⚖️У справі за конституційною скаргою ТОВ „Рейнір Бізнес Груп“ Суд ухвалив Рішення (резюме Рішення)
🖇️Другий сенат Конституційного Суду України 3 грудня 2025 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнір Бізнес Груп“ (далі – Товариство).
▪️Товариство звернулося до Суду з клопотанням перевірити на відповідність статті 131-1 Конституції України приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII зі змінами (далі – Закон).
▪️Відповідно до статті 23 Закону „прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу“ (абзац перший частини третьої).
▪️Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону „наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
▪️Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
▪️Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень“ (абзаци перший, другий, третій).
▶️Розв’язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України виходив із того, що внаслідок унесення змін до Конституції України Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“ від 2 червня 2016 року № 1401–VIII відбулося звуження конституційної функції прокуратури, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, порівняно з тією, яка була визначена в пункті 2 частини першої статті 121 Конституції України до конституційної реформи 2016 року. Таке звуження полягає, зокрема, у встановленні ознаки виключності для випадків здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, що їх має бути визначено в законі.
🔹Суд констатував, що словосполучення „у виключних випадках“, яке міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, вказує на його обмежувальний характер. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.
🔸Відповідно й припис „у виключних випадках і в порядку, що визначені законом“, який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов’язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об’єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.
🔹Для того, щоб ці випадки не порушували конституційних меж відповідної функції прокуратури, їх перелік має бути чітким та вичерпним, а критерії/ознаки їх установлення прокурором та умови й порядок реалізації його повноважень у судовому провадженні мають бути детально внормовані законом.
🖇️Другий сенат Конституційного Суду України 3 грудня 2025 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнір Бізнес Груп“ (далі – Товариство).
▪️Товариство звернулося до Суду з клопотанням перевірити на відповідність статті 131-1 Конституції України приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII зі змінами (далі – Закон).
▪️Відповідно до статті 23 Закону „прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу“ (абзац перший частини третьої).
▪️Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону „наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
▪️Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
▪️Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень“ (абзаци перший, другий, третій).
▶️Розв’язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України виходив із того, що внаслідок унесення змін до Конституції України Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“ від 2 червня 2016 року № 1401–VIII відбулося звуження конституційної функції прокуратури, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, порівняно з тією, яка була визначена в пункті 2 частини першої статті 121 Конституції України до конституційної реформи 2016 року. Таке звуження полягає, зокрема, у встановленні ознаки виключності для випадків здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, що їх має бути визначено в законі.
🔹Суд констатував, що словосполучення „у виключних випадках“, яке міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, вказує на його обмежувальний характер. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.
🔸Відповідно й припис „у виключних випадках і в порядку, що визначені законом“, який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов’язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об’єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.
🔹Для того, щоб ці випадки не порушували конституційних меж відповідної функції прокуратури, їх перелік має бути чітким та вичерпним, а критерії/ознаки їх установлення прокурором та умови й порядок реалізації його повноважень у судовому провадженні мають бути детально внормовані законом.
🔸Юридичне регулювання представництва прокурором інтересів держави в суді має чітко закріплювати його допоміжний (субсидіарний) характер, а також забезпечувати, щоб прокуратура, виконуючи цю функцію, не здійснювала функцій інших суб’єктів владних повноважень без наявності об’єктивних підстав.
🔹Суд наголосив, що законодавче регулювання має унеможливлювати свавілля прокурора в питаннях представництва інтересів держави в суді, його безпідставне втручання в діяльність інших суб’єктів владних повноважень та законну діяльність учасників правовідносин, а також будь-яку регламентацію таких дій прокурора лише підзаконними актами, зокрема наказами Генерального прокурора, оскільки це призведе до порушення конституційного балансу повноважень між органами державної влади та створить ризик необґрунтованого втручання в права і свободи різних суб’єктів, у повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
🔸У Рішенні зазначається, що участь прокурора в судових провадженнях поза сферою кримінального права не має ставити під сумнів реалізацію конституційного права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Основного Закону України, для суб’єктів, прав та інтересів яких це стосується, а також дотримання основних засад судочинства, що їх визначено, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.
