На початку лютого музей Metropoliten змінив назву картини Едгара Деґа «Російські танцівниці» на «Танцівниці в українському вбранні», як воно і є насправді. Тоді ж музей визнав художників Іллю Рєпіна, Івана Айвазовського й Архипа Куїнджі українцями, хоча російська пропаганда роками видавала їх «за своїх». Одна з тих, хто вплинув на ці перейменування, — Оксана Семенік. Їй 25 років, вона історикиня мистецтва і журналістка. У березні 2022 Оксана та її наречений провели два тижні в підвалі окупованої Бучі і потім виходили з міста пішки. За кілька місяців Оксана полетіла до США досліджувати постчорнобильське мистецтво і випадково побачила, що багатьох українських художників у тамтешніх музеях досі підписують росіянами. Семенік почала кампанію з їх перейменування і завела мистецький твіттер, який читають сотні тисяч людей. Про неї та деколонізацію мистецтва почали писати світові медіа. Та зі статті The New York Times помітно, що європейці та американці не розуміють, чому перейменування важливі, а The Guardian написали, що не отримали відповідь, хоча, за словами Семенік не зверталися. «Бабель» розповідає історію Оксани Семенік ― про музеї, деколонізацію, російських кураторів, окупацію Бучі та блискітки.

@babel

Закриваючи тему про “рпатовий візит”.
Не раптовий. Підготовлений. Вже офіційні росіяни про це кажуть в голос.
“А ми ж казали…”

Давайте трохи про російську пропаганду в Маріуполі. Це окреме явище, на підставі розбору якого можна захистити не одну наукову роботу. Чесно.
Знаю, що абсолютна більшість не бачить, як воно не працює (правильно робить), але в силу напряму діяльності бачу її більше, аніж хотілось.
До пропаганди та організації. Пропаганда офіційна від ім’я “днр” - суцільно вертикальна. Якщо зранку щось пишуть донецькі пабліки, то по обіду те саме пишуть маріупольські. А ближче до вечора обов’язково з’явиться “теле репортаж” на задану тему. Тоска. Абсолютно без “вогника”, якісь набір радянських штампів, фраз та слів, які не вживаються у побутовому житті. Короче, гірше за московську.
Місцеві пабліки, які є основною діючою гілкою пропаганди. Тут теж не все просто. 80 відсотків з них належить росіянам та адмініструються росіянами. Людьми, що ніколи не були в місті. Тому там постійно трапляються якийсь смішні “косяки” щодо назв, геолокацій та посилання на минуле. Абсолютна більшість тут - перепости “офіційних” пабліків, одні ті самі відео блогери, відсутність власного унікального контенту з міста та на 20 відсотків - перепости всіляких воєнкорів і іншої сволоти. Найсмішніе - це постійні перепости один одного та реклама обнал контор в Маріуполі, які заборонені російським законодавством 🙂 Саме ці канали мають найбільшу кількість підписників через залучення російських ботів. Нащо?
Останній шар - зрадники. Пабліки які ведуть маріупольці. Частина з них під різними назвами або сам Андрій Кіор, або під його контролем. Цей слог дикої суміши бюрократії та демагогії не сплутати. Наче повертаєшся в дитинство та читаєш газету “Правда”. Та невелика кількість умовно вільних (дуже умовно) мразів. Тут більше Маріуполя, але смішно як вони виконують певні заборони на публічність. Але.
Саме останні постійно займаються вигадуванням новин з України. Типова фраза “🇺🇦Украинская пропаганда публикует это видео с подписью” коли в Україні жоден не оприлюднив відео 🙂 Намагання переконати в перемогах виглядає як спроба переконати самих себе у вірності вибору в бік зради. Але, виходить не дуже.

Постійно дивуюсь, як російська пропаганда на всіх рівнях вільно поводиться з перекладом. Просто перекручуючи його на власний розсуд в дрібницях. От найкращій приклад з сьогоді. Редовка постить “переклад”, з якого виходить що ми втратили всіх льотчиків. Але, є ньюанс.
Назва каже “pilots are dying…” що в перекладі означає “гинуть”. І ніяк інакше - така форма, Present continuous, яка передбачає дію до її завершення. В процесі як то кажуть.
Але в пропаганди - це закінченна дія. Мала б звучати як “pilot died”.
Отка і куються фейки та брехня. Але не про це. А про читачів та ставлення до них. Невже діяно на московії такій рівень знання англійської, що можна без страху бути висміяними так постить? Мабуть, це не питання, а відповідь

Дивіться які гості у Володимира Олександровича!
Після Синоду поїхали на Банкову.
Цікаво, їх запросили чи вони так приперлися скандалити?

Якщо перше, то як президент зустрічатиметься з цими підсанкційними громадянами (половина майже).
Інша половина - без громадянства.
Наприклад, мій любимій Антоній Паканіч. Головний промоск яструб.
О! Паша теж тут. Отрутою плюватися буде. Цікаво, йому вистачить сміливості в обличчя Зе повторити всі прокльони, якими він його після служб обкладає?
А це хто такій красівий? Лука Запорізький!
Ще в грудні місяця ця мразота зустрічалася зі своіми підлеглими на окупованих територіях, намовляючи їх попроситися під омофор РПЦ (під пряме підпорядкування тобто). А то Крим перейшов, Роменська і Ровенківська епархія перейшли, а окупована частина Запорізької області - ніт. Непорядок!
(Ох, я зла зараз. Не полінуюся зараз полізти в свої нотатки - перевірити, якого числа то було - 11 чи 12 грудня).

Люди добрі, в’яжіть цю москальску гидоту прямо там. Інакше я не розумію мети візиту

Пушилін каже, що нас тут в Маріуполі 280 тисяч. Офіційно висловлюємось стисло: “Піздіт!”
У нас все …

Ще трохи про брехню Росії щодо Маріуполя та відновлення.
Після візити диктатора Марат Хуснуллін (постійно тягне написати інакше) оприлюдинв презентацію, що зроблено в місті. На одному зі слайдів вони вже відремонтували Драматичний театр. Просто виставивши замість Драматичного театру будівлю Маріупольської філармонії. Тому, за думкою офіційного Кремля - Драм театр вже відремонтовано. Отаке.
А що, так можна?

До війни захід сонця знімали якщо не на морі, або на фоні сучасного реконструйованого проспекту Миру. Тепер теж на проспекту Миру. Приблизно в тих самих локаціях.
Правда, дещо змінились декорації.