Десь у космосі є планета, що складається з алмазів 💎

Суперземля «55 Cnc e» у сузір'ї Раку вдвічі більша за Землю і розташована так близько до свого світила, що температура на її поверхні досягає 2500°C.

Комп'ютерне моделювання, проведене в 2011 році, показало, що суперземля 55 Cnc e складається з графіту та алмазів, деякої кількості карбідів, силікатів та великого залізного ядра, причому на частку алмазів припадає до третини речовини планети.

Через гігантський перепад у температурах, її півкуля, звернена до зірки, знаходиться в розплавленому стані і є океаном з вуглецевої або кремнієвої лави, а «темна сторона» залишається твердою (з температурою поверхні 1100°C).

На Землі та інших планетах Сонячної системи нічого подібного не відбувається через те, що у всіх них, за винятком Меркурія, є атмосфера, яка допомагає переносити тепло із сонячної півкулі на нічний бік і тим самим вирівнювати температури.

Знімок від радіоастрономічної обсерваторії NRAO

У кадрі скупчення Діви розташоване на відстані від 15 до 22 мегапарсек від Землі. Перші об'єкти скупчення були описані ще в каталозі Месьє, наприклад, гігантська галактика M87.

Астрономи визначили вік залишку наднової SNR 0519 у Великій Магеллановій хмарі.

Залишок наднової SNR 0519 знаходиться у 160 тис. св. років від Землі. Він являє собою ударну хвилю, що розширюється та складається з викинутого зіркового матеріалу, а також стисненої речовини міжзоряного середовища. Вона утворилася внаслідок загибелі білого карлика, який поглинув надто велику кількість речовини свого компаньйона та був знищений термоядерним вибухом.

Вчені поставили за мету визначити вік SNR 0519. Порівнюючи зроблені в різні роки фотографії, вони визначили, що залишок розширюється зі швидкістю від 1700 до 2500 км/с. Якщо вважати по верхній межі, то світло від спалаху наднового мало досягти Землі приблизно в 1350 році.

У той же час існує ймовірність, що викинутий під час вибуху матеріал сповільнився через взаємодію з речовиною міжзоряного середовища і надновою молодшою, ніж здається. Дані Chandra та Spizter підтверджують це припущення.

Одна з найбільших чорних дірок у Всесвіті, порівняно з нашою Сонячною системою.😱

Як обертається ваша улюблена планета?

Може, вона швидко обертається навколо майже вертикальної осі, чи може спрямована горизонтально, чи вона обертається у зворотному напрямку?

На цьому відео показано отримані NASA зображення всіх восьми планет нашої Сонячної системи. Продемонстровано обертання планет, що розташовані поряд для легкого порівняння. Земна доба – один оберт Землі – триває лише кілька секунд на цьому відео. Юпітер обертається найшвидше, а Венера не тільки обертається повільніше за всіх (ви це бачите?), а й у зворотний бік.

Показані у верхньому ряду внутрішні планети, що складаються з гірських порід, напевно зазнавали сильних зіткнень у ранній період еволюції Сонячної системи, що змінили характер їх обертання. Причини, через які планети нахилені і обертаються саме так, залишаються предметом досліджень.

Моделі обертання небесних тіл у геліоцентричній (центр системи Сонце) та геоцентричній (центр Земля) системах.

У Всесвіті набагато більше зірок, ніж піщинок на Землі

Всесвіт не закінчується нашою галактикою Чумацький Шлях. Але скільки зірок у космосі? Насправді, вчені не знають точної відповіді на це питання – лише зразкове.
За їхніми підрахунками, це
1.000.000.000.000.000.000.000.000 або септильйони зірок.

Це неймовірно багато, особливо в порівнянні з сімома квінтильйонами та п'ятьма сотнями квадрильйонів піщинок на Землі (7,5x1018 піщинок)

Три портрети Урану, зроблені телескопом Хаббл у 1995, 2007 та 2019 році, вони наочно демонструють екстремальний нахил осі обертання сьомої планети від Сонця (білі області відповідають її полюсам).

