‼️ Україна передала росії п’ятьох важкопоранених полонених, які на цей момент підлягали транспортуванню. Цей крок свідчить про дотримання Україною цивілізованих правил, зокрема Міжнародного гуманітарного права.

💬 «Ми маємо пам’ятати, що Україна перебуває в спільноті цивілізованих держав, на відміну від росії, яка все більше скочується в середньовіччя. Ми передали частину полонених, які з огляду на їхній важкий стан підлягають репатріації - це пряма норма з Женевських конвенцій, ратифікованих Україною.

Такий крок підсилює наші позиції на міжнародній арені й ми розраховуємо на посилення тиску світової спільноти на росію з приводу виконання нею Женевських конвенцій», - зазначив Андрій Юсов, керівник Робочої групи Координаційного штабу щодо взаємодії зі ЗМІ та родичами Оборонців України

​​‼️ У Координаційному штабі відбулася зустріч з родинами цивільних заручників з Димерської громади.

👨‍👩‍👦‍👦 На запитання близьких відповіли представник Штабу та представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Олександр Кононенко. 

➡️ Жодні пропозиції України щодо повернення цивільних, зроблені в Туреччині на переговорах українського і російського омбудсменів не були прийняті російською стороною. Єдине зрушення – поволі вдається повертати дітей. Можливо, це пов’язано з ордером на арешт путіна та уповноваженої з прав дитини при президентові росії марії львової-бєлової. Як відомо, за версією Міжнародного кримінального суду в Гаазі путін та львова-бєлова особисто відповідальні за примусову депортацію дітей з окупованих українських територій до рф. 

💬 «Ми бачимо міжнародне розуміння проблеми повернення заручників. Рішення Гаазького суду заарештувати путіна підтвердило це, – зазначив Олександр Кононенко. – На Київщині, Харківщині, Херсонщині – скрізь були катівні. Усі злочини фіксуються, у тому числі й міжнародними прокурорами». 

➡️ Українська сторона вважає учасників добровольчих формувань територіальних громад цивільними заручниками. Але їх у росії утримують як військовополонених. Представник Уповноваженого зазначив, що значну частину цивільних, яких вдалося повернути Україні, країна-агресорка вважала військовими. 

➡️ Олександр Кононенко закликав рідних, які не мають жодної інформації про своїх зниклих цивільних, писати звернення Уповноваженому Верховної Ради з прав людини Дмитрові Лубінцю для оформлення запитів до російської омбудсменки Москалькової щодо пошуку заручників.

📌 Зустріч відбулася за ініціативи народної депутатки Ольги Василевської-Смаглюк.

‼️ Сьогодні День Служби безпеки України. У Координаційному штабі Об'єднаний центр СБУ проводить важливу частину роботи з пошуку та звільнення військовополонених. Зичимо колегам гараздів!

​​‼️ У Координаційному штабі відбулася онлайн-зустріч з родинами Оборонців 81-ої окремої аеромобільної бригади.

👨‍👩‍👦‍👦 З родичами та близькими полонених і зниклих безвісти десантників спілкувалися представники Координаційного штабу та військової частини А2120.
 
➡️ Як зазначив представник Штабу, з ворожого полону Україна звільняє військовослужбовців, які можуть бути по-різному обліковані в Національному інформаційному бюро (НІБ) чи у військовій частині. Що стосується Захисників і Захисниць, проти яких у країні-агресорці порушені кримінальні справи чи винесені “вироки” суду -- таких військовослужбовців теж удається повертати. Робота стосовно цієї категорії полонених, як і щодо інших, триває. 

➡️ Також він зауважив, що у випадку, коли у родичів є неперевірена інформація про “вироки” суду російської федерації, але підтвердження про засудження військовослужбовця немає, можна звернутися до незалежних адвокатів, зокрема представників гуманітарної ініціативи “Пошук. Полон”. Вони спрямовують запити до відповідних органів країни-агресорки.