🔹Вирішуючи питання про відповідність Конституції України абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в частині „прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави“, Суд виходив із того, що об’єктивно неможливо вичерпно визначити в Законі зміст поняття „інтереси держави“ без ризику істотного зниження ефективності здійснення відповідної функції прокуратури, з покладеного на прокурора обов’язку доводити підстави для представництва, а також із того, що здійснення представництва прокурором порушених чи загрожених інтересів держави можливе лише після підтвердження судом наявності підстав для цього. З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що абзац перший частини третьої статті 23 Закону у відповідному аспекті не суперечить Конституції України.
🔸Водночас Суд наголосив, що законодавець має обов’язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.
🔹Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв’язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб’єктивним розумінням того, що означає „не здійснює“ або „неналежним чином здійснює“. Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло. Унаслідок цього винятковий процесуальний інструмент прокуратури перетворено на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, чим розширено зміст відповідної конституційної функції прокуратури.
🔸Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать статтям 6, 8, пункту 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України.
🔹Суд також вказав, що припис пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України має розглядатися у взаємозв’язку, зокрема, з приписами статті 55 Конституції України.
🔹Суд наголосив, що законодавче регулювання має унеможливлювати свавілля прокурора в питаннях представництва інтересів держави в суді, його безпідставне втручання в діяльність інших суб’єктів владних повноважень та законну діяльність учасників правовідносин, а також будь-яку регламентацію таких дій прокурора лише підзаконними актами, зокрема наказами Генерального прокурора, оскільки це призведе до порушення конституційного балансу повноважень між органами державної влади та створить ризик необґрунтованого втручання в права і свободи різних суб’єктів, у повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
🔸У Рішенні зазначається, що участь прокурора в судових провадженнях поза сферою кримінального права не має ставити під сумнів реалізацію конституційного права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Основного Закону України, для суб’єктів, прав та інтересів яких це стосується, а також дотримання основних засад судочинства, що їх визначено, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.
🔹Вирішуючи питання про відповідність Конституції України абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в частині „прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави“, Суд виходив із того, що об’єктивно неможливо вичерпно визначити в Законі зміст поняття „інтереси держави“ без ризику істотного зниження ефективності здійснення відповідної функції прокуратури, з покладеного на прокурора обов’язку доводити підстави для представництва, а також із того, що здійснення представництва прокурором порушених чи загрожених інтересів держави можливе лише після підтвердження судом наявності підстав для цього. З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що абзац перший частини третьої статті 23 Закону у відповідному аспекті не суперечить Конституції України.
🔸Водночас Суд наголосив, що законодавець має обов’язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.
🔹Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв’язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб’єктивним розумінням того, що означає „не здійснює“ або „неналежним чином здійснює“. Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло. Унаслідок цього винятковий процесуальний інструмент прокуратури перетворено на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, чим розширено зміст відповідної конституційної функції прокуратури.
🔸Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать статтям 6, 8, пункту 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України.
🔹Суд також вказав, що припис пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України має розглядатися у взаємозв’язку, зокрема, з приписами статті 55 Конституції України.
Законодавче регулювання представництва прокурором інтересів держави в суді формує правове середовище здійснення правосуддя та безпосередньо впливає на умови реалізації права на судовий захист.
🔸Нечіткість визначення окремими приписами абзацу першого частини третьої статті 23 Закону відповідних випадків представництва прокурором інтересів держави в суді та підстав його звернення до суду не забезпечує юридичної визначеності для інших суб’єктів владних повноважень та заінтересованих учасників суспільних відносин та створює суттєві ризики, реальну загрозу порушення основних засад судочинства, закріплених
пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України, ще на стадії звернення прокурора до суду та істотно ускладнює реалізацію учасниками процесу конституційного права на судовий захист.
🔹З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать також статті 55, пунктам 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.
🔸Водночас, проаналізувавши приписи абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону в їх системному зв’язку та у взаємозв’язку з іншими приписами Закону та інших законів України Суд, зокрема, зазначив, що цими приписами встановлено низку гарантій належної реалізації функції прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.
✅Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону.
✅Водночас Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
🔘Установивши невідповідність Конституції України окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Суд відтермінував утрату ними чинності. Так, у Рішенні встановлено, що вони втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
🔘Суд також постановив, що дія Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону та продовжують існувати після втрати ними чинності.
🖇️Обираючи такий підхід, Суд врахував передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, й виходив із того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.
