У своєму виступі він розкрив зміст принципу правовладдя, його значення для функціонування демократичної правової держави, а також окреслив доктринальні підходи та міжнародні стандарти, що визначають його практичне застосування. Окрему увагу доповідач приділив ролі Конституційного Суду України у формуванні сталих стандартів верховенства права та забезпеченні ефективного конституційного контролю.
▪️ Друга частина практикуму була присвячена інституту конституційної скарги. Суддя Конституційного Суду України Олег Первомайський представив системний аналіз практики Суду за конституційними скаргами. Він детально охарактеризував критерії прийнятності звернень, типові проблеми правозастосування, а також тенденції судової практики щодо відновлення порушених прав особи.
До заходу також долучилися судді Конституційного Суду України, науковці та представники правничої спільноти.
▪️ Правовий практикум підтвердив важливість системної співпраці між Конституційним Судом України та юридичною науковою спільнотою, сприяв професійному обміну та розширенню знань у сфері конституційного судочинства.