⚖️ Умовно-дострокове звільнення засуджених до довічного позбавлення волі для проходження військової служби: КСУ ухвалив Рішення
Другий сенат 28 жовтня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу за
конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича та ухвалив Рішення №13-р(ІІ)/2026.
Суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко.
🔹Предметом конституційного контролю у цій справі були окремі приписи частини першої статті 81-1 Кримінального кодексу України (далі – Кодекс) у тім, що вони унеможливлюють застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, а також до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.
▪️Розв’язуючи порушені у конституційній скарзі питання, Суд вказав, що об’єктивна вимога щодо забезпечення особі, засудженій до довічного позбавлення волі, реалістичної перспективи звільнення не означає, що такій особі має бути надано доступ до кожного передбаченого законом механізму звільнення від подальшого відбування покарання; її сутність полягає в забезпеченні для такої особи юридичної можливості домогтися перегляду необхідності подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та, за наявності відповідних підстав, звільнення від нього.
▪️Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд дійшов висновку, що механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, встановлений статтею 81-1 Кодексу, має тимчасовий характер (діє під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану), а його застосування пов’язане з особливими правовими наслідками такого звільнення, а також із відповідністю встановленим законом вимогам щодо віку, стану здоров’я, рівня фізичної підготовки, професійно-психологічного стану засудженого та інших спеціальних умов, що не пов’язані з його пенологічними характеристиками. Сукупність наведених ознак визначає особливу юридичну природу цього механізму та відрізняє його від загального порядку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, закріпленого статтею 81 Кодексу.
Цей механізм встановлює додаткову спеціальну юридичну можливість припинення відбування покарання, реалізація якої пов’язана не з досягненням засудженим певного наперед визначеного ступеня виправлення чи реабілітації та не з висновком про відсутність законних пенологічних підстав для його подальшого утримання в умовах позбавлення волі, а з можливістю його залучення до проходження військової служби за контрактом за встановлених законами України умов.
Другий сенат 28 жовтня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу за
конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича та ухвалив Рішення №13-р(ІІ)/2026.
Суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко.
🔹Предметом конституційного контролю у цій справі були окремі приписи частини першої статті 81-1 Кримінального кодексу України (далі – Кодекс) у тім, що вони унеможливлюють застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, а також до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.
▪️Розв’язуючи порушені у конституційній скарзі питання, Суд вказав, що об’єктивна вимога щодо забезпечення особі, засудженій до довічного позбавлення волі, реалістичної перспективи звільнення не означає, що такій особі має бути надано доступ до кожного передбаченого законом механізму звільнення від подальшого відбування покарання; її сутність полягає в забезпеченні для такої особи юридичної можливості домогтися перегляду необхідності подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та, за наявності відповідних підстав, звільнення від нього.
▪️Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд дійшов висновку, що механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, встановлений статтею 81-1 Кодексу, має тимчасовий характер (діє під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану), а його застосування пов’язане з особливими правовими наслідками такого звільнення, а також із відповідністю встановленим законом вимогам щодо віку, стану здоров’я, рівня фізичної підготовки, професійно-психологічного стану засудженого та інших спеціальних умов, що не пов’язані з його пенологічними характеристиками. Сукупність наведених ознак визначає особливу юридичну природу цього механізму та відрізняє його від загального порядку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, закріпленого статтею 81 Кодексу.
Цей механізм встановлює додаткову спеціальну юридичну можливість припинення відбування покарання, реалізація якої пов’язана не з досягненням засудженим певного наперед визначеного ступеня виправлення чи реабілітації та не з висновком про відсутність законних пенологічних підстав для його подальшого утримання в умовах позбавлення волі, а з можливістю його залучення до проходження військової служби за контрактом за встановлених законами України умов.
У Рішенні наголошено на особливому характері військової служби, зумовленому, зокрема, специфікою завдань, що їх виконують військовослужбовці, які передбачають носіння, зберігання та застосування зброї, а також застосування бойової техніки.
▪️Залучення до проходження військової служби осіб, які вчинили насильницькі (умисне вбивство двох або більше осіб) та інші особливо тяжкі кримінальні правопорушення, пов’язане з додатковими ризиками для військової дисципліни, субординації, належного виконання бойових завдань, а також життя і здоров’я інших військовослужбовців та цивільних осіб. За таких обставин держава не лише має право, а й зобов’язана враховувати зазначені ризики під час визначення осіб, щодо яких може бути застосовано механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.
▪️Суд підкреслив, що установлене оспорюваними приписами Кодексу юридичне регулювання стосується неможливості застосування механізму, передбаченого статтею 81-1 Кодексу, до осіб, які вчинили умисне вбивство двох або більше осіб, та осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, однак не позбавляє таких осіб інших установлених законом можливостей домогтися зміни їхнього правового статусу й припинення відбування покарання.
