🌱 Під час зустрічі з аграріями Тернопільщини говорили про багато проблем, з якими галузь стикається вже сьогодні: де залучати кошти для розвитку, як вибудовувати збут, виходити на нові ринки, вирішувати питання логістики.

Але є ще один виклик, наслідки якого повною мірою можемо відчути через 5-10 років. І стосується він далеко не лише агросектору.

❓ Чи матимемо ми достатню кількість добре підготовлених фахівців, які захочуть працювати і будувати своє життя на Тернопільщині?

🎓 Тут починати треба з основ - з освіти.

Не чекати, поки молодий фахівець закінчить університет чи заклад професійної освіти, і тоді думати, як зацікавити його роботою. Бізнесу, громадам, освітянам уже сьогодні варто разом шукати формулу взаємодії з дітьми, які лише обирають свій майбутній фах.

💡 Заохочувальні стипендії, гранти на навчання, оплачувані стажування, пакети підтримки «молодого фахівця» - інструменти можуть бути різними. Важливий сам принцип: дати молодій людині перспективу і показати, що своє професійне майбутнє вона може будувати тут.

Ми вже конкуруємо не просто за працівників. Ми конкуруємо за те, де наша молодь навчатиметься, яку професію обере і з яким місцем пов’яже своє майбутнє. І якщо хочемо, щоб цим місцем була Тернопільщина, працювати над цим треба задовго до першого резюме і першої співбесіди.

Про це детальніше 👉 у виступі

💥Ворог посилює озброєння і нарощує атаки. Скільки ще триватиме війна - сьогодні ніхто не скаже. Тож варто шукати рішення, які дозволять посилювати наші захисні можливості разом із тим, як зростає загроза.

Протистояти кожному окремо - навряд чи виграшна тактика. Більше можливостей можемо отримати, якщо об’єднаємо зусилля.

📡Однією з таких моделей для західного регіону може стати спільна «захисна смуга». Обласні адміністрації можуть згуртувати свої можливості за регіональним принципом, а бізнесу запропонувати долучитися до її розбудови своїм ресурсом.

Це особливо важливо зараз, коли серед цілей ворога дедалі частіше з’являються підприємства, виробництва, склади, логістичні центри. Наслідки одного влучання для бізнесу можуть вимірюватися мільйонами. Тому варто разом порахувати: можливо, частину коштів, які потенційно доведеться витрачати на відновлення після ударів, доцільніше спрямувати на превентивний захист.

Цього тижня вже говорив про те, що під час війни багато речей залишаються поза межами нашого впливу. Але є й ті, де результат залежить від наших рішень і наших дій. Побудова такого колективного захисту - одна з них.

💡Цю ідею озвучив під час зустрічі з провідними аграріями Тернопільщини. Зараз вона потребує обговорення, розрахунків, пошуку оптимальної моделі та партнерів. Паралельно говоритиму про це з колегами з інших областей і продовжуватиму цю розмову в різних бізнесових та професійних колах.

Якщо загроза для нас спільна, варто шукати і спільну модель захисту. 🧐

Ворожий БПЛА, що рухався зі Скалатського напрямку, зробив різкий маневр перед Тернополем і повернув на Північ.
Локаційно втрачений на кордоні Тернопільської та Рівненської областей.
Тому наголошую - не ігноруйте сигнали повітряної тривоги - загрози реальні!

Тернопільщина має багато сильних сторін і ресурсів, щоб стати прогресивним регіоном. Однак чи справді ми достеменно знаємо увесь арсенал невикористаного досі потенціалу нашого краю? 🤔

💫 Області потрібен новий імпульс для розвитку. Є різні версії того, як могла б розвиватися Тернопільщина, різні моделі та вектори. Усі вони об’єднані мрією про край, де хочеться жити.

Проте майбутнє не можна будувати тільки на мріях. Зараз нам вкрай важливо врахувати виклики воєнного часу, провести глибокий аналіз і своєрідний «аудит» у різних сферах. Слід зважати, як змінюється демографія, яких фахівців потребуватимуть громади й бізнес, які галузі мають перспективу, де можемо сильніше використати потенціал наших громад, а де - скооперуватися із сусідніми областями та втілювати спільні проєкти.

📊 Уже розпочинається робота над Стратегією розвитку Тернопільської області на 2028-2034 роки, формується робоча група. Але можемо не обмежуватися цим періодом, а дивитися ще далі.

📍Днями про виклики та перспективи говорили з провідними аграріями. А сьогодні провели неформальну зустріч із ректорами чотирьох наших університетів. Вона стала продовженням цієї розмови і водночас дала змогу подивитися ширше.

Якщо рухатися лише звичним шляхом, навряд чи досягнемо реального поступу. Тому важливо по-іншому оцінити те, що вже маємо: розташування області, підприємства, науковий потенціал, зв’язки із сусідніми регіонами та близькість до Європейського Союзу. Подивитися, як ці ресурси та переваги можуть доповнювати одне одного і давати більший результат.

🧠 Освіта і наука - це підготовка майбутніх фахівців, а також великий інтелектуальний ресурс області. Тому запропонував ректорам долучитися до цієї роботи: разом аналізувати тенденції, шукати перспективні напрями й рішення, розраховані на роки вперед. До досліджень можна залучати науковців, викладачів, молодих дослідників і студентів, надавши їм необхідні дані та інформацію. Так управлінський досвід можемо поєднати з науковою експертизою, а молодь - залучити до роботи над конкретними напрямами розвитку.

🎓 Окремо говорили про самі університети. Кількість потенційних вступників скорочується, а конкуренція за молодь зростає. Кожному закладу важливо знаходити свої сильні напрями, розвивати спеціалізації, створювати умови, щоб молоді люди хотіли навчатися саме тут, а після навчання - пов’язувати своє професійне життя з нашим краєм.

🤝 Чим більше знань, досвіду та різних поглядів зможемо залучити до цієї роботи, тим ґрунтовнішими будуть рішення, на яких будуватиметься стратегія області.

Дякую за участь у дискусії і готовність разом працювати:
🔹Петру Лихацькому - ректору Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського;
🔸Богдану Буяку - ректору Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка;
🔹 Оксані Десятнюк - ректорці Західноукраїнського національного університету;
🔸 Миколі Митнику ректору Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.