Погода в Одесі на зараз. Красномовніше, ніж Гідрометцентр.

10.07.2019 корабель Чорноморського флоту РФ «Сметливый» зайшов до закритого району Чорного моря і впритул наблизився до кораблів міжнародної коаліції, які беруть участь у навчаннях «Sea Breeze - 2019». Союзники проводили стрільби, тож «Сметливый» явно провокував небезпечну ситуацію. Флагман українських ВМС «Гетьман Сагайдачний» опитав «Сметливый», але той удав, що нібито має проблеми із зв'язком. Сьогодні зранку, схоже, «проблеми із зв'язком» були вже у двох російських кораблів, які наблизились до ескадри. На відео: сторожовий корабель ЧФ РФ «Сметливый» (0:00:22) та ВДК ЧФ РФ «Азов» (0:00:28) небезпечно підходять до ескадри союзників.

Віталію Марківу дали 24 роки. За свідченням десятків бійців, волонтерів та навіть очільника МВС, в його підрозділі геть не було мінометів, під обстрілом яких загинув італійський журналіст. Прокурор, до речі, просив 17, але суддя вирішив, що і це замало. Двадцять чотири роки за гратами. За захист своєї країни. Фактично, за те, що, володіючи італійською, допомагав журналістам з Італії робити репортажі з української війни. Мабуть, думав, це допоможе пробити стіну інформаційної блокади України. Сталося навпаки, - італійці запам'ятали саме його, і він отримав на своє ім'я квиток за грати. На 24 роки. Двадцять. Чотири. Чверть століття. Схоже на показове покарання. Враховуючи непевність доказів і протиріччя в показаннях. А тепер уявіть: паралельно з Марківом італійці засудили бойовиків, які воювали проти України. Нібито дзеркальна відповідь сліпої та справедливої Феміди. Але, якщо порівняти терміни покарання, то стає зрозумілим: італійська Феміда не любить українців. Антоніо Катальдо (35 років, з Неаполя) - 2 роки і 8 місяців. Олси Крутани (39 років, з Мілана) - 2 рокі і 8 місяців. Владімір Вербіцкій (26 років, молдаванин, давно живе в Пармі) - 1 рік і 4 місяці. Втім, останнім часом з Європою все ясно. Україна, яка чинить спротив Росії, для багатьох наших "партнерів" - це проблема. Але я про інше. Про те, що чверть століття надто сильне випробування для короткої людської памяті. Мені б дуже не хотілося, щоб Україна, занурившись у вибори, забула про цього хлопця. Який міг би собі безтурботно жити в Італії. Але приїхав добровольцем - захищати країну, де він народився. За Марківа треба боротися далі.

Колапс, який вдалося попередити. Віч-на-віч говорив з терористом, який ледь не залишив мільйонне місто без чистої води, аби спровокувати протести проти української влади. Деталі тут. https://www.youtube.com/watch?v=GYzBYaRVZP8

Це титульна сторінка угорського періодичного видання «Kárpátalja». На сторінці напис «Стаємо на ноги, угорці!» і заклик йти голосувати 21 липня. Під написом зображена частина Закарпатської області в межах виборчих округів, на яких балотуються кандидати в народні депутати від угорської меншини (ОВО №№ 68, 69 та 73). Українські населені пункти з компактним проживанням угорської нацменшини (т.зв. Притисянський район) розфарбовані в кольори угорського національного прапора, тобто, умовно відокремлені від іншої території області. За цим фактом слідчим відділом Управління СБ України в Закарпатській області внесено відомості до ЄРДР за ознаками посягання на територіальну цілісність і недоторканість України.
«Зважаючи на те, що зображення із картою Закарпатської області на фоні угорського прапору», - вважають в Службі Безпеки України, - «містить ознаки посягання на територіальну цілісність України та може спровокувати сепаратистські настрої в середовищі угорської національної меншини, розповсюдження друкованих матеріалів із вказаними зображенням є публічними закликами до зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України».

