⚖️ Суд продовжив розгляд справ за конституційними скаргами та постановив 8 ухвал
🔹Велика палата КСУ 9 липня 2026 року на засіданні постановила Ухвалу про розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності окремих приписів статті 30 Закону України „Про Державний бюджет України на 2026 рік“, постанови Кабінету Міністрів України „Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану“ від 30 грудня 2025 року № 1778 у формі письмового провадження.
Велика палата подовжила до 30 липня 2026 року строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Білобороди К. І., Ващенко С. Є., Жадана Д. О., Клещара С. В.
🔹Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Сивухіна Григорія Сергійовича, Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України;
✅ Гольник Лариси Владленівни щодо конституційності частини четвертої статті 22, пункту 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“;
✅ Бухтоярової Оксани Василівни щодо конституційності абзацу п’ятнадцятого частини першої статті 1, підпункту „в“ пункту 2 частини першої статті 3, частини першої статті 45, частини першої статті 51-1 Закону України „Про запобігання корупції“, пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔹Крім того, відбулися засідання колегій суддів Другого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах.
▫️За результатами розгляду Друга колегія суддів Другого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Ващенка Сергія Євгенійовича щодо конституційності частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
➖ Клещара Сергія Вікторовича щодо конституційності статті 39 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“.
▫️Колегія суддів розглядала питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Масляніцина Віктора Івановича щодо конституційності окремих приписів абзацу першого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. 📎Розгляд цього питання буде продовжено на наступному засіданні.
▫️Третя колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Захарової Ілони Віталіївни щодо конституційності абзацу другого пункту 12 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
🔹Велика палата КСУ 9 липня 2026 року на засіданні постановила Ухвалу про розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності окремих приписів статті 30 Закону України „Про Державний бюджет України на 2026 рік“, постанови Кабінету Міністрів України „Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану“ від 30 грудня 2025 року № 1778 у формі письмового провадження.
Велика палата подовжила до 30 липня 2026 року строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Білобороди К. І., Ващенко С. Є., Жадана Д. О., Клещара С. В.
🔹Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Сивухіна Григорія Сергійовича, Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України;
✅ Гольник Лариси Владленівни щодо конституційності частини четвертої статті 22, пункту 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“;
✅ Бухтоярової Оксани Василівни щодо конституційності абзацу п’ятнадцятого частини першої статті 1, підпункту „в“ пункту 2 частини першої статті 3, частини першої статті 45, частини першої статті 51-1 Закону України „Про запобігання корупції“, пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔹Крім того, відбулися засідання колегій суддів Другого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах.
▫️За результатами розгляду Друга колегія суддів Другого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Ващенка Сергія Євгенійовича щодо конституційності частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
➖ Клещара Сергія Вікторовича щодо конституційності статті 39 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“.
▫️Колегія суддів розглядала питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Масляніцина Віктора Івановича щодо конституційності окремих приписів абзацу першого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. 📎Розгляд цього питання буде продовжено на наступному засіданні.
▫️Третя колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Захарової Ілони Віталіївни щодо конституційності абзацу другого пункту 12 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Автоматична фіксація порушень та відповідальність власника транспортного засобу: аналіз Рішення КСУ № 7-р(І)/2025
🧷9 липня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція, присвячена Рішенню Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року щодо адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
📍Спікеркою заходу виступила суддя Конституційного Суду України Галина Юровська. Суддя-доповідач у цій справі – Олександр Петришин.
📝Участь у лекції взяли представники Національної школи суддів України, судді, прокурори, адвокати, науковці, викладачі, аспіранти, студенти правничих факультетів та наймолодші дослідники – учні Малої академії наук.
✏️Суддя Галина Юровська ознайомила слухачів зі змістом Рішення, аргументами суб’єктів права на конституційну скаргу, висвітлила юридичні позиції органів конституційної юрисдикції інших держав, на які Суд посилався у цьому рішенні, практику Європейського суду з прав людини у справі „Краєва проти України“, а також міжнародні й національні акти, зокрема, що регулюють питання автоматичної фіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Окрему увагу було приділено механізму притягнення до адміністративної відповідальності згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення (КУпАП) та окреслила юридичні позиції Конституційного Суду України.
