🔸🔹 Право на пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування: тематична онлайн-лекція
Судді Конституційного Суду України Ольга Совгиря та Галина Юровська 5️⃣ березня 2026 року провели онлайн-лекцію.
👥 Захід об’єднав широке коло правників: адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, представників Національної школи суддів України, науковців, викладачів, студентів, аспірантів закладів вищої освіти та наймолодших дослідників із Малої академії наук.
📍 Основна увага була зосереджена на ключових аспектах Рішення № 1-р/2026, ухваленого 20 січня ц.р., у справі щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Модерувала захід – Галина Юровська.
Головною доповідачкою виступила – Ольга Совгиря, яка пояснила зміст цього рішення, навела окремі позиції з рішень Європейського суду з прав людини, міжнародних органів, висвітлила юридичні позиції, які були сформовані у ньому та які Суд застосував із попередніх рішень, зокрема, щодо права громадян на соціальний захист, взаємозв’язку між особливими умовами пенсійного забезпечення окремих категорій громадян та особливостями їх професійної діяльності. Окремо суддя зупинилася на аналізі законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та осіб місцевого самоврядування.
🔸 Під час лекції йшлося про те, що приводом для розгляду цієї справи стало конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Автор клопотання просив перевірити на конституційність окремі положення законів України „Про державну службу“ (від 10.12.2015 № 889) та „Про службу в органах місцевого самоврядування“ (від 07.06.2001 № 2493), 👉якими змінено умови пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також не передбачено перерахунку пенсій, призначених за Законом України „Про державну службу“ (від 16.12.1993 р. № 3723).
🔸 Відповідно до Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мали право особи зі стажем державної служби не менше як 10 років, які на момент її призначення працювали на держслужбі, або 20 років стажу на будь-яких посадах держслужби, незалежно від місця роботи на час досягнення певного віку. Пенсію державним службовцям призначали в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.
З 1 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (від 09.07.2003 № 1058), за винятком випадків, коли на день набрання чинності Законом № 889 особи мали потрібний для призначення пенсії за Законом № 3723 стаж державної служби, служби в органах місцевого самоврядування.
📍 Упродовж тривалого часу із 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року із заробітної плати державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування 👉відраховували до Пенсійного фонду України внески, які були значно вищими порівняно з відрахуваннями із заробітної плати інших осіб. Це давало їм право розраховувати на вищий розмір пенсії в майбутньому, оскільки вони фактично „авансували“ свої майбутні виплати. Це сформувало певні правомірні очікування стосовно пенсійного забезпечення.
Особливі вимоги до державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, обмеження конституційних прав цих осіб у зв’язку з перебуванням на посадах, сплата підвищених відрахувань до Пенсійного фонду України у своїй сукупності зумовлювали об’єктивно виправдані сподівання щодо підвищеного рівня їх пенсійного забезпечення у майбутньому.
📑 Однак із набранням чинності Закону № 889 👉особи, які мали потрібний стаж роботи станом на 1 травня 2016 року, право на спецпенсію зберегли, 👉а пенсійне забезпечення тих осіб, кому не вистачило навіть одного дня стажу, хоча вони і сплачували підвищені відрахування, здійснюється на загальних підставах за Законом № 1058.
Судді Конституційного Суду України Ольга Совгиря та Галина Юровська 5️⃣ березня 2026 року провели онлайн-лекцію.
👥 Захід об’єднав широке коло правників: адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, представників Національної школи суддів України, науковців, викладачів, студентів, аспірантів закладів вищої освіти та наймолодших дослідників із Малої академії наук.
📍 Основна увага була зосереджена на ключових аспектах Рішення № 1-р/2026, ухваленого 20 січня ц.р., у справі щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Модерувала захід – Галина Юровська.
Головною доповідачкою виступила – Ольга Совгиря, яка пояснила зміст цього рішення, навела окремі позиції з рішень Європейського суду з прав людини, міжнародних органів, висвітлила юридичні позиції, які були сформовані у ньому та які Суд застосував із попередніх рішень, зокрема, щодо права громадян на соціальний захист, взаємозв’язку між особливими умовами пенсійного забезпечення окремих категорій громадян та особливостями їх професійної діяльності. Окремо суддя зупинилася на аналізі законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та осіб місцевого самоврядування.
