Хочу, щоб сьогодні ви познайомились з цим відважним чоловіком.
Мирослав Досяк працює ортопедом-травматологом у нашій львівській лікарні.
Як тільки почалась війна, у 2014 вони з братом пішли добровольцями.
Служив військовим лікарем у Національній гвардії. Вивозив поранених і загиблих з Іловайська. Каже, що воювати тоді прийшлось більше, ніж лікувати. У міжвоєнний час із дружиною народили трьох діток.
Проте після повномасштабного вторгнення не зміг всидіти на місці. Знову поїхав на схід. Понад місяць рятував поранених у Дніпропетровській лікарні.
І ось сьогодні, в День медика, вийшов на зміну вже вдома, у Львові.
В очах впевненість і нестримне бажання робити добро. Там, де може, тим, кому це справді потрібно.
Нагородили пана Мирослава Золотим Гербом міста. Це найменше, що ми можемо для нього сьогодні зробити.
Таких людей в Україні тисячі. Вони наш приклад і опора. У полі, в морі, в степу, в місті і селі.
Дякую всім медикам, які роблять свою роботу і цим рятують Україну🇺🇦
Мирослав Досяк працює ортопедом-травматологом у нашій львівській лікарні.
Як тільки почалась війна, у 2014 вони з братом пішли добровольцями.
Служив військовим лікарем у Національній гвардії. Вивозив поранених і загиблих з Іловайська. Каже, що воювати тоді прийшлось більше, ніж лікувати. У міжвоєнний час із дружиною народили трьох діток.
Проте після повномасштабного вторгнення не зміг всидіти на місці. Знову поїхав на схід. Понад місяць рятував поранених у Дніпропетровській лікарні.
І ось сьогодні, в День медика, вийшов на зміну вже вдома, у Львові.
В очах впевненість і нестримне бажання робити добро. Там, де може, тим, кому це справді потрібно.
Нагородили пана Мирослава Золотим Гербом міста. Це найменше, що ми можемо для нього сьогодні зробити.
Таких людей в Україні тисячі. Вони наш приклад і опора. У полі, в морі, в степу, в місті і селі.
Дякую всім медикам, які роблять свою роботу і цим рятують Україну🇺🇦
Сьогодні у світі відзначають Міжнародний день біженців.
Від самого ранку отримую десятки запитів від журналістів прокоментувати це. Запитують, як почуваються біженці у Львові.
Відповідь одна і це важливо зрозуміти – у нас немає біженців. У Львові є українці, які були змушені втікати від війни і знайшли тут свій тимчасовий прихисток. Вони намагаються жити, адаптуватись, знаходять роботу і повертають собі вкрадене життя. Наскільки це можливо під час війни.
Від початку повномасштабного вторгнення понад 5 мільйонів українців пройшли через Львів. Хтось вирішив тут залишитись, а хтось поїхав за кордон і справді став біженцем.
Дякую усім містам і країнам, які їх прийняли. Бо безпека – найважливіше, що потрібно нашим жінкам та дітям. Дякуємо, що ні на мить не зупинялись і автобус за автобусом зустрічали, поселяли, годували і любили.
Війна звузила палітру кольорів до двох – чорного та білого. Наші друзі і сусіди – це точно світла сторона цього світу.
Разом переможемо!
Не забудемо!
P.S. На фото лялька Амаль – символ дівчинки-біженки, яка шукає свою маму.
Від самого ранку отримую десятки запитів від журналістів прокоментувати це. Запитують, як почуваються біженці у Львові.
Відповідь одна і це важливо зрозуміти – у нас немає біженців. У Львові є українці, які були змушені втікати від війни і знайшли тут свій тимчасовий прихисток. Вони намагаються жити, адаптуватись, знаходять роботу і повертають собі вкрадене життя. Наскільки це можливо під час війни.
Від початку повномасштабного вторгнення понад 5 мільйонів українців пройшли через Львів. Хтось вирішив тут залишитись, а хтось поїхав за кордон і справді став біженцем.
Дякую усім містам і країнам, які їх прийняли. Бо безпека – найважливіше, що потрібно нашим жінкам та дітям. Дякуємо, що ні на мить не зупинялись і автобус за автобусом зустрічали, поселяли, годували і любили.
Війна звузила палітру кольорів до двох – чорного та білого. Наші друзі і сусіди – це точно світла сторона цього світу.
Разом переможемо!
Не забудемо!
P.S. На фото лялька Амаль – символ дівчинки-біженки, яка шукає свою маму.
Львів прощається з Героєм Артемієм Димидом.
Такі люди тримають над нами небо.
Молоді, але настільки величні.
Артемій буде жити вічно у спогадах і усмішках друзів та рідних.
Не забудемо!
Український католицький університет створює фонд, коштом якого буде оплачуватись навчання студентів-істориків.
Стипендію в університеті надаватимуть пластунам, які вступатимуть на бакалаврські та магістерські програми УКУ.
Скласти пожертву на стипендійний фонд імені Артемія Димида ви можете за посиланням https://supporting.ucu.edu.ua/donate/?order=artem_dymyd
Світла пам’ять світлій людині🕯
Такі люди тримають над нами небо.
Молоді, але настільки величні.
Артемій буде жити вічно у спогадах і усмішках друзів та рідних.
