📖 Конституційний Суд України оприлюднив Рішення № 7-р(І)/2025 за конституційними скаргами Гасяка В.В., Диняка С.В., Маклашевського В.В.
⚖️ Унормування відносин у сфері безпеки на автомобільному транспорті спрямоване на захист прав учасників дорожнього руху, а санкція за адміністративні правопорушення у цій сфері є домірним засобом превентивного контролю, – Рішення Суду (резюме)
11 грудня 2025 року Перший сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
На думку суб’єктів права на конституційну скаргу, частина перша статті 14-3 Кодексу не відповідає Конституції України, оскільки порушує принципи індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості особи, а встановлення частиною другою статті 132-1 Кодексу надмірного розміру штрафних санкцій є несправедливим та непропорційним.
Суддя-доповідач у справі – Олександр Петришин.
❗За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 7-р(І)/2025, яким визнав конституційними частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу.
❗ Суд закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу у зв’язку зі зверненням до Суду неналежним суб’єктом.
Дослідивши питання, порушені у конституційних скаргах, Суд зауважив, що предметом конституційного контролю в цій справі є частина перша статті 14-3, частина друга статті 132-1 Кодексу.
🔹 Суд вважає, що в частині першій статті 14-3 Кодексу закладено презумпцію факту, за якою відповідальну особу на момент правопорушення prima facie (на перший погляд) вважають такою, що керувала транспортним засобом. Таке унормування є виправданим з огляду на шкоду, якої можуть завдати транспортні засоби, допущені до руху з перевищенням норм габаритно-вагового контролю, та узгоджується із потребою у забезпеченні безпеки дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті, захисту інтересів суспільства та держави в цілому. Така презумпція може бути спростована відповідальною особою у спосіб, визначений законодавцем у межах адміністративних процедур або в судовому порядку.
🔹 Суд наголошує, що власники транспортних засобів або уповноважені ними особи зобов’язані добросовісно й неухильно дотримуватись установлених чинним законодавством у сфері безпеки на автомобільному транспорті правил та обмежень щодо габаритно-вагових норм транспортних засобів. Експлуатація транспортних засобів не повинна завдавати шкоди іншим учасникам дорожнього руху, суспільству та державі.
🔹 Законодавчий механізм притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності у сфері безпеки на автомобільному транспорті, установлений зокрема частиною другою статті 132-1 Кодексу, на думку Суду, спрямований на забезпечення балансу між потребою у запобіганні правопорушенням у цій сфері та забезпеченням прав і свобод людини під час застосування відповідних адміністративних процедур, а отже є домірним засобом превентивного контролю, має легітимну мету та узгоджується з міжнародними стандартами відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті.
Рішення 👉: https://ccu.gov.ua/dokument/7-ri2025
Резюме 👉: https://tinyurl.com/2awj45ay
⚖️ Унормування відносин у сфері безпеки на автомобільному транспорті спрямоване на захист прав учасників дорожнього руху, а санкція за адміністративні правопорушення у цій сфері є домірним засобом превентивного контролю, – Рішення Суду (резюме)
11 грудня 2025 року Перший сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
На думку суб’єктів права на конституційну скаргу, частина перша статті 14-3 Кодексу не відповідає Конституції України, оскільки порушує принципи індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості особи, а встановлення частиною другою статті 132-1 Кодексу надмірного розміру штрафних санкцій є несправедливим та непропорційним.
Суддя-доповідач у справі – Олександр Петришин.
❗За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 7-р(І)/2025, яким визнав конституційними частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу.
❗ Суд закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу у зв’язку зі зверненням до Суду неналежним суб’єктом.
Дослідивши питання, порушені у конституційних скаргах, Суд зауважив, що предметом конституційного контролю в цій справі є частина перша статті 14-3, частина друга статті 132-1 Кодексу.
🔹 Суд вважає, що в частині першій статті 14-3 Кодексу закладено презумпцію факту, за якою відповідальну особу на момент правопорушення prima facie (на перший погляд) вважають такою, що керувала транспортним засобом. Таке унормування є виправданим з огляду на шкоду, якої можуть завдати транспортні засоби, допущені до руху з перевищенням норм габаритно-вагового контролю, та узгоджується із потребою у забезпеченні безпеки дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті, захисту інтересів суспільства та держави в цілому. Така презумпція може бути спростована відповідальною особою у спосіб, визначений законодавцем у межах адміністративних процедур або в судовому порядку.
