​​‼️ У Координаційному штабі відбулась зустріч з родинами Оборонців з 80-ої окремої десантно-штурмової бригади, які потрапили в полон або зникли безвісти.

👨‍👩‍👦‍👦 Участь у заході взяли представники Координаційного штабу, Офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Міжнародного комітету Червоного Хреста та Десантно-штурмових військ ЗСУ.

➡️ Одне із запитань під час зустрічі стосувалося проведення службових розслідувань за фактом зникнення безвісти військовослужбовця і отримання інформації про його результати.

➡️ За словами представника Десантно-штурмових військ, у певних випадках службові розслідування можуть не проводитися. Якщо ж розслідування відбулося, слідчий може спрямувати відповідний запит для отримання його результатів. 

➡️ Іван Ангелін, представник Офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, розповів про те, як відбувається обмін тілами загиблих Захисників.

💬 “Що стосується загиблих – є вже певний відпрацьований механізм, – зазначив представник Офісу Уповноваженого. – Ми проводимо обміни тілами.” 

➡️ Також він додав, що бувають випадки, коли російська сторона повертає тіла без вимоги обміну.

💬 “Як правило, нам не повідомляють з якого напрямку тіла, – сказав пан Ангелін. – Повернуті тіла ми передаємо в бюро судово-медичних експертиз, де й відбуваються подальші дослідження.” 

➡️ Представники Міжнародного комітету Червоного Хреста звернули увагу на те, що їхня організація має представництво і в росії, і на тимчасово окупованих територіях України. 

💬 “Ми виступаємо як посередники, – наголосила представниця МКЧХ. – Ми не повертаємо тіла і не беремо участі в обмінах.” 

☝ Представник Координаційного штабу закликав родичів не надавати інформацію про зниклого безвісти або полоненого військовослужбовця стороннім особам чи організаціям. Через різні канали такі відомості потрапляють до країни-агресорки і використовуються для маніпуляцій. Окрім того, розповсюдження персональних даних бійця може зашкодити процесам обміну.

​​‼️ У Координаційному штабі відбулася зустріч з родичами й близькими полонених Оборонців 15-го окремого Слов’янського полку Національної гвардії України.

👨‍👩‍👦‍👦 З родинами нацгвардійців спілкувалися представники Координаційного штабу та Національної поліції.

➡️ Представник Штабу розповів про те, як відбувається отримання інформації від звільнених з полону Захисників. 

💬 “Після опитування військовослужбовця усі надані відомості обліковуються і потрапляють в єдиний реєстр Національного інформаційного бюро”, -- зазначив він. 

➡️ За словами представника Штабу, довідатися про ймовірне місцезнаходження полоненого військовослужбовця так само можна зі свідчень звільнених Захисників. Представники Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) мають частковий доступ до місць утримання. Відвідуючи ці місця, вони анкетують полоненого, після чого можуть частиною інформації поділитися з родичами. Але дані про місцезнаходження військового представники МКЧХ не розголошують.

➡️ Окремо обговорили питання співпраці з міжнародними організаціями. Як зауважив Представник Координаційного штабу, така співпраця існує, зокрема, з МКЧХ і Робочою групою ООН з питань насильницьких або недобровільних зникнень.

​​‼️ «Мене вже поховали, тільки рідні вірили до останнього»

👨‍👩‍👦‍👦 21-річного Дмитра з 61-ї окремої механізованої бригади звільнили з полону на початку цього року. Утримували його в Луганській області. Після звільнення він розказав Координаційному штабу свою історію.

💬 «Там, де нас тримали, була повна антисанітарія. Холодно, мокро. Постійний дощ, зі стелі безперервно крапало, – згадує Дмитро. – Спали на піддонах і картонках від сухпайків. Жодних матраців не було. Новин про бойові дії ми не знали. Нам нічого не говорили. Дізнавалися тільки від тих, хто приходив – від нових полонених.

Кожен день нас не били. Але всі нові, хто прибував, були побиті. Часу теж не знали – день чи ніч. Якось, здається, десь під вечір почали зачитувати прізвища і виводити. Мене теж вивели. Наступного дня нас вишикували й почали проводити інструктаж – як себе поводити. Сказали: якщо все буде нормально, всі повернуться додому живими». 

