🔶Друга панельна дискусія була присвячена темі „Конституційне судочинство як діалоговий простір: між доктриною, інституціями та суспільством“. Її модерувала доктор юридичних наук, професор Олена Бориславська. До обговорення долучилися судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Олександр Водянніков, завідувач кафедри конституційного права Національного університету „Одеська юридична академія“ Дмитро Терлецький, професор Ужгородського національного університету Михайло Савчин.
Учасники дискусії сфокусувалися на конституційному судочинстві як формі конституційного діалогу, обговорили природу взаємодії між Конституційним Судом України, парламентом, іншими органами влади та суспільством. Ефективність такого діалогу, на думку учасників, залежить від готовності державних інституцій до визнання спільної відповідальності за дотримання конституційних цінностей і принципів, включно з людськими правами. Дискусія засвідчила, що ефективність конституційного контролю значною мірою залежить не лише від змісту рішень Суду, а й від готовності інших інституцій сприймати їх як елемент такої спільної відповідальності за дотримання Конституції.
🔷Окремий блок дискусії стосувався функціонування конституційного діалогу в умовах воєнного стану. Учасники відзначили, що в таких умовах значення конституційного діалогу суттєво зростає, посилюється потреба у збереженні відкритості конституційного судочинства до аргументів, що ґрунтуються на людських правах, принципах пропорційності та верховенства права.
🔶Третю панельну дискусію „Національні конституційні суди в архітектурі ЄС: між лояльністю, автономією та ідентичністю“ модерував суддя Конституційного Суду України Олександр Водянніков. Участь в обговореннях взяли суддя Конституційного Суду України Віктор Кичун, декан факультету правничих наук Національного університету „Києво-Могилянська академія“ Володимир Венгер, завідувач кафедри процесуального права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професор юридичного факультету Вільнюського університету Оксана Щербанюк.
🔷У центрі обговорення — питання балансу між конституційною ідентичністю, лояльністю до права ЄС та інституційною автономією, а також місце Конституційного Суду України у майбутньому європейському суддівському діалозі. Учасники звернули увагу на те, що конституційні суди держав-членів ЄС відіграють важливу роль у забезпеченні балансу між єдністю європейського правопорядку та збереженням засадничих конституційних цінностей держав. Наголошувалося, що національні конституційні суди є невід’ємним елементом системи стримувань і противаг в структурі урядування ЄС.
🔷Окремою частиною конференції стала спеціальна сесія „Конституційне правосуддя як інструмент змін: новий етап співпраці КСУ та ОБСЄ“, під час якої було презентовано новий спільний проєкт Конституційного Суду України та Програми підтримки ОБСЄ для України «Посилення Конституційного правосуддя: зміцнення потенціалу Конституційного Суду України для просування гендерної рівності, прав людини та верховенства права» (2026-2028), обговорено перспективи подальшої взаємодії, спрямованої на підтримку конституційного правосуддя, посилення інституційної спроможності Конституційного Суду України, розвиток професійного діалогу та утвердження стандартів верховенства права.
🔶Конференція засвідчила, що український конституціоналізм перебуває у фазі інтенсивного розвитку, в якій доктрина, судова практика та міжнародний діалог формують спільний інтелектуальний простір. У цьому процесі Конституційний Суд України відіграє ключову роль як інституція, що не лише захищає Конституцію, її діалоговий простір, а й формує її сучасне розуміння.
📌Захід організовано Конституційним Судом України спільно з Програмою підтримки ОБСЄ для України, Львівським національним університетом імені Івана Франка та Редакцією журналу „Український часопис конституційного права“.
Учасники дискусії сфокусувалися на конституційному судочинстві як формі конституційного діалогу, обговорили природу взаємодії між Конституційним Судом України, парламентом, іншими органами влади та суспільством. Ефективність такого діалогу, на думку учасників, залежить від готовності державних інституцій до визнання спільної відповідальності за дотримання конституційних цінностей і принципів, включно з людськими правами. Дискусія засвідчила, що ефективність конституційного контролю значною мірою залежить не лише від змісту рішень Суду, а й від готовності інших інституцій сприймати їх як елемент такої спільної відповідальності за дотримання Конституції.
🔷Окремий блок дискусії стосувався функціонування конституційного діалогу в умовах воєнного стану. Учасники відзначили, що в таких умовах значення конституційного діалогу суттєво зростає, посилюється потреба у збереженні відкритості конституційного судочинства до аргументів, що ґрунтуються на людських правах, принципах пропорційності та верховенства права.
