⚖️ Відбулися засідання Першого і Другого сенатів
Перший сенат 14 січня 2025 року на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Мельника Олександра Михайловича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
✅ Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОІМПЕРІЯ-М“ щодо конституційності абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року №1697˗VII.
📎 Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розпочав розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Товариства з обмеженою відповідальністю „Житомирський м’ясокомбінат“ щодо конституційності абзацу п’ятого підпункту 69.1, абзацу сімнадцятого підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ „Перехідні положення“ Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану“ від 12 травня 2022 року № 2260–ІХ.
✅ Дудкевича Едуарда Валентиновича щодо конституційності пункту 8 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік“.
📎 Суд дослідив матеріали справ і перейшов до закритих частин пленарних засідань.
▪️Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Приходька Віктора Валерійовича щодо конституційності абзацу першого пункту 13-1 розділу XV „Прикінцеві положення“ Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“, абзацу сімдесятого підпункту 27 пункту 19 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій“;
✅ Гольник Лариси Владленівни щодо конституційності частини четвертої статті 22, пункту 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“;
✅ Червінського Романа Григоровича щодо конституційності частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Перший сенат 14 січня 2025 року на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Мельника Олександра Михайловича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
✅ Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОІМПЕРІЯ-М“ щодо конституційності абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року №1697˗VII.
📎 Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розпочав розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Товариства з обмеженою відповідальністю „Житомирський м’ясокомбінат“ щодо конституційності абзацу п’ятого підпункту 69.1, абзацу сімнадцятого підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ „Перехідні положення“ Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану“ від 12 травня 2022 року № 2260–ІХ.
✅ Дудкевича Едуарда Валентиновича щодо конституційності пункту 8 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік“.
📎 Суд дослідив матеріали справ і перейшов до закритих частин пленарних засідань.
▪️Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Приходька Віктора Валерійовича щодо конституційності абзацу першого пункту 13-1 розділу XV „Прикінцеві положення“ Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“, абзацу сімдесятого підпункту 27 пункту 19 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій“;
✅ Гольник Лариси Владленівни щодо конституційності частини четвертої статті 22, пункту 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“;
✅ Червінського Романа Григоровича щодо конституційності частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
14 cічня 2026 року відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.
▪️За результатами розгляду Друга колегія суддів Першого сенату постановила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Кириченка Сергія Івановича щодо конституційності частин першої, другої статті 55, пункту 1 частини першої статті 56, частини першої статті 130, пункту 2 частини першої статті 284, частин першої, другої статті 409, статті 410, частини першої статті 411 Кримінального процесуального кодексу України.
▪️Третя колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „КІНТО“ в частині щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII зі змінами, водночас відмовила в іншій частині щодо конституційності абзацу двадцятого пункту 10-2 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ зазначеного закону. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
✅ Толокової Тетяни Іванівни щодо конституційності частини п’ятої статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України;
✅ Євдокимова Євгена Миколайовича щодо конституційності окремого припису пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554–ІХ.
▪️Друга колегія суддів Другого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою 📃Полуянова Валерія Петровича щодо конституційності окремих приписів частини другої статті 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ від 09 липня 2003 року № 1058–IV, частини третьої статті 20 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування“ від 08 липня 2010 року № 2464–VI.
⚖️ Суд розглядав справи за конституційними поданнями і постановив низку ухвал
Велика палата 15 січня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖53 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням правами народних депутатів України у ході законодавчої процедури“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII, пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ „Перехідні та прикінцеві положення“ Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування“ від 23 лютого 2012 року № 4442–VI;
➖ Верховного Суду щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 40 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування“.
📎Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Велика палата подовжила строк постановлення Другою колегією суддів Першого сенату ухвали про відкриття або про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Пасхіної Олени Євгенівни щодо конституційності окремих положень пункту 1 частини сьомої статті 123, частини одинадцятої статті 126 Кодексу У країни з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597–VIII до 24 лютого 2026 року.
▪️ Друга колегія суддів Першого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Дзюбка Івана Порфировича та Дзюбко Раїси Павлівни щодо конституційності пункту 2 частини третьої статті 389, частини першої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України;
➖Яременка Михайла Павловича щодо конституційності пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, пункту 2 частини шостої статті 19, пункту 2 частини першої статті 274, пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України;
➖Сухоненка Вадима Володимировича щодо конституційності пункту 3-1 Розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про житлово-комунальні послуги“, частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Велика палата 15 січня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖53 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням правами народних депутатів України у ході законодавчої процедури“;
➖ Верховного Суду щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII, пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ „Перехідні та прикінцеві положення“ Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування“ від 23 лютого 2012 року № 4442–VI;
➖ Верховного Суду щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 40 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування“.