❗Ураховуючи зазначене, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи частини першої статті 81-1 Кодексу в тім, 👉що вони не передбачають можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та виключають можливість застосування такого звільнення до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб.
📝 Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 29 жовтня ц.р.
▪️Залучення до проходження військової служби осіб, які вчинили насильницькі (умисне вбивство двох або більше осіб) та інші особливо тяжкі кримінальні правопорушення, пов’язане з додатковими ризиками для військової дисципліни, субординації, належного виконання бойових завдань, а також життя і здоров’я інших військовослужбовців та цивільних осіб. За таких обставин держава не лише має право, а й зобов’язана враховувати зазначені ризики під час визначення осіб, щодо яких може бути застосовано механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.
▪️Суд підкреслив, що установлене оспорюваними приписами Кодексу юридичне регулювання стосується неможливості застосування механізму, передбаченого статтею 81-1 Кодексу, до осіб, які вчинили умисне вбивство двох або більше осіб, та осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, однак не позбавляє таких осіб інших установлених законом можливостей домогтися зміни їхнього правового статусу й припинення відбування покарання.
❗Ураховуючи зазначене, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи частини першої статті 81-1 Кодексу в тім, 👉що вони не передбачають можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та виключають можливість застосування такого звільнення до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб.
📝 Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 29 жовтня ц.р.
📑 Суд розглядав справи за конституційними скаргами, ухвалив Рішення та постановив ухвали
- Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“;
- Ліненко Наталії Миколаївни щодо конституційності окремого припису частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“;
- Гончаренка Олексія Олександровича щодо конституційності абзацу другого частини першої статті 88 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ у редакції Закону України „Про Вищу раду правосуддя“.
📎Суд дослідив матеріали справ і перейшов до їхнього розгляду в закритих частинах пленарних засідань.
❗Другий сенат ухвалив Рішення №13-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 81-1 Кримінального кодексу України. 📎Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті КСУ 29 жовтня ц.р.
▪️Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Гольник Лариси Владленівни щодо конституційності частини четвертої статті 22, пункту 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“;
✅Алексеєнка Віталія Васильовича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, окремого припису статті 336 Кримінального кодексу України, Іванущенка Сергія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 1, окремого припису частини першої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, Зелінського Дмитра Броніславовича щодо конституційності частини першої статті 1 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, Криушенка Віталія Михайловича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2, частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🖇️ Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справу за конституційною скаргою Петросяна Олександра Карловича та справу за конституційною скаргою Ліненко Наталії Миколаївни щодо конституційності першого речення абзацу першого частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“.
📝 Другий сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи 👉за конституційною скаргою Вагоровського Володимира Антоновича щодо конституційності абзацу першого частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України та у розгляді справи 👉за конституційною скаргою Чернухи Валерія Валерійовича щодо конституційності частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
▪️ Другий сенат 28 жовтня 2026 року на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:
- Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“;
- Ліненко Наталії Миколаївни щодо конституційності окремого припису частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“;
- Гончаренка Олексія Олександровича щодо конституційності абзацу другого частини першої статті 88 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ у редакції Закону України „Про Вищу раду правосуддя“.
📎Суд дослідив матеріали справ і перейшов до їхнього розгляду в закритих частинах пленарних засідань.
❗Другий сенат ухвалив Рішення №13-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 81-1 Кримінального кодексу України. 📎Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті КСУ 29 жовтня ц.р.
▪️Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✅ Гольник Лариси Владленівни щодо конституційності частини четвертої статті 22, пункту 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“;
✅Алексеєнка Віталія Васильовича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, окремого припису статті 336 Кримінального кодексу України, Іванущенка Сергія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 1, окремого припису частини першої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, Зелінського Дмитра Броніславовича щодо конституційності частини першої статті 1 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, Криушенка Віталія Михайловича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2, частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🖇️ Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справу за конституційною скаргою Петросяна Олександра Карловича та справу за конституційною скаргою Ліненко Наталії Миколаївни щодо конституційності першого речення абзацу першого частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“.
📝 Другий сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи 👉за конституційною скаргою Вагоровського Володимира Антоновича щодо конституційності абзацу першого частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України та у розгляді справи 👉за конституційною скаргою Чернухи Валерія Валерійовича щодо конституційності частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, відбулися засідання колегій суддів Другого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.