🔸 Під час лекції йшлося про те, що приводом для розгляду цієї справи стало конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Автор клопотання просив перевірити на конституційність окремі положення законів України „Про державну службу“ (від 10.12.2015 № 889) та „Про службу в органах місцевого самоврядування“ (від 07.06.2001 № 2493), 👉якими змінено умови пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також не передбачено перерахунку пенсій, призначених за Законом України „Про державну службу“ (від 16.12.1993 р. № 3723).
🔸 Відповідно до Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мали право особи зі стажем державної служби не менше як 10 років, які на момент її призначення працювали на держслужбі, або 20 років стажу на будь-яких посадах держслужби, незалежно від місця роботи на час досягнення певного віку. Пенсію державним службовцям призначали в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.
З 1 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (від 09.07.2003 № 1058), за винятком випадків, коли на день набрання чинності Законом № 889 особи мали потрібний для призначення пенсії за Законом № 3723 стаж державної служби, служби в органах місцевого самоврядування.
📍 Упродовж тривалого часу із 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року із заробітної плати державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування 👉відраховували до Пенсійного фонду України внески, які були значно вищими порівняно з відрахуваннями із заробітної плати інших осіб. Це давало їм право розраховувати на вищий розмір пенсії в майбутньому, оскільки вони фактично „авансували“ свої майбутні виплати. Це сформувало певні правомірні очікування стосовно пенсійного забезпечення.
Особливі вимоги до державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, обмеження конституційних прав цих осіб у зв’язку з перебуванням на посадах, сплата підвищених відрахувань до Пенсійного фонду України у своїй сукупності зумовлювали об’єктивно виправдані сподівання щодо підвищеного рівня їх пенсійного забезпечення у майбутньому.
📑 Однак із набранням чинності Закону № 889 👉особи, які мали потрібний стаж роботи станом на 1 травня 2016 року, право на спецпенсію зберегли, 👉а пенсійне забезпечення тих осіб, кому не вистачило навіть одного дня стажу, хоча вони і сплачували підвищені відрахування, здійснюється на загальних підставах за Законом № 1058.
🔸 У рішенні Суд зазначив, зокрема, що із 1 травня 2016 року державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які сплачували підвищені відрахування, але не мали потрібного стажу для призначення спецпенсії 👉„не лише не отримали права на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723, а й не одержали будь-якої компенсації за сплату підвищених відрахувань“.
📍 Суд указав, що закони № 889, № 2493, № 1058 „не передбачають механізмів відшкодування за сплату підвищених відрахувань, перехідних умов пенсійного забезпечення чи врахування сплати підвищених відрахувань в інший спосіб під час обчислення пенсії для цих категорій осіб“.
🔹 Суддя наголосила, що зміна юридичного регулювання пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування призвела до суттєвої різниці в рівні їх пенсійного забезпечення, що не забезпечує дотримання юридичної рівності – одного зі складників принципу верховенства права – та порушує конституційні гарантії права на соціальний захист.
📍 З огляду на це та інші аргументи, викладені в рішенні, Конституційний Суд України ухвалив:
✅ визнати 👉неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які платили підвищені внески, але не мали потрібного стажу для призначення пенсії;
✅ визнати конституційними загальні норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (статтю 90 Закону № 889, частину сьому статті 21 Закону № 2493);
✅ закрити провадження щодо перерахунку розмірів уже призначених пенсій, оскільки це питання вже було врегульовано Судом раніше (Рішення від 23.12.2022 № 3-р/2022, яким Суд визнав 👉неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 👉у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723.(https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
📍 Крім того, було підкреслено, що виконання цього рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання і на державу покладено позитивний обов’язок щодо унормування цих питань у розумний строк.
📑 Рішення № 1-р/2026 від 20.01.2026 ⬇️
https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_r_2026.pdf
👥 Запрошуємо до перегляду відеолекції:
🎥 https://youtu.be/7d4jAbAfshk
📍 Суд указав, що закони № 889, № 2493, № 1058 „не передбачають механізмів відшкодування за сплату підвищених відрахувань, перехідних умов пенсійного забезпечення чи врахування сплати підвищених відрахувань в інший спосіб під час обчислення пенсії для цих категорій осіб“.
🔹 Суддя наголосила, що зміна юридичного регулювання пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування призвела до суттєвої різниці в рівні їх пенсійного забезпечення, що не забезпечує дотримання юридичної рівності – одного зі складників принципу верховенства права – та порушує конституційні гарантії права на соціальний захист.