📎Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Велика палата подовжила строк постановлення Другою колегією суддів Першого сенату ухвали про відкриття або про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Пасхіної Олени Євгенівни щодо конституційності окремих положень пункту 1 частини сьомої статті 123, частини одинадцятої статті 126 Кодексу У країни з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597–VIII до 24 лютого 2026 року.
▪️ Друга колегія суддів Першого сенату на засіданні постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖Дзюбка Івана Порфировича та Дзюбко Раїси Павлівни щодо конституційності пункту 2 частини третьої статті 389, частини першої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України;
➖Яременка Михайла Павловича щодо конституційності пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, пункту 2 частини шостої статті 19, пункту 2 частини першої статті 274, пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України;
➖Сухоненка Вадима Володимировича щодо конституційності пункту 3-1 Розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про житлово-комунальні послуги“, частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
„Удосконалення правосуддя, підзвітності та захисту прав людини в Україні: робота Директорату з прав людини Ради Європи“ - тематична онлайн-лекція |15.01.2026
Рада Європи впродовж трьох чвертей століття є потужною ключовою міжнародною організацією, основні цінності якої покладено і в основу конституційного ладу України: правдива демократія, повага до людських прав, верховенство права. На цьому наголосили судді Конституційного Суду України Віктор Городовенко та Галина Юровська під час лекції, основною доповідачкою якої виступила директорка з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права (DGI) Клер Овей. Судді КСУ відзначили успішну і тривалу співпрацю Конституційного Суду України з Радою Європи та висловили вдячність за безперервну і послідовну підтримку, яка набула особливого значення сьогодні – у надскладний для України та українців час.
Участь у заході взяли представники Національної школи суддів України, судді, прокурори, адвокати, науковці, аспіранти, викладачі, студенти закладів вищої освіти, слухачі Малої академії наук України.
Під час лекції Клер Овей зосередила увагу на діяльності Ради Європи, до якої Україна приєдналася 30 років тому. Вона зазначила, що діяльність Ради Європи базується на стратегічному трикутнику (стандарти – моніторинг – технічна підтримка), практичну реалізацію якого забезпечує Генеральний директорат з прав людини та верховенства права через свої спеціалізовані департаменти та проєктні офіси.
▪️Окрему увагу було зосереджено на ключових досягненнях України за 30 років членства в Раді Європи. Промовиця зазначила, що за цей період Україна виконала рішення у 1518 справах, із яких 145 є провідними. Серед здобутків – конституційні та законодавчі реформи для забезпечення незалежності судової влади, приведення системи судової дисципліни та кар’єри у відповідність до стандартів Ради Європи (справа „Олександр Волков проти України“), посилення гарантій прав людини. Також було реформовано кримінальне процесуальне законодавство, створено систему безоплатної правової допомоги та обліку ув’язнених, запроваджено механізм перегляду довічних узв’язнень тощо.
▪️Спікерка також підкреслила важливу роль Конституційного Суду України у цьому процесі, наголосивши на його значній роботі щодо популяризації знань про конвенційну систему (стандартів Європейської конвенції з прав людини) серед суддівської спільноти і громадян, зниження навантаження на ЄСПЛ. У цьому контексті навела приклади рішень, якими КСУ визнав неконституційними окремі законодавчі норми. Зокрема, щодо скасування автоматичного продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та запровадження механізму перегляду довічного ув’язнення.
Промовиця зазначила, що ефективність виконання рішень ЄСПЛ безпосередньо залежить від наявності дієвих національних механізмів, надійної інституційної бази та злагодженої взаємодії всіх гілок влади, які забезпечують дотримання стандартів у сфері прав людини.
Також було наголошено, що всі проєкти співпраці реалізують у межах Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та реконструкція“ (2023–2026).