Рішення ➡️ https://ccu.gov.ua/dokument/6-rii2025
🔸Нечіткість визначення окремими приписами абзацу першого частини третьої статті 23 Закону відповідних випадків представництва прокурором інтересів держави в суді та підстав його звернення до суду не забезпечує юридичної визначеності для інших суб’єктів владних повноважень та заінтересованих учасників суспільних відносин та створює суттєві ризики, реальну загрозу порушення основних засад судочинства, закріплених
пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України, ще на стадії звернення прокурора до суду та істотно ускладнює реалізацію учасниками процесу конституційного права на судовий захист.
🔹З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать також статті 55, пунктам 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.
🔸Водночас, проаналізувавши приписи абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону в їх системному зв’язку та у взаємозв’язку з іншими приписами Закону та інших законів України Суд, зокрема, зазначив, що цими приписами встановлено низку гарантій належної реалізації функції прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.
✅Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону.
✅Водночас Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
🔘Установивши невідповідність Конституції України окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Суд відтермінував утрату ними чинності. Так, у Рішенні встановлено, що вони втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
🔘Суд також постановив, що дія Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону та продовжують існувати після втрати ними чинності.
🖇️Обираючи такий підхід, Суд врахував передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, й виходив із того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.
Рішення ➡️ https://ccu.gov.ua/dokument/6-rii2025
⚖️ Суд розглядав справу за конституційним поданням. Колегія суддів постановила ухвали
▪️ Велика палата 4 грудня 2025 року на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
📎Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
✔️ Циганенка Олександра Петровича щодо конституційності частини четвертої статті 263, частини другої статті 352, статті 353, пункту 4 частини п’ятої статті 357, пункту 1 частини першої статті 358, пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 389, пункту 5 частини другої статті 392, пункту 5 частини другої, частини четвертої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України, окремих судових рішень Верховного Суду;
✔️ Циганенка Олександра Петровича щодо конституційності частини четвертої статті 304, частини третьої статті 307, статті 309, частини четвертої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України.
▪️ Велика палата 4 грудня 2025 року на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
📎Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
✔️ Циганенка Олександра Петровича щодо конституційності частини четвертої статті 263, частини другої статті 352, статті 353, пункту 4 частини п’ятої статті 357, пункту 1 частини першої статті 358, пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 389, пункту 5 частини другої статті 392, пункту 5 частини другої, частини четвертої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України, окремих судових рішень Верховного Суду;
✔️ Циганенка Олександра Петровича щодо конституційності частини четвертої статті 304, частини третьої статті 307, статті 309, частини четвертої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України.
✨День Збройних Сил України – незламних та відважних!
Сьогодні ми дякуємо тим, хто щоденно стоїть на сторожі незалежності та безпеки нашої держави, захищає мир, свободу та гідність Українського народу.
Ваша відвага, стійкість і незламний дух є прикладом самопожертви та відданості Батьківщині. Ваша мужність у найскладніших умовах та готовність протистояти ворогу надихають і додають упевненості, що Україна обов’язково переможе. Саме завдяки вам мільйони українців можуть жити, працювати, виховувати дітей і планувати своє майбутнє.
Щиро дякуємо вам за службу, силу та рішучість, з якими ви відстоюєте право українців жити у вільній державі. Ви є опорою держави, її щитом, символом надії та незламності для мільйонів українців.
Схиляємо голову перед Героями та Героїнями, які віддали життя за свободу нашої країни. Пам’ятаємо кожного, хто зробив цей жертовний крок задля майбутнього України.
Із нагоди Дня Збройних Сил України у Конституційному Суді України було піднято Державний Прапор України – символ єдності, вдячності та поваги до наших воїнів.
🇺🇦 Слава Збройним Силам України!
🇺🇦 Вічна пам’ять і шана тим, хто поклав своє життя за нашу державу.
🇺🇦 Слава Україні! Героям Слава!
Сьогодні ми дякуємо тим, хто щоденно стоїть на сторожі незалежності та безпеки нашої держави, захищає мир, свободу та гідність Українського народу.
Ваша відвага, стійкість і незламний дух є прикладом самопожертви та відданості Батьківщині. Ваша мужність у найскладніших умовах та готовність протистояти ворогу надихають і додають упевненості, що Україна обов’язково переможе. Саме завдяки вам мільйони українців можуть жити, працювати, виховувати дітей і планувати своє майбутнє.