➡️ Дмитро потрапив у полон з кульовим пораненням в ногу. Рана вже загоїлася, але для реабілітації ще потрібен час. 

«У полоні допомагала триматися віра, що рідні чекають на мене. Важливо залишатися таким, як ти є – не здаватися одразу морально, але розуміти, де ти. І головне – молитися Богу. Мені здається, всі це там роблять. 

Рідним, які ще чекають своїх з полону, варто вірити в повернення. Бо мене дехто «поховав» у перший же день. Моїм мамі та сестрі всі казали, що була безвихідна ситуація і що я вже мертвий. Але мої близькі не вірили та сподівалися до останнього. Може, їхня віра мені й допомогла. 

Я зараз читаю багато різних груп родичів полонених у соціальних мережах. Інколи хлопці повертаються з неволі та розповідають різні деталі. А хтось починає про це писати в соціальних мережах. Знаєте, як хлопцям, які ще не повернулися, після того?.. Бо це читають також і у в'язницях і мстяться на тих, хто там лишився. Думаю, що потім це заважає їхньому звільненню. Дехто починає писати ворогам, намагається звільнити самотужки. Одна дружина навіть відправила фото свого чоловіка з медалями. Хтозна, що після цього може бути з людиною. Хтось починає пропонувати гроші за полоненого. Усе це заважає визволенню. Є люди, які професійно займаються обмінами. Варто довірити це їм.

Я ще на реабілітації. Умови у нас чудові, але хочеться вже додому – побачити маму, сестру, всіх рідних».

‼️ Рівно рік тому росія загострила розпочату нею у 2014-му війну проти України до масштабу найбільш кровопролитної у Європі з часів Другої світової.

Український народ пережив 365 днів і ночей болю. Український народ провів 365 днів і ночей бою.

☝️ Ми не зупинимось, доки не виб’ємо російських загарбників з усієї України. Ми не заспокоїмось, доки не покараємо державу-агресорку за кожен вчинений нею злочин.

➡️ Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими продовжує боротьбу за визволення всіх українців та українок із тюрем московії.

Вічна пам’ять тим, кого вбила росія. Вічна шана і честь тим, хто загинув за свободу.

🇺🇦 Слава Україні!

​​‼️ У Координаційному штабі відбулася зустріч з рідними, які об’єдналися в громадську організацію "Вояцький визвіл", щоб представляти військовослужбовців 12-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України (військова частина 3057). 

👨‍👩‍👦‍👦 На питання близьких відповіли представники Координаційного штабу та НГУ. 

➡️ Представник Штабу зазначив, що продовжується робота над підтвердженням росією полону наших Захисників через Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), робочі групи Організації об’єднаних націй та адвокатські організації. 

💬 «Змушуємо підтверджувати полон. Росіяни розуміють, що на фронті для них все складається погано, тому доведеться відповідати. Тому вдається підтвердити полон наших», – сказав він. 

➡️ Представник НГУ підкреслив, що зі слів нацгвардійців, яких звільнили з полону, умови утримання в рф покращилися. Це сталося приблизно півтора місяці тому. 

➡️ Присутні скаржилися, що в полоні на їхніх рідних відкрили справи за нібито розстріл цивільних. Представник НГУ сказав, що це роблять для того, щоб розхитати людей морально, залякати. Крім того, обвинувачення і навіть «вирок» не заважають обмінювати наших бійців. Оскільки в Україні є теж засуджені полонені окупанти. 

➡️ Також близьким нагадали, що в Національному інформаційному бюро під обліковим записом «полон» перебувають ті особи, полон яких підтвердила країна-агресорка через Міжнародний комітет Червоного Хреста. Обліковані як «імовірно полон» ті, про кого є інформація з різних джерел – від відео в соцмережах до анкетування МКЧХ, але без підтвердження російською стороною. Утім як показали попередні обміни, це не впливає на ймовірність повернення. З неволі повернулися приблизно стільки ж підтверджених через Червоний Хрест, скільки вважалися зниклими безвісти.

‼️ Упродовж року повномасштабного вторгнення Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими вдалося провести 38 обмінів.

➡️ З російської неволі ми звільнили 1863 громадян. Серед них 180 жінок, 107 цивільних.

