🇺🇦Сьогодні з російського полону вдалося повернути додому 300 українських військових і двох цивільних. Серед звільнених — рядові, сержанти й офіцери. Вони воювали на різних напрямках — на Донеччині, Луганщині, Харківщині, Запоріжжі, Херсонщині та в Маріуполі.

🔹Більшість із них провели в полоні більше року, а дехто перебував там ще з 2022 року.

Україна пам’ятає про всіх своїх людей і продовжує робити все, щоб повернути кожного.

🪆російські муніципалітети, позбавлені бюджетного фінансування, все частіше перекладають витрати на утримання базової інфраструктури безпосередньо на жителів. Практика «самообкладання» поширюється по всій країні – від бурятії до пермського краю.

☝🏻Дефіцит федерального бюджету за минулий рік сягнув 5 трлн рублів і, за прогнозами, може подвоїтися до 10 трлн рублів у поточному році. Борг регіонів уже становить близько половини федерального. Грошей немає навіть у відносно заможних москві, татарстані та нафтоносному ямало-ненецькому автономному окрузі. Муніципалітетам не дістається майже нічого – і саме на них лежить основний тягар благоустрою: дороги, парки, житловий фонд, кладовища. Останні, до речі, зараз розростаються безпрецедентними темпами через втрати у війні проти України.

👉Прикладів безліч. Зокрема, у бурятському селі великий куналей кожен двір зобов'язали щомісячно сплачувати по 300 рублів. Розмір внеску затвердили на сільській сходці – формально в межах закону про місцеве самоврядування. У пермському краї, в селі великі кусти, зібрані кошти планують витратити на огорожу для кладовища. У татарстані подібна практика існує вже багато років. Регіональна влада навіть надає рекомендації щодо покарання тих, хто відмовляється платити. Регіони шукають будь-які джерела коштів. архангельська область бере дорогі банківські кредити. Влада петропавловська-камчатського запровадила «добровільні внески» до міської казни.

🔹Бізнес, який раніше міг частково компенсувати брак муніципального фінансування в обмін на преференції, сам опинився під тиском. Малий бізнес просто закривається. У невеликих поселеннях його часто немає взагалі.

📌Правова база для «самообкладання» залишається розмитою, що створює додаткове підґрунтя для соціальних конфліктів. Утім це навряд чи зупинить поширення практики – альтернативи у муніципалітетів просто немає.

🇨🇳Уряд КНР підготував 15-й п’ятирічний план розвитку на 2026–2030 роки, визначивши стратегічною метою технологічний прорив – перехід від окремих інноваційних проєктів до масштабної індустріалізації високотехнологічних секторів. Пріоритетами документа стали штучний інтелект, робототехніка та космічні технології.

☝🏻План передбачає системний розвиток моделей штучного інтелекту та їх інтеграцію у промисловість. Ідеться про використання великих державних корпорацій як інтеграторів ШІ-рішень, а також про повну цифровізацію виробничих процесів, логістики й енергетики.

👉Окремий акцент зроблено на реалізації концепції «embodied intelligence» – інтеграції ШІ у фізичні системи та гуманоїдну робототехніку. Великі капіталомісткі підприємства отримають переваги і пільги, тоді як малий і середній бізнеси можуть зіткнутися із посиленням тиску, що прискорить їхню консолідацію у великі структури. На китайському ринку нині працює понад 150 розробників гуманоїдних роботів. За оцінками експертів, процес злиття може відбутися швидше, ніж це було в секторі електромобілів.

🛰️Документ також передбачає розвиток космічних технологій із подальшою комерціалізацією та масштабуванням виробничих потужностей.

🔹Новий п’ятирічний план закріплює пріоритет технологічної самодостатності та передбачає посилення перерозподілу ресурсів на користь стратегічних галузей – штучного інтелекту, робототехніки й космосу – з акцентом на підтримку великих державних компаній.

📌Водночас розширення високотехнологічного сектору не здатне компенсувати уповільнення традиційних галузей і забезпечити стабільне зростання ВВП КНР. Потенційним негативним наслідком може стати подальше посилення ролі держави в економіці та витіснення частини малого й середнього бізнесів, що знижуватиме рівень конкуренції на внутрішньому ринку.

👷‍♂️російський бізнес масово переходить на імпорт робочої сили. Вже 37% підприємств використовують іноземних працівників, ще 43% готові їх наймати – проти лише 5% і 23% відповідно до 2022 року. Основні джерела – пострадянські країни (38% компаній), Китай, КНДР, Таїланд і Камбоджа (21%), Африка та Індія (13%).