🔸За результатами розгляду Перша колегія суддів Другого сенату постановила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Єфімчук Віти Дмитрівни щодо конституційності частини четвертої статті 314, абзацу першого частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
🔸Друга колегія суддів Другого сенату у справі за конституційною скаргою Гавуки Руслана Васильовича відкрила конституційне провадження в частині щодо конституційності частини першої статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції“ від 11 січня 2001 року № 2210–III зі змінами та відмовила – щодо конституційності частини першої статті 56 зазначеного закону. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
🔸Третя колегія суддів Другого сенату постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ВС Груп Менеджмент“ щодо конституційності приписів абзацу першого частини першої, пункту 1 частини другої, частини третьої статті 8, пункту 3 частини п’ятої статті 65-2 Закону України „Про акціонерні товариства“ від 17 вересня 2008 року № 514–VI. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
▪️Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Гайдука Антона Юрійовича щодо конституційності частини шостої статті 37 Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу“ від 25 березня 1992 року № 2232–ХІІ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку“ від 11 квітня 2024 року № 3633–ІХ;
- Івченка Анатолія Миколайовича щодо конституційності пункту 2 частини третьої статті 459, частини третьої статті 463, статті 464 Кримінального процесуального кодексу України.
📝 Заборону застосування умовно-дострокового звільнення до певної категорії засуджених для проходження військової служби визнано конституційною: Суд оприлюднив Рішення
Другий сенат 28 жовтня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу за конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича та ухвалив Рішення №13-р(ІІ)/2026.
Суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко.
📍Розв’язуючи порушені у конституційній скарзі питання, Суд вказав, що об’єктивна вимога щодо забезпечення особі, засудженій до довічного позбавлення волі, реалістичної перспективи звільнення не означає, що такій особі має бути надано доступ до кожного передбаченого законом механізму звільнення від подальшого відбування покарання; її сутність полягає в забезпеченні для такої особи юридичної можливості домогтися перегляду необхідності подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та, за наявності відповідних підстав, звільнення від нього.
📍Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд дійшов висновку, що механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, встановлений статтею 81-1 Кодексу, має тимчасовий характер (діє під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану), а його застосування пов’язане з особливими правовими наслідками такого звільнення, а також із відповідністю встановленим законом вимогам щодо віку, стану здоров’я, рівня фізичної підготовки, професійно-психологічного стану засудженого та інших спеціальних умов, що не пов’язані з його пенологічними характеристиками. Сукупність наведених ознак визначає особливу юридичну природу цього механізму та відрізняє його від загального порядку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, закріпленого статтею 81 Кодексу.
Цей механізм встановлює додаткову спеціальну юридичну можливість припинення відбування покарання, реалізація якої пов’язана не з досягненням засудженим певного наперед визначеного ступеня виправлення чи реабілітації та не з висновком про відсутність законних пенологічних підстав для його подальшого утримання в умовах позбавлення волі, а з можливістю його залучення до проходження військової служби за контрактом за встановлених законами України умов.
Отже, на думку Суду, оскаржувані приписи частини першої статті 81-1 Кодексу визначають межі доступу до механізму умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, обумовленого проходженням військової служби та потребами оборони держави, однак не позбавляють таких осіб реалістичної перспективи звільнення від відбування покарання, тобто інших установлених законом можливостей домогтися зміни їхнього правового статусу й припинення відбування покарання, не порушують права на повагу до людської гідності та права на вільний розвиток особистості.
Розвиваючи свої юридичні позиції щодо змісту конституційного принципу рівноправності та заборони дискримінації, Суд виснував, що заборона дискримінації не виключає встановлення відмінностей у правовому регулюванні, зокрема, з огляду на особливості становища осіб. Водночас такі відмінності повинні мати об’єктивне та розумне виправдання.
Другий сенат 28 жовтня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу за конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича та ухвалив Рішення №13-р(ІІ)/2026.
Суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко.
Предметом конституційного контролю у цій справі були окремі приписи частини першої статті 81-1 Кримінального кодексу України (далі – Кодекс) у тім, що вони унеможливлюють застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, а також до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.
📍Розв’язуючи порушені у конституційній скарзі питання, Суд вказав, що об’єктивна вимога щодо забезпечення особі, засудженій до довічного позбавлення волі, реалістичної перспективи звільнення не означає, що такій особі має бути надано доступ до кожного передбаченого законом механізму звільнення від подальшого відбування покарання; її сутність полягає в забезпеченні для такої особи юридичної можливості домогтися перегляду необхідності подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та, за наявності відповідних підстав, звільнення від нього.
📍Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд дійшов висновку, що механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, встановлений статтею 81-1 Кодексу, має тимчасовий характер (діє під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану), а його застосування пов’язане з особливими правовими наслідками такого звільнення, а також із відповідністю встановленим законом вимогам щодо віку, стану здоров’я, рівня фізичної підготовки, професійно-психологічного стану засудженого та інших спеціальних умов, що не пов’язані з його пенологічними характеристиками. Сукупність наведених ознак визначає особливу юридичну природу цього механізму та відрізняє його від загального порядку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, закріпленого статтею 81 Кодексу.