☝️ За кожною цифрою — людина. Ми продовжуємо роботу заради повернення додому всіх, хто досі залишається в московському полоні. 🇺🇦

‼️ Військова психологиня Олена Сек дає поради про те, як спілкуватися з людьми, рідні яких перебувають у полоні, як діяти людям, які втратили зв’язок з рідними, що робити, аби не нашкодити військовополоненим та як людям у стані невизначеної втрати опанувати своїми емоціями.

👨‍👩‍👧‍👦 Як правильно спілкуватися з родичами військовополонених?
Маємо розуміти, що ці люди перебувають у стані невизначеної втрати. Тобто це коли не розумієш, що з людиною, з якою втрачений зв'язок, де вона, що з нею відбувається?
Я дуже хочу, аби люди розуміли, наскільки уразливими можуть бути рідні, у яких хтось зник. І щоби вони на той момент знайшли для себе безпечних людей, які зможуть підтримувати їх у цей складний момент. Наголошую на слові "безпечних" людей, тобто тих, з якими вони зможуть спокійно говорити про свої стани, про свої почуття. 


📞 Як діяти, якщо рідна людина не виходить на зв’язок?
Ми починаємо діяти, коли близька вам людина не виходить на зв’язок певний проміжок часу, який є вже загрозливим.
Зазвичай військовослужбовцям радять встановити при спілкуванні з рідними певний термін комунікації, який є безпечним. Тобто людина знає, якщо три дні не виходить на зв’язок той, хто перебуває у зоні виконання бойових завдань, то це нормально.
Якщо настав такий момент, що зв’язок з людиною втратився, то найперше необхідно встановити зв’язок з його побратимами, з представниками його військової частини. 

📃 Після спроб зв’язатися з побратимами зниклого, ви починаєте надавати цю інформацію в офіційні структури, які компетентні проводити розшук і повернення людей.

❤️‍🩹 Не варто гнітити і мучити себе своїми, як їм інколи здається, недостатніми діями. Людина перебуває у той момент часу в тих обставинах, які дозволені ситуацією. Якщо ви робите все за вказаним алгоритмом, за правилами, які є, цього достатньо, щоб забезпечити пошук. 

Повне інтерв’ю Олени Сек читайте за посиланням.

‼️У Координаційному штабі відбулася онлайн-зустріч з родинами полонених Захисників 18-го окремого батальйону Національної гвардії України, в/ч 3058, які потрапили в полон.

👨‍👩‍👧‍👦 З родичами полонених нацгвардійців зустрілися представники Координаційного штабу.

Як зазначив представник Штабу, будь-які нові свідчення, фото- й відеоматеріали щодо зниклого безвісти військовослужбовця обов’язково треба передати до Національного інформаційного бюро. Саме на його базі сформований єдиний реєстр Оборонців, де накопичується й зберігається уся інформація про військовослужбовця. Проте офіційно підтвердити полон може лише міністерство оборони російської федерації через Міжнародний комітет Червоного Хреста.

☝️ Представник Координаційного штабу наголосив, що країна-агресорка використовує різні інструменти для впливу на суспільство і всіляко намагається тиснути в тому числі на родичів полонених військовослужбовців. Тому варто бути пильними і критично ставитися до інформації з неперевірених джерел.

Також під час зустрічі представник Штабу звернув увагу на те, що родинам варто звернутись до Робочої групи ООН з питань насильницьких або недобровільних зникнень. Відповідна інструкція щодо того, як це зробити, є на сайті штабу.

‼️ "Суспільне" з використанням матеріалів Коордштабу згадало найбільш відомі обміни військовополоненими з початку широкомасштабного вторгнення. Кожному обміну передує складна і відповідальна робота співробітників Координаційного штабу. Україна пам'ятає про всіх Захисників та Захисниць і працює над їхнім визволенням. 🇺🇦 ⬇️⬇️⬇️

1863 «Я вдома!». 1863 «Мамо, не плач» і 1863 «Блін, це найкраща земля!». Оборонці Маріуполя, Зміїного, ЧАЕС, командири з Азовсталі, іноземці, що воювали за Україну, цивільні та навіть ті, хто був у російському полоні до вторгнення, — згадуємо, як протягом року великої війни Україна повертала своїх людей, та не забуваємо про тисячі тих, хто досі в російській неволі.