🖇️Як зазначила доповідачка, Перший сенат КСУ розглянув скарги трьох громадян (В. Гасяка, С. Диняка, В. Маклашевського), які оспорювали окремі приписи КУпАП, зокрема статті 14-3 та 132-1. Відповідно до цих норм відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, несе власник транспортного засобу або його належний користувач. Адміністративна відповідальність у вигляді штрафу передбачена за перевищення визначених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
🚘Заявники стверджували, що притягнення до відповідальності власника транспортного засобу, а не особи, яка безпосередньо керувала ним, порушує принципи індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості, а штрафи за перевищення габаритно-вагових норм є несправедливими, непропорційними та надмірно високими.
Дослідивши питання, порушені в конституційних скаргах, Суд визнав конституційними частину першу статті 14-3 та частину другу статті 132-1 КУпАП.
📎Серед ключових висновків Суду, зазначила суддя, є те, що запроваджений механізм дає змогу ідентифікувати транспортний засіб, що перебуває в русі на визначеній ділянці автомобільної дороги й перевищує допустимі норми габаритно-вагового контролю, та встановити, якій особі він належить.
📌У частині першій статті 14-3 КУпАП закладено презумпцію факту, за якою відповідальну особу на момент правопорушення prima facie (на перший погляд) уважають такою, що керувала транспортним засобом. Таке унормування є виправданим з огляду на шкоду, якої можуть завдати транспортні засоби, допущені до руху з перевищенням норм габаритно-вагового контролю. Водночас така презумпція може бути спростована відповідальною особою у визначеному законом порядку.
Суддя також наголосила на обов’язку власників транспортних засобів та уповноважених ними осіб дотримуватися визначених законодавством габаритно-вагових обмежень. „Експлуатація транспортних засобів не повинна завдавати шкоди іншим учасникам дорожнього руху, суспільству та державі“, – ідеться в Рішенні Суду.
🖇️Належне функціонування транспортної інфраструктури є однією з головних умов її ефективного та безпечного використання. Суд звернув увагу, що штрафи за перевищення габаритно-вагових норм, окрім покарання, мають превентивну мету: спрямовану запобігти руйнуванню транспортної інфраструктури та робити економічно невигідними перевезення вантажів із порушенням установлених обмежень.
🧷9 липня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція, присвячена Рішенню Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року щодо адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
📍Спікеркою заходу виступила суддя Конституційного Суду України Галина Юровська. Суддя-доповідач у цій справі – Олександр Петришин.
📝Участь у лекції взяли представники Національної школи суддів України, судді, прокурори, адвокати, науковці, викладачі, аспіранти, студенти правничих факультетів та наймолодші дослідники – учні Малої академії наук.
✏️Суддя Галина Юровська ознайомила слухачів зі змістом Рішення, аргументами суб’єктів права на конституційну скаргу, висвітлила юридичні позиції органів конституційної юрисдикції інших держав, на які Суд посилався у цьому рішенні, практику Європейського суду з прав людини у справі „Краєва проти України“, а також міжнародні й національні акти, зокрема, що регулюють питання автоматичної фіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Окрему увагу було приділено механізму притягнення до адміністративної відповідальності згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення (КУпАП) та окреслила юридичні позиції Конституційного Суду України.
🖇️Як зазначила доповідачка, Перший сенат КСУ розглянув скарги трьох громадян (В. Гасяка, С. Диняка, В. Маклашевського), які оспорювали окремі приписи КУпАП, зокрема статті 14-3 та 132-1. Відповідно до цих норм відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, несе власник транспортного засобу або його належний користувач. Адміністративна відповідальність у вигляді штрафу передбачена за перевищення визначених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
🚘Заявники стверджували, що притягнення до відповідальності власника транспортного засобу, а не особи, яка безпосередньо керувала ним, порушує принципи індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості, а штрафи за перевищення габаритно-вагових норм є несправедливими, непропорційними та надмірно високими.
Дослідивши питання, порушені в конституційних скаргах, Суд визнав конституційними частину першу статті 14-3 та частину другу статті 132-1 КУпАП.
📎Серед ключових висновків Суду, зазначила суддя, є те, що запроваджений механізм дає змогу ідентифікувати транспортний засіб, що перебуває в русі на визначеній ділянці автомобільної дороги й перевищує допустимі норми габаритно-вагового контролю, та встановити, якій особі він належить.
📌У частині першій статті 14-3 КУпАП закладено презумпцію факту, за якою відповідальну особу на момент правопорушення prima facie (на перший погляд) уважають такою, що керувала транспортним засобом. Таке унормування є виправданим з огляду на шкоду, якої можуть завдати транспортні засоби, допущені до руху з перевищенням норм габаритно-вагового контролю. Водночас така презумпція може бути спростована відповідальною особою у визначеному законом порядку.
