Приємні новини на ніч.
Цілий день “палає” у всіх російських пабліках. На всіх рівнях. Це вірна ознака того, що наше ЗСУ робить щось дуже боляче окупантам. Дуже. Явно не вишками одними.
В Маріуполі “палає” у колаборантів. Вони шукають звідки вийшла інфа про схему по кладовищах, але в той час фсб починає шукати їм заміну. Саме через це активізувалась ексгумація, але ми сподіваємось що в окупантів все серьозно хоча б тут і корупціонерів буде покарано.
Найсмішніший антифейк від окупантів, який я бачив. “Це не морг, а перевалочная база”. Ну це взагалі кардинально все змінює авжеш. Ці плеченогі навіть нормальну брехню вже вигадати не можуть.
Такі справи на вечір.
Віремо в ЗСУ та працюємо на наближення перемоги! Відплата окупантам вже поруч!

Ще одна улюблена відомоа група - Dropkick Murphys записала українську версію свого х”іта We Shall Overcome" з нашими the O'Hamsters для збору підтримки для України.
А в цей час в Донецьк з підтримкою приїхав Дмитро Харатьян (впевен більшість не пам’ятає хто це, а це російцська зірка. наче).
Які країни - така і підтримка. То доброї пісні вам на ніч. Відеоряд варти окремої уваги.
https://www.youtube.com/watch?v=ZBBEKCR3q9U

Маріуполь. На зараз. Головне.
Проблема питної води набирає обертів. Особливо в Лівобережному районі, який фактично відрізано від доступу до водопостачання. По всіх районах міста через скорочення водопостачання баки та низьку якість води в джерелах для зберігання води набрали цвіль завдяки чому вода швидко псується та набирає характерного зеленого відтінку та запаху. Фактично можна констатувати, що питна вода навіть низької якості більше не доступна містянам. Лише технічна.

Маріуполь. На зараз. Головне. ч.2
Зону «Великого будівництва» після рекламної демонстрації закривають банерами та вводять охорону по периметру. Аби містяни не бачили будівництво фортифікаційних споруд поруч майбутніми тимчасовими будинками. По місту почали збір халабуд із лайна та палок одноповерхових гуртожитків Якщо всі обіцянки окупантів будуть виконати, то буде розміщено до зими до 5 тис. людей, або 5 відсотків від всіх, кого утримують заручниками росіяни в місті.
Медицина. Ситуація з інсулінозалежними повністю вийшла з під контролю. Щоденно хірурги проводять від трьох до п’яти ампутацій кінцівок. Всього в Маріуполі залишилось не менш тисячі людей, хворих на цукровий діабет в стані реальної загрози загибелі через відсутність звичного інсуліну та медичного колапсу. Нестачу лікарів окупанти намагаються вирішувати «волонтерськими бригадами лікарів» з росії. Поки результату від цього замало. Через відсутність обладнання, реактивів та ліків все лікування схоже на «помазайте зеленкою та відпустити додому».

Окпуанти не зупиняються в намаганні створити картину покращення. Для того працює велика команди пропагандистів, як російських, так і колаборантів. Армія тролів та ботів намагається переконати що правда - то брехна. Однак таких повідомленнь з Маріуполя отримуєм десятками на день.
Правда завжди правда.

Наша рубрика #Бізнес_на_крові
В Маріуполі людям замість грошей заплатили пакунками з їжею. За розбір завалів і діставання трупів. На перший погляд – звичайний цинізм окупантів. Але, історія набагато більшого цинізму.
Для розуміння, гроші видають виключно готівкою. Росія надрукувала скільки потрібно і привезла в валізах для виплат. Виплачувати повинна була адміністрація окупантів під керівництвом Костянтина Іващенка. Можливо, він і виплатив би побоюючись контролю окупантів, але. На момент перших валіз з грошима виплат в місті з’явилась права рука куратора і справжнього очільника всій групи агентури Петра Іванова. Виникла логічне для мраZот думка, нащо давати людям гроші, якщо вони їх витратять на їже – дамо одразу їжу. Логічна в першу чергу через те, що Петро Іванов витратив на виборчу кампанію ОПЗЖ біля 1,3 млн. доларів США в надії повернути. При Україні – не склалося. Проте складається при росії. З огляду на те, що на металопрокат поклали око фсбшники – вирішили прибрати валізи з готівкою. Вирішено – зроблено.
У підсумку Іванов з Іващенко і ко. Черговий раз буквально вкрали в маріупольців грошей на декілька сотень тисяч доларів. Типова схема Іванова – вкрасти чужими руками. Тепер якщо піде розборки – він чистий.
Але десь тиждень тому Петро Іванов сам повернувся в місто. Здебільше знаходиться на Белосарайській Косе і займається привичною справою – рекетом. Забирає бізнес, майно, будинки – все ще що ще можна відібрати. І здалеку контролює, аби чергова валіза з грошима не пройшла повз.
Враховуючи, що вся банда в зборі, тепер практика робот за їжу стає справжнім бізнесом на кістках.

Чергова подачка від Пітера. 10 автобусів. Велике свято колаборантів і окупантів. Досягнення по російськи – знищити 130 нових автобусів з кондиціонерами, а замість подарувати 10 старого лайна з минулого віку. Знущання під брендом «життя покращилось» на марші.

Як побудована машина пропаганди? Маріупольскій досвід.