📍 З огляду на це та інші аргументи, викладені в рішенні, Конституційний Суд України ухвалив:
✅ визнати 👉неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які платили підвищені внески, але не мали потрібного стажу для призначення пенсії;
✅ визнати конституційними загальні норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (статтю 90 Закону № 889, частину сьому статті 21 Закону № 2493);
✅ закрити провадження щодо перерахунку розмірів уже призначених пенсій, оскільки це питання вже було врегульовано Судом раніше (Рішення від 23.12.2022 № 3-р/2022, яким Суд визнав 👉неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 👉у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723.(https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
📍 Крім того, було підкреслено, що виконання цього рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання і на державу покладено позитивний обов’язок щодо унормування цих питань у розумний строк.
📑 Рішення № 1-р/2026 від 20.01.2026 ⬇️
https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_r_2026.pdf
👥 Запрошуємо до перегляду відеолекції:
🎥 https://youtu.be/7d4jAbAfshk
🔸 Червоні лінії демократії: досвід Сюзанне Баер, екссудді Федерального Конституційного Суду Німеччини
У Конституційному Суді України 12 березня 2026 року відбувся захід, присвячений особливостям роботи органу конституційної юрисдикції Німеччини. Тема лекції „Як захистити демократію. Практика Федерального Конституційного Суду Німеччини у формуванні консенсусу – від питань зміни клімату до свободи слова“.
Захід відбувся за підтримки Німецького фонду міжнародної правничої співпраці та зібрав широку правничу аудиторію: адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, представників Національної школи суддів України, науковців, викладачів, аспірантів, студентів закладів вищої освіти та наймолодших дослідників із Малої академії наук.
Участь в онлайн-лекції взяли судді Конституційного Суду України Юрій Барабаш, Олександр Водянніков, Віктор Городовенко, Віктор Кичун, Олег Первомайський, Галина Юровська, керівниця проєктами в Україні та В’єтнамі Німецького фонду міжнародної правничої співпраці (IRZ) Ангела Шмайнк, старший менеджер проєктів IRZ Вольфрам Гертіґ, юридичний радник IRZ Геннадій Рижков.
🔸Основною спікеркою виступила Сюзанне Баер – суддя Федерального Конституційного Суду (ФКС) Німеччини у 2011–2023 роках, професорка публічного права та гендерних досліджень Університету ім. Гумбольдта в Берліні. Науковиця є авторкою 📙бестселеру Rote Linien („Червоні лінії“), виданого у 2025 році, у якому висвітлено інституційне життя та залаштунки одного з найавторитетніших конституційних судів Європи. Своїми ексклюзивними роздумами про діяльність ФКС Німеччини ізсередини професорка поділилася і під час лекції.
💬 Сюзанне Баер акцентувала увагу на внеску конституційного суду у зміцнення демократії. Основний Закон Німеччини встановлює, що вся влада належить народу і завжди пов’язана з демократичними процедурами та основоположними правами людини, зазначає промовиця. У цьому контексті навела влучну аналогію із футболом: демократія вимагає зусиль, а політики, як гравці, мають дотримуватися чесних правил. Роль арбітра у цьому процесі виконує конституційний суд. Його завдання – стояти на варті справедливості та „червоних ліній“, водночас не втручаючись у політику як таку.
Доповідачка ознайомила слухачів зі структурою ФКС, підкресливши важливість гендерного паритету та різноманіття фахового досвіду суддів – від академічних кіл до практичного судочинства. Вона детально розповіла про складні професійні дискусії, що передують формуванню юридичних позицій суду. „Юристи борються за кожне слово і кому, адже позиція має бути чітко сформульована“, – зауважила промовиця, наголошуючи на важливості обговорень до моменту знаходження формулювання, яке влаштує всіх.
🔸 Вона підкреслила, що поширеною практикою ФКС є залучення експертного середовища – науковців, представників громадськості, профільних фахівців – до висловлення ними своїх позицій ще на етапі обговорення. Із такою практикою громадськість знайома, що є сильною стороною німецького суду.