Не забудемо!
Український католицький університет створює фонд, коштом якого буде оплачуватись навчання студентів-істориків.
Стипендію в університеті надаватимуть пластунам, які вступатимуть на бакалаврські та магістерські програми УКУ.
Скласти пожертву на стипендійний фонд імені Артемія Димида ви можете за посиланням https://supporting.ucu.edu.ua/donate/?order=artem_dymyd
Світла пам’ять світлій людині🕯
Три лауреатки Нобелівської премії миру сьогодні у Львові стали амбасадорками проекту «Незламні».
Лейма Гбові, Джоді Вільямс та Тавакуль Карман.
Історія кожної з цих жінок заслуговує на окрему книгу чи сценарій для фільму про боротьбу за права людини і турботу про всіх, хто відчуває на собі жорстокість.
Дякуємо за сміливість бути тут і за те, що не стоїте осторонь!
#unbroken
Лейма Гбові, Джоді Вільямс та Тавакуль Карман.
Історія кожної з цих жінок заслуговує на окрему книгу чи сценарій для фільму про боротьбу за права людини і турботу про всіх, хто відчуває на собі жорстокість.
Дякуємо за сміливість бути тут і за те, що не стоїте осторонь!
#unbroken
Forwarded from Львівська міська рада
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Наталя, мама трьох діток, після других пологів повністю втратила зір і ніколи не бачила своїх двох донечок. З початку війни сім'я втекла з Донеччини до Львова. Минулого місяця їй зробили операцію на очі. Пара жила у громадянському шлюбі та нещодавно вирішили узаконити свої стосунки у символічному місці - у лікарні, де жінці повернули зір.
Молодят одружив директор лікарні Василь Трунквальтер ❤️
Молодят одружив директор лікарні Василь Трунквальтер ❤️
Зі сльозами на очах.
Сьогодні наша сім’я Степаненків з невеличкого селища Нью-Йорк на Донеччині поїхала на реабілітацію в США.
Наталя з дітьми потрапили під обстріли на вокзалі в Краматорську.
Донька Яна втратила обидві ноги, мама залишилась без однієї кінцівки.
Вони стали незламними.
А сьогодні попрощались з родичами, медиками та друзями, яких зустріли в лікарні.
11-річна Яна каже, що мріє після лікування повернутись додому.
Тому ми будуємо у Львові Національний реабілітаційний центр #UNBROKEN
Щоб Степаненки і багато інших українців, які постраждали від російської агресії, могли повернутись в Україну і тут продовжити реабілітацію.
Сьогодні наша сім’я Степаненків з невеличкого селища Нью-Йорк на Донеччині поїхала на реабілітацію в США.
Наталя з дітьми потрапили під обстріли на вокзалі в Краматорську.
Донька Яна втратила обидві ноги, мама залишилась без однієї кінцівки.
Вони стали незламними.
А сьогодні попрощались з родичами, медиками та друзями, яких зустріли в лікарні.
11-річна Яна каже, що мріє після лікування повернутись додому.
Тому ми будуємо у Львові Національний реабілітаційний центр #UNBROKEN
Щоб Степаненки і багато інших українців, які постраждали від російської агресії, могли повернутись в Україну і тут продовжити реабілітацію.
Європарламент більшістю голосів підтримав статус кандидата України у члени ЄС. Але це не єдина добра новина з Брюсселю.
Також сьогодні посол України в ЄС Всеволод Ченцов отримав сертифікат, який засвідчує, що Львів є кандидатом на статус “Європейська волонтерська столиця 2024”.
Переконаний, що перемога буде за нами. Сьогодні пригадалось 24 лютого. Перший ранок вторгнення рф. Все місто вмить перетворилось на волонтерський вулик.
Тисячі очей, десятки чатів і дзвінків. Всі хочуть допомогти. І ось на четвертий місяць військової агресії цей рух ні на день не зупинився. Хтось пішов воювати, але велика кількість людей далі продовжують працювати на благо України.
Я не уявляю, що було б зараз, якби не волонтери.
Тому вважаю, що цей статус є заслуженим. І буде гідною оцінкою кожному, хто не залишається байдужим.
Особливо дякую мережі ТВОРИ! за заявку і всій волонтерській спільноті за той драйв та результати, з якими вони працюють увесь цей час.
#разомпереможемо
Також сьогодні посол України в ЄС Всеволод Ченцов отримав сертифікат, який засвідчує, що Львів є кандидатом на статус “Європейська волонтерська столиця 2024”.
Переконаний, що перемога буде за нами. Сьогодні пригадалось 24 лютого. Перший ранок вторгнення рф. Все місто вмить перетворилось на волонтерський вулик.
Тисячі очей, десятки чатів і дзвінків. Всі хочуть допомогти. І ось на четвертий місяць військової агресії цей рух ні на день не зупинився. Хтось пішов воювати, але велика кількість людей далі продовжують працювати на благо України.
Я не уявляю, що було б зараз, якби не волонтери.
Тому вважаю, що цей статус є заслуженим. І буде гідною оцінкою кожному, хто не залишається байдужим.
Особливо дякую мережі ТВОРИ! за заявку і всій волонтерській спільноті за той драйв та результати, з якими вони працюють увесь цей час.
#разомпереможемо