⚖️ Результати роботи за 7 жовтня: Суд розглядав справи за конституційними скаргами та постановив низку ухвал
▪️Перший сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
- Мельника Олександра Михайловича, Мальцева Максима Вячеславовича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
- Арустамяна Ашота Едуардовича щодо конституційності окремого припису пункту 1 частини першої статті 2 Закону України „Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України“.
📎 Розгляд цих справ буде продовжено.
📝 У розгляді справи за конституційною скаргою Піддубної Юлії Миколаївни щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження.
📝 Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах.
▪️За результатами розгляду Друга колегія суддів Першого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Вовка Павла Вячеславовича щодо конституційності частини першої статті 28, частини першої статті 33, частини першої статті 38, частин першої, другої, п’ятої статті 83, підпункту „а“ пункту 11 частини четвертої статті 85, частини першої статті 86, частини третьої статті 88, пункту 6 частини першої статті 93, частини сьомої статті 101 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“;
- Гайдар Ірини Сергіївни щодо конституційності статті 1301 Цивільного кодексу України;
- Демиди Ірини Сергіївни щодо конституційності пункту 3 частини п’ятої „у взаємозв’язку“ з абзацом другим частини шостої статті 74 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“;
- Загорської Вікторії Вікторівни щодо конституційності статті 60 Сімейного кодексу України.
Колегія суддів на наступному засіданні продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Райхель Вероніки Варламівни, яка діє в інтересах неповнолітнього сина Райхеля Михайла Павловича щодо конституційності окремого припису абзацу першого частини третьої статті 13, частини четвертої статті 21 Закону України „Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус“.
▪️Третя колегія суддів Першого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Архіпова Валентина Ігоровича щодо конституційності частини дев’ятої статті 10, частини четвертої статті 394, частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України;
- Білобороди Костянтина Івановича щодо конституційності частини третьої статті 306 Кримінального процесуального кодексу України.
▪️Перший сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
- Мельника Олександра Михайловича, Мальцева Максима Вячеславовича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
- Арустамяна Ашота Едуардовича щодо конституційності окремого припису пункту 1 частини першої статті 2 Закону України „Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України“.
📎 Розгляд цих справ буде продовжено.
📝 У розгляді справи за конституційною скаргою Піддубної Юлії Миколаївни щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження.
📝 Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах.
▪️За результатами розгляду Друга колегія суддів Першого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Вовка Павла Вячеславовича щодо конституційності частини першої статті 28, частини першої статті 33, частини першої статті 38, частин першої, другої, п’ятої статті 83, підпункту „а“ пункту 11 частини четвертої статті 85, частини першої статті 86, частини третьої статті 88, пункту 6 частини першої статті 93, частини сьомої статті 101 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“;
- Гайдар Ірини Сергіївни щодо конституційності статті 1301 Цивільного кодексу України;
- Демиди Ірини Сергіївни щодо конституційності пункту 3 частини п’ятої „у взаємозв’язку“ з абзацом другим частини шостої статті 74 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“;
- Загорської Вікторії Вікторівни щодо конституційності статті 60 Сімейного кодексу України.
Колегія суддів на наступному засіданні продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Райхель Вероніки Варламівни, яка діє в інтересах неповнолітнього сина Райхеля Михайла Павловича щодо конституційності окремого припису абзацу першого частини третьої статті 13, частини четвертої статті 21 Закону України „Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус“.
▪️Третя колегія суддів Першого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Архіпова Валентина Ігоровича щодо конституційності частини дев’ятої статті 10, частини четвертої статті 394, частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України;
- Білобороди Костянтина Івановича щодо конституційності частини третьої статті 306 Кримінального процесуального кодексу України.
Суд провів засідання та постановив низку ухвал
✅8 жовтня ц. р. відбулося засідання Великої палати Конституційного Суду України, на якому Суд постановив ухвали щодо подовження до 5 листопада 2026 року строку постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Бестильного М.Я., Вялих Н.О., Голуба О.С., Райхель В.В., Релігійної організації „Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського Патріархату“, Троян В.П., Хабібулліна В. М., Чопко-Юричко В. І.
