Щахтарськ. 12 цистерн з паливом красиво бавовнять прямо на залізничній колії.
Здається, проблема в окупантів з заправкою техніки на наступні дні гарантована.
Красівоє….

Мабуть саме туди сьогодні з Маріуполя їхали паливозаправники. Виявляється дарма.

Шахтарськ Донецька область. Наслідки бавовняного паління на залізниці. Як можна побачити, не лише 12 заізничних цистерн з палівом в мінус. Ще ретельно приховані вантажні вагони, в яких перевозили щось на потреби фронту. Впевнений мінус в окупантів, плюс в нас.

В Маріуполі завершили формування путінюгенського неокомсомолу. Псевдостуденти псевдоуніверситету ПГТУ вскочили в “Молоду гвардію”. Самі. Нажаль, це та частина молоді, яка зросла на вигаданих ідеалах батьків про срср, російському кіно та музиці. Хороша новина - подивиться скількії їх - крапля в морі молоді Маріуполя. Продеградаційна меншість.
Але лекала розбудови проросійського суспільства залишаються незмінні за віки. Спочатку псевдокультура, потім феєрично-скрепна ідеологія, потім окупація і зрадникі в голові керівництва. “Человек с ружьем” знов повернувся в Україну.

Маріуполь. Приморській район. Черемушкі. Місце, яке завжди стояло трохи осторонь в Маріуполі. Тому, що тут розселялись свого часу сім’ї моряків. Тому після Центру міста саме тут острів певної свободи та культури за радянськів часів.
Тепер тут суцільні наслідки “русского мира”. Зруновані життя тисяч людей.

Знущання над маріупольцями не мають межи. Подивиться на цю “роздачу безкоштовного хліба”. Знов. Путіюгенський неокомсол роздає подачки заради відео хліб. Апофеоз цинізму - забрати ва людей все, а потім вихвалятись “допомогою”, наче це не вони саме довели до цього півмільонне місто.

Шахтарськ плавно перетворюється на Чернобаєвку. Знову паливо і знову залізницею. Добре, що окупантів не вчить ніщо. Казали ж - палити шкідливо, особливо якщо палити бавовну

Судячи за відео від місцевих - там набагато більше за 12 цистерн сьогодні …
До слова, від сьогодні в Маріуполі знов проблеми з паливом на заправках. Мабуть, завтра його не буде взагалі. І це - хороша новина зі всіх боків.

Шахтарськ. Окупанти кажуть про 4 цистерни. Але з місця можна побачити, що точно більше і не лише ємкості з паливом. Красиве….

Бердянська окупаційна адміністрація повідомила про запровадження процедури огляду телефонів містян для пошуку підписок на проукраїнські телеграм канали. Зокрема, «Бердянск. Сейчас», «Бердянск в оккупации», «Вазелин».
Це цілком привична для маріупольців, та абсолютно нова для бердянців частина процедури фільтрації в рамках оперативно-пошукових заходів.
Задля безпеки, без втрати доступу до каналів за досвідом Маріуполя можемо порадити тимчасово видалити канали, аби не відображалісь у колонці “усі канали”, однак одразу знайте їх через пошуковий запит. Тоді вони будуть збережені в пошуку та вразі переходу в строку пошуку будуть одразу випадати в переліку каналів, які нещодавно шукали. На питання звідки вони тут взялись відповідати перевіряючим треба приблизно так “прочитав перелік каналів на ТГ каналі влади та вирішив перевірити, чи раптом не підписаний. Тому вбивав в строку пошуку, побачив що немає підписки”.
Окупанти думають, що вони розумні. Але ми точно хитріші та креативніші. А окупанти - бовдури, які мають повиздохнути.
Бережить себе.

Наша рубрика #ЖиттяЯкЄ від “корисного” росіянина.
Лівобережний район поруч з Азовсталлю. Той, який окупанти планують повністю знести.
Тут. Живуть. Люди. Досі. Якщо це можна назвати життям.
Без води. Без світла. Готуючи на вулиці. Їх грабують мародери. Вони бояться ман’яка, якого за думкою пропаганди окупантів немає.
Життя без прикрас. Та без коментарів.

Маріуполь. вул. Волгодонська. Люди продовжують виживати у підвалах. Навіть адресу назвають “вулиця-номер будинку-підвал”.
А в той самий час окупаційна адміністрація разом з “підрядниками” цивільними окупантами вигидалий новий заробіток. Тепре маріупольці можуть “викупити” свій будинок від знесення. Достатьно “занести правильному человеку” в оточені гайляйтера Іващенка і твій дім залишається як є.
Нажива на горі маріупольців не зупиняється. Просто росія.

Я не розумію.

Я не розумію, чому депутати проросійської партії ОПЗЖ сидять у Раді, а не в тюрмі.

Я не розумію, чому представники ОПЗЖ, «Партії Шарія», інших проросійських сил сидять у міських і обласних органах влади.

Я. Не. Розумію.

Цих людей ніхто не примушував вступати до лав проросійських сил. Вони самі, добровільно, все усвідомлюючи брали партійні квитки, вішали значки на груди, поширювали російську пропаганду, подавали і голосували за антиукраїнські законопроекти. Вони виступали на телебаченні і пишалися тим, що вони проти України, проти Збройних Сил України, проти всього українського.

Я покладаю на них частину провини за війну. Я вважаю, що вони з ніг до голови забризкані кров‘ю українців. Я вважаю, що вони винні. Я звинувачую їх у цьому.

Те, що ці партії юридично заборонені, не змінило нічого по факту. Всі їхні депутати на місці – окрім тих, що переїхали на окуповані землі і стали там керувати від імені ворога. Вони просто позмінювали назви. Зкинули шкіру, як змія.

Всі вони тут, у владі. Шуфрич, Бойко, Рабинович, Льовочкін і всі інші. І вони вважають, що їхне місце у парламенті. Вони вважають, що їм нічого не буде.

Я вважаю інакше.

Я звертаюся до всіх, від кого це залежить, з вимогою зробити те, що мало бути зроблено роки тому: відкрити провадження проти всіх народних депутатів ОПЗЖ по відповідних статтях. Їхня антиукраїнська діяльність має бути оцінена та зважена на вагах українським правосуддям. А обвинувальний вирок, згідно Конституції, є підставою для позбавлення депутатського мандату.

А так як розслідування та суд це процес тривалий, а провина зрозуміла, я вимагаю негайно включити всіх депутатів ОПЗЖ у санкційні списки, заарештувати їхні рахунки та майно і не дати їм тим самим можливості заткнути грошима роти суддям та прокурорам. Я наполягаю, що жодні політичні вигоди від голосів у парламенті, жодні кулуарні домовленості, жодне кумовство не мають заважати справедливості.

Вони самі склали списки ворогів України. Ці списки – партійні. Вони самі записувались у ці списки, робили це добровільно і з задоволенням. Тепер ми маємо відпрацювати ці списки згори вниз, з парламенту і до місцевих рад.

Всіх і кожного.