‼️У представництві Координаційного штабу в Центральному регіоні відбулася зустріч з родинами військових, які були взяті у полон кадирівцями.

➡️ Під час зустрічі обговорили важливі теми, які стосуються інформаційної безпеки, реабілітації, виплат та перебування воїнів у полоні.

➡️ Особливу увагу звернули на інформаційну гігієну та безпеку, оскільки ворог постійно намагається дестабілізувати ситуацію в нашій країні. Важливо не піддаватись на російські провокації.

☝️Крім того, обговорили питання реабілітації військовополонених. Після повернення з полону захисники отримують усю необхідну медичну та психологічну підтримку, яка допомагає відновити їхній фізичний та психологічний стан.

‼️ Фахівці представництва Координаційного штабу Південного регіону провели робочу зустріч з представниками субделегації Міжнародного комітету Червоного Хреста.

👨‍👩‍👧‍👦 Під час зустрічі обговорили програми реабілітації звільнених військовополонених та надання юридичної і психологічної підтримки їхнім родинам.

➡️ Окремо зупинилися на питаннях співпраці у напрямку активізації процесів захисту прав українських військовослужбовців, які зараз перебувають у полоні, та на питаннях можливості надання допомоги рідним українських військовополонених – адміністративної та фінансової.

📌 Якщо близька вам людина потрапила у полон або зникла безвісти, звертайтесь по допомогу до найближчого до вас регіонального представництва Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:

🔹 Консультаційний центр Східного регіону (Харківська, Полтавська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська та Запорізька області) — м. Харків.
☎️ 0800300176

🔹 Консультаційний центр Південного регіону (Миколаївська, Одеська, Херсонська, Кіровоградська області ) — м. Миколаїв.
☎️ 0 800 200 202

🔹 Консультаційний центр Центрального регіону (Вінницька, Житомирська, Чернівецька, Хмельницька та Черкаська області) — м. Вінниця.
☎️ 0 800 200 606
⬇️⬇️⬇️

‼️ На прохання Координаційного штабу, представниця Міжнародного комітету Червого Хреста Ніколетта Антоніні відповіла на найбільш поширені запитання родин.

☝️У цьому відео ви дізнаєтеся про:

➡️ порядок підтвердження статусу військовополоненого;
➡️ можливість доставки ліків для військовополонених;
➡️ офіційне підтвердження полону українських військовослужбовців від держави-агресора;
➡️ моніторингові місії МКЧХ до місць утримання військовополонених;
➡️ порядок фіксації порушень Міжнародного гуманітарного права в місцях утримання полонених;
➡️ реєстраційні номери справ, відкритих МКЧХ;
➡️ програми грошої допомоги МКЧХ, відкриті в Україні з 24 лютого 2022 року.🇺🇦

​​‼️ "Не бачив неба десять місяців"

➡️ Артур (ім'я змінене) корінний маріуполець, він долучився до територіальної оборони і став на захист свого міста. Коли суміжний підрозділ залишив позиції, група бійців, в якій був Артур, потрапила в оточення. Їм надійшов наказ здаватися в полон. Артура визволили з неволі під час обміну військовополоненими, який завершився 4 лютого. Він запам'ятався зворушливим фото, де Артур цілує рідну землю.

💬 "Ми здавалися невеликими групами, людей по 50. Здаватися було страшно: думали, що нас відразу почнуть убивати. Але нас “приймали” так звані “денеерівці” і їм росіяни наказали нас не чіпати. Тому спершу нас навіть не били.

🔹“Прийомка” і поводження

Що таке “прийомка”? Кожного по-одному виводили з автобусів, починали розпитувати ім'я, підрозділ, посаду. Щойно людина починала відповідати - її відразу починали бити палицями.

Їжі давали дуже мало і її потрібно було дуже швидко їсти. Годували переважно кашами, вони зазвичай були дуже прісними. Інколи давали макарони і рис. Запам'ятався дуже поганий хліб - кислий, і настільки кисла капуста, що її просто неможливо було їсти.
Фруктів та овочів нам ніколи не давали, м’яса теж. Хоча кілька разів дали щось на кшталт четвертини котлети, з м'яса жахливої якості, яке дуже смерділо.