Рада Європи впродовж трьох чвертей століття є потужною ключовою міжнародною організацією, основні цінності якої покладено і в основу конституційного ладу України: правдива демократія, повага до людських прав, верховенство права. На цьому наголосили судді Конституційного Суду України Віктор Городовенко та Галина Юровська під час лекції, основною доповідачкою якої виступила директорка з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права (DGI) Клер Овей. Судді КСУ відзначили успішну і тривалу співпрацю Конституційного Суду України з Радою Європи та висловили вдячність за безперервну і послідовну підтримку, яка набула особливого значення сьогодні – у надскладний для України та українців час.
Участь у заході взяли представники Національної школи суддів України, судді, прокурори, адвокати, науковці, аспіранти, викладачі, студенти закладів вищої освіти, слухачі Малої академії наук України.
Під час лекції Клер Овей зосередила увагу на діяльності Ради Європи, до якої Україна приєдналася 30 років тому. Вона зазначила, що діяльність Ради Європи базується на стратегічному трикутнику (стандарти – моніторинг – технічна підтримка), практичну реалізацію якого забезпечує Генеральний директорат з прав людини та верховенства права через свої спеціалізовані департаменти та проєктні офіси.
▪️Окрему увагу було зосереджено на ключових досягненнях України за 30 років членства в Раді Європи. Промовиця зазначила, що за цей період Україна виконала рішення у 1518 справах, із яких 145 є провідними. Серед здобутків – конституційні та законодавчі реформи для забезпечення незалежності судової влади, приведення системи судової дисципліни та кар’єри у відповідність до стандартів Ради Європи (справа „Олександр Волков проти України“), посилення гарантій прав людини. Також було реформовано кримінальне процесуальне законодавство, створено систему безоплатної правової допомоги та обліку ув’язнених, запроваджено механізм перегляду довічних узв’язнень тощо.
▪️Спікерка також підкреслила важливу роль Конституційного Суду України у цьому процесі, наголосивши на його значній роботі щодо популяризації знань про конвенційну систему (стандартів Європейської конвенції з прав людини) серед суддівської спільноти і громадян, зниження навантаження на ЄСПЛ. У цьому контексті навела приклади рішень, якими КСУ визнав неконституційними окремі законодавчі норми. Зокрема, щодо скасування автоматичного продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та запровадження механізму перегляду довічного ув’язнення.
Промовиця зазначила, що ефективність виконання рішень ЄСПЛ безпосередньо залежить від наявності дієвих національних механізмів, надійної інституційної бази та злагодженої взаємодії всіх гілок влади, які забезпечують дотримання стандартів у сфері прав людини.
Також було наголошено, що всі проєкти співпраці реалізують у межах Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та реконструкція“ (2023–2026).
▪️Клер Овей відзначила, що зміцнення конституційної юстиції є ключовим напрямком підтримки верховенства права в Україні з боку Ради Європи. Ця підтримка зосереджена на зміцненні спроможності Конституційного Суду України послідовно застосовувати європейські стандарти прав людини, спираючись на практику та методологію ЄСПЛ та, у відповідних випадках, Суду Європейського Союзу. Окремо вона наголосила на встановленні інституційного партнерства між конституційними судами України і Латвії, що дозволило налагодити прямий обмін досвідом та постійний судовий діалог. Крім того, Рада Європи підтримує судову доброчесність, зокрема шляхом надання допомоги у розробці, ухваленні та практичному впровадженні Правил професійної етики судді КСУ.
Вона також підкреслила, що триває робота з підвищення прозорості та доступу до конституційного правосуддя, зокрема задля кращого розуміння механізму конституційної скарги вразливими групами населення. Важливим аспектом є впровадження інструментів моніторингу виконання рішень КСУ. Особлива увага приділяється практичному застосуванню етичних стандартів, наданню рекомендацій щодо запобігання конфлікту інтересів та забезпеченню гарантій доброчесності. Цей проєкт, зазначила промовиця, спрямований на підтримку КСУ в удосконаленні його роботи, комунікації та взаємодії з громадськістю.
▪️Спікерка також наголосила, що Рада Європи підтримує програму реформування правосуддя в Україні через низку проєктів у судовій, кримінальній та правоохоронній сферах. Вона підкреслила, що Організація залишається стратегічним і надійним партнером України у створенні та зміцненні національних систем захисту і підтримки осіб, які постраждали від війни.