Щиро дякуємо вам за службу, силу та рішучість, з якими ви відстоюєте право українців жити у вільній державі. Ви є опорою держави, її щитом, символом надії та незламності для мільйонів українців.
Схиляємо голову перед Героями та Героїнями, які віддали життя за свободу нашої країни. Пам’ятаємо кожного, хто зробив цей жертовний крок задля майбутнього України.
Із нагоди Дня Збройних Сил України у Конституційному Суді України було піднято Державний Прапор України – символ єдності, вдячності та поваги до наших воїнів.
🇺🇦 Слава Збройним Силам України!
🇺🇦 Вічна пам’ять і шана тим, хто поклав своє життя за нашу державу.
🇺🇦 Слава Україні! Героям Слава!
📚 АНОНС. IV Маріупольський конституційний форум
12 грудня 2025 року у місті Київ відбудеться IV Маріупольський конституційний форум „Україна – Європа – Світ: конституційні діалоги у добу глобальних викликів“ – науково-практичний захід, що об’єднає суддів Конституційного Суду України, представників державної влади, міжнародних організацій, провідних науковців і молодих правників. До участі у форумі залучаються студенти юридичних вишів, що сприяє формуванню громадянської свідомості та професійної культури майбутніх правників.
▪️ Тематика цьогорічного форуму присвячена обговоренню сучасних тенденцій розвитку конституціоналізму, ролі права в умовах глобальних викликів та трансформацій демократичних інститутів.
Захід покликаний стати простором для обміну досвідом, ідеями і візіями розвитку сучасного конституціоналізму, осмислення нових викликів, які постають перед Україною та світом, пошуку ефективних рішень у межах конституційно-правових підходів, зміцнення співпраці між Україною та європейською спільнотою.
▪️ Форум є продовженням традиції, започаткованої у 2021 році в Маріуполі, і став щорічною платформою для відкритого діалогу між національними та міжнародними експертами у сфері конституційного права.
Співорганізаторами заходу виступають Конституційний Суд України, Офіс Ради Європи в Україні, Програма підтримки ОБСЄ для України та провідні освітні й наукові інституції.
📍 Реєстрація учасників за посиланням: https://cutt.ly/jtotNDfr
______________
Інформаційні матеріали попередніх форумів:
☑️ І Маріупольський конституційний форум „Людська гідність та забезпечення прав людини в умовах суспільних трансформацій“ ▶️ https://tinyurl.com/3m4hye56
☑️ ІІ Маріупольський конституційний форум „Візії майбутнього: конституційний вимір повоєнного відновлення України та європейської інтеграції“ ▶️ https://tinyurl.com/y9ss29yt
☑️ ІІІ Маріупольський конституційний форум „Українська конституційна ідентичність в контексті європейської інтеграції“ ▶️ https://tinyurl.com/4akf4x5x
12 грудня 2025 року у місті Київ відбудеться IV Маріупольський конституційний форум „Україна – Європа – Світ: конституційні діалоги у добу глобальних викликів“ – науково-практичний захід, що об’єднає суддів Конституційного Суду України, представників державної влади, міжнародних організацій, провідних науковців і молодих правників. До участі у форумі залучаються студенти юридичних вишів, що сприяє формуванню громадянської свідомості та професійної культури майбутніх правників.
▪️ Тематика цьогорічного форуму присвячена обговоренню сучасних тенденцій розвитку конституціоналізму, ролі права в умовах глобальних викликів та трансформацій демократичних інститутів.
Захід покликаний стати простором для обміну досвідом, ідеями і візіями розвитку сучасного конституціоналізму, осмислення нових викликів, які постають перед Україною та світом, пошуку ефективних рішень у межах конституційно-правових підходів, зміцнення співпраці між Україною та європейською спільнотою.
▪️ Форум є продовженням традиції, започаткованої у 2021 році в Маріуполі, і став щорічною платформою для відкритого діалогу між національними та міжнародними експертами у сфері конституційного права.
Співорганізаторами заходу виступають Конституційний Суд України, Офіс Ради Європи в Україні, Програма підтримки ОБСЄ для України та провідні освітні й наукові інституції.