Цей механізм встановлює додаткову спеціальну юридичну можливість припинення відбування покарання, реалізація якої пов’язана не з досягненням засудженим певного наперед визначеного ступеня виправлення чи реабілітації та не з висновком про відсутність законних пенологічних підстав для його подальшого утримання в умовах позбавлення волі, а з можливістю його залучення до проходження військової служби за контрактом за встановлених законами України умов.
Отже, на думку Суду, оскаржувані приписи частини першої статті 81-1 Кодексу визначають межі доступу до механізму умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, обумовленого проходженням військової служби та потребами оборони держави, однак не позбавляють таких осіб реалістичної перспективи звільнення від відбування покарання, тобто інших установлених законом можливостей домогтися зміни їхнього правового статусу й припинення відбування покарання, не порушують права на повагу до людської гідності та права на вільний розвиток особистості.
Розвиваючи свої юридичні позиції щодо змісту конституційного принципу рівноправності та заборони дискримінації, Суд виснував, що заборона дискримінації не виключає встановлення відмінностей у правовому регулюванні, зокрема, з огляду на особливості становища осіб. Водночас такі відмінності повинні мати об’єктивне та розумне виправдання.
Досліджуючи оскаржувані приписи Кодексу, Суд виходив із того, що стаття 81-1 Кодексу встановлює спеціальний механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не лише для припинення подальшого відбування покарання, а й для створення юридичної можливості проходження звільненими особами військової служби за контрактом під час мобілізації та/або дії воєнного стану. Застосування цього механізму безпосередньо пов’язане з виконанням зазначеними особами військового обов’язку та проходженням військової служби після застосування до них такого механізму.
📍У Рішенні наголошено на особливому характері військової служби, зумовленому, зокрема, специфікою завдань, що їх виконують військовослужбовці, які передбачають носіння, зберігання та застосування зброї, а також застосування бойової техніки, що у свою чергу зумовлює потребу в установленні спеціальних вимог щодо надійності та безпечності осіб, яких приймають на військову службу, зокрема осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання на підставі статті 81-1 Кодексу.
📍Залучення до проходження військової служби осіб, які вчинили насильницькі (умисне вбивство двох або більше осіб) та інші особливо тяжкі кримінальні правопорушення, пов’язане з додатковими ризиками для військової дисципліни, субординації, належного виконання бойових завдань, а також життя і здоров’я інших військовослужбовців та цивільних осіб. За таких обставин держава не лише має право, а й зобов’язана враховувати зазначені ризики під час визначення осіб, щодо яких може бути застосовано механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.
Суд наголосив, що із принципів рівноправності та індивідуалізації юридичної відповідальності в їх взаємозв’язку не випливає вимога однакового юридичного регулювання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, зокрема для проходження військової служби, для всіх категорій засуджених. Навпаки, відмінності у виді та строковості призначеного покарання, характері й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також інші об’єктивні обставини є підставою для диференціації законодавцем умов та порядку такого звільнення.
💬 Отже, на думку Суду, застосування законодавцем диференційованого підходу щодо можливості застосування механізму умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, передбаченого статтею 81-1 Кодексу, на підставі ознак, пов’язаних із тяжкістю й характером учинених правопорушень та видом покарання, має правомірну мету – забезпечення належного рівня безпеки військовослужбовців та цивільного населення, військової дисципліни, належного виконання бойових завдань.
З огляду на особливий характер військової служби, тяжкість і характер учинених відповідними категоріями осіб кримінальних правопорушень і вид призначеного їм покарання Суд визнав установлене статтею 81-1 Кодексу розрізнення потрібним у межах запровадженого цією статтею Кодексу цілісного механізму юридичного регулювання, а також домірним, оскільки таке розрізнення не покладає на відповідні категорії засуджених надмірного тягаря та забезпечує справедливий баланс між інтересами таких осіб і публічними інтересами, на забезпечення яких воно спрямоване.
📍 Ураховуючи зазначене, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи частини першої статті 81-1 Кодексу в тім, що вони не передбачають можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та виключають можливість застосування такого звільнення до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб.
📑 Переглянути текст Рішення.
📍У Рішенні наголошено на особливому характері військової служби, зумовленому, зокрема, специфікою завдань, що їх виконують військовослужбовці, які передбачають носіння, зберігання та застосування зброї, а також застосування бойової техніки, що у свою чергу зумовлює потребу в установленні спеціальних вимог щодо надійності та безпечності осіб, яких приймають на військову службу, зокрема осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання на підставі статті 81-1 Кодексу.
📍Залучення до проходження військової служби осіб, які вчинили насильницькі (умисне вбивство двох або більше осіб) та інші особливо тяжкі кримінальні правопорушення, пов’язане з додатковими ризиками для військової дисципліни, субординації, належного виконання бойових завдань, а також життя і здоров’я інших військовослужбовців та цивільних осіб. За таких обставин держава не лише має право, а й зобов’язана враховувати зазначені ризики під час визначення осіб, щодо яких може бути застосовано механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.