🎥 Переглянути відео: https://www.youtube.com/watch?v=tgq8sDciun0
Вона також підкреслила, що триває робота з підвищення прозорості та доступу до конституційного правосуддя, зокрема задля кращого розуміння механізму конституційної скарги вразливими групами населення. Важливим аспектом є впровадження інструментів моніторингу виконання рішень КСУ. Особлива увага приділяється практичному застосуванню етичних стандартів, наданню рекомендацій щодо запобігання конфлікту інтересів та забезпеченню гарантій доброчесності. Цей проєкт, зазначила промовиця, спрямований на підтримку КСУ в удосконаленні його роботи, комунікації та взаємодії з громадськістю.
▪️Спікерка також наголосила, що Рада Європи підтримує програму реформування правосуддя в Україні через низку проєктів у судовій, кримінальній та правоохоронній сферах. Вона підкреслила, що Організація залишається стратегічним і надійним партнером України у створенні та зміцненні національних систем захисту і підтримки осіб, які постраждали від війни.
🎥 Переглянути відео: https://www.youtube.com/watch?v=tgq8sDciun0
YouTube
Удосконалення правосуддя, підзвітності та захисту прав людини в Україні
Тематична онлайн-лекція „Удосконалення правосуддя, підзвітності та захисту прав людини в Україні: робота Директорату з прав людини
Ради Європи“ (15.01.2026)
Рада Європи впродовж трьох чвертей століття є потужною ключовою міжнародною організацією, основні…
Ради Європи“ (15.01.2026)
Рада Європи впродовж трьох чвертей століття є потужною ключовою міжнародною організацією, основні…
⚖️ Суд ухвалив Рішення у справі щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування
Велика палата 20 січня 2026 року розглянула справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIIІ (далі – Закон № 889), частини сьомої статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування“ від 7 червня 2001 року № 2493–ІІІ зі змінами (далі – Закон № 2493).
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що стаття 90 Закону № 889, частина сьома статті 21 Закону № 2493 є конституційними.
Суд також постановив закрити конституційне провадження у цій справі в частині щодо конституційності підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723, у зв’язку з наявністю Рішення щодо того самого предмета (https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 21 січня 2026 року.
Велика палата 20 січня 2026 року розглянула справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIIІ (далі – Закон № 889), частини сьомої статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування“ від 7 червня 2001 року № 2493–ІІІ зі змінами (далі – Закон № 2493).
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що стаття 90 Закону № 889, частина сьома статті 21 Закону № 2493 є конституційними.
❗Водночас Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889 (30 квітня 2016 року) обіймали посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, однак станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723.
Суд також постановив закрити конституційне провадження у цій справі в частині щодо конституційності підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723, у зв’язку з наявністю Рішення щодо того самого предмета (https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
‼️ Суд наголосив, що виконання цього Рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 неконституційним через відсутність перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889 (30 квітня 2016 року) обіймали посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, однак станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, покладає на державу позитивний обов’язок щодо унормування цих питань із урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення у розумний строк.
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 21 січня 2026 року.
⚖ Суд ухвалив Рішення та постановив низку ухвал
У вівторок, 20 січня 2026 року, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIIІ, частини сьомої статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування“ та ухвалила Рішення № 1-р/2026, яке буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 21 січня ц.р.
Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
– Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хворобˮ від 6 квітня 2000 року № 1645–ІІІ зі змінами;
– Верховного Суду щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 105 Конституції України.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Велика палата подовжила строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Хабібулліна В.М., Карась А.В. і Карася В.В. до 20 лютого 2026 року.
Також відбулося засідання Першої колегії суддів Другого сенату, на якому судді постановили Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нікітіної Галини Михайлівни щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів відмовила (неодностайно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод „Іскра“» щодо конституційності абзацу першого частини четвертої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків“. Питання щодо відкриття конституційного провадження у цій справі судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
https://cutt.ly/UtzdGSSm
У вівторок, 20 січня 2026 року, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIIІ, частини сьомої статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування“ та ухвалила Рішення № 1-р/2026, яке буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 21 січня ц.р.
Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
– Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хворобˮ від 6 квітня 2000 року № 1645–ІІІ зі змінами;
– Верховного Суду щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 105 Конституції України.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Велика палата подовжила строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Хабібулліна В.М., Карась А.В. і Карася В.В. до 20 лютого 2026 року.