📍 Реєстрація учасників за посиланням: https://cutt.ly/jtotNDfr
______________
Інформаційні матеріали попередніх форумів:
☑️ І Маріупольський конституційний форум „Людська гідність та забезпечення прав людини в умовах суспільних трансформацій“ ▶️ https://tinyurl.com/3m4hye56
☑️ ІІ Маріупольський конституційний форум „Візії майбутнього: конституційний вимір повоєнного відновлення України та європейської інтеграції“ ▶️ https://tinyurl.com/y9ss29yt
☑️ ІІІ Маріупольський конституційний форум „Українська конституційна ідентичність в контексті європейської інтеграції“ ▶️ https://tinyurl.com/4akf4x5x
Google Docs
„Україна–Європа–Світ: конституційні діалоги у добу глобальних викликів“
IV Маріупольський конституційний форум
⚖️ Суд розглядав справи за конституційними поданнями та ухвалив низку актів
Велика палата 9 грудня 2025 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✅ Верховного Суду щодо конституційності частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України;
✅ Верховного Суду щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 40 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування“;
✅ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хвороб“ від 6 квітня 2000 року № 1645–ІІІ зі змінами.
📎 Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📑 Велика палата на засіданні подовжила строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційним поданням Верховного Суду та конституційною скаргою Яременка М.П. до 13 січня 2026 року.
Велика палата 9 грудня 2025 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✅ Верховного Суду щодо конституційності частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України;
✅ Верховного Суду щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 40 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування“;
✅ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хвороб“ від 6 квітня 2000 року № 1645–ІІІ зі змінами.
📎 Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📑 Велика палата на засіданні подовжила строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційним поданням Верховного Суду та конституційною скаргою Яременка М.П. до 13 січня 2026 року.
⚖️ Суд перевірить на конституційність законодавчий припис щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення виплат за рішеннями суду
Перший сенат 10 грудня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Невмержицького Олексія Павловича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Алла Олійник виклала зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
🔸 Суддя-доповідач повідомила, що Невмержицький О.П. звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину другу статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон № 3460), якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
▪️Невмержицький О.П. є пенсіонером, який не працює, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – Управління), проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 4 жовтня 2021 року зобов’язав Управління нарахувати та виплатити Невмержицькому О.П. доплату до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІ (далі – Закон № 796), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам на відповідний календарний рік.
У 2024 році він звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просив, зокрема, визнати протиправними дії Управління, вчинені на виконання рішення суду, що призвели до зменшення його пенсії з 1 січня 2024 року, незаконного здійснення перерахунку та утримання з нього добровільно виплаченої пенсії за певний період у 2024 році, а також скасувати рішення Управління від 23 листопада 2024 року про перерахунок пенсії.
Житомирський окружний адміністративний суд заяву Невмержицького О.П. залишив без задоволення. Не погоджуючись із висновками ухвали суду першої інстанції, він оскаржив її в апеляційному порядку. Апеляційний суд скаргу заявника залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу було подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
🔸 На думку заявника, оспорюваний припис Закону № 3460 не відповідає статті 21, частинам першій, другій статті 24 Конституції України, «а саме принципу „рівності“ осіб (людей), в тому числі заявника, в порівнянні з іншими непрацюючими пенсіонерами, які проживають на території радіоактивного забруднення та які отримують підвищення до пенсії не на підставі судового рішення, а на підставі „прямого та безальтернативного“ виконання Державою в особі своїх уповноважених органів обов’язку», встановленого статтею 39 Закону № 796.
🔸 Автор клопотання також наголошує, що після застосування оспорюваного припису Закону № 3460 фактично більше ніж у чотири рази йому зменшено розмір доплати до пенсії, визначений статтею 39 Закону № 796, а тому, на його думку, частина друга статті 8 Закону № 3460 порушує його право власності, не відповідає принципу юридичної визначеності та позбавляє його легітимних очікувань на отримання відповідних доплат.
📎 Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
На пленарному засіданні був присутній постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎥 Відеозапис засідання можна переглянути на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
Перший сенат 10 грудня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Невмержицького Олексія Павловича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Алла Олійник виклала зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
🔸 Суддя-доповідач повідомила, що Невмержицький О.П. звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину другу статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон № 3460), якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
▪️Невмержицький О.П. є пенсіонером, який не працює, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – Управління), проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 4 жовтня 2021 року зобов’язав Управління нарахувати та виплатити Невмержицькому О.П. доплату до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІ (далі – Закон № 796), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам на відповідний календарний рік.