Суд наголосив, що із принципів рівноправності та індивідуалізації юридичної відповідальності в їх взаємозв’язку не випливає вимога однакового юридичного регулювання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, зокрема для проходження військової служби, для всіх категорій засуджених. Навпаки, відмінності у виді та строковості призначеного покарання, характері й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також інші об’єктивні обставини є підставою для диференціації законодавцем умов та порядку такого звільнення.
💬 Отже, на думку Суду, застосування законодавцем диференційованого підходу щодо можливості застосування механізму умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, передбаченого статтею 81-1 Кодексу, на підставі ознак, пов’язаних із тяжкістю й характером учинених правопорушень та видом покарання, має правомірну мету – забезпечення належного рівня безпеки військовослужбовців та цивільного населення, військової дисципліни, належного виконання бойових завдань.
З огляду на особливий характер військової служби, тяжкість і характер учинених відповідними категоріями осіб кримінальних правопорушень і вид призначеного їм покарання Суд визнав установлене статтею 81-1 Кодексу розрізнення потрібним у межах запровадженого цією статтею Кодексу цілісного механізму юридичного регулювання, а також домірним, оскільки таке розрізнення не покладає на відповідні категорії засуджених надмірного тягаря та забезпечує справедливий баланс між інтересами таких осіб і публічними інтересами, на забезпечення яких воно спрямоване.
📍 Ураховуючи зазначене, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи частини першої статті 81-1 Кодексу в тім, що вони не передбачають можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та виключають можливість застосування такого звільнення до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб.
📑 Переглянути текст Рішення.
🔸 У Конституційному Суді України відбулася зустріч із представниками БДІПЛ ОБСЄ
У заході взяли участь судді Конституційного Суду України Галина Юровська, Олександр Водянніков, Віктор Городовенко, Сергій Різник, керівник департаменту демократизації Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (далі – БДІПЛ, Бюро) Костянтин Вардзелашвілі та фахівець з питань верховенства права БДІПЛ Крістофер Расселл.
▫Вітаючи гостей, суддя Конституційного Суду України Галина Юровська подякувала Бюро за послідовну підтримку Конституційного Суду України, фахову експертизу та інституційне партнерство. Вона наголосила на значенні підготовлених БДІПЛ упродовж 2025–2026 років експертних висновків і порівняльно-правових досліджень, які стосувалися, зокрема, процедур відводу та самовідводу суддів, професійної етики суддів КСУ, аналізу декларацій, дисциплінарної відповідальності суддів конституційних судів та моніторингу способу життя суддів Суду.
▪Зазначені експертні матеріали, підготовлені на запити Конституційного Суду України, містять аналіз міжнародних стандартів і порівняльного досвіду держав-учасниць ОБСЄ та сприяють удосконаленню внутрішніх процедур Суду з урахуванням засад верховенства права, суддівської незалежності, безсторонності й доброчесності, підкреслила Галина Юровська. Вона відзначила важливість міжнародної уваги до питань інституційної стійкості органу конституційного контролю та продовження фахового діалогу з міжнародними партнерами.
▫Керівник Департаменту демократизації БДІПЛ Костянтин Вардзелашвілі високо оцінив співпрацю з Конституційним Судом України та наголосив, що для Бюро важливо отримувати зворотний зв’язок щодо практичного значення наданої експертної підтримки. За його словами, демократичні інституції України, зокрема Конституційний Суд України, в умовах війни фактично перебувають на передовій захисту демократії, тому їх підтримка має особливе значення.
Костянтин Вардзелашвілі також звернув увагу на необхідність забезпечення сталої спроможності ключових демократичних інституцій виконувати свої функції. Він запевнив у готовності Бюро розглядати можливі напрями подальшої співпраці та оперативно реагувати на відповідні запити Суду.
▪ Під час подальшого обміну думками учасники обговорили діяльність Конституційного Суду України в умовах повномасштабної війни, питання суддівської незалежності, інституційної стійкості та захисту конституційних прав людини. Судді КСУ наголосили, що, попри складні обставини воєнного часу, Суд продовжує виконувати покладені на нього функції.
Йшлося також про перспективи подальших експертних консультацій, обмін професійним досвідом і можливі формати співпраці з питань, пов’язаних із забезпеченням незалежності конституційного правосуддя та вдосконаленням внутрішніх процедур Суду.
За підсумками зустрічі сторони підтвердили взаємну зацікавленість у продовженні конструктивного діалогу та розвитку співпраці між Конституційним Судом України і Бюро.
У заході взяли участь судді Конституційного Суду України Галина Юровська, Олександр Водянніков, Віктор Городовенко, Сергій Різник, керівник департаменту демократизації Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (далі – БДІПЛ, Бюро) Костянтин Вардзелашвілі та фахівець з питань верховенства права БДІПЛ Крістофер Расселл.