Також відбулося засідання Першої колегії суддів Другого сенату, на якому судді постановили Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нікітіної Галини Михайлівни щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів відмовила (неодностайно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод „Іскра“» щодо конституційності абзацу першого частини четвертої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків“. Питання щодо відкриття конституційного провадження у цій справі судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
https://cutt.ly/UtzdGSSm
📑 Переведення судді на посаду судді до іншого суду у разі реорганізації або ліквідації суду: Суд розглядає справу за конституційною скаргою Вовка П.В.
Перший сенат 21 січня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Вовка Павла Вячеславовича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Алла Олійник поінформувала про зміст конституційної скарги, перебіг розгляду відповідної справи в судах системи судоустрою та обґрунтування заявника.
▪️Як зазначила суддя-доповідач, заявник звернувся до Суду із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами (далі – Закон № 1402). Цим приписом визначено, що «переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду, може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“».
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається таке.
Відповідно до Указу Президента України у 2007 році Вовка П.В. призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п’ять років. У 2011 році згідно з Постановою Верховної Ради України „Про обрання суддів“ його обрано суддею Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) у 2018 і 2019 роках призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді і включила до нього суддю Вовка П.В. У рішенні, зокрема, від 27 вересня 2019 року ВККС констатувала його неявку на іспит.
У 2022 році Окружний адміністративний суд міста Києва припинив здійснення правосуддя із дня набрання чинності Законом України „Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду“.
Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 9 грудня 2023 року № 3511–IX (далі – Закон № 3511) змінено процедуру кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, визначену пунктом 20 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402, та доповнено розділ ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402, зокрема, пунктом 61.
У 2024 році ВККС продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів. Вовк П.В. звернувся до ВККС із заявою, у якій просив завершити розпочату щодо нього процедуру кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді у визначений пунктом 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 3511 строк, а саме до 30 червня 2024 року.
ВККС рішенням від 10 липня 2024 року визнала іспит у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді таким, що не відбувся, та внесла зміни до графіка складання цього іспиту.
Не погоджуючись із цим, Вовк П.В. звернувся до судів системи судоустрою з адміністративним позовом та просив визнати протиправною бездіяльність ВККС, пов’язану з невиконанням вимог пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 3511, у частині порушення визначеного цим пунктом строку завершення процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді. Суди відмовили у задоволенні позовних вимог.
Перший сенат 21 січня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Вовка Павла Вячеславовича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Алла Олійник поінформувала про зміст конституційної скарги, перебіг розгляду відповідної справи в судах системи судоустрою та обґрунтування заявника.
▪️Як зазначила суддя-доповідач, заявник звернувся до Суду із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами (далі – Закон № 1402). Цим приписом визначено, що «переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду, може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“».
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається таке.
Відповідно до Указу Президента України у 2007 році Вовка П.В. призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п’ять років. У 2011 році згідно з Постановою Верховної Ради України „Про обрання суддів“ його обрано суддею Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) у 2018 і 2019 роках призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді і включила до нього суддю Вовка П.В. У рішенні, зокрема, від 27 вересня 2019 року ВККС констатувала його неявку на іспит.
У 2022 році Окружний адміністративний суд міста Києва припинив здійснення правосуддя із дня набрання чинності Законом України „Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду“.
Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 9 грудня 2023 року № 3511–IX (далі – Закон № 3511) змінено процедуру кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, визначену пунктом 20 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402, та доповнено розділ ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402, зокрема, пунктом 61.
У 2024 році ВККС продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів. Вовк П.В. звернувся до ВККС із заявою, у якій просив завершити розпочату щодо нього процедуру кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді у визначений пунктом 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 3511 строк, а саме до 30 червня 2024 року.
ВККС рішенням від 10 липня 2024 року визнала іспит у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді таким, що не відбувся, та внесла зміни до графіка складання цього іспиту.
Не погоджуючись із цим, Вовк П.В. звернувся до судів системи судоустрою з адміністративним позовом та просив визнати протиправною бездіяльність ВККС, пов’язану з невиконанням вимог пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 3511, у частині порушення визначеного цим пунктом строку завершення процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді. Суди відмовили у задоволенні позовних вимог.