Суддя також наголосила на обов’язку власників транспортних засобів та уповноважених ними осіб дотримуватися визначених законодавством габаритно-вагових обмежень. „Експлуатація транспортних засобів не повинна завдавати шкоди іншим учасникам дорожнього руху, суспільству та державі“, – ідеться в Рішенні Суду.
🖇️Належне функціонування транспортної інфраструктури є однією з головних умов її ефективного та безпечного використання. Суд звернув увагу, що штрафи за перевищення габаритно-вагових норм, окрім покарання, мають превентивну мету: спрямовану запобігти руйнуванню транспортної інфраструктури та робити економічно невигідними перевезення вантажів із порушенням установлених обмежень.
Визначений законодавством механізм притягнення особи до адміністративної відповідальності забезпечує належний баланс між потребою в запобіганні правопорушенням у цій сфері та забезпеченням прав і свобод людини, є домірним засобом превентивного контролю, має легітимну мету та узгоджується з міжнародними стандартами.
📝Суд у Рішенні зауважує, що наразі створено належні правові можливості для власників транспортних засобів уносити інформацію про фактичних водіїв до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, зокрема через територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України, електронний кабінет водія, портал „Дія“.
✏️Отже, цим Рішенням Суд підтвердив конституційність законодавчого механізму, за яким відповідальність за автоматично зафіксовані порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті несе власник транспортного засобу або його належний користувач. Суд також наголосив, що власники транспортних засобів або уповноважені ними особи зобов’язані добросовісно й неухильно дотримуватись установлених законодавством правил та обмежень щодо габаритно-вагових норм транспортних засобів.
📌Суддя Галина Юровська також звернула увагу що до цього Рішення є окремі думки суддів Конституційного Суду України Алли Олійник і Петра Філюка, які розміщені на офіційному вебсайті Конституційного Суду України.
Детальніше – у відеоматеріалі за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=IPj9Wv6e9a0
📝Суд у Рішенні зауважує, що наразі створено належні правові можливості для власників транспортних засобів уносити інформацію про фактичних водіїв до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, зокрема через територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України, електронний кабінет водія, портал „Дія“.
✏️Отже, цим Рішенням Суд підтвердив конституційність законодавчого механізму, за яким відповідальність за автоматично зафіксовані порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті несе власник транспортного засобу або його належний користувач. Суд також наголосив, що власники транспортних засобів або уповноважені ними особи зобов’язані добросовісно й неухильно дотримуватись установлених законодавством правил та обмежень щодо габаритно-вагових норм транспортних засобів.
📌Суддя Галина Юровська також звернула увагу що до цього Рішення є окремі думки суддів Конституційного Суду України Алли Олійник і Петра Філюка, які розміщені на офіційному вебсайті Конституційного Суду України.
Детальніше – у відеоматеріалі за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=IPj9Wv6e9a0
YouTube
Автоматична фіксація порушень та відповідальність власника транспортного засобу: аналіз Рішення КСУ
9 липня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція, присвячена Рішенню Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року щодо адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Спікеркою заходу виступила суддя…
Спікеркою заходу виступила суддя…
Суд розглядає справу за конституційною скаргою Костянтина Дузенка
⚖️Другий сенат 15 липня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Дузенка Костянтина Анатолійовича.
📌Як зазначив суддя-доповідач у справі Олег Первомайський, заявник звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, другій статті 8, статті 22, частині першій статті 24, частині першій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України підпункти „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Підпунктами „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: „а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики“; „в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу“.
🧷Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. Верховний Суд ухвалою від 9 березня 2026 року відмовив Дузенку К.А. у відкритті провадження за його касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2026 року у справі за позовом Дузенка К.А. до Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії.
Верховний Суд мотивував відмову тим, що „заявник“ не надав будь-яких доказів на підтвердження обставин, визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу.
📌На думку суб’єкта права на конституційну скаргу, оспорювані приписи Кодексу, застосовані в остаточному судовому рішенні в його справі, порушують право на судовий захист та не забезпечують „достатнього рівня правової визначеності для реалізації права, гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України“.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
📹Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
⚖️Другий сенат 15 липня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Дузенка Костянтина Анатолійовича.
📌Як зазначив суддя-доповідач у справі Олег Первомайський, заявник звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, другій статті 8, статті 22, частині першій статті 24, частині першій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України підпункти „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Підпунктами „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: „а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики“; „в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу“.
🧷Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. Верховний Суд ухвалою від 9 березня 2026 року відмовив Дузенку К.А. у відкритті провадження за його касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2026 року у справі за позовом Дузенка К.А. до Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії.