✅8 жовтня ц. р. відбулося засідання Великої палати Конституційного Суду України, на якому Суд постановив ухвали щодо подовження до 5 листопада 2026 року строку постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Бестильного М.Я., Вялих Н.О., Голуба О.С., Райхель В.В., Релігійної організації „Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського Патріархату“, Троян В.П., Хабібулліна В. М., Чопко-Юричко В. І.
📑 Гарантії апеляційного оскарження для захисту майнових прав на стадії досудового розслідування: онлайн-лекція суддів КСУ
8 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Щодо гарантій апеляційного оскарження для захисту майнових прав на стадії досудового розслідування у контексті Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 8-р(ІІ)/2026“ за участі суддів Конституційного Суду України.
👥 Захід зібрав широку аудиторію: представників Національної школи суддів України, юристів-практиків, адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, науковців, викладачів, аспірантів, студентів закладів вищої освіти та слухачів Малої академії наук.
Лекторами заходу виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Олег Первомайський (суддя-доповідач у справі).
Під час лекції було детально розглянуто Рішення № 8-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Гудиренка Сергія Володимировича щодо відповідності Конституції України частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
🔺У справі порушувалося питання ефективності судового захисту майнових прав особи, у якої під час досудового розслідування було тимчасово вилучено майно, однак воно не було арештовано у визначеному законом порядку та його тривалий час не повертали власникові.
📝 Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав неконституційними частину третю статті 307, частини першу, другу статті 309 Кодексу в тім, що вони не визначають права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кодексу.
▪️Під час заходу судді ознайомили слухачів зі змістом Рішення, навели обґрунтування суб’єкта права на конституційну скаргу, окремі позиції з рішень Європейського суду з прав людини. Також було висвітлено юридичні позиції, сформовані в Рішенні, а також ті, які Суд застосував в попередніх рішеннях.
Лектори звернули увагу на співвідношення гарантії апеляційного перегляду справи, закріпленої у статті 129 Конституції України, та можливості апеляційного оскарження окремих процесуальних рішень під час досудового розслідування. Було наголошено, що Конституція України гарантує право на апеляційний перегляд справи, водночас щодо окремих процесуальних рішень таке право не є безумовним. У кожному конкретному випадку має бути оцінено, чи забезпечує визначений законом механізм захист інших конституційних прав особи.
8 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Щодо гарантій апеляційного оскарження для захисту майнових прав на стадії досудового розслідування у контексті Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 8-р(ІІ)/2026“ за участі суддів Конституційного Суду України.
👥 Захід зібрав широку аудиторію: представників Національної школи суддів України, юристів-практиків, адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, науковців, викладачів, аспірантів, студентів закладів вищої освіти та слухачів Малої академії наук.
Лекторами заходу виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Олег Первомайський (суддя-доповідач у справі).
Під час лекції було детально розглянуто Рішення № 8-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Гудиренка Сергія Володимировича щодо відповідності Конституції України частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
🔺У справі порушувалося питання ефективності судового захисту майнових прав особи, у якої під час досудового розслідування було тимчасово вилучено майно, однак воно не було арештовано у визначеному законом порядку та його тривалий час не повертали власникові.
📝 Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав неконституційними частину третю статті 307, частини першу, другу статті 309 Кодексу в тім, що вони не визначають права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кодексу.
▪️Під час заходу судді ознайомили слухачів зі змістом Рішення, навели обґрунтування суб’єкта права на конституційну скаргу, окремі позиції з рішень Європейського суду з прав людини. Також було висвітлено юридичні позиції, сформовані в Рішенні, а також ті, які Суд застосував в попередніх рішеннях.
Лектори звернули увагу на співвідношення гарантії апеляційного перегляду справи, закріпленої у статті 129 Конституції України, та можливості апеляційного оскарження окремих процесуальних рішень під час досудового розслідування. Було наголошено, що Конституція України гарантує право на апеляційний перегляд справи, водночас щодо окремих процесуальних рішень таке право не є безумовним. У кожному конкретному випадку має бути оцінено, чи забезпечує визначений законом механізм захист інших конституційних прав особи.