🔶Третю панельну дискусію „Національні конституційні суди в архітектурі ЄС: між лояльністю, автономією та ідентичністю“ модерував суддя Конституційного Суду України Олександр Водянніков. Участь в обговореннях взяли суддя Конституційного Суду України Віктор Кичун, декан факультету правничих наук Національного університету „Києво-Могилянська академія“ Володимир Венгер, завідувач кафедри процесуального права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професор юридичного факультету Вільнюського університету Оксана Щербанюк.
🔷У центрі обговорення — питання балансу між конституційною ідентичністю, лояльністю до права ЄС та інституційною автономією, а також місце Конституційного Суду України у майбутньому європейському суддівському діалозі. Учасники звернули увагу на те, що конституційні суди держав-членів ЄС відіграють важливу роль у забезпеченні балансу між єдністю європейського правопорядку та збереженням засадничих конституційних цінностей держав. Наголошувалося, що національні конституційні суди є невід’ємним елементом системи стримувань і противаг в структурі урядування ЄС.
🔷Окремою частиною конференції стала спеціальна сесія „Конституційне правосуддя як інструмент змін: новий етап співпраці КСУ та ОБСЄ“, під час якої було презентовано новий спільний проєкт Конституційного Суду України та Програми підтримки ОБСЄ для України «Посилення Конституційного правосуддя: зміцнення потенціалу Конституційного Суду України для просування гендерної рівності, прав людини та верховенства права» (2026-2028), обговорено перспективи подальшої взаємодії, спрямованої на підтримку конституційного правосуддя, посилення інституційної спроможності Конституційного Суду України, розвиток професійного діалогу та утвердження стандартів верховенства права.
🔶Конференція засвідчила, що український конституціоналізм перебуває у фазі інтенсивного розвитку, в якій доктрина, судова практика та міжнародний діалог формують спільний інтелектуальний простір. У цьому процесі Конституційний Суд України відіграє ключову роль як інституція, що не лише захищає Конституцію, її діалоговий простір, а й формує її сучасне розуміння.
📌Захід організовано Конституційним Судом України спільно з Програмою підтримки ОБСЄ для України, Львівським національним університетом імені Івана Франка та Редакцією журналу „Український часопис конституційного права“.
⚖️ Заміна виконання військового обов’язку під час мобілізації на альтернативну (невійськову службу): Суд розглядає справу Криушенка В. М.
Другий сенат 6 травня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Криушенка Віталія Михайловича.
▪️Як зазначила суддя-доповідач у справі Галина Юровська, заявник звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність статтю 1, окремий припис статті 2, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“ від 12 грудня 1991 року № 1975–ХІІ (далі – Закон).
📑 Ці приписи регулюють окремі питання проходження альтернативної (невійськової) служби, яка може запроваджуватися замість строкової військової служби для громадян, чиї релігійні переконання суперечать виконанню військового обов’язку, і ці громадяни належать до діючих релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
▪️На думку заявника, оспорювані приписи Закону, застосовані в його остаточному судовому рішенні, порушують право на заміну виконання військового обов’язку під час мобілізації у період воєнного стану на альтернативну (невійськову) службу, а також принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, а отже, суперечать низці норм Конституції України.
Суддя-доповідач поінформувала, що Суд розгляне питання щодо об’єднання цієї справи в одне конституційне провадження зі справами за конституційними скаргами Алексеєнка В.В., Іванущенка С.В., Зелінського Д. Б., що знаходяться на розгляді Суду, і в яких предметом конституційного контролю є аналогічні питання.
Після дослідження матеріалів справи Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🎥 Переглянути відеозапис засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“: 👇
https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_06_05_2026.mp4
Другий сенат 6 травня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Криушенка Віталія Михайловича.
▪️Як зазначила суддя-доповідач у справі Галина Юровська, заявник звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність статтю 1, окремий припис статті 2, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“ від 12 грудня 1991 року № 1975–ХІІ (далі – Закон).
📑 Ці приписи регулюють окремі питання проходження альтернативної (невійськової) служби, яка може запроваджуватися замість строкової військової служби для громадян, чиї релігійні переконання суперечать виконанню військового обов’язку, і ці громадяни належать до діючих релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
▪️На думку заявника, оспорювані приписи Закону, застосовані в його остаточному судовому рішенні, порушують право на заміну виконання військового обов’язку під час мобілізації у період воєнного стану на альтернативну (невійськову) службу, а також принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, а отже, суперечать низці норм Конституції України.