🔹 Суд наголошує, що власники транспортних засобів або уповноважені ними особи зобов’язані добросовісно й неухильно дотримуватись установлених чинним законодавством у сфері безпеки на автомобільному транспорті правил та обмежень щодо габаритно-вагових норм транспортних засобів. Експлуатація транспортних засобів не повинна завдавати шкоди іншим учасникам дорожнього руху, суспільству та державі.
🔹 Законодавчий механізм притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності у сфері безпеки на автомобільному транспорті, установлений зокрема частиною другою статті 132-1 Кодексу, на думку Суду, спрямований на забезпечення балансу між потребою у запобіганні правопорушенням у цій сфері та забезпеченням прав і свобод людини під час застосування відповідних адміністративних процедур, а отже є домірним засобом превентивного контролю, має легітимну мету та узгоджується з міжнародними стандартами відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті.
Рішення 👉: https://ccu.gov.ua/dokument/7-ri2025
Резюме 👉: https://tinyurl.com/2awj45ay
⚖ Суд оприлюднив Рішення № 1-р/2025, яким визнав неконституційним встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат (резюме)
Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.
Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.
▪ Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
Автор клопотання стверджував, що законодавець, „обмеживши право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком у три місяці, не надавши при цьому працівникові гарантій розгляду судом питання про поновлення строку на звернення до суду, знизив рівень доступу до суду осіб, які є суб’єктами звернення із заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, чим допустив звуження змісту й обсягу існуючих конституційних прав працівників на звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати без обмеження будь-яким строком та обмежив їхнє право на судовий захист у тому обсязі, як його гарантовано частиною першою статті 55 Конституції України, чим знівельовано можливість ефективної реалізації права особи на судовий захист“.
❗Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
📑 Суд зазначив, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування, тощо. Законодавець має також враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди у доступі до правосуддя.
Хоча установлення часового обмеження для реалізації визначеного законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак, лише за умови, що таке обмеження не порушує сутності права, установлене з легітимною метою та його досягають домірними засобами, воно є справедливим та об’єктивно виправданим, – йдеться у Рішенні.
🖇 Аналіз чинного трудового законодавства дає Суду підстави стверджувати, що законодавець пов’язав строк звернення до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, та не врахував специфіки правовідносин, що тривають. Так, працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у випадку систематичної невиплати винагороди чи періодичних затримок виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист.
Таке законодавче регулювання не враховує балансу інтересів сторін у трудових правовідносинах, суперечить принципу рівності та спричиняє юридичну невизначеність, яка позбавляє працівника ефективного захисту гарантованого Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю.
Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.
Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.
▪ Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
Автор клопотання стверджував, що законодавець, „обмеживши право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком у три місяці, не надавши при цьому працівникові гарантій розгляду судом питання про поновлення строку на звернення до суду, знизив рівень доступу до суду осіб, які є суб’єктами звернення із заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, чим допустив звуження змісту й обсягу існуючих конституційних прав працівників на звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати без обмеження будь-яким строком та обмежив їхнє право на судовий захист у тому обсязі, як його гарантовано частиною першою статті 55 Конституції України, чим знівельовано можливість ефективної реалізації права особи на судовий захист“.
❗Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
📑 Суд зазначив, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування, тощо. Законодавець має також враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди у доступі до правосуддя.
Хоча установлення часового обмеження для реалізації визначеного законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак, лише за умови, що таке обмеження не порушує сутності права, установлене з легітимною метою та його досягають домірними засобами, воно є справедливим та об’єктивно виправданим, – йдеться у Рішенні.
🖇 Аналіз чинного трудового законодавства дає Суду підстави стверджувати, що законодавець пов’язав строк звернення до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, та не врахував специфіки правовідносин, що тривають. Так, працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у випадку систематичної невиплати винагороди чи періодичних затримок виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист.