▪️Було акцентовано увагу на тому, що у справі, яка стала підставою для конституційного провадження, досудове розслідування тривало понад десять років, водночас особа не мала процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого та не могла скористатися можливістю подати заперечення проти відповідної ухвали слідчого судді під час підготовчого провадження, оскільки досудове розслідування не було завершено. За таких обставин відсутність можливості апеляційного перегляду фактично позбавляла особу ефективного засобу захисту її майнових прав.
Також було роз’яснено значення контексту під час перевірки приписів кримінального процесуального законодавства на відповідність Конституції України. Зазначено, що одна й та сама законодавча норма може бути предметом конституційного контролю в різних справах, однак висновок щодо її конституційності залежить від конкретного нормативного та фактичного контексту. Саме тому в Рішенні детально окреслено умови, за яких відповідне законодавче регулювання визнано неконституційним.
▪️Окрему увагу було приділено принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та обов’язку держави створити належні правові механізми для реального й ефективного здійснення конституційних прав і свобод. У цьому контексті було зазначено, що втручання держави у право власності та інше добровільне володіння має ґрунтуватися на законі, переслідувати правомірну мету та відповідати вимозі домірності.
Під час лекції також проаналізовано міжнародні стандарти захисту права власності та права на ефективний засіб юридичного захисту, практику Європейського суду з прав людини, а також окремі підходи конституційних судів європейських держав. Наголошено на потребі забезпечення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та захистом основоположних прав особи, а також на недопустимості покладення на неї індивідуального та надмірного тягаря.
▪️На завершення було наголошено, що Верховна Рада України має певне поле розсуду у визначенні випадків апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, однак такий розсуд є обмеженим. Законодавче регулювання має відповідати конституційним цінностям і принципам, забезпечувати ефективний судовий захист та не допускати непропорційного обмеження прав людини.
📝 До Рішення додано окрему думку судді Конституційного Суду України Віктора Городовенка, у якій викладено міркування і висновки щодо основних його аспектів. https://lnk.ua/hz9c5468l
📹 Детальніше – у відеоматеріалі.
Також було роз’яснено значення контексту під час перевірки приписів кримінального процесуального законодавства на відповідність Конституції України. Зазначено, що одна й та сама законодавча норма може бути предметом конституційного контролю в різних справах, однак висновок щодо її конституційності залежить від конкретного нормативного та фактичного контексту. Саме тому в Рішенні детально окреслено умови, за яких відповідне законодавче регулювання визнано неконституційним.
▪️Окрему увагу було приділено принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та обов’язку держави створити належні правові механізми для реального й ефективного здійснення конституційних прав і свобод. У цьому контексті було зазначено, що втручання держави у право власності та інше добровільне володіння має ґрунтуватися на законі, переслідувати правомірну мету та відповідати вимозі домірності.
Під час лекції також проаналізовано міжнародні стандарти захисту права власності та права на ефективний засіб юридичного захисту, практику Європейського суду з прав людини, а також окремі підходи конституційних судів європейських держав. Наголошено на потребі забезпечення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та захистом основоположних прав особи, а також на недопустимості покладення на неї індивідуального та надмірного тягаря.
▪️На завершення було наголошено, що Верховна Рада України має певне поле розсуду у визначенні випадків апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, однак такий розсуд є обмеженим. Законодавче регулювання має відповідати конституційним цінностям і принципам, забезпечувати ефективний судовий захист та не допускати непропорційного обмеження прав людини.
📝 До Рішення додано окрему думку судді Конституційного Суду України Віктора Городовенка, у якій викладено міркування і висновки щодо основних його аспектів. https://lnk.ua/hz9c5468l
📹 Детальніше – у відеоматеріалі.
⚖️ Суд розглядав справи за конституційними поданнями Верховного Суду та конституційними скаргами громадян
📑 Велика палата 13 жовтня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ:
- за конституційною скаргою Самсіна Ігоря Леоновича щодо конституційності припису другого речення частини першої статті 54 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“;
- за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності окремих приписів статей 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України;
- за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3 та підпунктів 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
- за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича, Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📑 Велика палата 13 жовтня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ:
- за конституційною скаргою Самсіна Ігоря Леоновича щодо конституційності припису другого речення частини першої статті 54 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“;
- за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності окремих приписів статей 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України;
- за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3 та підпунктів 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
- за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича, Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📝 Обмеження касаційного оскарження ухвал слідчого судді та ухвал суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу: у Суді відбулися слухання за конституційною скаргою Нєдєліної О.А.