▫Вітаючи гостей, суддя Конституційного Суду України Галина Юровська подякувала Бюро за послідовну підтримку Конституційного Суду України, фахову експертизу та інституційне партнерство. Вона наголосила на значенні підготовлених БДІПЛ упродовж 2025–2026 років експертних висновків і порівняльно-правових досліджень, які стосувалися, зокрема, процедур відводу та самовідводу суддів, професійної етики суддів КСУ, аналізу декларацій, дисциплінарної відповідальності суддів конституційних судів та моніторингу способу життя суддів Суду.
▪Зазначені експертні матеріали, підготовлені на запити Конституційного Суду України, містять аналіз міжнародних стандартів і порівняльного досвіду держав-учасниць ОБСЄ та сприяють удосконаленню внутрішніх процедур Суду з урахуванням засад верховенства права, суддівської незалежності, безсторонності й доброчесності, підкреслила Галина Юровська. Вона відзначила важливість міжнародної уваги до питань інституційної стійкості органу конституційного контролю та продовження фахового діалогу з міжнародними партнерами.
▫Керівник Департаменту демократизації БДІПЛ Костянтин Вардзелашвілі високо оцінив співпрацю з Конституційним Судом України та наголосив, що для Бюро важливо отримувати зворотний зв’язок щодо практичного значення наданої експертної підтримки. За його словами, демократичні інституції України, зокрема Конституційний Суд України, в умовах війни фактично перебувають на передовій захисту демократії, тому їх підтримка має особливе значення.
Костянтин Вардзелашвілі також звернув увагу на необхідність забезпечення сталої спроможності ключових демократичних інституцій виконувати свої функції. Він запевнив у готовності Бюро розглядати можливі напрями подальшої співпраці та оперативно реагувати на відповідні запити Суду.
▪ Під час подальшого обміну думками учасники обговорили діяльність Конституційного Суду України в умовах повномасштабної війни, питання суддівської незалежності, інституційної стійкості та захисту конституційних прав людини. Судді КСУ наголосили, що, попри складні обставини воєнного часу, Суд продовжує виконувати покладені на нього функції.
Йшлося також про перспективи подальших експертних консультацій, обмін професійним досвідом і можливі формати співпраці з питань, пов’язаних із забезпеченням незалежності конституційного правосуддя та вдосконаленням внутрішніх процедур Суду.
За підсумками зустрічі сторони підтвердили взаємну зацікавленість у продовженні конструктивного діалогу та розвитку співпраці між Конституційним Судом України і Бюро.
В.о. Голови КСУ та працівники Суду взяли участь у німецько-українських фахових зустрічах
26–29 жовтня 2026 року делегація #КСУ у складі в.о. Голови Конституційного Суду України Олександра Петришина, працівників патронатних служб суддів КСУ та Секретаріату КСУ здійснила робочий візит до Федеративної Республіки Німеччина.
🔹У межах візиту делегація відвідала Інститут іноземного публічного права та міжнародного права імені Макса Планка та провела фахову зустріч із науковим референтом Інституту у відставці Маттіасом Гартвіґом та суддею Федерального Конституційного Суду Німеччини у відставці Міхаелем Айхбергером. Під час заходу учасники обговорили роль і завдання наукових консультантів та помічників суддів, особливості організації їхньої роботи та взаємодії із суддями.
▪️Український досвід організації роботи наукових консультантів і помічників суддів представила наукова консультантка судді Конституційного Суду України Віра Назарова.
Питання опрацювання конституційних скарг, розподілу завдань між працівниками, залученими до цього процесу, та юридичного супроводження їх розгляду висвітлив головний консультант відділу юридичного супроводження розгляду конституційних скарг управління опрацювання конституційних скарг Правового департаменту Секретаріату Суду Андрій Король. Заступниця керівника Департаменту організаційної роботи Секретаріату Суду – керівник управління забезпечення засідань Суду Олександра Спінчевська окреслила особливості взаємодії патронатних служб суддів Суду і працівників Секретаріату Суду під час організаційного забезпечення конституційного провадження.
▪️Окремий блок фахового обговорення було присвячено участі наукових консультантів, помічників суддів і працівників апарату у напрацюванні та підготовці судових рішень. Науковий консультант судді Конституційного Суду України Макар Марчук і помічник судді Конституційного Суду України Віталій Бондар поінформували про основні етапи цієї роботи, зокрема аналіз законодавства та судової практики, взаємодію зі структурними підрозділами Секретаріату Суду, підготовку проєктів рішень, опрацювання зауважень і пропозицій суддів, а також юридико-технічне доопрацювання текстів.