Ми просили дати нам книги, але наглядачі забороняли читати будь-яку літературу, журнали, дивитися телебачення або слухати радіо. Нам постійно казали, що нас ніколи не поміняють, що Україні ми не потрібні. Брехали, що Україна вже впала, а нас повезуть до Сибіру ліс валити.

Наглядачі розважалися тим, що змушували нас, наприклад, вибігати вночі з матрацами, типу пожежа почалась.

🔹Визволення

Зрештою нам сказали зібратися, замотали голови пакетами. Потім привезли на аеродром. Звідти ще везли в якихось автозаках, підсаджували інших полонених, зокрема поранених. Голову постійно змушували тримати опущеною, через що позатікали шиї.

Я думав, що нас везуть в іншу колонію на “прийомку”, де нас знову будуть бити. І раптом почув: “хлопці, підіймайте голови, все добре, ви вільні!”. Українською! Я не міг повірити. Спершу думав, що росіяни хотіли так пожартувати, вивчили кілька слів українською. Потім бачу - шеврон український, нашу форму, наш прапор! Коли я побачив прапор - у мене на очах виступили сльози.

Я почав пхати в плечі хлопців, кажу “підіймайте голови, ми вдома!”. Але всі були дуже залякані.

Тоді нас перевели в інші, наші автобуси. І поки ми їхали вже в бік України - все одно не міг повірити… Зрештою ми виходимо на вулицю – а там молоді дівчата, хлопці, посміхаються, обіймають нас! Усі всім допомагають. І я підняв голову, щоб подивитися на небо – у полоні нам забороняли навіть підходити до вікон. Я не бачив неба 10 місяців! І просто впав на коліна і розплакався. Цілував сніг і плакав, не міг стримати емоції.

🔹Що допомагало вистояти в полоні?

Надія на те, що нас звільнять, була завжди. Ми намагались з різних джерел отримати інформацію. Десь по радіо чули, що наші надавали росіянам... Зрозуміло, що інформація була перекручена та ми розуміли, що успіхи є, і це зігрівало нас. Я розумів, що нас рано чи пізно обміняють. У полоні нам робити було нічого, ми по 16 годин просто сиділи. Працювати нам не давали, і щоб мозок не деградував, я почав в голові писати пісні. Навіть одну написав про полон. Також одну написав про те, як ми воювали. Я планую в майбутньому записати в студії.

Ну, і спілкування, просте спілкування. Ми спілкувались про все, про все що можна поговорити. Спілкувались про рецепти. Ми хотіли дуже їсти тому частіше за все про їжу і говорили. Ділились своїми планами на майбутнє: хтось планує з села переїхати в місто, хтось хоче вести сільське господарство. Так ми і тримались

Мені важко радити, бо я пройшов полон і не знаю, що відчуває людина, родич якої в полоні або зник. Та що точно потрібно робити – це вірити, що повернеться! Я собі постійно повторював фразу: "Усе минає і це мине"! 🇺🇦

‼️У Координаційному штабі відбулася зустріч з родинами військовослужбовців 36-ї окремої бригади морської піхоти.

☝️ Представник Штабу зазначив, що переговори стосовно обмінів тривають, це складний процес.

💬 «Якби противник дотримувався норм міжнародного права, ми б у першу чергу звільнили важкопоранених і жінок, – сказав він. – Але для ворога наші люди в полоні – це можливість розхитувати суспільство. Росія тисне на дружин і матерів, використовуючи їхнє горе. Намагається зробити так, щоб рідні не довіряли владі. Адже можна лише уявити, як почуваються родичі Захисників, які перебувають у полоні з пораненнями».

➡️ Представник Штабу також підкреслив, що інформація про місце утримання чи офіційне підтвердження полону росією через Міжнародний комітет Червоного Хреста не впливає на обмін.

‼️ З ініціативи ГО «Вояцький визвіл» у Координаційному штабі відбулася онлайн-зустріч з родинами Захисників 12-ої бригади оперативного призначення ім. Дмитра Вишневецького Національної гвардії України (в/ч 3057).

➡️ Участь у заході взяли представники Штабу та військової частини 3057 Нацгвардії.