За місяці війни на інформаційному фронті картина російської інформаційної машини стає зрозумілою та прозорою. Особливо в моєму випадку, коли твоя ділянка фронту вузьска: сконцентрована на одному місті-герої і аналіз ведеться щоденно майже з першого дня війни. Я впевен, що ми маємо знати як це працює, аби протидіяти ефективно на всіх рівнях не зупиняючись лише контрпропагандою.
Головний принцип російської інформ-військовї машини – багаторівневість. У підсумку немає рівня комунікації, на який вони не спустились.
Топ рівень – офіціальні спікери від путіна, пескова і до всіляких офіційних осіб. Вони озвучують тези та наративи. Але вдало посилаються на власні джерела нижчого рівня.
Перший рівень – офіційні медіа (національні). Тут за звичай без соловїовчини, просто новини з посиланням на джерела нижчого рівня.
Рівень 1/1 – медіа пропагандисти а-ля соловьов і ко. Їх завдання – тест абсолютно диких тверджень, емоційне посилення та зв’язка нижчого рівня з першим та топ рівнем.
Другий рівень – журналісти. Під час війни здебільше – військові журналісти. Вони скрізь в гущі подій. Вони пишуть, вони знимають. Саме вони кують першочергово фейки, маніпуляції та перекручення.
Рівень 2/1 – експерти. Тут від місцевих російських до іноземних. Їх експертність підтверджується власне назвою в титрах. Іноді вони обіймають якісь посади закордоном, але всі ці посади в російських афільованих структурах. Вони посилюють фейки журналістів та обгортають їх в «експертність» для вищих рівнів.
Третій рівень – колаборанти. Тут лише повторювання тез та додавання маніпулятивних тверджень. Саме після цих тверджень інформація набуває іншого вигляду і розходиться одночасно на рівні вверх та нижчі. Чиста легалізація нової брехні.
Четвертий рівень – «волонтери». Вони з’являються одночасно з окупантами. Тут вже робота з населенням окупованих територій очі-в-очі, ведення соц-мереж. Завжди все через емоції страждання-допомога, були погані – прийшли ми хороші. Здебільше їх робота ведеться в стані повного або часткового інформаційного вакууму на окупованій території.
П’ятий рівень – адміністратори чатів. При окупації одразу виникає багато запитань. Від евакуації до простих щоденних. Одночасно з’являються купа чатів по всіх соц-мережах з відповіддю на ці запитання. Спочатку, «без політики», але з часом всі наративи вищих рівнів вводяться і стають домінуючими. На старті роботи таких чатів неможливо встановити ані належність, ані характер адміністрування. До якої зі сторін належить, тому розповсюдження зростає дуже швидко.
Всі ці рівні працюють в обидва боки. Якщо в тебе перед очима вся мережа ти можеш побачити, як інформація з топ рівня доходить до четвертого рівня. І навпаки. На досвіді Маріуполя повний цикл займає до 4 годин в залежності від важливості та цілі.
Другий головний принцип – керованість та послідовність. Тут немає місця самодіяльності. Майже слово в слово. Але точно за вказівкою інформація розповсюджується. Іноді трапляється, що десь на рівні журналістів хтось перегне палку з емоціями, як було по Азовсталі. І миттєво або видаляє, або публічно зміню риторику відповідно до курсу всієї машини.
Це дійсно потужна, добре влаштована і боєздатна машина. Так, в Маріуполі з часом ми її підкорили. Ми організували інформаційний спротив з нижнього до офіційного рівня наскільки це можливо, але.
Але наш досвід каже про незлагодженість дій не тількі по нам. Ми, як країна, непогано зайняли позиції на топ -рівні та першому рівні. Але далі або йде війна без нас, або кожен хто куди. Про чати, волонтерів і всі інші умовні рівні взагалі промовчу. Тут суцільна махновщина.
Можна посилатись на свободу слова, на правду. На принципи. Але реальна війна – вона інакша. Ми маємо і мусимо будувати наші інформ війська. Власні. Без свар. Без огляду на мирне життя. З одним пріоритетом – перемога і рятування життя українців.
Без варіантів.

Проспект Леніна замість Проспекта Миру.
Вулиця ката українців Артема замість вулиці видатного українського художника Куїнджі.
селище Первомайское замість історичної назви Мангуш від департованих з Криму греків.
Первомайский район замість Мангушського або Маріупольського.
Повернення в минуле якого не було. Печери, імперські замашки на радянській лад.
Давайте вже, мраZота, переменуйте знов на Жданов. Не ганьбите славетне ім’я Міста-Героя Маріуполя.

Маріуполь. Азовсталь. Відплата назавжди.
Сьогодні сапери росії разом з військовими проводили розмінування території заводу Азовсталь в районі домених цехов.
Підсумок - мінус два окупанти пішли співати разом з кобзоном. Вибух чуло півміста.
Аби придати трагізму, окупанти чомусь власних військових назвають енергетиками. Мабуть соромно визнати, що Маріуполь продовжує спротив навіть після евакуації Героїчного Гарнизону Маріуполя.
Слава Україні та смерть російським окупантам! 🇺🇦

Маріуполь. Знесення будинків продовжується. Концетруються на Лівобережному районі. Всі багатоповерхівки по бул. Меотиди до мчсники росії номера 46 буде знесено. Людей просто вигнояють на вулицю, можливості забрати особисті речі не дають. Прото самі російські мчсники не нехтують мародерством. Пошуком загиблих під завалами ніхто не займається, але за хабар можуть окремо пошукати за вказаною адресою.
Смерть і руйнація на кожному кроку російських окупантів.