Сюзанне Баер навела ключові приклади із практики ФКС, що ілюструють стійкість демократії у складні часи. Зокрема, Суд ухвалив прогресивні рішення щодо подолання кліматичної кризи, використання засобів стеження та захисту прав біженців. Суд неодноразово демонстрував мужність діяти всупереч політичним трендам, твердо наголошуючи на пріоритеті Конституції та невід’ємності прав людини, що є основою німецької правової системи.
💬 На завершення лекторка зазначила, що ФКС Німеччини користується високою повагою, і ця повага ґрунтується на „конституційній культурі“, яка є невід’ємною частиною суспільної свідомості. Вона також надала відповіді на запитання суддів.
🤝 Судді подякували Сюзанне Баер за змістовну лекцію та можливість більше дізнатися про принципи роботи однієї з найавторитетніших судових інституцій Європи.
🎥 Детальніше у відео за посиланням: https://youtu.be/IFlLpYssaMM
У Конституційному Суді України 12 березня 2026 року відбувся захід, присвячений особливостям роботи органу конституційної юрисдикції Німеччини. Тема лекції „Як захистити демократію. Практика Федерального Конституційного Суду Німеччини у формуванні консенсусу – від питань зміни клімату до свободи слова“.
Захід відбувся за підтримки Німецького фонду міжнародної правничої співпраці та зібрав широку правничу аудиторію: адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, представників Національної школи суддів України, науковців, викладачів, аспірантів, студентів закладів вищої освіти та наймолодших дослідників із Малої академії наук.
Участь в онлайн-лекції взяли судді Конституційного Суду України Юрій Барабаш, Олександр Водянніков, Віктор Городовенко, Віктор Кичун, Олег Первомайський, Галина Юровська, керівниця проєктами в Україні та В’єтнамі Німецького фонду міжнародної правничої співпраці (IRZ) Ангела Шмайнк, старший менеджер проєктів IRZ Вольфрам Гертіґ, юридичний радник IRZ Геннадій Рижков.
🔸Основною спікеркою виступила Сюзанне Баер – суддя Федерального Конституційного Суду (ФКС) Німеччини у 2011–2023 роках, професорка публічного права та гендерних досліджень Університету ім. Гумбольдта в Берліні. Науковиця є авторкою 📙бестселеру Rote Linien („Червоні лінії“), виданого у 2025 році, у якому висвітлено інституційне життя та залаштунки одного з найавторитетніших конституційних судів Європи. Своїми ексклюзивними роздумами про діяльність ФКС Німеччини ізсередини професорка поділилася і під час лекції.
💬 Сюзанне Баер акцентувала увагу на внеску конституційного суду у зміцнення демократії. Основний Закон Німеччини встановлює, що вся влада належить народу і завжди пов’язана з демократичними процедурами та основоположними правами людини, зазначає промовиця. У цьому контексті навела влучну аналогію із футболом: демократія вимагає зусиль, а політики, як гравці, мають дотримуватися чесних правил. Роль арбітра у цьому процесі виконує конституційний суд. Його завдання – стояти на варті справедливості та „червоних ліній“, водночас не втручаючись у політику як таку.
Доповідачка ознайомила слухачів зі структурою ФКС, підкресливши важливість гендерного паритету та різноманіття фахового досвіду суддів – від академічних кіл до практичного судочинства. Вона детально розповіла про складні професійні дискусії, що передують формуванню юридичних позицій суду. „Юристи борються за кожне слово і кому, адже позиція має бути чітко сформульована“, – зауважила промовиця, наголошуючи на важливості обговорень до моменту знаходження формулювання, яке влаштує всіх.
🔸 Вона підкреслила, що поширеною практикою ФКС є залучення експертного середовища – науковців, представників громадськості, профільних фахівців – до висловлення ними своїх позицій ще на етапі обговорення. Із такою практикою громадськість знайома, що є сильною стороною німецького суду.
Сюзанне Баер навела ключові приклади із практики ФКС, що ілюструють стійкість демократії у складні часи. Зокрема, Суд ухвалив прогресивні рішення щодо подолання кліматичної кризи, використання засобів стеження та захисту прав біженців. Суд неодноразово демонстрував мужність діяти всупереч політичним трендам, твердо наголошуючи на пріоритеті Конституції та невід’ємності прав людини, що є основою німецької правової системи.
💬 На завершення лекторка зазначила, що ФКС Німеччини користується високою повагою, і ця повага ґрунтується на „конституційній культурі“, яка є невід’ємною частиною суспільної свідомості. Вона також надала відповіді на запитання суддів.