Верховний Суд мотивував відмову тим, що „заявник“ не надав будь-яких доказів на підтвердження обставин, визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу.
📌На думку суб’єкта права на конституційну скаргу, оспорювані приписи Кодексу, застосовані в остаточному судовому рішенні в його справі, порушують право на судовий захист та не забезпечують „достатнього рівня правової визначеності для реалізації права, гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України“.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
📹Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔶Велика палата 14 липня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
🔷Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хворобˮ від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ зі змінами;
🔷Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 11 частини першої статті 34, пункту 101 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, пунктів 51, 52 розділу ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 року № 4442-VI;
🔷Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 Закону України ,,Про виконавче провадження“;
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу двадцять другого
пункту 102 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положенняˮ Закону України „Про виконавче провадженняˮ;
🔷Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів статей 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Суд продовжить розгляд цих справ на одному з наступних пленарних засідань.
🔶Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційною скаргою Самсіна Ігоря Леоновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису другого речення частини першої статті 54 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“.
Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.
🔶Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
🔷Самборської Тетяни Леонідівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України;
🔷Трейзуба Володимира Михайловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України.
Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔷Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хворобˮ від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ зі змінами;
🔷Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 11 частини першої статті 34, пункту 101 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, пунктів 51, 52 розділу ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 року № 4442-VI;
🔷Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 Закону України ,,Про виконавче провадження“;
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу двадцять другого
пункту 102 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положенняˮ Закону України „Про виконавче провадженняˮ;
🔷Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів статей 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Суд продовжить розгляд цих справ на одному з наступних пленарних засідань.
🔶Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційною скаргою Самсіна Ігоря Леоновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису другого речення частини першої статті 54 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“.
Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.
🔶Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
🔷Самборської Тетяни Леонідівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України;
🔷Трейзуба Володимира Михайловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України.
Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Суд ухвалив Рішення щодо забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження
📌Другий сенат 15 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя-доповідач у справі – Сергій Різник.
📌Частинами першою, другою статті 309 Кодексу визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
📝Згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо „з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“.
🧷Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд ухвалив:
визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), статтю 309 Кодексу у тім, що вона не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Водночас, Конституційний Суд України, розв’язуючи питання конституційності статті 309 Кодексу, звернув увагу, що частина третя статті 309 Кодексу чітко не деталізує процесуальних наслідків подання заперечень проти ухвал слідчого судді, прямо не визначає окремої процедури їх розгляду, чим допускає різні варіанти її як теоретичної інтерпретації, так і практичного розуміння. Таким чином, Конституційний Суд України, врахувавши текст і зміст частини третьої статті 309 Кодексу, здійснивши її системне ціннісне та цільове тлумачення, яке узгоджується з Конституцією України, дійшов висновку, що заперечення проти ухвали слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню, є обов’язковими для розгляду і врахування судом. Праву особи на подання заперечень проти ухвали слідчого судді кореспондує обов’язок суду належним чином розглянути такі заперечення, перевірити наведені в них доводи, надати їм належну юридичну оцінку та за потреби вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права
визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу як підставу для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Водночас, Суд підкреслив, що цей припис Кодексу не дає касаційному суду повноважень відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо зі змісту касаційної скарги та доданих до неї документів неможливо дійти переконливого й обґрунтованого висновку про законність відповідної ухвали суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зобов’язаний переконатися, що апеляційний суд здійснив належну юридичну оцінку питання щодо допустимості апеляційного оскарження відповідної ухвали слідчого судді. У підсумку Суд зазначив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу виконує функцію процесуального фільтра, спрямованого на забезпечення належного здійснення правосуддя, процесуальної економії та ефективного функціонування суду касаційної інстанції.
🔎Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 16 липня 2026 року.
📌Другий сенат 15 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя-доповідач у справі – Сергій Різник.
📌Частинами першою, другою статті 309 Кодексу визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
📝Згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо „з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“.