➡️ Окремі питання стосувалися фінансового забезпечення родин полонених і зниклих безвісти військовослужбовців. За словами представника військової частини, вид обліку Захисника не впливає на виплати родинам. 

☝ Представник Штабу звернув увагу на те, що військова частина може змінити вид обліку на підставі довідки з НІБ або листа від слідчого, якщо він вважатиме, що у справі є достатньо доказів, щоби обліковувати військовослужбовця як полоненого.

​​‼️ Сьогодні Україна відзначає День Національної гвардії.

Нацгвардійці є частиною Сил оборони нашої держави і мужньо боронять нашу землю від московських загарбників.

У Громадській приймальні Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими присутні представники Національної гвардії, щоби допомагати рідним та близьким наших оборонців-нацгвардійців, які потрапили в полон чи зникли безвісти за особливих обставин.

​​‼️ Кількість підписників телеграм-каналу Координаційного штабу перетнула важливу позначку.

➡️ Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, створений постановою Кабінету міністрів 11 березня 2022 року для взаємодії різних підрозділів Сил оборони у питанні повернення наших Захисників та Захисниць із ворожої неволі.

☝ Громадська приймальня Координаційного штабу проводить постійні зустрічі з родинами та близькими полонених та зниклих безвісти за особливих обставин. Наші фахівці розробляють інструменти, які полегшують пошук наших оборонців, зокрема на території країни-агресорки. Також у Штабі сприяють роботі міжнародних організацій, надають психологічну та юридичну допомогу рідним та близьким.

📌 Підписуйтеся також на нашу Фейсбук-сторінку

​​‼️ «Нам накинули мішки на голову і сказали, що це подарунок на 8 березня».

➡️ Медик Анжеліка Волоніц з Маріуполя потрапила у полон 12 квітня 2022 року, а повернулася в березні цьогоріч. Вона служила за контрактом у Маріупольському військовому госпіталі.

💬 "Десятого квітня ми намагалися прорватися на завод "Азовсталь", – згадує Анжеліка. – У двох вантажівках зібрали поранених і жінок. У першій машині були важкопоранені, медсестри та жінки-військові. У другій – хлопці з легшими пораненнями.

Наша машина виїхала вперед. У дорозі почалися обстріли – усе навколо палало. Водій вискочив і сказав, щоб усі, хто може хоч якось ходити, прямували в укриття. Я залишилася з важкопораненим. Водій завіз нас в ангар поруч, який був уже досить пошкоджений. Хлопці всю ніч пролежали в машині, бо я не могла їх спустити. Добре, що у мене була сумка з медикаментами, сильними знеболювальними. Майже дві доби там просиділи. Прибігли ще троє хлопців – один з пораненням голови, у другого – руки, третій з пробитою легенею.

📌 "Нам постійно казали, що ми нікому не потрібні. Що України вже нема. Половина пішла до Польщі".

Коли розвиднілося, побачила, що в машині ще є одна медсестра Оля. Їй, щоб вилізти, треба було всіх розштовхати, тому вона залишалася на місці. Почали з нею надавати допомогу прибулим хлопцям. Вони сказали, що поруч є бункер. Зрештою спустили з машини поранених. Я на підлозі зробила для них щось типу лежанок з того, що було під рукою. Знайшла в ангарі кинуті кимось сумки зі шпротами, сухпайками, кавою, цукром, медом, навіть воду й пальне: зробили чай, бо було дуже холодно. 12 квітня вранці ми з водієм таки знайшли підвал з нашими. У той же день ми і потрапили в полон». 

💬 "Найважче в полоні, що ти не знаєш становище своєї країни. Не знаєш, де хлопці з твоєї частини, де твої рідні, чи живі вони взагалі", – говорить Анжеліка.

➡️ У ворожому полоні Анжеліку часто етапували з місця на місце:

💬 «У Таганрозі мені поталанило: посадили в камеру «малолітку», з гарячою водою і туалетом. Найважче було у Валуйках. Мене обвинувачували, що я розвідниця, бо в мене на руці татуювання сови. А я всього-на-всього медик".