Суддя-доповідач поінформувала, що Суд розгляне питання щодо об’єднання цієї справи в одне конституційне провадження зі справами за конституційними скаргами Алексеєнка В.В., Іванущенка С.В., Зелінського Д. Б., що знаходяться на розгляді Суду, і в яких предметом конституційного контролю є аналогічні питання.
Після дослідження матеріалів справи Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🎥 Переглянути відеозапис засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“: 👇
https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_06_05_2026.mp4
⚖️ „Автоматичне“ укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги: Суд розглядає справу за конституційною скаргою Дашевської Н.В.
Другий сенат 6 травня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Дашевської Наталі Володимирівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
📃 Суддя зазначив, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина п’ята статті 13, частини перша, друга статті 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги“ від 9 листопада 2017 року зі змінами (далі – Закон), якими регламентовані правовідносини, зокрема, щодо укладення відповідно індивідуального та публічного договорів про надання комунальної послуги між постачальником такої послуги та її споживачем, а також частина п’ята статті 12, пункт 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі – Кодекс), якими встановлені критерії віднесення справи до категорії малозначних та визначено окремі випадки, в яких малозначна справа може підлягати касаційному оскарженню.
▪️Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Дашевська Н.В. є фізичною особою-підприємцем. На підставі договору купівлі-продажу вона набула право власності на нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, подання теплоносія до якого здійснює Комунальне підприємство теплових мереж „Криворіжтепломережа“ (далі – Підприємство).
У жовтні 2024 року Підприємство звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із заявниці заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в загальному розмірі 46 105,77 грн.
▪️Заявниця у суді не визнавала за собою вказану заборгованість, пояснюючи свою позицію тим, що придбане нею у попереднього власника вказане нежитлове приміщення вже було відключене від системи центрального опалення і не підключене до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, що не дозволяло їй укласти з позивачем індивідуальний договір, оскільки фактично вона не могла отримувати у зазначеному приміщенні послугу з теплопостачання.
Господарський суд Дніпропетровської області вимоги Підприємства задовольнив у повному обсязі. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.
▪️Суди, застосовуючи приписи статей 13, 14 Закону дійшли висновку, що існування приміщення заявниці у цілісному майновому комплексі як багатоквартирний будинок, є підставою для укладення з Підприємством публічного договору та визнання її споживачем послуги з постачання теплової енергії; факт подачі теплоносія до будинку є фактом отримання послуги; матеріалами справи підтверджується належне виконання Підприємством своїх зобов’язань за договором, своєю чергою заявниця не виконала зобов’язання зі сплати за надану послугу з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за договором, внаслідок чого і склалася її заборгованість перед Підприємством.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вона оскаржила їх у касаційному порядку. Верховний Суд відмовив заявниці у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою з огляду на малозначність справи та необґрунтованість виняткових підстав для касаційного оскарження.
Другий сенат 6 травня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Дашевської Наталі Володимирівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
📃 Суддя зазначив, що предметом конституційного контролю у цій справі є частина п’ята статті 13, частини перша, друга статті 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги“ від 9 листопада 2017 року зі змінами (далі – Закон), якими регламентовані правовідносини, зокрема, щодо укладення відповідно індивідуального та публічного договорів про надання комунальної послуги між постачальником такої послуги та її споживачем, а також частина п’ята статті 12, пункт 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі – Кодекс), якими встановлені критерії віднесення справи до категорії малозначних та визначено окремі випадки, в яких малозначна справа може підлягати касаційному оскарженню.
▪️Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Дашевська Н.В. є фізичною особою-підприємцем. На підставі договору купівлі-продажу вона набула право власності на нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, подання теплоносія до якого здійснює Комунальне підприємство теплових мереж „Криворіжтепломережа“ (далі – Підприємство).
У жовтні 2024 року Підприємство звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із заявниці заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в загальному розмірі 46 105,77 грн.
▪️Заявниця у суді не визнавала за собою вказану заборгованість, пояснюючи свою позицію тим, що придбане нею у попереднього власника вказане нежитлове приміщення вже було відключене від системи центрального опалення і не підключене до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, що не дозволяло їй укласти з позивачем індивідуальний договір, оскільки фактично вона не могла отримувати у зазначеному приміщенні послугу з теплопостачання.
Господарський суд Дніпропетровської області вимоги Підприємства задовольнив у повному обсязі. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.