🚇Показовий приклад – «ржд»: попри заявлене скорочення 6% персоналу, держкомпанія набирає працівників з Індії. Перші 35 осіб уже працевлаштовані в поволзькому підрозділі із забезпеченням житла та соціального супроводу.

📉Причини очевидні: структурний дефіцит кадрів сягнув наприкінці 2025 року 2,7 млн осіб, у логістиці, будівництві та торгівлі бракує 40–50% персоналу. Бізнес використовує низькокваліфіковану міграцію як спосіб стримати витрати. На 2026 рік уряд збільшив квоту на залучення працівників із візових країн до 279 тис. осіб – плюс 19% до показника 2025 року і максимум за останні десятиліття.

🤷🏻‍♂️Паралельно влада посилює контроль над мігрантами. держдума розглядає законопроект, який зобов'язує іноземців сплачувати авансовий податковий платіж не лише за себе, а й за утриманців. Термін перебування сім'ї прив'язується до тривалості трудового контракту, діти мігрантів після 18 років зобов'язані покинути країну впродовж 30 днів за відсутності інших підстав для проживання. Патент анулюватиметься, якщо доходи працівника нижчі за прожитковий мінімум або якщо він відпрацював менше десяти місяців на рік.

📌Зростаюча залежність від зовнішньої робочої сили є прямим наслідком структурних деформацій ринку праці, спричинених війною проти України. Ця модель не вирішує проблеми продуктивності та дефіциту кваліфікованих кадрів, натомість знижує стимули до технологічної модернізації економіки.

🇲🇩Кишинів планує у березні представити концепцію адміністративно-територіальної реформи. Восени парламент має розглянути відповідний законопроєкт, який наразі перебуває на стадії підготовки.

👉Поштовхом до реформи стала надмірна фрагментованість чинної системи – на це вказує молдовська аналітична компанія iData. Із 898 мерій понад 60 обслуговують громади чисельністю менш ніж 1 500 осіб. За оцінкою аналітиків, така модель ускладнює формування професійного кадрового корпусу, обмежує бюджетну спроможність громад і знижує ефективність державних закупівель, просторового планування й залучення європейських інвестицій.

🔹Концепція передбачає скорочення кількості мерій із 898 до близько 300, створення семи повітів – Бєльці, Кагул, Бендери, Оргеїв, Сороки, Тирасполь, Унгени – та одного муніципалітету – Кишинева – за зразком румунської моделі. Районні ради пропонується трансформувати у професійні адміністративні структури, зосереджені на держзакупівлях, просторовому плануванні та підготовці інфраструктурних проєктів.

☝🏻Окремим елементом реформи є інтеграція територій з особливим статусом: АТУ Гагауз Єрі пропонують включити до складу Кагульського повіту, Придністровський регіон – до Тираспільського.

🪆У російському інформаційному просторі реформу вже подають як «підготовку до ліквідації молдовської державності та поглинання Румунією». Прокремлівські медіа просувають наративи про «перекроювання Молдови за румунськими лекалами» та формування адміністративної бази для потенційної унії, акцентуючи на ризику «ліквідації автономії Гагаузії» та «тиску центру на регіони».

📌Очікується, що кремль протидіятиме ухваленню законопроєкту через інформаційні кампанії, стимулювання протестів і використання проросійських політичних сил у молдовському парламенті.

🇨🇳Китай поступово згортатиме активність в арктичних проєктах, адже росія не є для Пекіна повноцінною альтернативою співпраці із Заходом. Хоча загальний обсяг іноземних інвестицій Китаю в межах ініціативи «Один пояс, один шлях» продовжує зростати, арктичний напрямок втрачає пріоритетність через високі ризики, складну логістику та геополітичну напруженість.

☝🏻росія формально є єдиним майданчиком для потенційного розширення співпраці в Арктиці. Однак п’ять із шести спільних проєктів були погоджені ще до 2022 року – до початку повномасштабної війни проти України. Один із них уже закрили через проблеми з реалізацією. Нових масштабних ініціатив не з’являється.

🔹Головною перешкодою для активізації китайських інвестицій на рф залишаються міжнародні санкції, запроваджені через агресію проти України. Обмеження у фінансовому секторі, доступі до технологій та міжнародного страхування, різко підвищують ризики для будь-якого великого проєкту. У таких умовах прагматичний Пекін не поспішає нарощувати вкладення в економіку країни, що перебуває в міжнародній ізоляції.

📌Таким чином, росія не лише не стає центром арктичного прориву для Китаю, а й дедалі більше перетворюється на токсичного партнера для глобального бізнесу. Поки цивілізовані країни уникають співпраці з державою-агресором, москва втрачає інвестиційні можливості, технологічний доступ і перспективи розвитку навіть у тих регіонах, які ще донедавна вважала стратегічними.