Таке законодавче регулювання не враховує балансу інтересів сторін у трудових правовідносинах, суперечить принципу рівності та спричиняє юридичну невизначеність, яка позбавляє працівника ефективного захисту гарантованого Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю.
🔸Отже, Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
📋 Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
📋 Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Затверджено персональний склад Науково-консультативної ради Конституційного Суду України
Конституційний Суд України Постановою № 39-п/2025 від 11 грудня 2025 року затвердив персональний склад Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
Науково-консультативна рада (НКР) є консультативно-дорадчим органом, який діє при Конституційному Суді України (далі – Суд). Членами НКР можуть бути судді Суду у відставці та фахівці, які мають науковий ступінь доктора наук або доктора філософії (кандидата наук). Оновлення персонального складу НКР відбувається один раз на три роки та затверджується постановою Суду.
НКР здійснює підготовку наукових висновків за зверненнями суддів Суду та із власної ініціативи його членів. Висновки готуються, зокрема, щодо питань, порушених у конституційних поданнях, конституційних зверненнях та конституційних скаргах.
Ознайомитися з персональним складом НКР Суду можна за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/39_p_2025.pdf
Конституційний Суд України Постановою № 39-п/2025 від 11 грудня 2025 року затвердив персональний склад Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
Науково-консультативна рада (НКР) є консультативно-дорадчим органом, який діє при Конституційному Суді України (далі – Суд). Членами НКР можуть бути судді Суду у відставці та фахівці, які мають науковий ступінь доктора наук або доктора філософії (кандидата наук). Оновлення персонального складу НКР відбувається один раз на три роки та затверджується постановою Суду.
НКР здійснює підготовку наукових висновків за зверненнями суддів Суду та із власної ініціативи його членів. Висновки готуються, зокрема, щодо питань, порушених у конституційних поданнях, конституційних зверненнях та конституційних скаргах.
Ознайомитися з персональним складом НКР Суду можна за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/39_p_2025.pdf
📚 Конституційні діалоги у добу глобальних викликів: відбувся IV Маріупольський форум
12 грудня 2025 року в Києві відбувся IV Маріупольський конституційний форум „Україна – Європа – Світ: конституційні діалоги у добу глобальних викликів“, який став масштабним професійним майданчиком, що об’єднав суддів Конституційного Суду України, представників органів державної влади, міжнародних організацій та академічної спільноти.
🔹 Відкриваючи Форум, суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко наголосив, що захід відбувається в умовах триваючої, нічим не виправданої збройної агресії російської федерації проти незалежності та суверенітету нашої держави. Він підкреслив, що Маріупольський форум став сталою інтелектуальною традицією та однією з ключових фахових платформ осмислення конституційних викликів, формування візій повоєнного розвитку держави й утвердження цінностей верховенства права, людської гідності та демократичної стійкості. Суддя також акцентував, що, Маріуполь став символом українського спротиву та незламності, а тимчасово окуповані міста – Маріуполь, Мелітополь, Донецьк, Луганськ – залишаються невід’ємною частиною України.
Від імені виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександра Петришина Віктор Городовенко зачитав звернення до учасників Форуму.
Учасників також привітали спеціальний представник Головування та Координатор проєктів ОБСЄ в Україні Посол Петер Мареш, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні Хільде Хауг, Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко, заступник Міністра у справах ветеранів України Фархад Фархадов та Голова Федерації грецьких товариств України Степан Махсма.
▪️У своїх зверненнях промовці підкреслили, що відкритий і професійний діалог між національними інституціями, міжнародними партнерами та науковою спільнотою є ключовим чинником зміцнення демократичної стійкості держави. Було наголошено, що в умовах триваючої агресії проти України роль Конституційного Суду України як гаранта верховенства права, захисту конституційних прав і свобод людини, а також забезпечення інституційної стабільності набуває особливої ваги. Водночас акцентовано на незмінній підтримці України з боку міжнародної спільноти та готовності й надалі сприяти посиленню незалежності й ефективності органу конституційної юстиції шляхом обміну досвідом, напрацювання практичних рекомендацій і впровадження кращих європейських стандартів з метою зміцнення суспільної довіри та забезпечення сталого демократичного розвитку.