У 2024 році він звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просив, зокрема, визнати протиправними дії Управління, вчинені на виконання рішення суду, що призвели до зменшення його пенсії з 1 січня 2024 року, незаконного здійснення перерахунку та утримання з нього добровільно виплаченої пенсії за певний період у 2024 році, а також скасувати рішення Управління від 23 листопада 2024 року про перерахунок пенсії.
Житомирський окружний адміністративний суд заяву Невмержицького О.П. залишив без задоволення. Не погоджуючись із висновками ухвали суду першої інстанції, він оскаржив її в апеляційному порядку. Апеляційний суд скаргу заявника залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу було подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
🔸 На думку заявника, оспорюваний припис Закону № 3460 не відповідає статті 21, частинам першій, другій статті 24 Конституції України, «а саме принципу „рівності“ осіб (людей), в тому числі заявника, в порівнянні з іншими непрацюючими пенсіонерами, які проживають на території радіоактивного забруднення та які отримують підвищення до пенсії не на підставі судового рішення, а на підставі „прямого та безальтернативного“ виконання Державою в особі своїх уповноважених органів обов’язку», встановленого статтею 39 Закону № 796.
🔸 Автор клопотання також наголошує, що після застосування оспорюваного припису Закону № 3460 фактично більше ніж у чотири рази йому зменшено розмір доплати до пенсії, визначений статтею 39 Закону № 796, а тому, на його думку, частина друга статті 8 Закону № 3460 порушує його право власності, не відповідає принципу юридичної визначеності та позбавляє його легітимних очікувань на отримання відповідних доплат.
📎 Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
На пленарному засіданні був присутній постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎥 Відеозапис засідання можна переглянути на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
📑 Суд відклав розгляд справи за конституційною скаргою Вовка П.В.
Перший сенат 10 грудня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Вовка Павла Вячеславовича.
▪️Заявник просить Суд перевірити на відповідність Конституції України пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами, згідно з яким «переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду, може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“».
▪️У зв’язку з тим, що суб’єкт права на конституційну скаргу був відсутній без поважної причини на пленарному засіданні, Суд вирішив відкласти розгляд цієї справи. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Суддя-доповідач у справі – Алла Олійник.
На пленарному засіданні був присутній постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎥 Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2025
Перший сенат 10 грудня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Вовка Павла Вячеславовича.
▪️Заявник просить Суд перевірити на відповідність Конституції України пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами, згідно з яким «переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду, може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“».
▪️У зв’язку з тим, що суб’єкт права на конституційну скаргу був відсутній без поважної причини на пленарному засіданні, Суд вирішив відкласти розгляд цієї справи. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Суддя-доповідач у справі – Алла Олійник.
На пленарному засіданні був присутній постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎥 Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2025
⚖️ Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання у справі за конституційною скаргою Мошинської В.О.
Перший сенат 10 грудня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Мошинської Віри Олександрівни.
🔹 Як зазначив суддя-доповідач у справі Петро Філюк, заявниця звернулася до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину другу статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон), якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, що застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
📝 Стверджуючи про невідповідність оспорюваного положення Закону низці норм Конституції України, заявниця зазначає, що „внаслідок прийняття та подальшого застосування [оспорюваного положення Закону] було суттєво зменшено обсяг соціальних гарантій з боку Держави та розмір пенсійного забезпечення осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, і відповідно Конституції України мають особливий статус і додаткові соціальні гарантії“.
Суддя-доповідач також поінформував, що на розгляді Першого і Другого сенатів перебувають справи з тим самим предметом конституційного контролю.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяли представник суб’єкта права на конституційну скаргу Сергій Потьомкін та постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2025
Перший сенат 10 грудня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Мошинської Віри Олександрівни.
🔹 Як зазначив суддя-доповідач у справі Петро Філюк, заявниця звернулася до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину другу статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон), якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, що застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
📝 Стверджуючи про невідповідність оспорюваного положення Закону низці норм Конституції України, заявниця зазначає, що „внаслідок прийняття та подальшого застосування [оспорюваного положення Закону] було суттєво зменшено обсяг соціальних гарантій з боку Держави та розмір пенсійного забезпечення осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, і відповідно Конституції України мають особливий статус і додаткові соціальні гарантії“.
Суддя-доповідач також поінформував, що на розгляді Першого і Другого сенатів перебувають справи з тим самим предметом конституційного контролю.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяли представник суб’єкта права на конституційну скаргу Сергій Потьомкін та постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2025