Другий сенат Конституційного Суду України 14 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Нєдєліної Оксани Анатоліївни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та підстави для відкриття конституційного провадження у справі.
Суддя-доповідач повідомив, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 8 вересня 2025 року, яку залишив без змін Київський апеляційний суд ухвалою від 23 квітня 2026 року, відмовив у задоволенні скарги Нєдєліної О.А. на постанову дізнавача Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 14 травня 2025 року про закриття кримінального провадження. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду відмовила у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці.
💬 Нєдєліна О.А. у конституційній скарзі зазначає, що „ч .4 ст. 424 КПК України встановлює безумовну і непереборну заборону касаційного перегляду ухвал слідчого судді після їх апеляційного перегляду та ухвал апеляційного суду за результатами такого перегляду, а п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України імперативно зобов’язує Верховний Суд відмовити у відкритті касаційного провадження“.
Суддя-доповідач поінформував, що у провадженні Конституційного Суду України перебувають інші справи, в яких предметом конституційного контролю є той самий припис Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
https://cutt.ly/ByW34eY8
Другий сенат Конституційного Суду України 14 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Нєдєліної Оксани Анатоліївни.
Заявниця просить перевірити на конституційність частину четверту статті 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), згідно з якою „ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають“.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та підстави для відкриття конституційного провадження у справі.
Суддя-доповідач повідомив, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 8 вересня 2025 року, яку залишив без змін Київський апеляційний суд ухвалою від 23 квітня 2026 року, відмовив у задоволенні скарги Нєдєліної О.А. на постанову дізнавача Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 14 травня 2025 року про закриття кримінального провадження. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду відмовила у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці.
💬 Нєдєліна О.А. у конституційній скарзі зазначає, що „ч .4 ст. 424 КПК України встановлює безумовну і непереборну заборону касаційного перегляду ухвал слідчого судді після їх апеляційного перегляду та ухвал апеляційного суду за результатами такого перегляду, а п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України імперативно зобов’язує Верховний Суд відмовити у відкритті касаційного провадження“.
На її переконання, „така законодавча модель не забезпечує індивідуалізованого балансу між легітимною метою процесуальної економії та необхідністю ефективного захисту конституційних прав. Вона застосовує однакову абсолютну заборону як до суто проміжних процесуальних ухвал, так і до ухвал, наслідком яких є фактичне остаточне блокування кримінального провадження“.
Суддя-доповідач поінформував, що у провадженні Конституційного Суду України перебувають інші справи, в яких предметом конституційного контролю є той самий припис Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
https://cutt.ly/ByW34eY8
🔸Зупинення провадження у справі у зв’язку з перебуванням сторони або третьої особи з самостійними вимогами у складі Збройних Сил України: Суд перевірить на конституційність окремий припис ЦПК України
Перший сенат 14 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Піддубної Юлії Миколаївни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Юрій Барабаш повідомив, що суб’єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
📃 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
У жовтні 2025 року Піддубна Ю.М. звернулася до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав.
Чечелівський районний суд міста Дніпра ухвалою від 13 квітня 2026 року, яку Дніпровський апеляційний суд постановою від 27 липня 2026 року залишив без змін, зупинив провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
На думку автора клопотання, пункт 2 частини першої статті 251 Кодексу суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 51, частині першій статті 55, статті 64, пунктам 1, 3, 7 частини другої статті 129 Конституції України.
Суддя-доповідач також поінформував, що під час підготовки матеріалів до розгляду було надано доручення Правовому департаменту Секретаріату КСУ підготувати науково-експертний висновок, а також направлено листи-запити до органів державної влади із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі. Про зміст висновку та отриманих відповідей буде поінформовано суддів Конституційного Суду України на закритій частині пленарного засідання Першого сенату КСУ.