▪️Делегація Конституційного Суду України відвідала Федеральний Конституційний Суд Німеччини, де провела зустріч із суддею ФКС Німеччини Йвонною Отт. У межах заходу було розглянуто питання організації внутрішніх процедур, опрацювання матеріалів, що надходять до Суду, та ролі наукових співробітників у відповідних процесах. Учасники також обговорили підходи до первинного опрацювання звернень і визначення подальшого порядку роботи із ними. До дискусій долучилися наукові консультанти суддів Федерального Конституційного Суду Німеччини, які представили особливості науково-аналітичного супроводу діяльності суддів.
🔹Захід організовано Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва (IRZ), за сприяння якого відбуваються регулярні українсько-німецькі фахові зустрічі з питань конституційного права та процесу, а також обмін досвідом роботи органів конституційної юрисдикції двох країн.
26–29 жовтня 2026 року делегація #КСУ у складі в.о. Голови Конституційного Суду України Олександра Петришина, працівників патронатних служб суддів КСУ та Секретаріату КСУ здійснила робочий візит до Федеративної Республіки Німеччина.
🔹У межах візиту делегація відвідала Інститут іноземного публічного права та міжнародного права імені Макса Планка та провела фахову зустріч із науковим референтом Інституту у відставці Маттіасом Гартвіґом та суддею Федерального Конституційного Суду Німеччини у відставці Міхаелем Айхбергером. Під час заходу учасники обговорили роль і завдання наукових консультантів та помічників суддів, особливості організації їхньої роботи та взаємодії із суддями.
В.о. Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин подякував німецьким партнерам за запрошення та наголосив, що цей візит став продовженням професійної співпраці та сталого обміну досвідом. За його словами, практичні напрацювання, отримані під час подібних заходів, сприяють подальшому вдосконаленню діяльності Конституційного Суду України та його Секретаріату, процедури опрацювання конституційних скарг, підготовки рішень, підходів до використання сучасних цифрових інструментів, а також підвищення ефективності організації внутрішніх робочих процесів.
▪️Український досвід організації роботи наукових консультантів і помічників суддів представила наукова консультантка судді Конституційного Суду України Віра Назарова.
Питання опрацювання конституційних скарг, розподілу завдань між працівниками, залученими до цього процесу, та юридичного супроводження їх розгляду висвітлив головний консультант відділу юридичного супроводження розгляду конституційних скарг управління опрацювання конституційних скарг Правового департаменту Секретаріату Суду Андрій Король. Заступниця керівника Департаменту організаційної роботи Секретаріату Суду – керівник управління забезпечення засідань Суду Олександра Спінчевська окреслила особливості взаємодії патронатних служб суддів Суду і працівників Секретаріату Суду під час організаційного забезпечення конституційного провадження.
▪️Окремий блок фахового обговорення було присвячено участі наукових консультантів, помічників суддів і працівників апарату у напрацюванні та підготовці судових рішень. Науковий консультант судді Конституційного Суду України Макар Марчук і помічник судді Конституційного Суду України Віталій Бондар поінформували про основні етапи цієї роботи, зокрема аналіз законодавства та судової практики, взаємодію зі структурними підрозділами Секретаріату Суду, підготовку проєктів рішень, опрацювання зауважень і пропозицій суддів, а також юридико-технічне доопрацювання текстів.
▪️Делегація Конституційного Суду України відвідала Федеральний Конституційний Суд Німеччини, де провела зустріч із суддею ФКС Німеччини Йвонною Отт. У межах заходу було розглянуто питання організації внутрішніх процедур, опрацювання матеріалів, що надходять до Суду, та ролі наукових співробітників у відповідних процесах. Учасники також обговорили підходи до первинного опрацювання звернень і визначення подальшого порядку роботи із ними. До дискусій долучилися наукові консультанти суддів Федерального Конституційного Суду Німеччини, які представили особливості науково-аналітичного супроводу діяльності суддів.
У центрі обговорення були питання цифровізації, застосування інформаційних технологій для опрацювання, аналізу та систематизації матеріалів судових справ, а також організації внутрішньої комунікації та обміну інформацією. У цьому контексті було обговорено перспективи використання штучного інтелекту у судовій практиці та діяльності апарату Суду, пов’язані із цим потенційні переваги та виклики, зокрема питання захисту даних та інформаційної безпеки.
🔹Захід організовано Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва (IRZ), за сприяння якого відбуваються регулярні українсько-німецькі фахові зустрічі з питань конституційного права та процесу, а також обмін досвідом роботи органів конституційної юрисдикції двох країн.
📊 Підсумки роботи КСУ за жовтень 2026 року
У жовтні 2026 року Конституційний Суд України провів 96 засідань.