🧷Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд ухвалив:
визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), статтю 309 Кодексу у тім, що вона не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Водночас, Конституційний Суд України, розв’язуючи питання конституційності статті 309 Кодексу, звернув увагу, що частина третя статті 309 Кодексу чітко не деталізує процесуальних наслідків подання заперечень проти ухвал слідчого судді, прямо не визначає окремої процедури їх розгляду, чим допускає різні варіанти її як теоретичної інтерпретації, так і практичного розуміння. Таким чином, Конституційний Суд України, врахувавши текст і зміст частини третьої статті 309 Кодексу, здійснивши її системне ціннісне та цільове тлумачення, яке узгоджується з Конституцією України, дійшов висновку, що заперечення проти ухвали слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню, є обов’язковими для розгляду і врахування судом. Праву особи на подання заперечень проти ухвали слідчого судді кореспондує обов’язок суду належним чином розглянути такі заперечення, перевірити наведені в них доводи, надати їм належну юридичну оцінку та за потреби вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права
визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу як підставу для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Водночас, Суд підкреслив, що цей припис Кодексу не дає касаційному суду повноважень відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо зі змісту касаційної скарги та доданих до неї документів неможливо дійти переконливого й обґрунтованого висновку про законність відповідної ухвали суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зобов’язаний переконатися, що апеляційний суд здійснив належну юридичну оцінку питання щодо допустимості апеляційного оскарження відповідної ухвали слідчого судді. У підсумку Суд зазначив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу виконує функцію процесуального фільтра, спрямованого на забезпечення належного здійснення правосуддя, процесуальної економії та ефективного функціонування суду касаційної інстанції.
🔎Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 16 липня 2026 року.
Скасування запобіжного заходу для проходження військової служби:
Суд ухвалив Рішення
📝Другий сенат 15 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 7-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Генієвського Євгена Анатолійовича щодо конституційності абзацу другого частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України.
📌Суддя-доповідач у справі – Віктор Городовенко.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 616 Кодексу „за результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу“.
✏️Заявник зазначає, що абзац другий частини першої статті 616 Кодексу порушує конституційні права обвинуваченого на звернення до суду, оскарження дій/бездіяльності посадових осіб органів прокуратури в суді, основні засади судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу та змагальність сторін.
🖇️Конституційний Суд України, зокрема, констатував, що встановлений в абзаці другому частини першої статті 616 Кодексу у взаємозв’язку з абзацом першим цієї частини статті 616 Кодексу процесуальний механізм, за яким можливість судового розгляду питання про скасування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби поставлено в залежність від ініціативи прокурора, істотно обмежує реальний та ефективний доступ підозрюваного, обвинуваченого до судового контролю за подальшим позбавленням свободи і цим допускає втручання у зміст прав, гарантованих статтями 29, 55 та 63 Конституції України у їх взаємозв’язку з пунктами 1, 3, 5 частини другої статті 129 Конституції України.
📍Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд ухвалив:
визнати таким, що не відповідає Конституції України
(є неконституційним), абзац другий частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України;
абзац другий частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
🔍Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 16 липня 2026 року.
Суд ухвалив Рішення
📝Другий сенат 15 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 7-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Генієвського Євгена Анатолійовича щодо конституційності абзацу другого частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України.
📌Суддя-доповідач у справі – Віктор Городовенко.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 616 Кодексу „за результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу“.
✏️Заявник зазначає, що абзац другий частини першої статті 616 Кодексу порушує конституційні права обвинуваченого на звернення до суду, оскарження дій/бездіяльності посадових осіб органів прокуратури в суді, основні засади судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу та змагальність сторін.
🖇️Конституційний Суд України, зокрема, констатував, що встановлений в абзаці другому частини першої статті 616 Кодексу у взаємозв’язку з абзацом першим цієї частини статті 616 Кодексу процесуальний механізм, за яким можливість судового розгляду питання про скасування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби поставлено в залежність від ініціативи прокурора, істотно обмежує реальний та ефективний доступ підозрюваного, обвинуваченого до судового контролю за подальшим позбавленням свободи і цим допускає втручання у зміст прав, гарантованих статтями 29, 55 та 63 Конституції України у їх взаємозв’язку з пунктами 1, 3, 5 частини другої статті 129 Конституції України.
📍Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд ухвалив:
визнати таким, що не відповідає Конституції України
(є неконституційним), абзац другий частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України;
абзац другий частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
🔍Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 16 липня 2026 року.
Результати роботи за 15 липня: Суд розглянув низку справ за конституційними скаргами, ухвалив 2 рішення та постановив низку ухвал
Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Дузенка Костянтина Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Другий сенат ухвалив рішення у справах за конституційними скаргами:
– Самборської Тетяни Леонідівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України;
– Генієвського Євгена Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України.
Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
– Гудиренка Сергія Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України;
– Дудіна Романа Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п’ятого частини п’ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України.
Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справу за конституційними скаргами Касмініна Олександра Володимировича, Лук’янчук Лілії Петрівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та справу законституційною скаргою Дузенка Костянтина Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддями-доповідачами у цій справі визначено Первомайського О.О., Різника С.В., Юровську Г.В.