☝️ Представник Координаційного штабу звернув увагу на те, що офіційно підтвердження полону може надати лише міноборони росії через МКЧХ. Незважаючи на те, як облікований військовослужбовець у Національному інформаційному бюро, він залучений у процеси обміну. З ворожого полону повертаються у тому числі ті Оборонці, про яких відомостей було або дуже мало, або не було взагалі.

➡️Також представник Штабу закликав родичів будь-яку нову чи раніше невідому інформацію щодо військовослужбовця надавати до Координаційного штабу та Національного інформаційного бюро.
Він зазначив, що дані щодо поранень і стану здоров’я військовополоненого так само надходять з різних джерел і фіксуються в єдиному реєстрі Оборонців.
🇺🇦

‼️ У Координаційному штабі відбулася зустріч з родинами зниклих безвісти та полонених Захисників 17-ї окремої танкової Криворізької бригади.

💬 До спілкування з родичами танкістів долучилися представники Штабу, Нацполіції та Сухопутних військ ЗСУ.

👨‍👩‍👧‍👦 Родичі військовослужбовців нарікали на складнощі зі зворотнім зв’язком з військовими частинами. Представник Штабу зазначив, що комунікація з військовими частинами здійснюється через РТЦК та СП. Але якщо є обмеження на певні матеріали, то їх можуть і не надати.

☝️ Він додав, що інформацію про зниклого військовослужбовця Штаб отримує з єдиного реєстру Оборонців. Самостійно оперативно-розшукових заходів Координаційний штаб не проводить, цим займаються відповідні уповноважені органи.

➡️ Представник Нацполіції проконсультував родичів щодо комунікації зі слідчими, які мають співпрацювати з родинами Оборонців. А представник юридичного відділу Штабу прокоментував окремі деталі щодо подальшого несення служби військовослужбовцями, які повернулися з полону

‼️ У Координаційному штабі відбулася онлайн-зустріч з родинами військовослужбовців 24-ї окремої механізованої бригади.

💬 Обговорили підтвердження полону наших Захисників російською стороною. Як зазначив представника Штабу, ворог і раніше підтверджував полон рідко, а останнім часом ситуація ще погіршилася. До Нового року фактичні підтвердження вдавалося отримувати адвокатській групі. А після окупанти почали відповідати на запити «відписками».

➡️ У МКЧХ зазначають, що продовжують відвідувати місця утримання наших полонених і анкетувати. Але кількість підтверджених людей останнім часом вкрай невелика.

У свою чергу Робоча група ООН з питань насильницьких або недобровільних зникнень не встигає обробити заявки від рідних стосовно підтвердження полону.

☝️ «Нещодавно там було близько 900 неопрацьованих заявок. Це пов’язано з малою кількістю працівників групи. Ми намагаємося вплинути на це, але рідним зі свого боку теж варто писати колективні звернення, щоб збільшити кількість людей, які цим займаються».

💬 Після переговорів нашого і російського омбудсменів у Туреччині (на яких зокрема йшлося про перспективи репатріації поранених, підтвердження полону зниклих і налагодження листування) не відбулося жодних позитивних зрушень.
«Лишається єдиний фактор впливу – це події на фронті», – сказав представник Штабу.

Тортури, відсутність зв'язку з рідними та полонені жінки: про що матір українського військового говорила з Папою Римським

Співзасновниця ГО "ЖІНКИ зі СТАЛІ", матір захисника Маріуполя Наталя Кравцова  передала Папі Римському  Франциску листа від родин  військових, а також свідчення тортур, катувань та нелюдського ставлення росіян до українських військовополонених.

Також, розмовляючи з Великим понтифіком, вона наголосила, що в російському полоні вже понад 9 місяців утримуються 167 жінок - українських захисниць, медикинь, некомбатанток. Це і зовсім юні дівчата, й матері, які більше року, з моменту оточення російськими військовими Маріуполя, не бачили своїх дітей. Але російська сторона не зважає на будь-які аргументи та відмовляється їх звільняти чи обмінювати. Всі члени української делегації звернулися до Папи з проханням долучитися до звільнення жінок та важкопоранених бійців, а також знайти третю країну для репатріації українських військовополонених.

Зустріч Папи Римського з родинами полонених українських захисників відбулася 24 лютого у Ватикані.