🤝 Судді подякували Сюзанне Баер за змістовну лекцію та можливість більше дізнатися про принципи роботи однієї з найавторитетніших судових інституцій Європи.
🎥 Детальніше у відео за посиланням: https://youtu.be/IFlLpYssaMM
YouTube
Червоні лінії демократії: досвід Сюзанне Баер, екссудді Федерального Конституційного Суду Німеччини
У Конституційному Суді України 12 березня 2026 року відбувся захід, присвячений особливостям роботи органу конституційної юрисдикції Німеччини. Тема лекції „Як захистити демократію. Практика Федерального Конституційного Суду Німеччини у формуванні консенсусу…
📑 Велика палата 24 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розглядала справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності абзацу двадцять другого пункту 10-2 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положенняˮ Закону України „Про виконавче провадження“.
У розгляді справи Суд оголосив перерву. Розгляд справи буде продовжено у відкритій частині на одному з наступних пленарних засідань.
У розгляді справи Суд оголосив перерву. Розгляд справи буде продовжено у відкритій частині на одному з наступних пленарних засідань.
Оприлюднено окрему думку судді КСУ до Рішення № 2-р(І)/2026
Суд оприлюднив окрему думку судді Конституційного Суду України Петра Філюка до Рішення № 2-р(І)/2026 від 11 березня 2026 року у справі за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича.
Цим Рішенням Суд визнав конституційним пункт 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 1 липня 2014 року № 1556–VІІ, однак, при цьому вказав, що Київський апеляційний суд у постанові від 3 жовтня 2023 року у справі Падєріна В.О. неправильно класифікував відповідальність, застосовану до нього, як дисциплінарну та, відповідно, невірно оцінив підставу для відрахування, передбачену оспорюваним приписом Закону.
В окремій думці суддя Петро Філюк наголосив, що Конституційний Суд України не знайшов будь-якого порушення права людини, гарантованого Конституцією України під час розгляду справи за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича, тож цілком логічним, послідовним і аргументованим фіналом розгляду цієї справи мало стати постановлення ухвали про закриття конституційного провадження у цій справі у зв'язку з неприйнятністю конституційної скарги.
Окрема думка судді доступна за посиланням: https://ccu.gov.ua/dokument/2-ri2026.
Суд оприлюднив окрему думку судді Конституційного Суду України Петра Філюка до Рішення № 2-р(І)/2026 від 11 березня 2026 року у справі за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича.
Цим Рішенням Суд визнав конституційним пункт 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 1 липня 2014 року № 1556–VІІ, однак, при цьому вказав, що Київський апеляційний суд у постанові від 3 жовтня 2023 року у справі Падєріна В.О. неправильно класифікував відповідальність, застосовану до нього, як дисциплінарну та, відповідно, невірно оцінив підставу для відрахування, передбачену оспорюваним приписом Закону.
В окремій думці суддя Петро Філюк наголосив, що Конституційний Суд України не знайшов будь-якого порушення права людини, гарантованого Конституцією України під час розгляду справи за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича, тож цілком логічним, послідовним і аргументованим фіналом розгляду цієї справи мало стати постановлення ухвали про закриття конституційного провадження у цій справі у зв'язку з неприйнятністю конституційної скарги.
Окрема думка судді доступна за посиланням: https://ccu.gov.ua/dokument/2-ri2026.
📝 Виконання судових рішень у період дії воєнного стану: Велика палата КСУ розглядає справу за конституційним поданням Омбудсмана
Велика палата 24 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розпочала розгляд справи за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський поінформував, що автор клопотання просить перевірити на конституційність абзац двадцять другий пункту 10-2 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положенняˮ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII зі змінами (далі – Закон).
📑 Оспорюваною нормою Закону встановлено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій у провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з’єднання, військові частини, військові заклади вищої освіти та інші установи у складі Збройних Сил України (крім рішень про стягнення зарплат, грошового забезпечення військовослужбовців та забезпечення їх житлом). Також зупиняється примусове стягнення заборгованості за комунальні послуги з громадян, чиє житло знаходиться на території громад, на яких ведуться активні бойові дії, або які перебувають у тимчасовій окупації згідно з офіційним переліком, або якщо нерухоме майно, яке є місцем їх постійного проживання, було знищено чи пошкоджено внаслідок воєнних дій.