▪️Суди, застосовуючи приписи статей 13, 14 Закону дійшли висновку, що існування приміщення заявниці у цілісному майновому комплексі як багатоквартирний будинок, є підставою для укладення з Підприємством публічного договору та визнання її споживачем послуги з постачання теплової енергії; факт подачі теплоносія до будинку є фактом отримання послуги; матеріалами справи підтверджується належне виконання Підприємством своїх зобов’язань за договором, своєю чергою заявниця не виконала зобов’язання зі сплати за надану послугу з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за договором, внаслідок чого і склалася її заборгованість перед Підприємством.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вона оскаржила їх у касаційному порядку. Верховний Суд відмовив заявниці у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою з огляду на малозначність справи та необґрунтованість виняткових підстав для касаційного оскарження.
🔺Як зазначив суддя-доповідач, із тексту конституційної скарги убачається, що заявниця «оспорює конституційність самої законодавчої моделі „автоматичного“ укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги, закріпленої у частині п’ятій статті 13 Закону. Неконституційність цієї моделі, на її думку, полягає у тому, що вона за своїм змістом допускає виникнення договірних зобов’язань без волевиявлення особи та без можливості для неї вплинути на цей процес».
Заявниця стверджує, що внаслідок застосування судами в її справі оспорюваних приписів Закону і Кодексу зазнали порушення низка приписів Конституції України.
▪️Суддя-доповідач також поінформував, що з огляду на те, що предметом конституційного контролю у цій справі одночасно є приписи Закону та Кодексу, які не мають між собою будь-якого зв’язку і не потребують дослідження питання щодо їх конституційності у їх посутньому зв’язку в одному конституційному провадженні, було ініційовано питання про роз’єднання конституційного провадження у цій справі в окремі конституційні провадження – щодо конституційності частини п’ятої статті 13, частин першої, другої статті 14 Закону та щодо конституційності пункту 1 частини п’ятої статті 12, абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 287 Кодексу.
📃 За словами судді, у цій справі буде направлено листи-запити до органів державної влади, провідних наукових установ, інституцій громадянського суспільства з відповідними питаннями, що мають фундаментальне значення для її вирішення.
Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
На пленарному засіданні був присутній представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександр Рисін.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна за посиланням: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_06_05_2026_1.mp4
Заявниця стверджує, що внаслідок застосування судами в її справі оспорюваних приписів Закону і Кодексу зазнали порушення низка приписів Конституції України.
▪️Суддя-доповідач також поінформував, що з огляду на те, що предметом конституційного контролю у цій справі одночасно є приписи Закону та Кодексу, які не мають між собою будь-якого зв’язку і не потребують дослідження питання щодо їх конституційності у їх посутньому зв’язку в одному конституційному провадженні, було ініційовано питання про роз’єднання конституційного провадження у цій справі в окремі конституційні провадження – щодо конституційності частини п’ятої статті 13, частин першої, другої статті 14 Закону та щодо конституційності пункту 1 частини п’ятої статті 12, абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 287 Кодексу.
📃 За словами судді, у цій справі буде направлено листи-запити до органів державної влади, провідних наукових установ, інституцій громадянського суспільства з відповідними питаннями, що мають фундаментальне значення для її вирішення.
Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
На пленарному засіданні був присутній представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександр Рисін.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна за посиланням: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_06_05_2026_1.mp4
Участь судді КСУ Олега Первомайського у засіданні Керівного комітету з реалізації Плану дій Ради Європи для України
📌5 травня 2026 року відбулося четверте засідання Керівного комітету з реалізації Плану дій Ради Європи для України на 2023–2026 роки „Стійкість, відновлення та відбудова“. До участі долучилися представники Ради Європи, українських державних інституцій та організацій громадянського суспільства, залучених до реалізації проєктів у межах Плану дій. Захід був присвячений підбиттю підсумків реалізації Плану дій, оцінці досягнутих результатів та визначенню пріоритетних напрямів подальшої співпраці відповідно до його цілей і завдань
📎У межах засідання було розглянуто основні результати та перспективи співпраці за трьома ключовими напрямами: захист прав людини, правовладдя та демократія. Зокрема, йшлося про: забезпечення рівності та людської гідності, захист прав ветеранів і військовослужбовців, права внутрішньо переміщених осіб та ефективне виконання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
✏️Суддя Конституційного Суду України Олег Первомайський під час другої сесії засідання „Правовладдя: результати та подальші кроки“ зазначив, що План дій Ради Європи для України на 2023–2026 роки „Стійкість, відновлення та відбудова“ є не лише програмним документом співпраці, а й дієвим інструментом зміцнення демократичних інституцій, верховенства права та захисту прав людини в умовах війни й післявоєнного відновлення. Його головною метою, за словами судді, визначено сприяння стабільності, безпеці та добробуту України через реагування на нагальні та середньострокові потреби держави у сферах компетенції Ради Європи.