🔹 У межах першої пленарної сесії „Конституційна стійкість під час війни: окуповані території, прифронтові громади та виклики державності“ учасники обговорили ключові аспекти функціонування державних інституцій в умовах збройної агресії, питання захисту прав громадян на тимчасово окупованих територіях, а також механізми забезпечення правопорядку та належного врядування у прифронтових регіонах. Доповідачі звернули увагу на проблеми, що постають перед органами влади на місцях, необхідність ефективної координації державних рішень, а також потребу збереження балансу між вимогами національної безпеки та конституційними гарантіями прав і свобод людини. Окремо було наголошено на ролі Конституційного Суду України у формуванні правових стандартів, здатних зміцнити державність та забезпечити стійкість демократичних інституцій навіть у воєнний час.
У дискусії взяли участь судді Конституційного Суду України Василь Лемак та Олег Первомайський, заступниця голови Луганської обласної державної адміністрації Катерина Безгинська, завідувачка кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Тетяна Курман.
12 грудня 2025 року в Києві відбувся IV Маріупольський конституційний форум „Україна – Європа – Світ: конституційні діалоги у добу глобальних викликів“, який став масштабним професійним майданчиком, що об’єднав суддів Конституційного Суду України, представників органів державної влади, міжнародних організацій та академічної спільноти.
🔹 Відкриваючи Форум, суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко наголосив, що захід відбувається в умовах триваючої, нічим не виправданої збройної агресії російської федерації проти незалежності та суверенітету нашої держави. Він підкреслив, що Маріупольський форум став сталою інтелектуальною традицією та однією з ключових фахових платформ осмислення конституційних викликів, формування візій повоєнного розвитку держави й утвердження цінностей верховенства права, людської гідності та демократичної стійкості. Суддя також акцентував, що, Маріуполь став символом українського спротиву та незламності, а тимчасово окуповані міста – Маріуполь, Мелітополь, Донецьк, Луганськ – залишаються невід’ємною частиною України.
Від імені виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександра Петришина Віктор Городовенко зачитав звернення до учасників Форуму.
Учасників також привітали спеціальний представник Головування та Координатор проєктів ОБСЄ в Україні Посол Петер Мареш, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні Хільде Хауг, Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко, заступник Міністра у справах ветеранів України Фархад Фархадов та Голова Федерації грецьких товариств України Степан Махсма.
▪️У своїх зверненнях промовці підкреслили, що відкритий і професійний діалог між національними інституціями, міжнародними партнерами та науковою спільнотою є ключовим чинником зміцнення демократичної стійкості держави. Було наголошено, що в умовах триваючої агресії проти України роль Конституційного Суду України як гаранта верховенства права, захисту конституційних прав і свобод людини, а також забезпечення інституційної стабільності набуває особливої ваги. Водночас акцентовано на незмінній підтримці України з боку міжнародної спільноти та готовності й надалі сприяти посиленню незалежності й ефективності органу конституційної юстиції шляхом обміну досвідом, напрацювання практичних рекомендацій і впровадження кращих європейських стандартів з метою зміцнення суспільної довіри та забезпечення сталого демократичного розвитку.
🔹 У межах першої пленарної сесії „Конституційна стійкість під час війни: окуповані території, прифронтові громади та виклики державності“ учасники обговорили ключові аспекти функціонування державних інституцій в умовах збройної агресії, питання захисту прав громадян на тимчасово окупованих територіях, а також механізми забезпечення правопорядку та належного врядування у прифронтових регіонах. Доповідачі звернули увагу на проблеми, що постають перед органами влади на місцях, необхідність ефективної координації державних рішень, а також потребу збереження балансу між вимогами національної безпеки та конституційними гарантіями прав і свобод людини. Окремо було наголошено на ролі Конституційного Суду України у формуванні правових стандартів, здатних зміцнити державність та забезпечити стійкість демократичних інституцій навіть у воєнний час.
У дискусії взяли участь судді Конституційного Суду України Василь Лемак та Олег Первомайський, заступниця голови Луганської обласної державної адміністрації Катерина Безгинська, завідувачка кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Тетяна Курман.