Другий сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційною скаргою Черкаського Юрія Леонідовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 частини першої статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Перша колегія суддів Першого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
Харченка Олексія Петровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України;
Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“.
Перша колегія суддів Другого сенату постановила ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Шеляженка Юрія Вадимовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) другого речення частини другої статті 102, частини шостої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України.
Друга колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Дузенка Костянтина Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Другий сенат ухвалив рішення у справах за конституційними скаргами:
– Самборської Тетяни Леонідівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України;
– Генієвського Євгена Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України.
Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
– Гудиренка Сергія Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України;
– Дудіна Романа Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п’ятого частини п’ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України.
Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справу за конституційними скаргами Касмініна Олександра Володимировича, Лук’янчук Лілії Петрівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та справу законституційною скаргою Дузенка Костянтина Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддями-доповідачами у цій справі визначено Первомайського О.О., Різника С.В., Юровську Г.В.
Другий сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційною скаргою Черкаського Юрія Леонідовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 частини першої статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Перша колегія суддів Першого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
Харченка Олексія Петровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України;
Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“.
Перша колегія суддів Другого сенату постановила ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Шеляженка Юрія Вадимовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) другого речення частини другої статті 102, частини шостої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України.
Друга колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Друга колегія суддів Другого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Масляніцина Віктора Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів абзацу першого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд оприлюднив Рішення 6-р(ІІ)/2026 щодо забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження
⚖️Другий сенат 15 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо конституційності статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя-доповідач у справі – Сергій Різник.
🧷Частинами першою, другою статті 309 Кодексу визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
🔎Згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо „з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“.
Суб’єкт права на конституційну скаргу зазначив, що Кодекс не містить повноважень суду щодо скасування ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, постановленої в порядку частини десятої статті 290 Кодексу, як на стадії підготовчого судового провадження, так і під час наступних стадій кримінального (судового) провадження. Заперечення проти такої ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. На думку Самборської Т.Л., такі заперечення як процесуальний засіб захисту є неефективними, оскільки приписи Кодексу не встановлюють, які дії має вчинити суд за результатами розгляду таких заперечень.
📝Обґрунтовуючи твердження щодо невідповідності Конституції України пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу, суб’єкт права на конституційну скаргу вказав, зокрема, що оскаржувана норма перешкоджає повноцінній процесуальній діяльності в суді касаційної інстанції, адже допускає фактично безмежний процесуальний простір для вирішення будь-якої справи у спосіб без відкриття касаційного провадження.
Розв’язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України підкреслив вагомість попередніх юридичних позицій, які були сформульовані ним у справах щодо забезпечення права особи на апеляційне оскарження судових рішень. Врахувавши їх, Конституційний Суд України в Рішенні зазначив, що в пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України особі гарантовано безумовне право на апеляційний перегляд її справи по суті, але не встановлено таких самих за змістом і обсягом гарантій апеляційного оскарження тих процесуальних судових рішень, якими вирішуються окремі питання кримінального провадження.
✏️Водночас Верховна Рада України не може довільно визначати, які ухвали слідчого судді підлягають апеляційному оскарженню, а які не підлягають. Законодавець має обов’язок унормовувати це питання в такий спосіб, щоб, з одного боку, ефективно досягати цілей правосуддя, унеможливлюючи, зокрема, необґрунтоване зволікання в розгляді судових справ, а з іншого – не позбавляти особу конституційного права на судовий захист і не порушувати інших її людських прав.
🔍У Рішенні наголошено, що конституційно допустимою є така законодавча заборона права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді, яка: установлена з легітимною метою, пов’язаною, зокрема, із забезпеченням належного перебігу кримінального процесу, дотриманням розумних строків судового розгляду, запобіганням надмірній фрагментації судового провадження та недопущенням зловживання процесуальними правами; є домірною (пропорційною), тобто такою, що не призводить до свавільного обмеження конституційного права особи на судовий захист і не порушує сутності цього права.
📎Суд підкреслив, що відсутність права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді допускається: щодо тих ухвал, юридичні наслідки яких не спричиняють незворотного або настільки істотного втручання у конституційні права і свободи особи, яке буде неможливо вчасно та дієво усунути без звернення до суду
⚖️Другий сенат 15 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо конституційності статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя-доповідач у справі – Сергій Різник.
🧷Частинами першою, другою статті 309 Кодексу визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
🔎Згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо „з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“.