📌 "Під час обміну я бачила російських полонених, на яких нас обміняли – відгодовані, свіжі. А ми замучені та вдвічі менші, ніж були". 

➡️ Захисниця згадує, що пообіцяла матері вибратися живою. Це їй допомагало пережити все: 

💬 "Я терпляча, ні з ким не конфліктувала. Просто мовчала, – розповідає вона. – Бо дівчата на нервах у полоні, бувало, й зривалися. Нам постійно казали, що ми нікому не потрібні. Що України вже нема. Половина пішла до Польщі. А ледве не всю іншу нашу територію вони захопили. Щодня нам це товкмачили. Ми розуміли, що ніяк вплинути на це не можемо. Просто сиділи і чекали". 

➡️ Уранці перед обміном Анжеліку та ще двох дівчат підняли. Не погодували:

💬 "Ми розуміли, що це або додому, або знову переїжджаємо. Я вже думала: ще один етап не витримаю. Нам накинули мішки на голову і сказали, що це подарунок на 8 березня. Довго чекали в автозаках, поки з інших місць позвозять наших хлопців. Коли нарешті на місці обміну в автобус зайшов наш представник і сказав: «Вітаємо вдома!» -- усередині такі бульки понеслися, що не передати словами. Я не могла повірити своїм очам!
 
Під час обміну я бачила російських полонених, на яких нас обміняли – відгодовані, свіжі. А ми замучені й вдвічі менші, ніж були. 

Рідним не можна втрачати надію, треба вірити в повернення. Коли я почувалася більш-менш спокійно, сподівалася, що й мамі так само. Коли рюмсала – думала, що й вона плаче. На свій день народження думала, що в мене там є хоч шматочок хліба, а чи був він у рідних, я не знала. 

Мені досі не віриться, що я повернулася. Сняться жахіття про полон. Ще треба попрацювати з психологом».🇺🇦

​​‼️ У Координаційному штабі відбулася зустріч з родинами Оборонців 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала УНР Михайла Білинського.

👨‍👩‍👦‍👦 На запитання родин полонених і зниклих безвісти морських піхотинців відповіли представники Координаційного штабу.

➡️ Як зазначив представник Штабу, отримати достовірну інформацію про місце утримання військовослужбовця в російській федерації чи на тимчасово окупованих українських територіях украй складно. Представники Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), отримавши доступ до таких місць, проводять опитування, з’ясовують стан здоров’я, умови утримання, можуть, за згоди полоненого, повідомити родини і органи державної влади про факт полону. Проте які саме місця вони відвідали, МКЧХ не розголошує.

➡️ Також він зауважив, що інформація з відкритих джерел, фото- й відеоматеріали, які передають, зокрема, і родичі Захисників, є важливими відомостями і враховуються в роботі. Так само, як інформація, яку надають визволені з полону військовослужбовці.

➡️ Представник Штабу звернув увагу, що поранених і важкохворих військовослужбовців країна-агресорка повинна повернути без додаткових умов і без залучення до процесів обміну.

➡️ Окремо під час зустрічі обговорили взаємодію між правоохоронними органами, Координаційним штабом та Національним інформаційним бюро, а також питання несення служби військовослужбовцем, який повернувся з полону, після отримання необхідної медичної допомоги та реабілітації.

​​‼️ Близька людина у війську: яку інформацію про неї вам варто знати?

Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими підготував перелік даних, які рекомендовано записати родинам військовослужбовців:

🔹 прізвище, ім’я та по батькові; 
🔹 дату народження; 
🔹 копію паспорта; 
🔹 контактні дані територіального центру комплектації та соціальної підтримки, з якого був або була мобілізовані; 
🔹 назву та номер військової частини чи підрозділу проходження служби; 
🔹 контактні дані місця постійної дислокації військової частини посаду та звання, військово-облікову спеціальність (якщо відомо); 
🔹 особовий номер (індивідуальний податковий номер), номер військового квитка чи тимчасового військового квитка (скан-копію) чи жетону; 
🔹 прізвище, ім’я, по батькові та контакти колег по службі, побратимів; 
🔹 прізвище, ім’я та по батькові та контакти безпосереднього командира; 
🔹 прізвище, ім’я та по батькові, контакти командира частини;
🔹 телефон гарячої лінії частини, бригади, угруповання. 

