Айзек живе зі своїми чотирма друзями — група знімає невелику хатинку не дуже далеко від школи. кожного з них Есме бачила в коридорах, але ніколи б не подумала, що буде з ними спілкуватися. вони самі підійшли познайомитись з новою подругою сусіда, і здалися Есме дуже дружелюбними.

на пʼятницю випало одразу два іспити — шкільні та День Кохання. і якщо до екзамену Есме була готова на мільйон, то від думки покликати Айзека погуляти тремтіли колінця. раптом не погодиться? раптом покличе інших? Есме планувала зізнатися сьогодні, щоб не мучити себе незнанням більше і припинити спілкування, якщо треба буде. щодо іншого варіанту… це навіть уявляти було страшно. приємно страшно. але спочатку треба написати екзамен на всі сто!

цю пані звати Діа і вона сучька, часто свариться з Есме і постійно ходить за нею. сталкерша. і навіть коли відбувалась та розмова вона приперлась😭 розказати друзям Есме що вона йде гуляти сама без них….. але все обійшлося

у той день ще виявилось змагання з чирлідингу, тому рібята пішли в рандом кафешку перекусити та відмітити екзамени. ну і Есме взяла і зізналася Айзеку, що він їй подобається. це його реакція. гуд)

ну ви поняли да……

Есме трошки нервово постукувала ложкою, яку їй дали до її матчі, по столу. дивилася за балкончик, де розкинулось місто, і думала, що стрибнути звідти менш страшно, ніж сказати три слова. Айзек стурбовано дивився на дівчину, потім прокашлявся, нагадуючи про своє існування.
— змагання скоро почнуться, до речі, а ти навіть не торкнулась до стакану.
— ой, точно, — Есме розгублено встромила ложку в напій. — взагалі, у мене є дещо важливе, і я хочу щоб ти просто знав…
— ми не підемо на змагання, бо ти кидаєш школу і тікаєш з міста?
— та ні, ти що! невже ти так не хочеш іти на стадіон?
— я не зʼявлявся на тренуванні з футболу три тижні, як думаєш? — Айзек засміявся. — якщо серйозно, то що ти хотіла розказати?
Есме не витримувала його погляд на собі. вона відчула, як її щоки запалали ще яскравіше, і дивитися в його небесні очі ставало просто неможливо.
— ну коротше, роби з цим що хочеш, думай що хочеш, але ну я не можу вже мовчати і бачити тебе і не знати, чи маю я взагалі шанс, просто знай, що ти мені страшенно подобаєшся, отак…
декілька секунд, що підлітки мовчали, здалися Есме вічністю. вона мало чого боялась в цьому житті, а тут всього лише якийсь хлопак, перед яким жахливо страшно просто знаходитись.
— ого, — Айзек наче і не здивувався. — прикольно.
— секунду, тобто я тобі «ой, ти мені подобаєшся», а ти мені просто «прикольно»? ти наді мною знущаєшся? я тут ледве не померла, а ти кажеш «ого»?
— аж ніяк, — хлопець ніяково почесав потилицю. — вибач, що так здалося. просто ну, мені тебе всі такою класною описували, ти така і є, не думай, просто я і уявити не міг, що ти обереш саме мене з усіх твоїх можливих варіантів. знав би, зізнався б в перші дні, як ми спілкуватись почали…
— в перші дні? — Есме вухам не вірила. не могла вона не помітити, що її почуття взаємні.
— ну да, я на тебе задивлявся ще з початку року, а як почув, яка ти хороша, то взагалі розтанув, — Айзек потиснув плечима. — я не думав, що це буде для тебе сюрпризом, багато кому ти подобаєшся, я думав, ти звикла до залицяльників, і особливо якось знаків не подавав, бо дружба з тобою одна з найкращих речей, що зі мною траплялися. і знаєш, ми запізнюємося взагалі-то.
Есме широко розплющеними очима дивилася на хлопця. в СЕНСІ багато кому подобається? хоча неважливо, подобається саме ЙОМУ? і він так спокійно про це говорив? чому ж тоді в неї самої відмовляли ноги і ледве серце не вистрибнуло?
— ми йдемо? — Айзек встав з-за столу та простягнув Есме руку, щоб допомогти дівчині встати. і не відпустив.