це була середа, день коли нема чирлідингу після школи, тому Есме напилась хороброї води та запросила Айзека погуляти. не наодинці, звісно! з компанією її найкращих шкільних друзів! Оранджу ця ідея не сподобалась, але він завжди скептично ставився до новеньких — ще б пак, багато хто намагався гуляти з ними через відомість прізвища Бейлі-Мун. а от Олів була зовсім не проти погуляти, все одно з ким. компанія вирішила піти в Коппердейльский парк розваг, покататися на атракціонах та попити бабл ті. ех, як же Есме хотілося покататися з Айзеком вдвох на найромантичнішій поїздці в парці! але дівчина радісно погодилась на поїздку на колесі огляду з усіма. Олів сіла поряд з Есме, тримаючи її за руку — боялась висоти. хлопці сиділи навпроти, і поки Айзек розглядав краєвиди, Орандж косився на Айзека. в цілому, три хвилини поїздки пройшли дуже навіть непогано, Есме наробила купу фото для батьків, і незважаючи на надто голосні зітхання Оранджа, навіть поговорила з усіма. потім кожен взяв собі по напою, і кожен спробував те, що взяв інший. на матчу Есме всі скривили незадоволені обличчя, а Олів з Айзеком помінялися своїми чаями.
за прогулянкою час пролетів швидко, і Олів побігла додому — все ж домашку ніхто не скасовував.
— давай тоді всі додому підемо, — Орандж подивився на годинник. — уже пізно, я можу тебе провести.
— дякую, але я сама, — Есме обійняла хлопця на прощання. — тут зупинка недалеко, а тебе вже чекають.
— якщо ти впевнена… — Орандж потиснув плечима. — тоді побачимося завтра! бувай! — він кивнув Айзеку. — бувай здоровий.
Есме помахала йому рукою та вже розвернулася до Айзека, щоб теж попрощатися, але той пустотливо посміхнувся:
— а давай ще десь погуляємо?
Есме прийшла додому неймовірно пізно, але дуже щаслива. Айзек показав їй, як пускати млинці на воді, вони пофотографувалися у будці, зʼїли морозиво з цілодобового магазину та розпрощалися за пару будинків від її дому. в кімнаті малого горіло світло — значить, не сплять ще. тихенько пересуваючись, Есме сіла на ґанку та стала робити домашнє.
за прогулянкою час пролетів швидко, і Олів побігла додому — все ж домашку ніхто не скасовував.
— давай тоді всі додому підемо, — Орандж подивився на годинник. — уже пізно, я можу тебе провести.
— дякую, але я сама, — Есме обійняла хлопця на прощання. — тут зупинка недалеко, а тебе вже чекають.
— якщо ти впевнена… — Орандж потиснув плечима. — тоді побачимося завтра! бувай! — він кивнув Айзеку. — бувай здоровий.
Есме помахала йому рукою та вже розвернулася до Айзека, щоб теж попрощатися, але той пустотливо посміхнувся:
— а давай ще десь погуляємо?
Есме прийшла додому неймовірно пізно, але дуже щаслива. Айзек показав їй, як пускати млинці на воді, вони пофотографувалися у будці, зʼїли морозиво з цілодобового магазину та розпрощалися за пару будинків від її дому. в кімнаті малого горіло світло — значить, не сплять ще. тихенько пересуваючись, Есме сіла на ґанку та стала робити домашнє.
❤1
на наступний день у малого день народження, тому ніхто нікуди не пішов
останні хвилинки буття молодим…
останні хвилинки буття молодим…
на пʼятницю випало одразу два іспити — шкільні та День Кохання. і якщо до екзамену Есме була готова на мільйон, то від думки покликати Айзека погуляти тремтіли колінця. раптом не погодиться? раптом покличе інших? Есме планувала зізнатися сьогодні, щоб не мучити себе незнанням більше і припинити спілкування, якщо треба буде. щодо іншого варіанту… це навіть уявляти було страшно. приємно страшно. але спочатку треба написати екзамен на всі сто!
— чуєш, давай після школи підемо в парк, розвіємось, тим паче на честь свята там нові смаколики, — Есме старалась тримати голос рівно.
— як раз хотів запропонувати, — Айзек кивнув головою. — тільки якщо чесно, великої компанії не хочеться, не проти, якщо ми будемо вдвох?
серце тьохнуло і кудись полетіло. Есме здалося, що її очі стали форми серденька.
— без проблем, — вона посміхнулася.
— як раз хотів запропонувати, — Айзек кивнув головою. — тільки якщо чесно, великої компанії не хочеться, не проти, якщо ми будемо вдвох?
серце тьохнуло і кудись полетіло. Есме здалося, що її очі стали форми серденька.
— без проблем, — вона посміхнулася.