☝️ Ця інформація може допомогти родинам Захисників та Захисниць у критичних ситуаціях. 

📌 Нагадуємо, що на сайті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими опублікована Дорожня карта, де описані поради, рекомендації та алгоритми дій родини військовослужбовця у випадках, якщо він\вона зникли безвісти, потрапили в полон чи загинули.

​​‼️ У Координаційному штабі відбулася зустріч з рідними військовослужбовців 1-го окремого батальйону морської піхоти. 

👨‍👩‍👦‍👦 На зустрічі обговорили аспекти опитування Захисників, які повернулися з полону. Усім звільненим дають спеціальну анкету із запитаннями про тих, кого вони зустрічали в неволі.

➡️ Представник Штабу зазначив, що бувають обміни, коли про місце утримання значної частини повернутих не було інформації. Крім того, полонених час від часу перевозять з одного місця утримання в інше. 

💬 «Попри те, що війна триває, нам вдалося повернути майже дві тисячі наших Захисників, – заначив представник Штабу. – За рік було зроблено дуже багато. Ми постійно під час переговорів вимагаємо кращих умов для наших хлопців і дівчат у неволі». 🇺🇦

​​‼️ У Координаційному штабі відбулася зустріч з родинами Оборонців 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.

👨‍👩‍👦‍👦 З родичами полонених і зниклих безвісти військовослужбовців спілкувався представник Координаційного штабу.

➡️ Як зазначив представник Штабу, спілкування з військовою частиною передбачено через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (колишні військкомати). Витяги зі службового розслідування можна отримати, звернувшись із відповідним запитом до РТЦК та СП. Проте частину матеріалів, які мають обмежений доступ, військова частина не надає.

➡️ Що стосується повернення тіл загиблих Захисників, представник Координаційного штабу зауважив, що, на жаль, не завжди є можливість забрати тіла з поля бою. Так само у місцях, де ведуться активні бойові дії, немає можливості проводити відповідні пошукові заходи. Лише після деокупації та проведення стабілізаційних заходів на конкретній території розпочинає роботу група представників Офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та інші компетентні органи.

➡️ Окремо обговорили питання фінансового забезпечення, а також отримання соціальних гарантій, які передбачені родинам полонених і зниклих безвісти за особливих обставин військовослужбовців.

​​‼️ "Робили металеві ліжка, а в столярному цеху – труни для росіян. Було завдання зробити за місяць тисячу гробів з ящиків з-під снарядів".

➡️ 64-річний маріуполець Анатолій Волошин потрапив у полон ворога у травні, захищаючи рідне місто. До війни був водієм бульдозера, але 25 лютого 2022-го прийшов до місцевого територіального центру комплектації. 

💬 «Потрібні були люди. У штабі тероборони нас перевдягли. Склав присягу. Видали автомат. Так я став військовим, – згадує Анатолій. – Вже за кілька днів мене з побратимами відправили на край міста. Там "азовці" шукали людей, які мають якийсь фах: трактористів, бульдозеристів, екскаваторників, електриків. Мене з іншими прикомандирували до загону «Азова». На водоканалі взяли екскаваторні трактори й копали захисні траншеї. Працювали вночі, без світла, фактично навпомацки. Бог дав мені змогу виконувати потрібну роботу, яку я вмію». 

