Гейвен все не могла надивитися на ці очі, на ці кучері, на неї. вона її любила. ні, не любила. кохала. від цього усвідомлення стало страшно, і дівчина пірнула, лише б змити з себе це. так не можна. це неправильно. так не має бути. але так є, тому Гейвен піднялася і вхопила ротом повітря. вирівняне волосся знову закрутилося в рідні локони, і ??? захопливо дивилася на Гейвен.
— ти прекрасна.
— ні, ти, — слова впали з губ, і ??? ніби акуратно їх підняла своїми. а потім вклала назад.

коли вони повернулися, свято ще горіло святковими гірляндами. ??? не брехала, це дійсно чудовий незабутній день.
— ти хочеш цього? — раптом тихо спитала вона. — бути з ним. справді цього хочеш?
— я маю.
??? подивилася в очі Гейвен, але цього разу вони не світились. лише блищали сльозами.
— тоді сьогодні ми побачимось востаннє, моя люба.

старші діти Гейвен вже покинули батьківський дім. молодша готувалася до вступу в садочок. Хезер закінчувала старшу школу. Гейвен щиро любила всіх своїх дітей, навіть Хезер вважала своєю, хоч та і була нагадуванням про ненависть Еріка до своєї дружини. Гейвен дивилася на сімейну фотографію, що висіла над робочим столом, і знову продовжила пошук. «не знайдено», казав компʼютер, «не знаємо», казали спільні знайомі, «не памʼятаємо», казали всі довкола. ??? лишилася невагомим дотиком кучерів на плечах, блискучим спогадом, теплою усмішкою. лише спогадом. ілюзією в прохожих, болем, коли це виявляється не вона. Гейвен зітхнула і заправила за вухо одне-єдине невипрямлене пасмо.

може я сьогодні займуся фотками та сімейним деревом

я зробила, чекайте

готові?

Ерік особливо ніколи не відрізнявся вірністю дружині, тому з легкістю впав в обійми Дженні(у неї життєва ціль була стати головною сукою на районі, very fitting)

хоч зраджував він не вперше, але щось таки трапилось чого ніколи не траплялось
коханка кинула його першою, і ще й словом не обмовилась що завагітніла і народила