Зокрема, відбулося:
▪️13 пленарних засідань та 7 засідань Великої палати Суду;
▪️ 5 засідань та 2 спеціальні пленарні засідання Суду;
▪️ 5 пленарних засідань і 3 засідання Першого сенату Суду;
▪️ 31 пленарне засідання і 9 засідань Другого сенату Суду;
▪️ 21 засідання колегій суддів Першого та Другого сенатів Суду.
▪️Також постановлено 29 ухвал Великої палати Суду, 4 постанови Суду, 3 ухвали Першого сенату, 8 ухвал Другого сенату, 50 ухвал колегій суддів сенатів Суду.
📑 За вказаний період до Суду надійшло 80 конституційних скарг. Після попереднього перевіряння 47 конституційних скарг розподілені між суддями, 33 – повернуто суб’єктам звернення через невідповідність вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“. Секретаріат Суду підготував та надіслав 53 відповіді на запити на публічну інформацію та звернення громадян.
У жовтні 2026 року Конституційний Суд України провів 96 засідань.
Зокрема, відбулося:
▪️13 пленарних засідань та 7 засідань Великої палати Суду;
▪️ 5 засідань та 2 спеціальні пленарні засідання Суду;
▪️ 5 пленарних засідань і 3 засідання Першого сенату Суду;
▪️ 31 пленарне засідання і 9 засідань Другого сенату Суду;
▪️ 21 засідання колегій суддів Першого та Другого сенатів Суду.
📑 За підсумками цих засідань КСУ ухвалив 96 актів, серед яких 2 Рішення Другого сенату Суду:
📍 № 12-р(ІІ)/2026 щодо оскарження ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна в апеляційному порядку під час досудового розслідування;
📍 №13-р(ІІ)/2026 щодо заборони застосування умовно-дострокового звільнення до певної категорії засуджених для проходження військової служби.
▪️Також постановлено 29 ухвал Великої палати Суду, 4 постанови Суду, 3 ухвали Першого сенату, 8 ухвал Другого сенату, 50 ухвал колегій суддів сенатів Суду.
📑 За вказаний період до Суду надійшло 80 конституційних скарг. Після попереднього перевіряння 47 конституційних скарг розподілені між суддями, 33 – повернуто суб’єктам звернення через невідповідність вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“. Секретаріат Суду підготував та надіслав 53 відповіді на запити на публічну інформацію та звернення громадян.
Детальна інформація щодо результатів розгляду справ за посиланням: https://ccu.gov.ua/events.
📑 Забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження: ключові аспекти Рішення КСУ № 6-р(ІІ)/2026
У Конституційному Суді України 29 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у контексті Рішення Конституційного Суду України від 15 липня 2026 року № 6-р(ІІ)/2026“ за участю суддів Конституційного Суду України Віктора Городовенка, Сергія Різника (суддя-доповідач) та Галини Юровської.
📍У фокусі обговорення – Рішення КСУ у справі щодо забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ухвалене за конституційною скаргою Самборської Т.Л. Заявниця оспорювала конституційність статті 309 та пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (КПК).
Під час лекції судді детально розкрили зміст рішення та роз’яснили викладені у ньому юридичні позиції. Зокрема, доповідачі акцентували, що під час ухвалення рішення КСУ спирався не лише на власну практику, а й на рішення Європейського суду з прав людини та практику органів конституційного контролю Чеської Республіки, Румунії, Латвійської Республіки та Іспанії, зокрема щодо достатності часу та умов, необхідних для підготовки захисту.
📍Докладніше про європейську практику, конституційно-конформне тлумачення норм права та значення рішення для судової практики — у матеріалі за посиланням: ↩️
https://lnk.ua/V8zXNCoeF
📹 Відео доступне тут: https://youtu.be/AiJ2VjrH5LI
У Конституційному Суді України 29 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у контексті Рішення Конституційного Суду України від 15 липня 2026 року № 6-р(ІІ)/2026“ за участю суддів Конституційного Суду України Віктора Городовенка, Сергія Різника (суддя-доповідач) та Галини Юровської.
📍У фокусі обговорення – Рішення КСУ у справі щодо забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ухвалене за конституційною скаргою Самборської Т.Л. Заявниця оспорювала конституційність статті 309 та пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (КПК).
Під час лекції судді детально розкрили зміст рішення та роз’яснили викладені у ньому юридичні позиції. Зокрема, доповідачі акцентували, що під час ухвалення рішення КСУ спирався не лише на власну практику, а й на рішення Європейського суду з прав людини та практику органів конституційного контролю Чеської Республіки, Румунії, Латвійської Республіки та Іспанії, зокрема щодо достатності часу та умов, необхідних для підготовки захисту.
📍Докладніше про європейську практику, конституційно-конформне тлумачення норм права та значення рішення для судової практики — у матеріалі за посиланням: ↩️
https://lnk.ua/V8zXNCoeF
📹 Відео доступне тут: https://youtu.be/AiJ2VjrH5LI