➡️ 14 березня Анатолія з побратимом відправили за приладами нічого бачення. Коли поверталися, росіяни почали обстрілювати танк-макет поблизу: 

💬 «Піднімаю голову й бачу, що все в дуже розтягнутому часі. Дим, пилюка й вогонь поволі розростаються. Мені пробило руку, бронежилет, ребра. Важко дихати. Думав, що Господь мене забирає. Але не міг зрозуміти, чому я ще живий. Водія трохи зачепило уламком по голові. Він викликав хлопців, які нас відвезли в госпіталь. Мене прооперували, а наступного дня під вікном, де я лежав, розірвалася ракета. Мене засипало скляним пилом. Дівчат-медсестер посікло склом. Довелося спускатися у підвал босоніж по уламках, з мене стирчали різні трубки.

В госпіталі пробув два дні. Потім забрали на Азовсталь. Там у бункері лежали близько ста поранених. Кожного дня прибували нові. Набралося близько трьох сотень. Місця не вистачало. Ліків не було. Бомбили. Хлопці помирали від тяжких поранень. Після того, як розбомбили кухню, їли дві рибні консерви на п’ятьох у день». 

➡️ З пораненням Анатолій протримався на Азовсталі два місяці. Перші три тижні неволі тримали в Оленівці. Годували погано: черпак каші та скибка хліба. У червні перевезли в колонію під Ізвариним. Там і протримали до звільнення в березні. 

💬 «З того, що кажуть про інші колонії, у нас було більш-менш. Коли приїхали, нам дали по чверті хлібини та по тарілці перловки. Всі аж повитріщалися, – каже чоловік. – Думали, що це один раз таке буде. Кожну крихту підбирали. На обід – півбуханки хліба, перше й друге. За п’ять хвилин все треба було з’їсти. Утім дозволили брати з собою, що не доїв. Я був поранений, то мене не били. У кого було багато татуювань – тим трохи діставалося. Я помітив, що наглядачі насправді нас бояться. Працювали ті, хто хотів курити. Робили металеві ліжка, а в столярному цеху – труни для росіян. Було завдання зробити за місяць тисячу гробів з ящиків з-під снарядів. 

Без Бога важко протриматися в полоні. Молилися щодня за всіх, хто в полоні і на фронті, за рідних та друзів, навіть за Верховну Раду і президента і за країни, які допомагають Україні та підтримують. У мене духовний сан пастора. Мені було легше пережити цю трагедію.

Багато хлопців були у відчаї. Хоча нам дозволяли грати в шахи, нарди, доміно, читати книжки. Поставили телевізор – показували російські новини та пропагандистів. Ми з того викручували інформацію. Знали про звільнення Херсона, Харківщини. Почуття гумору теж дуже допомагало.
 
Я розумів, що краще не пхати руку собаці в пельку, бо відкусить. Треба поводитися так, щоби не нашкодити нікому. 

Листи від близьких не отримували. Лише одному полоненому прийшов конверт. На цього чоловіка стали косо дивитися, підозрювали у співпраці з наглядачами. Тому подумав, що від листа більше шкоди, ніж радості. 

Рідним, які чекають своїх, я б порадив менше втручатися. Для цього є навчені люди, вони працюють. Ми коли повернулися з полону, то по три-чотири години на день передивлялися прізвища, фото: упізнавали, кого бачили. Не треба бігти поперед воза. Варто чекати й молитися».

​​‼️ У Координаційному штабі відбулася онлайн-зустріч з родинами Оборонців 501-го окремого батальйону морської піхоти, що входить до складу 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.

👨‍👩‍👧‍👦 З родинами полонених і зниклих безвісти морських піхотинців спілкувався представник Координаційного штабу.

➡️ Як зазначив представник Штабу, країна-агресорка не дає конструктивних відповідей стосовно полонених українських військовослужбовців. Певну інформацію можуть отримати незалежні адвокати, зокрема в тому випадку, коли щодо військовослужбовця є винесені “вироки” судів рф. Проте з полону повертаються як ті, хто під слідством, так і ті, хто вже засуджений.

➡️ Також він зауважив, що перемовини ведуться не лише щодо військовополонених, підтверджених росією через Міжнародний комітет Червоного Хреста. Усі Захисники й Захисниці, які внесені в єдиний реєстр Оборонців у Національному інформаційному бюро, залучені у процеси обміну. І те, що людина облікована як “зникла безвісти” не означає, що її дані не беруть участі у процесі звільнення .  