Росія заявила, що розробляє “повітряну батарею” на базі літаків Ан-12. Без сумнівів, у пошуках аналогу або прикладу для наслідування росіяни заглядалися на американську “крилату батарею” AC-130. В Іраку ми бачили результати роботи таких батарей. Абсолютно нищівна зброя. До речі, в Сирії “група Вагнера” мала шалені втрати після атаки AC-130. Ідея підняти в повітря справжню артилерийську батарею і ввалити по ворогові не просто з гармати, а зі справжньої 105-мм гаубиці, виявилася настільки ефективною, що літак часто називають “a decisive weapon”. Зброя, яка вирішує результат битви. А, крім гаубиці, тут є ще швидкострільні 25-мм и 40-мм гармати. Так комплектується модифікація AC-130 під назвою “Spooky”, цебто, “Моторошний”. Вся ця артилерія встановлена на лівий борт літака, тож, під час бойового застосування AC-130 робить над ціллю розворот. Висота, з якої він працює, не дає можливості швидко відреагувати на удар з повітря. А ще, як кажуть американські пілоти, їхня улюблена тактика заходити на ціль з-за хмар: противник їх не бачить, натомість, повітряні артилерісти, завдяки електронним очам, бачать все. Вдень і вночі. Короче кажучи, тим, хто на землі, дійсно моторошно. Звідси й назва.

Росіяни ж сверджують, що поставлять на Ан-12 дві 57-мм гармати. Це не настільки серйозно, як гаубиця. Але ж серйозно. Для нас. Тому що в нас немає тактики протидії такій зброї. Так саме, як в іракців не було що протиставити AC-130. Повітряний удар російської батареї по наших військах можна легко замаскувати під обстріл артилерії бойовиків.

Головне, якби у нас від початку війни була така зброя, то, мабуть, й домовлятися про мир з противником довелося б на українських умовах.

Але ж платформа для реалізації подібної програми в нас є. Сподіваюсь, що, Ан-12, створений в Україні, ще зберігся в робочому стані. Ба більше. Наш військово-транспортний Ан-70, проміжний варіант між Ан-12 та Іл-76, ідеально підійшов би для створення “крилатої батареї”. І, думаю, такий проект нам потрібен не менше, ніж власні крилаті ракети. Знову ж таки, враховуючи характер війни, яку веде Україна.

Втім, є й ще один спосіб віповісти росіянам. Державне підприємство “Антонов” є власником сертифікату на тип літака, тож, може підключити своїх юристів для того, щоби в судовому порядку заборонити будь-які конструктивні зміни в “Ан-12”. Не переконаний, що подіє. Але ж можна спробувати. А, тим часом, створювати свою вирішальну зброю.

Так горить риболовецький траулер «Іван Голубець» біля Мавританії. Екіпаж – українці та росіяни. Також на борті були п’ятеро кадетів так званого "Керченського морського технологічного університету", троє з українськими паспортами. 21-го липня на борті розпочалася пожежа. За цитатою очевидців, без купюр, «на главном е..нула топливная трубка, пох..ярило топливо на коллектор, сразу возгорание произошло, успели только главный остановить, в машине огонь, дым, вылазили, вроде, трое, 2-й мех(аник) и 3-ий мех(аник)». Капітан – кримчанин Сергій Тимченко, в рейсі з українським паспортом, - дав команду залишити судно. Траулер, який палав, намагалися підтягнути ближче до мавританського порту Нуадібу. Але не дотягнули, і він затонув вночі 21-го липня на глибині 35 метрів. Ці дивні дії члени екіпажу пояснюють нібито тим, що Мавританія не має пожежних кораблів. На цей момент підтверджений один зниклий безвісті, 38-річний мототрист. За словами решти моряків, він не встиг вилізти з машинного відділення. Прапор, під яким ходив «Іван Голубець» – Грузія. Проте, належить траулер українському ДП «Сервіс», яке, треба визнати, не може ефективно контролювати судно після анексії Криму. Крім спроби відтягнути траулер якомога ближче до берега, є ще один дивний момент. Напередодні пожежі була відключена АІС (Автоматична Ідентифікаційна Система), і траулер зник з on-line карт.