🔹 Під час другої пленарної сесії „Деокупація і відбудова: конституційні рамки повоєнного устрою та відновлення“, модератором якої виступила суддя Конституційного Суду України Галина Юровська, було зосереджено увагу на конституційних засадах повоєнного устрою, міжнародних гарантіях суверенітету та перспективах демократичного оновлення України. Експерти Ради Європи та українські науковці наголосили на важливості узгодження внутрішніх реформ із міжнародними стандартами та визначили ключові орієнтири конституційної модернізації. Обговорення також стосувалося співвідношення юридичного та популістського підходів до конституціоналізму, а також доцільності нової конституційної реформи в Україні перед вступом до ЄС.
Своїми міркуваннями поділились експертка Ради Європи, завідувач кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Лотюк, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету Михайло Савчин, радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна, завідувачка кафедри процесуального права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Оксана Щербанюк, завідувачка кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Олена Бориславська.
🔹У межах роботи Форуму також працювали три спеціальні секції, присвячені гендерній рівності, європейській інтеграції та майбутньому конституційного права. Модераторами виступили суддя Конституційного Суду України Олександр Водянніков, заступниця директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, керівник центру правових досліджень гендерної політики при Інституті Наталія Оніщенко, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету Михайло Савчин.
Експертами було проаналізовано сучасні виклики забезпечення рівних прав у секторі безпеки та оборони, проблематику адаптації українського законодавства до acquis ЄС, конституційну узгодженість реформ, соціальні права в умовах війни та шляхи модернізації правових механізмів демократичного врядування.
🔹 Підсумкову сесію Форуму модерував керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний. Він подякував працівникам Секретаріату Суду та наголосив, що зусилля кожного та спільна злагоджена робота дозволили забезпечити проведення заходу на професійному рівні.
▪️ За результатами Форуму було представлено рекомендації та висновки, які окреслюють подальші напрями розвитку українського конституціоналізму. Серед ключових ідей – необхідність стійкості державних інституцій у воєнний час, пріоритетність прав людини у процесах відбудови, прозорість та інклюзивність реформ, а також поглиблення співпраці з міжнародними партнерами. Особливо відзначено важливість залучення нового покоління правників, здатного формувати сучасну правову культуру та підтримувати демократичну трансформацію держави.
Своїми міркуваннями поділились експертка Ради Європи, завідувач кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Лотюк, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету Михайло Савчин, радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна, завідувачка кафедри процесуального права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Оксана Щербанюк, завідувачка кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Олена Бориславська.
🔹У межах роботи Форуму також працювали три спеціальні секції, присвячені гендерній рівності, європейській інтеграції та майбутньому конституційного права. Модераторами виступили суддя Конституційного Суду України Олександр Водянніков, заступниця директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, керівник центру правових досліджень гендерної політики при Інституті Наталія Оніщенко, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету Михайло Савчин.
Експертами було проаналізовано сучасні виклики забезпечення рівних прав у секторі безпеки та оборони, проблематику адаптації українського законодавства до acquis ЄС, конституційну узгодженість реформ, соціальні права в умовах війни та шляхи модернізації правових механізмів демократичного врядування.
🔹 Підсумкову сесію Форуму модерував керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний. Він подякував працівникам Секретаріату Суду та наголосив, що зусилля кожного та спільна злагоджена робота дозволили забезпечити проведення заходу на професійному рівні.
▪️ За результатами Форуму було представлено рекомендації та висновки, які окреслюють подальші напрями розвитку українського конституціоналізму. Серед ключових ідей – необхідність стійкості державних інституцій у воєнний час, пріоритетність прав людини у процесах відбудови, прозорість та інклюзивність реформ, а також поглиблення співпраці з міжнародними партнерами. Особливо відзначено важливість залучення нового покоління правників, здатного формувати сучасну правову культуру та підтримувати демократичну трансформацію держави.
📚 Представництво прокурором інтересів держави в суді в контексті Рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025: онлайн-лекція суддів
Цій темі присвятили свої виступи судді Конституційного Суду України Олександр Водянніков, Віктор Городовенко і Галина Юровська.