💬 “Облікова категорія військовослужбовця не зупиняє нашу роботу, – наголосив представник Координаційного штабу. – Це не є перепоною, щоб повернути людину додому”.

➡️ Родичі полонених Захисників також запитували, як просуваються домовленості про обмін поранених військовослужбовців. За словами представника Штабу, Україна передала росії п’ятьох важкопоранених полонених, яких на той момент можна було транспортувати. Це свідчить, що ми дотримуємося норм міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій і вчиняємо тиск на ворога з метою його аналогічних дій.

​​‼️ У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими відбулася зустріч з родинами Оборонців з 66 окремої механізованої бригади.
 
👨‍👩‍👦‍👦 Під час зустрічі зі співробітниками Штабу були підняті питання обмінів полоненими, протезування воїнів, які втратили кінцівки, а також комунікація з військовими частинами, зокрема щодо виплат військовослужбовцям. 

➡️ На запитання присутніх відповідав керівник Робочої групи з питань взаємодії зі ЗМІ та родичами захисників Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов.
 
➡️ Відповідаючи на запитання, пан Юсов нагадав, що згідно з Женевськими конвенціями обміни військовополоненими не відбуваються до завершення бойових дій. Попри це Україні вдається самотужки повертати своїх людей. Крім цього представник Штабу зауважив, що лишається актуальною позиція України щодо обміну полоненими за принципом «всіх на всіх».
 
➡️ Також Андрій Юсов відповів на запитання, чи може пришвидшити обмін наявність у полоненого поранення. 

💬 «Це могло би пришвидшити повернення, якби ми мали справу з цивілізованим противником. Адже згідно з міжнародним гуманітарним правом поранених і важкопоранених мають повертати негайно і безумовно, тобто здійснювати не обмін, а репатріацію. Нещодавно Україна репатріювала до країни-агресорки п’ятьох важкопоранених полонених. Це була гуманітарна акція, яка вкотре позиціонувала Україну як цивілізовану державу. Тим не менше росіяни досі не віддали жодного пораненого або важкопораненого шляхом репатріації», - зазначив Андрій Юсов.

​​‼️ У Координаційному штабі з ініціативи громадської організації "Нашого роду сила" відбулася зустріч з родинами військовослужбовців 8-го окремого стрілецького батальйону. 

👨‍👩‍👦‍👦 Обговорили, як ставитися до різних списків полонених, які оприлюднюють у російських соціальних мережах. Представник Штабу зауважив, що наша сторона ставиться до них як до додаткової інформації. Соціальні мережі росіяни використовують також для розхитування ситуації в Україні. Але коли людина вважається зниклою безвісти і про неї нема жодної інформації, фото чи відео з полону береться до уваги. 

💬 «Крім того, якщо людина з’являється в якомусь російському списку, це означає, що рф бере на себе певну відповідальність за неї», – додав він. 

☝ Були випадки, коли росіяни публікували в соціальних мережах військовий квиток нашого військового як нібито загиблого, а людину потім знаходили у полоні. Тому такі повідомлення не можна сприймати за чисту монету. 

➡️ У полоні досі залишаються наші поранені, хворі та жінки, хоча саме ці категорії, за словами представника Штабу, мають бути пріоритетними для звільнення згідно з міжнародним гуманітарним правом. Робота для їхнього визволення, як і для повернення всіх наших людей з неволі, не зупиняється.🇺🇦

‼️ Ворог створює групи "Пошук зниклих" та використовує їх проти українських військових та їхніх сімей.

➡️ Про те, як це працює, розповідає Тарас Дзюба, головний спеціаліст Управління стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача ЗСУ.

➡️ Ініціатива "Як не стати овочем" продовжує публікації відповідей експертів на теми інформаційної гігієни в безжальній інформаційній війні, яку Росія веде проти України.