Цього тижня ми отримали свідчення того, що ФСБ Росії намагається впровадити своїх людей в ізраїльский "Моссад". Ось майже повністю текст звернення до легендарної їзраїльскої спецслужби. Його, за завданням своїх ФСБівських начальників, відправив до "Моссад" діючий агент ФСБ, який працював на території Україні: "Я офицер милиции в отставке, служил в разных подразделениях, в том числе и оперативных. Имею опыт оперативной работы. Предлагаю Вашему ведомству сотрудничество, какое посчитаете нужным. Готов работать под прикрытием в русскоязычной и украиноязычной среде, в том числе, и на территории Вашей страны при определенной заинтересованности в качестве внутрикамерного агента или для оперативной разработки маршрутов документирования нелегальной иммиграции в Вашу страну". Чим закінчилася ця спроба - дивіться: https://www.youtube.com/watch?v=8jgADSWs4T0

Втрати. Чотири українські морпіхи загинули сьогодні в Павлополі. Деталі уточнюються. На цей час відомо, що вранці, о 10:20, "сєпари" обстріляли з РПГ позиції 36 окремої бригади морської піхоти у той час, коли бійці проводили інженерні роботи, - тобто, нормальною мовою, копали окопи. Припинення вогню, кажете?

Есмінець 6-го Флоту ВМС США USS "PORTER", той самий, який 7 квітня 2017 наніс удар крилатими ракетами по сирійській авіабазі Аш-Шайрат, прямує до Чорного моря. Від початку 2019 року американські кораблі вшосте заходять до Чорного моря. Перед тим в порту Одеси швартувався брат-близнюк потужного гостя, USS "CARNEY". На борті USS "PORTER" переконливе озброєння: протикорабельні ракети "Mk 141 Harpoon", торпедні апарати "Mk 32", численні стрілецькі та артилерійські системи і, головне, 90 крилатих ракет "BGM 109 Tomahawk". Ракети щільно і компактно, як олівці в коробці, розташовані в так званій "VLS", або системі вертикального старту, яка знаходиться в кормовій частині корабля. USS "PORTER" відноситься до вдалої серії ударних есмінців типу "Arleigh Burke". З 1988 року побудовано 67 одиниць, ще 82 кораблі планується, вартість одиниці 1,843 млрд USD. Тож, зустрічай, Одесо-мамо!

В серпні 2008 року я знімав чужу війну. Знімав її збоку російських військ. Мені й досі болить, що одинадцять років тому я не знав багатьох деталей. Важливих. Ключових. Наприклад, не знав, що напередодні війни 08.08.08 Саакашвілі намагався уникнути бійні. Він їздив до Путіна в Ново-Огарьово, аби умиротворити Росію. Тбілісі був готовий піти на будь-які поступки. І дати Путину все, що той хотів.

“Ми зробили все, аби переконати Росію не воювати. В лютому 2008 року була моя зустріч з Путіним”, - зізнається Саакашвілі. - “Я йому сказав, що ми готові підписати договір, що ми відмовляємося від НАТО, будь-яких іноземних баз, але в обмін на вашу допомогу, на вічний мир між Росією та Грузією. Ми пропонували, що узаконимо всі ваші інтереси в Сухумі, на північ від Сухумі, але ви нам дайте можливість повернути наших біженців. Ми готові крок за кроком встановлювати мир”.

І російський президент цей мир пообіцяв.

В серпні восьмого я не знав деталей цієї розмови. Сьогодні я знаю точно: вірити Росії – злочинно. Самогубно. Бо після того, як Путін обіцяє тобі мир, його танки підходять впритул до твоєї столиці.

А, втім, може, я щось пропустив, і хтось нагадає мені, чи вдалося за двадцять років правління Путіна бодай комусь домовитись з ним про мир?