💬 Суб’єкт права на конституційне подання твердить, що дана норма унеможливлює примусове виконання судових рішень немайнового характеру, боржниками за якими є зазначені суб’єкти сектору оборони. Заявник наголошує, що оспорюваний припис Закону запроваджує фактично абсолютний мораторій на виконання судових рішень немайнового характеру, зокрема, пов’язаних із зобов’язанням вчинити певні дії: виключення з військового обліку, звільнення з військової служби тощо.
Автор клопотання стверджує, що абзац двадцять другий пункту 10-2 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону не відповідає Конституції України, оскільки призводить „до нівелювання як прав, захищених судом, так і самого права на судовий захист в аспекті забезпечення державою належного виконання відповідних судових рішень під час дії воєнного стану в Україні“, а також створює правову невизначеність щодо строків виконання судових рішень.
📑 З метою забезпечення повного розгляду справи та ухвалення обґрунтованого рішення направлено звернення до органів державної влади, наукових установ і закладів вищої освіти із проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційному поданні. Про зміст наданих відповідей буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
💬 Під час пленарного засідання Суд заслухав пояснення суб’єкта права на конституційне подання – Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця. Свої позиції також виклали залучені учасники конституційного провадження: заступник Міністра оборони України, генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко, професор кафедри приватного права Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова Юрій Білоусов, доцент кафедри юстиції Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Снідевич.
Участь у засіданні взяв представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
З огляду на тривалу повітряну тривогу в розгляді цієї справи Суд оголосив перерву. Суд продовжить розгляд цієї справи у відкритій частині на одному з наступних пленарних засідань.
Відеозапис пленарного засідання доступний за посиланням: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2026
Велика палата 24 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розпочала розгляд справи за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський поінформував, що автор клопотання просить перевірити на конституційність абзац двадцять другий пункту 10-2 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положенняˮ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII зі змінами (далі – Закон).
📑 Оспорюваною нормою Закону встановлено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій у провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з’єднання, військові частини, військові заклади вищої освіти та інші установи у складі Збройних Сил України (крім рішень про стягнення зарплат, грошового забезпечення військовослужбовців та забезпечення їх житлом). Також зупиняється примусове стягнення заборгованості за комунальні послуги з громадян, чиє житло знаходиться на території громад, на яких ведуться активні бойові дії, або які перебувають у тимчасовій окупації згідно з офіційним переліком, або якщо нерухоме майно, яке є місцем їх постійного проживання, було знищено чи пошкоджено внаслідок воєнних дій.
💬 Суб’єкт права на конституційне подання твердить, що дана норма унеможливлює примусове виконання судових рішень немайнового характеру, боржниками за якими є зазначені суб’єкти сектору оборони. Заявник наголошує, що оспорюваний припис Закону запроваджує фактично абсолютний мораторій на виконання судових рішень немайнового характеру, зокрема, пов’язаних із зобов’язанням вчинити певні дії: виключення з військового обліку, звільнення з військової служби тощо.
Автор клопотання стверджує, що абзац двадцять другий пункту 10-2 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону не відповідає Конституції України, оскільки призводить „до нівелювання як прав, захищених судом, так і самого права на судовий захист в аспекті забезпечення державою належного виконання відповідних судових рішень під час дії воєнного стану в Україні“, а також створює правову невизначеність щодо строків виконання судових рішень.
📑 З метою забезпечення повного розгляду справи та ухвалення обґрунтованого рішення направлено звернення до органів державної влади, наукових установ і закладів вищої освіти із проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційному поданні. Про зміст наданих відповідей буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
💬 Під час пленарного засідання Суд заслухав пояснення суб’єкта права на конституційне подання – Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця. Свої позиції також виклали залучені учасники конституційного провадження: заступник Міністра оборони України, генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко, професор кафедри приватного права Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова Юрій Білоусов, доцент кафедри юстиції Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Снідевич.
Участь у засіданні взяв представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
З огляду на тривалу повітряну тривогу в розгляді цієї справи Суд оголосив перерву. Суд продовжить розгляд цієї справи у відкритій частині на одному з наступних пленарних засідань.