📄 Судді ознайомили зі змістом Рішення № 6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнір Бізнес Груп“ щодо представництва прокурором інтересів держави в суді. У цьому контексті судді пояснили обставини справи, навели правові позиції суб’єкта звернення, Президента України, Голови Верховної Ради України, Генерального прокурора та акцентували на юридичних позиціях, викладених у цьому рішенні.
Як зазначалося, предметом конституційного контролю в цій справі були приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“.
Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав конституційними абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII зі змінами (далі – Закон), якими визначено порядок та умови здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Водночас Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
▪️Свою увагу судді зосередили на змінах, які відбулися внаслідок конституційної реформи 2016 року, згідно з якими прокуратура втратила відокремлений статус та була інтегрована в українську систему правосуддя, низку функцій прокуратури було скасовано, а низку – суттєво змінено.
За наслідками конституційної реформи 2016 року прокуратурі відведено пріоритетну роль саме у сфері кримінального права. Водночас у Конституції України за прокуратурою збережено окрему функцію поза цією сферою, проте звужено її обсяг, як-от: до змін – на прокуратуру було покладено функцію представництва в суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом, після змін – цю функцію встановлено пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України як представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
▪️Судді навели основні аргументи цього рішення. Ішлося про те, що виключні випадки стосуються представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах. Визначення таких випадків є дискрецією законодавця.
У рішенні Суд окреслив перелік таких випадків, водночас зауважив, що законодавець не позбавлений можливості конкретизувати такий перелік для представництва прокурором інтересів держави в суді. Суд наголосив, що ці випадки мають бути установлені законом задля унеможливлення довільного тлумачення чи розширення меж відповідної функції прокуратури, та бути об’єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприйматися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки. Суд звернув увагу на те, що прокурор не може бути уповноважений законами України самостійно ініціювати пошук або здійснювати збір інформації поза межами визначених законом процедур.
Цій темі присвятили свої виступи судді Конституційного Суду України Олександр Водянніков, Віктор Городовенко і Галина Юровська.
📄 Судді ознайомили зі змістом Рішення № 6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнір Бізнес Груп“ щодо представництва прокурором інтересів держави в суді. У цьому контексті судді пояснили обставини справи, навели правові позиції суб’єкта звернення, Президента України, Голови Верховної Ради України, Генерального прокурора та акцентували на юридичних позиціях, викладених у цьому рішенні.
Як зазначалося, предметом конституційного контролю в цій справі були приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“.
Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав конституційними абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII зі змінами (далі – Закон), якими визначено порядок та умови здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Водночас Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
▪️Свою увагу судді зосередили на змінах, які відбулися внаслідок конституційної реформи 2016 року, згідно з якими прокуратура втратила відокремлений статус та була інтегрована в українську систему правосуддя, низку функцій прокуратури було скасовано, а низку – суттєво змінено.
За наслідками конституційної реформи 2016 року прокуратурі відведено пріоритетну роль саме у сфері кримінального права. Водночас у Конституції України за прокуратурою збережено окрему функцію поза цією сферою, проте звужено її обсяг, як-от: до змін – на прокуратуру було покладено функцію представництва в суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом, після змін – цю функцію встановлено пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України як представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
▪️Судді навели основні аргументи цього рішення. Ішлося про те, що виключні випадки стосуються представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах. Визначення таких випадків є дискрецією законодавця.
У рішенні Суд окреслив перелік таких випадків, водночас зауважив, що законодавець не позбавлений можливості конкретизувати такий перелік для представництва прокурором інтересів держави в суді. Суд наголосив, що ці випадки мають бути установлені законом задля унеможливлення довільного тлумачення чи розширення меж відповідної функції прокуратури, та бути об’єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприйматися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки. Суд звернув увагу на те, що прокурор не може бути уповноважений законами України самостійно ініціювати пошук або здійснювати збір інформації поза межами визначених законом процедур.
▪️Доповідачі також акцентували на тому, що вжиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону приписи „не здійснює“ та „неналежним чином здійснює“ є оцінними. Суд зауважив, оскільки законодавчо не визначено відповідних випадків та критеріїв/ознак для їх установлення, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб’єктивним розумінням того, що означає „не здійснює“ або „неналежним чином здійснює“. Отже, Суд констатував, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя).
