ПОЧАТОК ІСТОРІЇ

На щастя для Віталія, всі злі та добрі українці надто зайняті воєнними задачами. І більшість повернулася на війну в Україну.

Але історія сама розставила крапки над «і».

Кіра була поранена, підрозділ звільняв Харківщину, штурмував окуповані міста. І зараз перебуває там, де ми навіть не розуміємо «туда вже зайшли наші?…»

…

Ця історія велике повчання.

Кошти дають українці. Ті, кому інколи 1000 грн це дохера, але він віддає. І йому за це не напишуть тисячі «ти молодець». Більшість нашої підтримки - невідома нікому крім нас. В цьому і є вища доблесть та жертовність в тилу.

Самі круті волонтери - бізнес. Малий чи великий, він не просить, а віддає СВОЄ.

Віталій фатально наплутав, що розпоряджаючись чужими грошима він став надто «важная птица». І можна зверхньо дивитись на «якихось там попрошайок у формі».

Його послали нахер усі чиїми коштами він набивав своє его.

Але навіть, якщо его ущимила жінка-солдат, то він мав закрити хлєбало. А не радіти, що на пляжі у США. І через адвоката слати писульки у Міноборони «де служить Кіра».

Втім, зараз Віталій їде до свого коханого на Фіджи, чи куди там. В нього скінчилися кошти, він просить помогти йому на авіа-переліт.

Українці допомагають іншим волонтерам, які більш уміло обирають з ким їм воювати в інтернеті.

А Кіра… Кіра уже в строю. Хулі, війна манить героїв. В Інтернеті воювати весело, а вживу - цікавіше.

Я досі не розумію чому українці читають тих, хто описує війну з чужих слів.

Навіщо читати «лідерів думок про війну».

Читайте про війну напряму.

Підпишіться на Кіру:

🚀https://t.me/panikiranechai

🔵https://www.facebook.com/knechaj