Насправді, прощатись із минулим тре ще вміть. Аби легко відпускати. Вміти текти разом із простором і часом. А Я ж так люблю вчепитись за щось улюблене, вистраждане, обросле «моїми» плющами… 🌿
Стільки спогадів нині нарозбирала, стільки життів прожила знов…

Не можу ніяк визріти зібрати спогади в купку і почати викладати до мереж.
Чи Я готова ділитись?
Чи то може рано?
Давати собі часу певно на все це. Проживати.
Нарешті не гнатись ні за чим.
Не намагатись бути.
Просто бути.

Трошки кишенька із жартами)
Я і Ма
Сценка «Плоскогубці»