В січні цього року мені вдалося потрапити до сумнозвісного табору "Аль-Хол" в Північно-Східній Сирії. Офіційно це табір біженців. Але фактично це фільтраційний табір, схожий на в'язницю. Найбільшу в світі. Умови - жахливі. Палатки посеред сирійської пустели, оточені парканом з металевої сітки. Брак води, брак медикаментів, жорстка система контролю. Зв'язок із зовнішнім світом заборонений. Там знаходяться 70.000 людей. Жінки та діти бойовиків "ІДІЛ", "Ісламської Держави". Серед них - два десятки громадянок України. У кожної по кілька маленьких дітей. Жінки поїхали за чоловіками до Сирії. Швидко збагнули, що зробили фатальну помилку, та назад дороги вже не було. Кажуть, що діти не відповідають за злочини батьків. Але це не про "Аль-Хол". В таборі заборонені мобільні телефони. Охоронці регулярно проводять рейди, перевертають догори дригом все нехитре майно в палатках та забирають всі гаджети, які знаходять. Тож, я можу тільки здогадуватись, як вдалося жінкам переслати мені ці відеозвернення до української влади.

З того часу, як я побачив "Аль-Хол" на власні очі, в таборі померло 103 людини, і більше половини з них діти. Взагалі, за вісімнадцять місяців, за весь час існування табору, тут знайшли свою смерть 588 людей. І серед них 488 дітей, в тому числі, українських. Це все, що треба знати про умові в таборі.

Табір поділений на дві частини. В одній знаходяться 60.000 жінок і дітей сирійського та іракського походження. В другій частині живуть 10.000 іноземок та їхніх малюків. Є серед них громадянки Великої Британії, США, Фінляндії, Бельгії, Бразилії, Німеччини, Франції, Польщі. Мені здалося, що більшість іноземних "дружин ІДІЛ" це росіянки. "Іноземна" половина табору, в свою чергу, теж поділена на дві частини. Одна вважається радикальною, там чекають на відновлення халіфату. А в іншій чекають на те, щоб їх забрали додому. Саме там, в "поміркованій" частині, я і зустрів наших українок. Мушу сказати, що жінки намагаються самотужки вчити дітей читати, писати. Розповідають їм про те, що існує нормальне життя за металевим парканом. Але діти його ніколи не бачили. В таборі домінує атмосфера ненависті до зовнішнього світу. Кажуть, що саме в "Аль-Хол" народжується наступна генерація ІДІЛ. Тож, якщо ми не заберемо українських дітей до України, є шанс, що вони поповнять відроджену армію бойовиків.

Різні країни по-різному ставляться до "дружин ІДІЛ". "Забирати неможна залишати", - де тут поставити кому? Британія фактично відмовилась від своїх громадянок. Більшість країн, громадяни яких перебувають в фільтраційному таборі, de facto наслідують приклад Британії. Казахстан, натомість, забрав всіх своїх. Росія взимку вивозила з "Аль-Хол" кілька десятків дітей та підлітків. Проте, сподіваюсь, ви прочитали вище, що "іноземний" табір поділений на дві частини - радикальну та не-радикальну. Саме це пояснює, чому одні забирають, а інші - ні. Британки живуть у радикальній частині, тож на батьківщині сприймаються як загроза. Більшість росіянок - там же. До речі, їх там сотні, якщо не тисячі. Українок - два десятки. І вони геть не радикальні ісламістки. Так, вони зараз в "нікабах" із закритими обличчями. Але за те, що жінка відкриває обличчя, тут можуть жорстоко покарати. І палатку спалити. І навіть позбавити життя, засунувши ніж під ребра. "Коли повернемося до Батьківщини, будемо, як всі", - обіцяють наші жінки.

На фото: так починався сьогоднішній день в Полтаві. "Полтавський терорист" Скрипник бере в заручники поліцейського оперативника. В руці у злочинця граната РГД-5. Судячи з фото, адекватність людини з гранатою викликає багато питань.

Львівська область, Мостиський район, селище Княжий Міст. О 06:00 ранку повідомлення про вибух автомобіля. Вибухнув автомобіль "MITSUBISHI PAJERO SPORT". Власник немолодий житель Львова.
Внаслідок вибуху одна людина загинула. Що це було, - теракт, вбивство або нещасний випадок, - з'ясовується. Україна - полюс неспокою в Європі.

Російський канал "НТВ" представляє це сьогоднішнє відео, як "затримання оперативниками ФСБ в Севастополі моряка Чорноморського флоту РФ, який працював на українську розвідку". Але навіть російські коментатори помітили деякі спірні деталі в цьому відео і вважають, що перед ними розіграли спектакль, інформаційну операцію для відволікання уваги від антипутінських демонстрацій в Хабаровському краї. Тож пропоную й вам знайти ці нестиковки.

Думаю, новий представник України в Тристоронній контактній групі по Донбасу сподобається росіянам https://twitter.com/KAPVEY/status/1288442327267266568

Сьогодні ховають Андрія Гергерта, командира 8-го батальйону Української Добровольчої Армії. Пасіонарій, який, за будь-яких обставин, вірив у перемогу України. Він робив все можливе для цього. Я познайомився з ним наприкінці 14-го в Маріуполі і одразу ж потрапив у магнітне поле його завзятості та готовності воювати з ворогом до остаточної перемоги. Причому, не тільки на полі бою. А й в медійному просторі. В політичному. В юридичному. В 18-му році він давав свідчення поліції англійського острова Гернсі щодо причетності росіян до загибелі волонтера УДА, жителя Гернсі, Мікуса Альпса. Ці свідчення я особисто передав британським поліцейським. Тепер швидкоплинна хвороба вбила комбата. Такі люди, як Андрій, на вагу золота. Єдине, що ми можемо зробити тепер, це допомогти його родині. Без чоловіка залишилась дружина Надійка. Без батька - четверо діточок. 5168 7450 1464 7801- картка дружини Андрія - Надії Слюзар.

Це сьогодні. Подвійний вибух у порті Бейрута кілька годин тому шокує масштабами. Такого не бачили тут навіть під час громадянської та двох лівано-ізраїльських воєн. На цю хвилину невідомо, чи є загиблі. Але шпиталі переповнені сотнями поранених.