Суд дослідив матеріали цієї справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
https://cutt.ly/fyW4tS0L
Перший сенат 14 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Піддубної Юлії Миколаївни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Юрій Барабаш повідомив, що суб’єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Оспорюваним приписом Кодексу визначено, що суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі „перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції“.
📃 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
У жовтні 2025 року Піддубна Ю.М. звернулася до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав.
Чечелівський районний суд міста Дніпра ухвалою від 13 квітня 2026 року, яку Дніпровський апеляційний суд постановою від 27 липня 2026 року залишив без змін, зупинив провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
На думку автора клопотання, пункт 2 частини першої статті 251 Кодексу суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 51, частині першій статті 55, статті 64, пунктам 1, 3, 7 частини другої статті 129 Конституції України.
Суддя-доповідач також поінформував, що під час підготовки матеріалів до розгляду було надано доручення Правовому департаменту Секретаріату КСУ підготувати науково-експертний висновок, а також направлено листи-запити до органів державної влади із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі. Про зміст висновку та отриманих відповідей буде поінформовано суддів Конституційного Суду України на закритій частині пленарного засідання Першого сенату КСУ.
Суд дослідив матеріали цієї справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
https://cutt.ly/fyW4tS0L
⚖️ Суд ухвалив Рішення у справі щодо оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна в апеляційному порядку під час досудового розслідування
Другий сенат #КСУ 14 жовтня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу за конституційними скаргами Черниш Катерини Миколаївни, Карась Альони Василівни, Карася Володимира Володимировича щодо конституційності пункту 9 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс) та ухвалив Рішення № 12-р(ІІ)/2026.
Судді-доповідачі у справі – судді Конституційного Суду України Олег Первомайський та Василь Лемак.
📑 Відповідно до пункту 9 частини першої статті 309 Кодексу під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про „арешт майна або відмову у ньому“.
📑 Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
📝 Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Конституційного Суду України 15 жовтня ц.р.
Другий сенат #КСУ 14 жовтня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу за конституційними скаргами Черниш Катерини Миколаївни, Карась Альони Василівни, Карася Володимира Володимировича щодо конституційності пункту 9 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс) та ухвалив Рішення № 12-р(ІІ)/2026.
Судді-доповідачі у справі – судді Конституційного Суду України Олег Первомайський та Василь Лемак.
📑 Відповідно до пункту 9 частини першої статті 309 Кодексу під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про „арешт майна або відмову у ньому“.
📑 Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що оспорювані приписи Кодексу відповідають Конституції України в аспекті встановлення ними обмеження на перегляд в апеляційному порядку під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
📝 Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Конституційного Суду України 15 жовтня ц.р.
Зміна ціни в договорі про закупівлю: КСУ досліджує норми Закону України „Про публічні закупівлі“
▪️Другий сенат #КСУ 14 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС“ (далі – Товариство).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак поінформував, що Товариство в особі його директора Брацлавського М.О. звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922–VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про публічні закупівлі“ та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» від 3 червня 2021 року № 1530–IX (далі – Закон).
▪️Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів убачається таке.
Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради (далі – Відділ) та Красилівської міської ради, звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії, укладених між Відділом і Товариством, та стягнення з Товариства на користь Відділу надміру сплачених коштів.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 26 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року, позов задовольнив у повному обсязі. Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду постановою від 3 квітня 2026 року касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
📝 Товариство зазначає, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону не відповідає вимогам верховенства права, оскільки „не забезпечує належного рівня юридичної визначеності, не містить достатніх критеріїв для встановлення меж правомірної поведінки учасників правовідносин, допускає існування взаємовиключних підходів до його розуміння та застосування, обумовлює перенесення фактичного змісту правового регулювання із законодавчого рівня на рівень правозастосування, а також створює передумови для непрогнозованого та непропорційного втручання у сферу майнових прав суб’єктів господарювання“.