▪️Судді також поінформували, що кількість розпочатих справ щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов’язаних із кримінальним провадженням, щороку зростає. Пояснили, чому Суд відтермінував утрату чинності визнаних неконституційними приписів Закону. Ознайомили з рішеннями ЄСПЛ, висновками Консультативної Ради європейських прокурорів („Роль прокуратури поза сферою кримінального права“), Венеційської Комісії щодо повноважень прокурорів, рекомендаціями до держав-членів Ради Європи тощо.
Детальніше – у відеоматеріалі: https://youtu.be/CFwxDypKsRY
▪️Судді також поінформували, що кількість розпочатих справ щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов’язаних із кримінальним провадженням, щороку зростає. Пояснили, чому Суд відтермінував утрату чинності визнаних неконституційними приписів Закону. Ознайомили з рішеннями ЄСПЛ, висновками Консультативної Ради європейських прокурорів („Роль прокуратури поза сферою кримінального права“), Венеційської Комісії щодо повноважень прокурорів, рекомендаціями до держав-членів Ради Європи тощо.
Детальніше – у відеоматеріалі: https://youtu.be/CFwxDypKsRY
YouTube
Представництво прокурором інтересів держави в суді у контексті Рішення Конституційного Суду України
Цій темі присвятили свої виступи судді Конституційного Суду України Олександр Водянніков, Віктор Городовенко і Галина Юровська.
Судді ознайомили зі змістом Рішення № 6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю…
Судді ознайомили зі змістом Рішення № 6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю…
⚖️ Перший сенат та колегія суддів провели засідання: постановлено низку ухвал
Перший сенат 22 грудня 2025 року на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Мельника Олександра Михайловича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📑 У зв'язку з наявністю Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 щодо того самого предмета конституційної скарги Перший сенат постановив Ухвалу про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Тимошенка Олега Івановича щодо конституційності частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (пункт 6 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“).
📑 Перший сенат відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Коломойського Ігоря Валерійовича щодо конституційності приписів пункту 1 частини першої статті 19 Закону України „Про громадянство України“.
▪️Перша колегія суддів Першого сенату на засіданні постановила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Притули Олега Григоровича щодо конституційності статті 1, абзацу другого частини першої статті 9, пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону України „Про Державне бюро розслідувань“ від 12 листопада 2015 року № 794−VIII зі змінами, другого речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889−VIII у редакції Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440−ІХ.
Перший сенат 22 грудня 2025 року на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Мельника Олександра Михайловича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📑 У зв'язку з наявністю Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 щодо того самого предмета конституційної скарги Перший сенат постановив Ухвалу про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Тимошенка Олега Івановича щодо конституційності частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (пункт 6 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“).
📑 Перший сенат відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Коломойського Ігоря Валерійовича щодо конституційності приписів пункту 1 частини першої статті 19 Закону України „Про громадянство України“.
▪️Перша колегія суддів Першого сенату на засіданні постановила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Притули Олега Григоровича щодо конституційності статті 1, абзацу другого частини першої статті 9, пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону України „Про Державне бюро розслідувань“ від 12 листопада 2015 року № 794−VIII зі змінами, другого речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889−VIII у редакції Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440−ІХ.
🔹 Конституційний контроль за дотриманням прав людини: конституційні суди України та Латвії обговорили здобутки та виклики
16-17 грудня 2025 року відбувся круглий стіл „Публічний інтерес як підстава для здійснення конституційного контролю“ між Конституційним Судом України та Конституційним Судом Латвійської Республіки.
У заході взяли участь судді Конституційного Суду України Олег Первомайський (глава делегації),Олександр Водянніков, Віктор Городовенко, Віктор Кичун, Алла Олійник, Василь Лемак, Галина Юровська, Голова Конституційного Суду Латвійської Республіки Ірена Куцина, заступник Голови Суду Аніта Родіня, судді Суду Яутріте Брієде, Юріс Юрісс, Мартіньш Мітс, Вероніка Крумня, керівниця проєкту „Підтримка розвитку конституційної юстиції в Україні“, що його впроваджують у межах третьої фази спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи „Партнерство заради належного врядування“, Сюзанна Мнацаканян, представники Ради Європи, експерти.