Суб’єкт права на конституційну скаргу зазначив, що Кодекс не містить повноважень суду щодо скасування ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, постановленої в порядку частини десятої статті 290 Кодексу, як на стадії підготовчого судового провадження, так і під час наступних стадій кримінального (судового) провадження. Заперечення проти такої ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. На думку Самборської Т.Л., такі заперечення як процесуальний засіб захисту є неефективними, оскільки приписи Кодексу не встановлюють, які дії має вчинити суд за результатами розгляду таких заперечень.
📝Обґрунтовуючи твердження щодо невідповідності Конституції України пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу, суб’єкт права на конституційну скаргу вказав, зокрема, що оскаржувана норма перешкоджає повноцінній процесуальній діяльності в суді касаційної інстанції, адже допускає фактично безмежний процесуальний простір для вирішення будь-якої справи у спосіб без відкриття касаційного провадження.
Розв’язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України підкреслив вагомість попередніх юридичних позицій, які були сформульовані ним у справах щодо забезпечення права особи на апеляційне оскарження судових рішень. Врахувавши їх, Конституційний Суд України в Рішенні зазначив, що в пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України особі гарантовано безумовне право на апеляційний перегляд її справи по суті, але не встановлено таких самих за змістом і обсягом гарантій апеляційного оскарження тих процесуальних судових рішень, якими вирішуються окремі питання кримінального провадження.
✏️Водночас Верховна Рада України не може довільно визначати, які ухвали слідчого судді підлягають апеляційному оскарженню, а які не підлягають. Законодавець має обов’язок унормовувати це питання в такий спосіб, щоб, з одного боку, ефективно досягати цілей правосуддя, унеможливлюючи, зокрема, необґрунтоване зволікання в розгляді судових справ, а з іншого – не позбавляти особу конституційного права на судовий захист і не порушувати інших її людських прав.
🔍У Рішенні наголошено, що конституційно допустимою є така законодавча заборона права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді, яка: установлена з легітимною метою, пов’язаною, зокрема, із забезпеченням належного перебігу кримінального процесу, дотриманням розумних строків судового розгляду, запобіганням надмірній фрагментації судового провадження та недопущенням зловживання процесуальними правами; є домірною (пропорційною), тобто такою, що не призводить до свавільного обмеження конституційного права особи на судовий захист і не порушує сутності цього права.
📎Суд підкреслив, що відсутність права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді допускається: щодо тих ухвал, юридичні наслідки яких не спричиняють незворотного або настільки істотного втручання у конституційні права і свободи особи, яке буде неможливо вчасно та дієво усунути без звернення до суду
апеляційної інстанції; якщо інші (альтернативні) засоби юридичного захисту, передбачені кримінальним процесуальним законом, спроможні гарантувати усунення наслідків можливого порушення прав особи, спричинених ухвалою слідчого судді, забезпечивши їх реальне поновлення.
Суд у Рішенні дослідив питання сутнісного зв’язку права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування з конституційним правом підозрюваного, обвинуваченого на захист, конвенційним правом на справедливий суд.
Суд підкреслив, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не є формальною процесуальною дією, а становить одну з основних гарантій реалізації права на судовий захист. Саме на цьому етапі сторона захисту отримує можливість з’ясувати обсяг і зміст доказів сторони обвинувачення, оцінити їх значення для кримінального провадження, визначити власну правову позицію, підготувати необхідні процесуальні клопотання тощо.
🖇️У Рішенні зазначено, що встановлення слідчим суддею строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є процесуальним засобом, спрямованим на забезпечення належного перебігу кримінального провадження та запобігання його безпідставному затягуванню. Водночас застосування цього засобу допустиме лише за умови, що визначений строк є об’єктивно достатнім з огляду на обсяг і складність матеріалів, умови доступу до них та інші обставини, які мають значення для належної підготовки захисту підозрюваного (обвинуваченого).
🖋️Розв’язуючи питання конституційності статті 309 Кодексу в аспекті питань, порушених у конституційній скарзі Самборської Т.Л., Суд звернув увагу на те, що відсутність нормативного закріплення права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не позбавляє учасників кримінального провадження процесуальних засобів домогтися перевірки її законності в інший спосіб, адже кримінальний процесуальний закон передбачає комплекс взаємопов’язаних засобів юридичного захисту, у межах якого апеляційне оскарження ухвали слідчого судді є одним зі способів судового контролю, але не єдиним.
Одним із способів такого судового контролю є подання на підставі частини третьої статті 309 Кодексу заперечень проти зазначеної ухвали слідчого судді під час підготовчого провадження в суді.