▪️У конституційній скарзі заявник стверджує, що він „набув право бути переведеним на посаду судді до іншого суду того самого рівня без конкурсу з часу ліквідації суду, а саме з 15 грудня 2022 року“ на підставі частини третьої статті 82 Закону № 1402 зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів“ від 3 жовтня 2017 року № 2147–VIII, згідно з якою „переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді“. На його переконання, законодавець „суттєво звузив зміст цього права, поставивши його реалізацію в залежність від проходження кваліфікаційного оцінювання“.
Він також вважає, що оспорюваний припис Закону № 1402 у поєднанні з безстроковим характером процедури кваліфікаційного оцінювання порушує гарантоване Конституцією України право на працю. Заявник наголошує, що обмеження зазначеного права «шляхом позбавлення можливості переведення до іншого суду без встановлення чітких часових меж для проходження кваліфікаційного оцінювання не відповідає вимогам „якості закону“ та є непропорційним легітимній меті забезпечення доброчесності судової системи».
Перший сенат дослідив матеріали цієї справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександра Панченко.
Переглянути відеозапис засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.
Він також вважає, що оспорюваний припис Закону № 1402 у поєднанні з безстроковим характером процедури кваліфікаційного оцінювання порушує гарантоване Конституцією України право на працю. Заявник наголошує, що обмеження зазначеного права «шляхом позбавлення можливості переведення до іншого суду без встановлення чітких часових меж для проходження кваліфікаційного оцінювання не відповідає вимогам „якості закону“ та є непропорційним легітимній меті забезпечення доброчесності судової системи».
Перший сенат дослідив матеріали цієї справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександра Панченко.
Переглянути відеозапис засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.
Суд оприлюднив Рішення у справі щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (резюме Рішення)
Велика палата 20 січня 2026 року розглянула справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIIІ (далі – Закон № 889), частини сьомої статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування“ від 7 червня 2001 року № 2493–ІІІ зі змінами (далі – Закон № 2493) та ухвалила Рішення № 1-р/2026.
👉 https://ccu.gov.ua/dokument/1-r2026
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
📑 Оспорювані положення Закону № 889 передбачають, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ (стаття 90). Аналогічне положення закріплено в частині сьомій статті 21 Закону № 2493 щодо посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 визнано таким, що втратив чинність Закон України „Про державну службу“ від 16 грудня 1993 року № 3723–XII зі змінами (далі – Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Отже, право на призначення пенсій на попередніх умовах збережено для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які на день набрання чинності Законом № 889 (1 травня 2016 року) займали відповідні посади та мали не менш як 10 років стажу державної служби, а також для осіб, які станом на 1 травня 2016 року мали не менш як 20 років стажу державної служби.
Розв’язуючи порушені в конституційному поданні питання, Суд виходить зокрема із того, що державна служба та служба в органах місцевого самоврядування характеризується особливими вимогами до державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які пов’язані із значущістю виконуваних ними функцій, та встановленням певних обмежень конституційних прав громадян, у тому числі законодавством у сфері запобігання корупції.
Протягом тривалого часу дії Закону № 3723 особливі вимоги до державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування і обмеження конституційних прав цих осіб компенсувалися особливими умовами їх пенсійного забезпечення.
📃 Аналіз законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та осіб місцевого самоврядування дозволив Суду виснувати, що до набрання чинності Законом № 889 відрахування до Пенсійного фонду України із заробітної плати державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування упродовж тривалого часу – з 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року включно – були значно вищими порівняно з відрахуваннями із заробітної плати інших осіб, що сприяло виникненню об’єктивно виправданих сподівань (правомірних очікувань) щодо підвищеного розміру їх пенсійного забезпечення у майбутньому.
Однак, такі особи не лише не отримали право на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723, а й не одержали будь-якої компенсації за сплату підвищених відрахувань, оскільки законодавцем не було передбачено механізмів відшкодування, перехідних умов пенсійного забезпечення чи врахування сплати підвищених відрахувань в інший спосіб під час обчислення пенсії для цих категорій осіб.
📃 У Рішенні наголошується, що зміна умов пенсійного забезпечення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування найбільш негативно вплинула на тих, кому станом на 1 травня 2016 року залишилося найменше часу до набуття права на призначення пенсії.
Велика палата 20 січня 2026 року розглянула справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIIІ (далі – Закон № 889), частини сьомої статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування“ від 7 червня 2001 року № 2493–ІІІ зі змінами (далі – Закон № 2493) та ухвалила Рішення № 1-р/2026.