Найімовірніше пояснення цього феномена — зіткнення з якимось великим тілом, яке сталося мільярди років тому.

Ось так виглядала Україна сьогодні вночі😖

📡Фото з супутника

Північне сяйво і низка із супутників Starlink.

Нещодавно станції зв'язку компанії Маска з'явилися навіть у Антарктиді.

Маловивчена зірка Лацерта (TYC 3203 450 1) на знімку телескопа Хаббл, 2017 рік.

Чехарда братів-супутників Епітемія та Януса

Навколо Сатурна обертаються лише 64 відомих нам супутника. Є й такі супутники, які рухаються майже загальною орбітою. Відстань між орбітами супутників Януса та Епітемія складає всього 50 км. У цьому середній радіус першого супутника дорівнює 90 км, а середній радіус другого - 57 км.

Логічно, що супутник, який рухається на ближній орбіті до Сатурна, повинен колись наздогнати другий і зіткнутися з ним. Але коли внутрішній супутник починає наздоганяти зовнішній супутник, що наздоганяє під дією гравітаційних сил, виштовхується на вищу орбіту, а другий переходить на ближчу до Сатурна, тобто вони змінюються місцями. Цей маневр здійснюється приблизно раз на чотири роки. Очевидно, обидва місяця становили у минулому єдине ціле і ранньому етапі формування системи Сатурна розділилися на два супутника.

Супутник Юпітера Європа складається з води досить велику свою частку. За даними, отриманими апаратом Галілео, який досліджував юпітеріанську систему з 1995 по 2003 рік, на Європі під шаром льоду, яким покрита планета, є глибокий водний океан. Глибина цього океану разом із шаром поверхневого льоду в середньому може сягати від 80 до 170 кілометрів.

Якщо як середня глибина океану взяти 100 кілометрів і зібрати в кульку всю воду, що знаходиться на Європі, то радіус цієї кульки буде 877 кілометрів. Для масштабу, на картинці ця гіпотетична водна кулька Європи порівнюється за розміром із самою Європою (ліворуч), а також з усією водою, що знаходиться на Землі. Обсяг світового океану Європи перевищує обсяг всіх океанів Землі у 2-3 рази. Це одне з найпривабливіших місць для пошуку позаземного життя.

На сьогоднішній день НАСА підтвердило наявність майже 5000 екзопланет із 100 мільярдів, які, як вважається, існують у нашій галактиці.

Симуляція формування планет із протопланетного диска

Загальноприйняті сучасні теорії доводять, що планетні системи утворюються з газо-пилової хмари, що оточує зірку.

Під дією притягуючих сил (гравітаційних та електромагнітних) відбувається конденсація окремих ділянок хмари. Зважаючи на анізотропію газо-пилової хмари за щільністю, складом та іншими фізичними властивостями, конденсація відбувається в окремих місцях хмари, що характеризуються найбільшою щільністю. Частини пилу і газу, що притягуються один до одного, зібралися в більші тіла.

Це ілюстрація надмасивної чорної діри вагою 21 мільйон сонців, розташованої в середині надщільної галактики M60-UCD1. Карликова галактика настільки щільна, що мільйони зірок заповнюють небо, як це бачить уявний відвідувач. Оскільки ніяке світло не може вирватися із чорної дірки, воно з'являється просто силуетом на зоряному тлі. Інтенсивне гравітаційне поле чорної діри спотворює світло фонових зірок, утворюючи кільцеві зображення за темними краями горизонту подій чорної діри.

Якби ви жили всередині цієї карликової галактики, нічне небо засліпило б принаймні мільйоном зірок, видимих неозброєним оком. Наше нічне небо, видиме з Землі показує 4,000 зірок.

Телескоп Джеймса Вебба сфотографував Нептун.

Це найточніший і детальніший знімок далекої планети за три десятиліття: на ньому видно як сам крижаний гігант, так і його системи кілець та супутників.

З Новим Рокооооом Україна!