🖊️Здійснивши конституційно узгоджене (конформне) тлумачення частини третьої статті 309 Кодексу, Суд зазначив, що заперечення проти ухвали слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню, є обов’язковими для розгляду і врахування судом; праву особи на подання заперечень проти ухвали слідчого судді кореспондує обов’язок суду належним чином розглянути такі заперечення, перевірити наведені в них доводи, надати їм належну юридичну оцінку та за потреби вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права.
Оцінивши практичну можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за результатами розгляду судом заперечень, поданих обвинуваченим під час підготовчого судового засідання, Суд дійшов висновку, що відсутність у безпосередньому розпорядженні суду на стадії підготовчого судового засідання всіх матеріалів досудового розслідування не позбавляє суд можливості зобов’язати сторону обвинувачення надати особі на визначений ним строк доступ до цих матеріалів для ознайомлення без їх обов’язкового долучення до матеріалів кримінальної справи, яка перебуває в розпорядженні суду. Водночас обрання конкретних процесуальних способів забезпечення і практичної реалізації права особи на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за наслідками поданих заперечень має вирішуватись судами системи судоустрою України під час здійснення судочинства.
🧷У Рішенні висновується, що оскільки подання заперечень проти ухвали слідчого судді щодо встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування спроможне забезпечити захист і відновлення відповідного права підозрюваного (обвинуваченого), підстав для визнання статті 309 Кодексу неконституційною через те, що вона не передбачає апеляційного оскарження зазначеної ухвали, немає.
Суд у Рішенні дослідив питання сутнісного зв’язку права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування з конституційним правом підозрюваного, обвинуваченого на захист, конвенційним правом на справедливий суд.
Суд підкреслив, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не є формальною процесуальною дією, а становить одну з основних гарантій реалізації права на судовий захист. Саме на цьому етапі сторона захисту отримує можливість з’ясувати обсяг і зміст доказів сторони обвинувачення, оцінити їх значення для кримінального провадження, визначити власну правову позицію, підготувати необхідні процесуальні клопотання тощо.
🖇️У Рішенні зазначено, що встановлення слідчим суддею строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є процесуальним засобом, спрямованим на забезпечення належного перебігу кримінального провадження та запобігання його безпідставному затягуванню. Водночас застосування цього засобу допустиме лише за умови, що визначений строк є об’єктивно достатнім з огляду на обсяг і складність матеріалів, умови доступу до них та інші обставини, які мають значення для належної підготовки захисту підозрюваного (обвинуваченого).
🖋️Розв’язуючи питання конституційності статті 309 Кодексу в аспекті питань, порушених у конституційній скарзі Самборської Т.Л., Суд звернув увагу на те, що відсутність нормативного закріплення права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не позбавляє учасників кримінального провадження процесуальних засобів домогтися перевірки її законності в інший спосіб, адже кримінальний процесуальний закон передбачає комплекс взаємопов’язаних засобів юридичного захисту, у межах якого апеляційне оскарження ухвали слідчого судді є одним зі способів судового контролю, але не єдиним.
Одним із способів такого судового контролю є подання на підставі частини третьої статті 309 Кодексу заперечень проти зазначеної ухвали слідчого судді під час підготовчого провадження в суді.
🖊️Здійснивши конституційно узгоджене (конформне) тлумачення частини третьої статті 309 Кодексу, Суд зазначив, що заперечення проти ухвали слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню, є обов’язковими для розгляду і врахування судом; праву особи на подання заперечень проти ухвали слідчого судді кореспондує обов’язок суду належним чином розглянути такі заперечення, перевірити наведені в них доводи, надати їм належну юридичну оцінку та за потреби вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права.
Оцінивши практичну можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за результатами розгляду судом заперечень, поданих обвинуваченим під час підготовчого судового засідання, Суд дійшов висновку, що відсутність у безпосередньому розпорядженні суду на стадії підготовчого судового засідання всіх матеріалів досудового розслідування не позбавляє суд можливості зобов’язати сторону обвинувачення надати особі на визначений ним строк доступ до цих матеріалів для ознайомлення без їх обов’язкового долучення до матеріалів кримінальної справи, яка перебуває в розпорядженні суду. Водночас обрання конкретних процесуальних способів забезпечення і практичної реалізації права особи на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за наслідками поданих заперечень має вирішуватись судами системи судоустрою України під час здійснення судочинства.
🧷У Рішенні висновується, що оскільки подання заперечень проти ухвали слідчого судді щодо встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування спроможне забезпечити захист і відновлення відповідного права підозрюваного (обвинуваченого), підстав для визнання статті 309 Кодексу неконституційною через те, що вона не передбачає апеляційного оскарження зазначеної ухвали, немає.