Олег Первомайський наголосив, що для Конституційного Суду України участь у реалізації цього Плану, зокрема в межах реалізації проєкту Ради Європи „Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні“, має особливе значення, оскільки вона сприяє послідовному наближенню діяльності органу конституційної юрисдикції до європейських стандартів конституційного правосуддя та посиленню його інституційної спроможності в умовах безпрецедентних викликів, спричинених війною.
💬„Наше партнерство ґрунтується на взаємній довірі, оперативному реагуванні на потреби Суду, високому професіоналізмі і глибокому розумінні українського контексту, що дає практичний результат і створює відчутну додану вартість для національних інституцій“, – додав він.
📜Учасники також розглянули питання протидії корупції, економічним злочинам і кіберзлочинності, окремі аспекти функціонування системи виконання покарань та пробації, а також напрями належного врядування, реформування державного управління, виборів і референдумів.
🔍Співпраця України з Радою Європи в межах Плану дій „Стійкість, відновлення та відбудова“ має важливе значення для посилення інституційної стійкості держави, утвердження верховенства права, захисту прав людини та розвитку демократичних інституцій. У нинішніх умовах підтримка Ради Європи є вагомим внеском у збереження правової спроможності України, її європейську інтеграцію та подальше відновлення.
📌5 травня 2026 року відбулося четверте засідання Керівного комітету з реалізації Плану дій Ради Європи для України на 2023–2026 роки „Стійкість, відновлення та відбудова“. До участі долучилися представники Ради Європи, українських державних інституцій та організацій громадянського суспільства, залучених до реалізації проєктів у межах Плану дій. Захід був присвячений підбиттю підсумків реалізації Плану дій, оцінці досягнутих результатів та визначенню пріоритетних напрямів подальшої співпраці відповідно до його цілей і завдань
📎У межах засідання було розглянуто основні результати та перспективи співпраці за трьома ключовими напрямами: захист прав людини, правовладдя та демократія. Зокрема, йшлося про: забезпечення рівності та людської гідності, захист прав ветеранів і військовослужбовців, права внутрішньо переміщених осіб та ефективне виконання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
✏️Суддя Конституційного Суду України Олег Первомайський під час другої сесії засідання „Правовладдя: результати та подальші кроки“ зазначив, що План дій Ради Європи для України на 2023–2026 роки „Стійкість, відновлення та відбудова“ є не лише програмним документом співпраці, а й дієвим інструментом зміцнення демократичних інституцій, верховенства права та захисту прав людини в умовах війни й післявоєнного відновлення. Його головною метою, за словами судді, визначено сприяння стабільності, безпеці та добробуту України через реагування на нагальні та середньострокові потреби держави у сферах компетенції Ради Європи.
Олег Первомайський наголосив, що для Конституційного Суду України участь у реалізації цього Плану, зокрема в межах реалізації проєкту Ради Європи „Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні“, має особливе значення, оскільки вона сприяє послідовному наближенню діяльності органу конституційної юрисдикції до європейських стандартів конституційного правосуддя та посиленню його інституційної спроможності в умовах безпрецедентних викликів, спричинених війною.
💬„Наше партнерство ґрунтується на взаємній довірі, оперативному реагуванні на потреби Суду, високому професіоналізмі і глибокому розумінні українського контексту, що дає практичний результат і створює відчутну додану вартість для національних інституцій“, – додав він.
📜Учасники також розглянули питання протидії корупції, економічним злочинам і кіберзлочинності, окремі аспекти функціонування системи виконання покарань та пробації, а також напрями належного врядування, реформування державного управління, виборів і референдумів.
🔍Співпраця України з Радою Європи в межах Плану дій „Стійкість, відновлення та відбудова“ має важливе значення для посилення інституційної стійкості держави, утвердження верховенства права, захисту прав людини та розвитку демократичних інституцій. У нинішніх умовах підтримка Ради Європи є вагомим внеском у збереження правової спроможності України, її європейську інтеграцію та подальше відновлення.