📽️російська кіноіндустрія наслідує радянську систему «полочного» кіно – з тією різницею, що нинішня цензура діє без чітких правил і формальних пояснень. Фільми забороняють або витісняють із прокату через скарги «громадських активістів», втручання силовиків або просто через невідповідність воєнній риториці – і жоден із цих механізмів не передбачений жодним законом.

🎦Картина «Вітер» сергія члиянця, визнана найкращим російським фільмом 2025 року за версією премії «Білий слон», не потрапила на фестиваль «Маяк» після того, як куратор із силового відомства ознайомився зі змістом. Фільм «Казка» олександра сокурова отримав відмову в прокатному посвідченні без жодних офіційних пояснень. Якутська «Айта» степана бурнашева, яка окупила бюджет у десять разів, позбулася прокатного дозволу з формулюванням про «демонстрацію національної нерівності». Навіть наявність прокатного посвідчення, як у випадку «Нууччи» володимира мункуєва, не гарантує виходу на екрани: достатньо публічних звинувачень у «русофобії».

☝🏻борис хлєбников і наталія мєщанінова – одні з найвизнаніших у країні кінематографістів, які не виїхали, – просто перестали отримувати роботу. Без вироків, без офіційних заборон: індустрія навчилася обходитися без них сама. Самоцензура стала дешевшою і надійнішою за будь-який державний указ.

🔹Показово, що навіть усередині російського культурного істеблішменту це починають визнавати, щоправда, по-своєму. На круглому столі в держдумі щодо підтримки кінематографа режисер олексій герман-молодший обережно виступив проти надмірного контролю, попросивши хоча б пояснити правила: що знімати можна, а що ні. Частина його колег пішла ще далі і відверто запропонувала повернення до радянської моделі з формалізованою цензурою та «професійними» цензорами. Це красномовна ознака: коли повернення до брєжнєвських порядків подається як прогрес, деградація зайшла дуже далеко.

📌Незалежного кіно на росії фактично не залишилося. Те, що ще знімається, або проходить крізь фільтр силових структур іще на стадії виробництва, або осідає на полицях після. Влада очікує «буму патріотичного кіно» і не розуміє, чому його немає. Але саме вона знищила середовище, в якому будь-яке кіно взагалі могло з'являтися.

🤝П'ятирічна директива лукашенка щодо співпраці з КНР на 2021–2025 роки не виконана. Це визнав сам диктатор на нараді з питань співпраці з Китаєм. Нова директива вже готується із завданням «нарощувати частку Китаю в сукупному експорті білорусі». Риторика незмінна, результат – також.

📉Торговий дефіцит рб з КНР виріс із менш як $1 млрд у 2019 році до понад $5,5 млрд у 2025-му. Імпорт із Китаю стабільно випереджає білоруський експорт, а дисбаланс набув структурного характеру. У листопаді 2025 року від'ємне сальдо становило $573 млн, у грудні – $604 млн. Жодного місяця впродовж 2023–2025 років баланс не виходив у плюс.

🔹Товарна структура торгівлі не залишає простору для оптимізму. білорусь постачає до Китаю калійні добрива, окремі позиції агроекспорту та сировину, тобто те, що не потребує технологічної кооперації. Натомість китайський імпорт – техніка, комплектувальні, електроніка, споживчі товари та обладнання – планомірно витісняє білоруських виробників із внутрішнього ринку. Передових технологій у значущих обсягах білорусь не отримує: технологічно чутливі сегменти залишаються під китайським контролем через ліцензії та обмеження ланцюгів постачання.

👉Макроекономічні втрати від масштабного імпорту розподіляються по всій економіці – через тиск на національних виробників і зростання залежності від зовнішніх поставок. Точкові вигоди окремих компаній і контрактів при цьому активно просуваються держпропагандою як свідчення успішного партнерства.

📊Місце білорусі в китайській торговій статистиці – на рівні статистичної похибки: 0,191% китайського експорту і 0,064% імпорту у 2025 році проти 0,072% і 0,044% відповідно у 2019-му. рб помітніша як покупець китайських товарів, ніж як постачальник. Для Пекіна ця торгівля – стабільний і малоризиковий потік. Для мінська – дедалі дорожча залежність із дефіцитом, який фінансується через нові борги та валютні ризики.

📌Логістика посилює асиметрію: значна частина товаропотоків між двома країнами проходить через російський коридор, що додає ще один рівень залежності. Китай у цій конструкції є партнером із необмеженим горизонтом планування та мінімальними ризиками. білорусі (із дедалі меншою кількістю альтернатив) залишається підлаштовуватися під умови, які вона сама не визначає.