👉 https://ccu.gov.ua/dokument/1-r2026
Суддя-доповідач у справі – Ольга Совгиря.
📑 Оспорювані положення Закону № 889 передбачають, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ (стаття 90). Аналогічне положення закріплено в частині сьомій статті 21 Закону № 2493 щодо посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 визнано таким, що втратив чинність Закон України „Про державну службу“ від 16 грудня 1993 року № 3723–XII зі змінами (далі – Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Отже, право на призначення пенсій на попередніх умовах збережено для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які на день набрання чинності Законом № 889 (1 травня 2016 року) займали відповідні посади та мали не менш як 10 років стажу державної служби, а також для осіб, які станом на 1 травня 2016 року мали не менш як 20 років стажу державної служби.
Розв’язуючи порушені в конституційному поданні питання, Суд виходить зокрема із того, що державна служба та служба в органах місцевого самоврядування характеризується особливими вимогами до державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які пов’язані із значущістю виконуваних ними функцій, та встановленням певних обмежень конституційних прав громадян, у тому числі законодавством у сфері запобігання корупції.
Протягом тривалого часу дії Закону № 3723 особливі вимоги до державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування і обмеження конституційних прав цих осіб компенсувалися особливими умовами їх пенсійного забезпечення.
📃 Аналіз законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та осіб місцевого самоврядування дозволив Суду виснувати, що до набрання чинності Законом № 889 відрахування до Пенсійного фонду України із заробітної плати державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування упродовж тривалого часу – з 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року включно – були значно вищими порівняно з відрахуваннями із заробітної плати інших осіб, що сприяло виникненню об’єктивно виправданих сподівань (правомірних очікувань) щодо підвищеного розміру їх пенсійного забезпечення у майбутньому.
Однак, такі особи не лише не отримали право на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723, а й не одержали будь-якої компенсації за сплату підвищених відрахувань, оскільки законодавцем не було передбачено механізмів відшкодування, перехідних умов пенсійного забезпечення чи врахування сплати підвищених відрахувань в інший спосіб під час обчислення пенсії для цих категорій осіб.
📃 У Рішенні наголошується, що зміна умов пенсійного забезпечення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування найбільш негативно вплинула на тих, кому станом на 1 травня 2016 року залишилося найменше часу до набуття права на призначення пенсії.
📃 З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що відсутність у підпункті 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 положень щодо перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року включно перебували на посадах державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, сплачували підвищені відрахування, але на день набрання чинності Законом № 889 не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, спричинило виникнення у зазначеної категорії громадян відчуття руйнування їхніх легітимних очікувань, що є несумісним з вимогою юридичної визначеності, яка є складовою принципу верховенства права.
Суд також зазначив, що непередбачення перехідних чи компенсаційних механізмів пенсійного забезпечення для цієї категорії осіб створило необґрунтовану відмінність у ставленні до них, а отже не було забезпечено дотримання юридичної рівності та порушено конституційні гарантії права на їх соціальний захист.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що стаття 90 Закону № 889, частина сьома статті 21 Закону № 2493 є конституційними.
❗Водночас Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889 (30 квітня 2016 року) обіймали посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, однак станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону 3723.
📃 Суд також постановив закрити конституційне провадження у цій справі в частині щодо конституційності підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону 3723, у зв’язку з наявністю Рішення щодо того самого предмета (https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
‼️Суд наголосив, що виконання цього Рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 неконституційним покладає на державу позитивний обов’язок щодо унормування цих питань із урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення у розумний строк.
Суд також зазначив, що непередбачення перехідних чи компенсаційних механізмів пенсійного забезпечення для цієї категорії осіб створило необґрунтовану відмінність у ставленні до них, а отже не було забезпечено дотримання юридичної рівності та порушено конституційні гарантії права на їх соціальний захист.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що стаття 90 Закону № 889, частина сьома статті 21 Закону № 2493 є конституційними.
❗Водночас Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889 (30 квітня 2016 року) обіймали посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, однак станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону 3723.
📃 Суд також постановив закрити конституційне провадження у цій справі в частині щодо конституційності підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону 3723, у зв’язку з наявністю Рішення щодо того самого предмета (https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
‼️Суд наголосив, що виконання цього Рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 неконституційним покладає на державу позитивний обов’язок щодо унормування цих питань із урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення у розумний строк.