💬 На думку Товариства, застосування пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону призводить до порушення права на підприємницьку діяльність (частина перша ст. 42 Конституції України) „у частині забезпечення реальної економічної автономії та можливості здійснювати підприємницьку діяльність на засадах господарської раціональності“, права власності (ст.41 Конституції України) „у частині вільного здійснення майнових прав, збереження економічного результату господарської діяльності та контролю над наслідками використання майна“, а також гарантії рівності суб’єктів права власності перед законом (частина четверта ст. 13 Конституції України) „у частині забезпечення однакових правових умов реалізації майнових та економічних прав“.
▪️Другий сенат #КСУ 14 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС“ (далі – Товариство).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак поінформував, що Товариство в особі його директора Брацлавського М.О. звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922–VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про публічні закупівлі“ та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» від 3 червня 2021 року № 1530–IX (далі – Закон).
Згідно з оспорюваними приписами Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, „збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, – не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії“.
▪️Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів убачається таке.
Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради (далі – Відділ) та Красилівської міської ради, звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії, укладених між Відділом і Товариством, та стягнення з Товариства на користь Відділу надміру сплачених коштів.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 26 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року, позов задовольнив у повному обсязі. Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду постановою від 3 квітня 2026 року касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
📝 Товариство зазначає, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону не відповідає вимогам верховенства права, оскільки „не забезпечує належного рівня юридичної визначеності, не містить достатніх критеріїв для встановлення меж правомірної поведінки учасників правовідносин, допускає існування взаємовиключних підходів до його розуміння та застосування, обумовлює перенесення фактичного змісту правового регулювання із законодавчого рівня на рівень правозастосування, а також створює передумови для непрогнозованого та непропорційного втручання у сферу майнових прав суб’єктів господарювання“.
💬 На думку Товариства, застосування пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону призводить до порушення права на підприємницьку діяльність (частина перша ст. 42 Конституції України) „у частині забезпечення реальної економічної автономії та можливості здійснювати підприємницьку діяльність на засадах господарської раціональності“, права власності (ст.41 Конституції України) „у частині вільного здійснення майнових прав, збереження економічного результату господарської діяльності та контролю над наслідками використання майна“, а також гарантії рівності суб’єктів права власності перед законом (частина четверта ст. 13 Конституції України) „у частині забезпечення однакових правових умов реалізації майнових та економічних прав“.
📝 Товариство вважає, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону суперечить пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, „оскільки, встановлюючи нормативну межу допустимої поведінки, не визначає на рівні закону правових наслідків її порушення, проте допускає виникнення та застосування у правозастосовній практиці примусових майнових наслідків, які за своїм функціональним змістом мають характер юридичної відповідальності. У такий спосіб формується модель прихованої санкційності, за якої санкційний механізм фактично існує поза межами прямого законодавчого регулювання та конструюється на рівні судової практики“.
▪️Суддя-доповідач повідомив, що у провадженні Конституційного Суду України вже перебувають справи інших юридичних осіб щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону. З огляду на це, суддя запропонує розглянути питання щодо об’єднання конституційного провадження у справі Товариства з іншими конституційними провадженнями, у яких предметом конституційного контролю є ті самі приписи Закону. Суддя також поінформував, що після цього буде вирішуватися питання про направлення запитів до органів державної влади, закладів вищої освіти та членів Науково-консультативної ради Конституційного Суду України для додаткового дослідження питань, порушених у конституційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
👥Участь у пленарному засіданні взяли: уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олеся Серебряник та інші громадяни України.
Відеозапис пленарного засідання доступний на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.
▪️Суддя-доповідач повідомив, що у провадженні Конституційного Суду України вже перебувають справи інших юридичних осіб щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону. З огляду на це, суддя запропонує розглянути питання щодо об’єднання конституційного провадження у справі Товариства з іншими конституційними провадженнями, у яких предметом конституційного контролю є ті самі приписи Закону. Суддя також поінформував, що після цього буде вирішуватися питання про направлення запитів до органів державної влади, закладів вищої освіти та членів Науково-консультативної ради Конституційного Суду України для додаткового дослідження питань, порушених у конституційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
👥Участь у пленарному засіданні взяли: уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олеся Серебряник та інші громадяни України.
Відеозапис пленарного засідання доступний на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.