Тобто на підготовку такого масованого обстрілу в росії пішло близько місяця.
10 жовтня - понад 80 ракет.
15 листопада - близько 100 ракет.
Просто для загального розуміння рівня підготовки, строків та реальних потужностей. Це - точно не останній. Подивимось, скількі часу піде на наступну атаку.

Кого вони хочуть залякати?
Кожен ракетний удар ще більше єднає українців в Люті та додає мотивації на боротьбу.

А в той час в Белгородє панує своя атмосфера.
Черговий крінж від русні.
Один еб@нутий написав.
Другий еб@нутий примусив вивчити дитину.
Третій еб@нутий записав та виклав в мережу.
Дитина звісно невинна. Просто їй не повезло народитись руснею.
А русня, як відомо, має повиздохнути.

Приблизно рік тому в Маріуполі трапився невеличкий інцедент. В одному з кафе, а конкретно у “П’яній вишні” біля Драм Тетару одне маргинальне хамло нахамило дівчині-бармену через її українську. З серії “чому не російською, я не розумію”. У підсумку інценеднт було вичерпано, а проукраїнський актив тоді показово волав в кафе “Батько наш Бандера!” Той випадок став достатьно обговорюванним в місті та більшість казала, що ну так. Проукраїнський напрям та патриотизм це правильно, но можна якось і без Бандери.
Прямо зараз сотні маріупольців різного віку на конецерті “ВВ” в Чернівцях співають що є сили “Батько наш Бандера, Україна мати!”
Якій висновок? Отака вона виявились - денацифікація. Ще вчора маріупольці, які були досить лояльні до русні не мають сумніву та досягли консенсусу в питанні історичної ідентичності.
Просто геніальний успіх путіна, ага.

СМС, що отримали мешканці Белгородської області. Русня, а що таке? Це ж так весело шуткувати над українцямі в укритті.

Прем'єра документального фільму "Маріуполь. Зона відчуження” у середу, 16 листопада, о 21:30 в ефірі загальнонаціонального телемарафону “Єдині новини”.
Новий фільм маріупольця Геннадія Стамбули.
«Важко розповідати історію свого рідного зруйнованого міста, яке вже майже півроку живе в окупації. Неможливо з “холодним серцем” слухати розповіді маріупольців, які пережили пекло і досі залишаються у Маріуполі з різних особистих причин», - каже автор документального фільму.
Спочатку вони вбивали всіх! А потім роздавали "хлєбушек".
“Ми ж вас врятували!”, - казали росіяни. Нажаль, хтось в це вірить! І що життя ось-ось налагодиться! Але нічого не налагоджується! Все відбувається навпаки!
Пісню спеціально для фільму написав найталановитіший музикант, маріуполець Андрій Головань, а виконав пісню син Андрія – Всеволод Головань.
Документальний фільм "Маріуполь. Зона відчуження” у середу, 16 листопада, о 21:30 в ефірі телемарафону “Єдині новини”.

У нас новы подарок :)
И на этой оптимистической ноте мы плано растворяемся в мариупольской темноте.
Не теряйте времени даром - Їбаште русню!

#МійМаріуполь
Я покажу вам Свій Маріуполь. Всі фото зроблено власноруч.
Замість тисячи слів.


Вид на Маріуполь з вікна росі...

Просто нагадаю, що з 12 березня 1999 року Польща є діючим членом-країною блоку НАТО …
І ще там як і ми дуже не люблять русню. Не думаю, що буде військова відповдь НАТО, але реакція точно буде така, що росії не сподобається.

Всі заяви росії по ракетам в Польщі кажуть про одне. Вони з 24 лютого волають, що вооюють з НАТО. Але як дішло до реальної загрози війни з НАТО - дещо зжалося в 5 копійок і бажання прямої війни десь поділося. Разом з бравадою.
Звісно, Україну безкарно вкривати ракетними ударами, уявлячи що б’єш по НАТО - це одне. А ризик отримати Томагавки в Кремлі - це геть інша справа 🙂

За ніч вся риторика росіі щодо ракет в Польщі пройшла стадії вихваляння- заперечення- безглузда теорія. Якщо повернутись в далеке літо 2014 в день, коли був збитий Малазійський Боїнг, то ви побачите майже слово в слово зміну риторики. Там теж було спочатку «не ми», потім не БУК, а уявний український літак і завершилось БУК не наш. Зараз росіяни намагаються провернути те саме.
Щодо очікувань, то теж варто самим повернутись в 2014. Мабуть, ми всі в той день думали - ну от. Тепер буде поставлена крапка у війні. Вийшло інакше, але для того часу санаційна реакція була надпотужна. Зараз теж не варто збільшувати очікування та займатись гаданням.
Та на останок. Всі частково цитують АР щодо джерел про українській слід. Чомусь, навіть поважні видання приводять частку цитати. Що трлхи змінює контекст. Повна цитата з двох абзаців великої статті звучить так:

«Троє офіційних осіб США заявили, що попередні оцінки свідчать про те, що ракета була випущена українськими силами по наступній російській ракеті під час нищівного залпу по електричній інфраструктурі України у вівторок. Чиновники говорили на умовах анонімності, оскільки не мали права обговорювати це питання публічно.

Ця оцінка та коментарі Байдена на саміті Групи 20 в Індонезії суперечать інформації, надісланій раніше у вівторок від високопоставленого чиновника розвідки США, який повідомив AP, що російські ракети перетнули територію Польщі.»

То ж варто набратись терпіння, чекати, спостерігати та як завжди - працювати на перемогу. Окуповані території самі себе не звільнять, а росію окрім нас ніхто поки не переможе.

Звернення до окупаційної вдали шляхом наскельного живопису написання вимог на власних будинках набирає обертів.
Оскільки ані говоряща голова окупації Іващенко, ані реальний гауляйтер-оленевод не чують, не роблять та роблять вигляд, що проблем нема, крик про допомогу виміщують на стіну.
Нова форма соціального протесту Маріуполя під час режиму терору та репресій.
Сьогодні. Вул. Таганрогська. «Дайте газ».
А місто продовжує замерзати… без надії