Селянська родина під хатою. 1942 рік.

Ось такий "комунізований" Собор Миколая Чудотворця (1894року побудови) зустріли німці у місті Кам‘янське (колишній Дніпродзержинськ), Дніпропетровська обл. 1941 рік.

На пероні залізничного вокзалу в Києві. Осінь 1941 року.

Німецькі дороговкази на вулиці Полтави. 1942 рік.

Радянсько-Фінську війну, що почалася в останній день осені 1939 року згадували вельми неохоче, а частіше за все сором'язливо замовчували. Бо якось невдобно було розповідати, як крихітна Фінляндія, населення якої ледве дорівнювало чисельності Червоної армії, наваляла тій таких люлєй, що совдепія навіть після перемоги над Гітлером не ризикувала окупувати фінів. Бо ну нафіг.

Сама війна розпочалася з типового для совків інциденту - щоб здобути привід для "визвольного походу" радянська артилерія обстріляла своїх же солдат (див. т.зв. Майнільський інцидент). Четверо загинуло, дев'ять дістали поранення. Тепер можна було звинуватити Фінляндію в агресивному нападі на мирний Радянський Союз і рушати визволяти. Тут же знайшовся й фінський Захарченко - Отто Куусінен, який проголосив створення Фінляндської Демократичної Республіки. І покликав на допомогу радянських добровольців, які саме в той час у великій кількості з важкою технікою та озброєнням зосередилися в прикордонних районах.

Перевага червоних була колосальна. На фінському фронті було задіяно в 4 рази більше військових, аніж мала армія Фінляндії, в 29 разів більше літаків і в 100 (прописом: сто!) разів більше танків. Наслідок: совки не змогли окупувати всієї Фінляндії, як планували. Так, вони віджали частину Карелії, два острови, клаптик Лапландії, але країна встояла. Мало того, втрати радянських військ склали від 320 до 380 тисяч вбитими, полоненими і пораненими (ніхто й досі не порахував точної цифри, бо кілька десятків тисяч зламаних і знищених життів нічого не важили для совєтів). Фіни втратили 70 тисяч. А трофейні радянські танки, захоплені в боях, служили у фінській армії до 1960 року.

Nazar Rozlutsky

Панорама міста Глухів. Сумська обл. На передньому плані - Трьох-Анастасіївська церква. Ймовірно 1941 рік.

П'ятницька церква у Чернігові. Осінь 1941 року.

Так німці перевозили радянських військовополонених. Чи можливо, вони самі захопили тягач із бойовою машиною? :)

Сцени вуличних руїн. Житомир. 1941 рік.

Андріївська церква у Києві. Осінь 1941 року.

Перший трактор на селі готується витягувати зенітку із багнюки. На справді, невідомо, що робилось до та після моменту на світлині. Десь в Україні. 1941 рік.

Монастир ордена Босих Кармелітів на березі річки Гнилоп'ять у місті Бердичів. Житомирська обл. 1941 рік.

Центральна площа міста Жовква. Львівська обл. 1941 рік.

Німці в Одесі. 1942 рік.

Приблизно так раніше виглядала фраза "перейти на зимову гуму".

Цікаве приміщення церкви у одному із сіл поблизу Умані. Черкаська обл. Серпень 1941 року.

Завжди одягайтесь по погоді. Можливо, цей канал читає топовий дизайнер мод, і він знову дасть життя цій забутій моделі одягу, адже все нове - добре забуте старе :)

Дерев'яна церква у Бердичеві. Житомирська обл. 1941 рік.

Пілот Люфтваффе у Харкові. Весна 1942 року.