Рівно 34 роки тому, 10 січня 1992 року, Україна встановила дипломатичні відносини з Великою Британією. З того часу Київ та Лондон стали справжніми союзниками. І не просто на словах, а на ділі. Проявляється це в різних сферах - від передачі Україні в 1996 році антарктичної станції "Фарадей", яка зараз має назву "Академік Вернадський" і де проводять спільні наукові досліди українські вчені, до дієвої підтримки британцями України під час війни з Росією.

Україна та Британія уклали десятки міжнародних договорів. Серед них - Угода про сторічне партнерство, яка була укладена минулого року і закріплює стратегічні основи для партнерства між нашими країнами. Історичний документ, що демонструє силу міжнародного права і дружби навіть у найбуремніші часи.

Вірю, що попереду у нас ще багато років взаємовигідної співпраці. Особливо з огляду на те, яких зусиль Велика Британія докладає зараз для мирного процесу і безпекових гарантій для України. Українці завжди будуть пам'ятати цю підтримку у найважчий для нас час🇺🇦🇬🇧

Радий вітати заступника Премʼєр-міністра Великої Британії Девіда Ламмі в Україні.

Цей візит - ще одне свідчення інтенсивної співпраці між нашими країнами, центральним елементом якої стало укладення Угоди про сторічне партнерство. Це сталося рівно рік тому.

Сьогодні ми спільно проведемо Форум сторічного партнерства і обговоримо конкретне наповнення майбутньої співпраці України та Великої Британії. Мова про різні напрямки - від економіки та відновлення до освіти. І звичайно ж, з особливим акцентом на безпеку.

Дякуємо Великій Британії за допомогу та активну позицію у відстоюванні інтересів України в ці складні часи🇬🇧🇺🇦

Кожного разу, коли я з Вами спілкуюсь, вражає ясність розуму, глибока професійність та відданість своїй справі.
А ще - Ваша віра в цю країну та її безпечне майбутнє, чому і присвятили все життя.
Я Вас слухаю, у Вас вчуся і Вами надихаюсь.
З Днем народження, майстре!

Соборність сьогодні для України — це здатність триматися разом там, де поодинці не витримує ніхто.

Коли холод, темрява і втома стали частиною нашої реальності, єдність - це не про символ, а про умову нашого виживання.

Ми вже багато пройшли і тільки разом зможемо вистояти в ці складні часи. Заради майбутнього нашої країни, заради майбутнього наших дітей🇺🇦

Бій під Крутами - взірець справжньої відваги, з якою і сьогодні Сили оборони відстоюють незалежність України та відбивають постійні атаки. Цей нерівний бій довів, що українська нація готова захищати свою свободу навіть у найскрутніші, найхолодніші та найтемніші часи.

Як і сьогодні, 108 років тому Київ хотів захопити та зруйнувати той самий агресор, який до цього часу прагне знищити всю Україну. Але кілька сотень мотивованих і патріотичних бійців стали на захист біля невеличкої засніженої станції на Чернігівщині. І назавжди вписали свої імена в українську історію🇺🇦

Вічна пам'ять Героям Крут.

Сьогодні 11-та річниця героїчного виходу ЗСУ з Дебальцевого. Це була найбільша битва російсько-української війни до повномасштабного вторгнення.

За кілька днів до російського вторгнення, в лютому 2022 року, ми згадували Дебальцеве. Тоді я говорив про єдність навколо віри у нашу свободу, про впевненість у наших силах, готовність боротися за свою землю попри все.

Але бої за Дебальцеве - не тільки про відвагу та боротьбу. Це ще й про урок. Урок про те, що поняття миру у війні дуже відносне. Мир без перемоги - це всього лише час, час який або дає шанс, або просто готує наступну війну. Саме зараз цей урок треба засвоїти, і не лише нам. Проте лише в наших руках наше майбутнє.

Завжди пам'ятаємо. Слава Україні!
Слава Героям!

Мав честь знову бути запрошеним до Chatham House, де поділився думками про світ жорсткої сили та майбутнє війни проти України напередодні річниці повномасштабного вторгнення.
 
Повний текст виступу українською за лінком.
Повний текст англійською.

Сучасна, а тим більше майбутня війна, вже давно вийшла за межі довгих траншей, потужних танкових кулаків та повітряних боїв. Бажання вижити, несприйняття нав'язування чужої волі, виняткова креативність і свобода мислення стали винятковим стимулом українців до технічного прогресу.

І тому сучасна війна вже інтегрує безпілотні та роботизовані системи, розподілені сенсорні мережі, та весь електромагнітний спектр, тобто віртуальний, інформаційний, електромагнітний, частково фізичний в єдиний район бойових дій. Усе це швидко "інтелектуалізується" під впливом технологій штучного інтелекту.
 
Повний текст виступу українською за лінком.
Повний текст англійською.

Новим фронтом у війні стала енергетична система країни і її стабільність визначає результат протистояння. Перехід від радянської централізованої мережі до сучасної децентралізованої системи — це не лише модернізація, а й здатність виживати, а значить перемагати.

Саме така  архітектура суттєво підвищить  живучість енергосистеми перед загрозою зброї виснаження. Це надскладний процес, проте очевидний, на відміну від обіцянок не руйнувати таку систему або випускати більше систем ППО. 
 
Повний текст виступу українською за лінком.
Повний текст англійською.

Намагаючись задовольнити апетити чергового агресора, світ стоїть на порозі ще однієї війни, яка зовсім невідомо як закінчиться. Тому є вибір: чи стати "Мюнхенськими зрадниками" XXI століття й прийняти всі страждання війни, чи зупини війну так, щоб уникнути іншої.

Поки ще відправляти своїх солдатів на війну все ще не потрібно. Поки достатньо хоча б нашим друзям проявити волю й показати своє ставлення до того, що вчорашні вбивці українських дітей будуть брати участь в Параолімпійських іграх. До речі, кожна катастрофа починалася після таких Олімпіад, де начебто спорт був поза політикою.

У нас, українців, вибору вже немає. Ми або загинемо, або виживемо. Формула виживання проста: продовжувати боротись, укріплювати економіку та зберігати єдність.

Чотири роки повномасштабної агресії стали випробуванням на витривалість, але водночас — підтвердженням єдності українського народу у боротьбі за своє майбутнє.

Виступ у Chatham House про світ жорсткої сили та майбутнє війни проти України напередодні річниці повномасштабного вторгнення.

О четвертій годині ранку 24 лютого 2022 року свіже морозне повітря нашої мирної країни, що спала, розрізав страшний гуркіт ракет і бомб ворога. Цей ворог прийшов нас вбивати.

Справжня історія саме цієї війни ще буде написана. Вона того варта, бо буде наповнена історіями мужніх і мудрих людей, які врятували не лише життя багатьох, а й цілу державу, що не давала спокою як споконвічним ворогам, так і байдужим, зрадникам та корупціонерам, які роками використовували її як місце наживи, живучи в режимі "какая разница" і чекаючи "русского мира".

Ключовим героєм цієї війни, звісно, є наш український народ та наші ЗСУ, які попри зневіру, обман і політичні маніпуляції, що вміло проводяться рукою ворога, продовжують боротьбу вже не тільки за своє майбутнє, а й за свою історію.

Хтось у цьому світі, як і 100 років тому, вважає, що зло можна накормити і заспокоїти. Проте нас вже не зламати і не обдурити, бо вибору в нас немає. Наша головна зброя - наша єдність.

Нам ще буде важко, проте точно вже не буде соромно.