🔸 Основними доповідачами від Конституційного Суду України виступили судді Алла Олійник та Олександр Водянніков. Під час дискусій учасники зосередилися на питаннях публічного та приватного інтересів у конституційному праві, особливостях порушення провадження та здійснення конституційного контролю, а також практичних аспектах захисту конституційних прав і свобод людини. Окрему увагу було приділено роботі органу конституційної юстиції в Україні в умовах воєнного стану та впровадженню європейських стандартів у його діяльності.
Судді Конституційного Суду України взяли участь у зустрічі з Президентом Латвійської Республіки Едгарсом Рінкевичем, під час якої було обговорено питання інтеграції української правової системи до спільного європейського правового простору та роль конституційної юстиції у забезпеченні верховенства права та зміцнення демократії.
🔸 Також було проведено 4-те засідання Технічного комітету Проєкту „Підтримка розвитку конституційної юстиції в Україні“, що його впроваджують у межах третьої фази спільної Програми Європейського Союзу та Ради Європи „Партнерство заради належного врядування“, під час якого відбулося обговорення досягнутих результатів, стратегічних потреб розвитку Конституційного Суду України та напрямів подальшої співпраці.
🔸 З нагоди 29-ї річниці Конституційного Суду Латвійської Республіки відбулися церемоніальні заходи. Конституційний Суд України було відзначено Почесною грамотою за вагомий внесок у зміцнення демократії та верховенства права, розвиток судового діалогу й захист конституційних цінностей, а також за самовіддане служіння своїй державі та народові.
16-17 грудня 2025 року відбувся круглий стіл „Публічний інтерес як підстава для здійснення конституційного контролю“ між Конституційним Судом України та Конституційним Судом Латвійської Республіки.
У заході взяли участь судді Конституційного Суду України Олег Первомайський (глава делегації),Олександр Водянніков, Віктор Городовенко, Віктор Кичун, Алла Олійник, Василь Лемак, Галина Юровська, Голова Конституційного Суду Латвійської Республіки Ірена Куцина, заступник Голови Суду Аніта Родіня, судді Суду Яутріте Брієде, Юріс Юрісс, Мартіньш Мітс, Вероніка Крумня, керівниця проєкту „Підтримка розвитку конституційної юстиції в Україні“, що його впроваджують у межах третьої фази спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи „Партнерство заради належного врядування“, Сюзанна Мнацаканян, представники Ради Європи, експерти.
🔸 Основними доповідачами від Конституційного Суду України виступили судді Алла Олійник та Олександр Водянніков. Під час дискусій учасники зосередилися на питаннях публічного та приватного інтересів у конституційному праві, особливостях порушення провадження та здійснення конституційного контролю, а також практичних аспектах захисту конституційних прав і свобод людини. Окрему увагу було приділено роботі органу конституційної юстиції в Україні в умовах воєнного стану та впровадженню європейських стандартів у його діяльності.
Судді Конституційного Суду України взяли участь у зустрічі з Президентом Латвійської Республіки Едгарсом Рінкевичем, під час якої було обговорено питання інтеграції української правової системи до спільного європейського правового простору та роль конституційної юстиції у забезпеченні верховенства права та зміцнення демократії.
🔸 Також було проведено 4-те засідання Технічного комітету Проєкту „Підтримка розвитку конституційної юстиції в Україні“, що його впроваджують у межах третьої фази спільної Програми Європейського Союзу та Ради Європи „Партнерство заради належного врядування“, під час якого відбулося обговорення досягнутих результатів, стратегічних потреб розвитку Конституційного Суду України та напрямів подальшої співпраці.
🔸 З нагоди 29-ї річниці Конституційного Суду Латвійської Республіки відбулися церемоніальні заходи. Конституційний Суд України було відзначено Почесною грамотою за вагомий внесок у зміцнення демократії та верховенства права, розвиток судового діалогу й захист конституційних цінностей, а також за самовіддане служіння своїй державі та народові.