Відеозапис пленарного засідання доступний за посиланням: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2026
⚖️ Другий сенат КСУ розглядає справу щодо виплат суддям, мобілізованим до лав Збройних Сил України
Другий сенат 25 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Андрейчука Тараса Васильовича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Суддя-доповідач поінформував, що Андрейчук Т. В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 130 Конституції України частину третю статті 119 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс).
Відповідно оспорюваного припису Кодексу «за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом […] під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації […]. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“».
🗞️ Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Андрейчук Т. В. перебуває на посаді судді Оболонського районного суду міста Києва. Із березня 2022 року до березня 2025 року він перебував на військовій службі. На період її проходження був увільнений від роботи наказом цього суду „із збереженням місця роботи (посади) та середнього заробітку“.
📃 У липні 2022 року до частини третьої статті 119 Кодексу було внесено зміни, а саме слова „зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток“ замінено словами „зберігаються місце роботи і посада“. Відтак виплату суддівської винагороди Андрейчуку Т. В., як мобілізованому до лав Збройних Сил України, із липня 2022 року було припинено.
Не погоджуючись із цим, він звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України в місті Києві, в якому зокрема, просив нарахувати і виплатити йому середній заробіток за двомісячний період 2022 року з урахуванням розміру і надбавок суддівської винагороди, визначених статтею 135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“.
Київський окружний адміністративний суд позов задовольнив. Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив заявникові у задоволенні позову. Верховний Суд відмовив заявникові у відкритті касаційного провадження.
📝 Андрейчук Т. В. вважає, що внаслідок внесення змін до частини третьої статті 119 Кодексу, відповідно до яких положення про збереження мобілізованим працівникам середнього заробітку були виключені, відбулося звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді, зокрема в частині виплати суддівської винагороди.
Суддя-доповідач поінформував, що у провадженні Другого сенату перебуває справа за конституційною скаргою Сивухіна Г. С., у якій предметом конституційного контролю є те саме питання, тому ініційовано звернення про об’єднання даних справ в одне конституційне провадження.
Суддя також повідомив, що було направлено листи-запити до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, міністра юстиції України, Голови Верховного Суду, фахівців наукових установ щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
Суд дослідив матеріали цієї справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
У засіданні взяли участь представники суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокати Віталій Жадобін і Дмитро Навроцький.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“. https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_25_03_2026.mp4
Другий сенат 25 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Андрейчука Тараса Васильовича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Суддя-доповідач поінформував, що Андрейчук Т. В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 130 Конституції України частину третю статті 119 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс).
Відповідно оспорюваного припису Кодексу «за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом […] під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації […]. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“».
🗞️ Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Андрейчук Т. В. перебуває на посаді судді Оболонського районного суду міста Києва. Із березня 2022 року до березня 2025 року він перебував на військовій службі. На період її проходження був увільнений від роботи наказом цього суду „із збереженням місця роботи (посади) та середнього заробітку“.
📃 У липні 2022 року до частини третьої статті 119 Кодексу було внесено зміни, а саме слова „зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток“ замінено словами „зберігаються місце роботи і посада“. Відтак виплату суддівської винагороди Андрейчуку Т. В., як мобілізованому до лав Збройних Сил України, із липня 2022 року було припинено.
Не погоджуючись із цим, він звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України в місті Києві, в якому зокрема, просив нарахувати і виплатити йому середній заробіток за двомісячний період 2022 року з урахуванням розміру і надбавок суддівської винагороди, визначених статтею 135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“.
Київський окружний адміністративний суд позов задовольнив. Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив заявникові у задоволенні позову. Верховний Суд відмовив заявникові у відкритті касаційного провадження.
📝 Андрейчук Т. В. вважає, що внаслідок внесення змін до частини третьої статті 119 Кодексу, відповідно до яких положення про збереження мобілізованим працівникам середнього заробітку були виключені, відбулося звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді, зокрема в частині виплати суддівської винагороди.
Суддя-доповідач поінформував, що у провадженні Другого сенату перебуває справа за конституційною скаргою Сивухіна Г. С., у якій предметом конституційного контролю є те саме питання, тому ініційовано звернення про об’єднання даних справ в одне конституційне провадження.
Суддя також повідомив, що було направлено листи-запити до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, міністра юстиції України, Голови Верховного Суду, фахівців наукових установ щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
Суд дослідив матеріали цієї справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
У засіданні взяли участь представники суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокати Віталій Жадобін і Дмитро Навроцький.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“. https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_25_03_2026.mp4