Поки українці вітаються з Днем Гідності, в окупованому Маріуполі росіяни роблять все, аби перетворити людей на мовчазни сіру масу. Колись, після деокупації, тисячі досліджень буде написано з приводу як маргіналізувати населення в короткий термін для придушення спротиву.
Чергов видача гуманітарки. Черги. Сварки. Людям ніколи думати не про що, окрім як вижити ще один день.

Вчора в міської лікарні неокомсомол путіна разом з головою муніципального округу Царіцино на росії Хлестовим провели роздачу гуманітарки пораненим та поки живим окупантам разом лікарями - зрадниками. Дно культури мало підбадьорити окупантів, що після одужання поїдуть помирати. Це от правда дуже смішно. Тому, що дуже показово. Що таке росія у всії її проявах.

Той самий пологовий будинок. Та сама дитяча лікарня.
Ще один куточок, якій чомусь не потрабляє в камери пропагандистів.
Мабуть, останнє незачищене місце - доказ військової злочинності росії. Перетворено на сміттєзвалище. Таке. Було місто народження світлого, за часів росії стало руїною.

Маріупольський трафік. Центр міста. Фури навіть обгоняюють одна одну по зустрічної. Ні, все це не в Маріуполь. Пункт призначення - Крим.
Головне, що в більшості цих величезних вантажівок наче цивільних, окупанти перевозять БК та військову технику. Аби уникнути ураження на участах біля Криму, доступних для ураження ВСУ.
Так. ДТП - цілком постійна річ. Якщо одна зі сторін - українець (маріуполець), то він винен за замовченням.
Таке воно, жити у військово-логістичному хабі на сухопутному коридорі до Криму…

С праздникиком, украЇнці!
Мариуполь борется за Честь и Свободу!

Ноябрь 2004. Ноябрь 2013. Февраль 2022.

Это все даты одного события, растянувшегося на годы.

Борьба украинского народа с несправедливостью. Борьба за цивилизационный выбор. Война с империалистической гадиной.

После Майдана-2004 Путин, не способный поверить, что люди сами могут определять свою судьбу, решил покончить с украинской независимостью. Были начаты экономическая и информационная война, а украинские органы власти насыщены российскими агентами. Украина была уже почти куплена за 3 миллиарда серебряников у трусливого завгара, но вместо этого начался новый Майдан. В феврале 2014 Янукович бежал, и Путин перешел к военной интервенции, планом которой и пугал беглеца в сентябре 2013. С весны 2015 потянулись годы относительного спокойствия (я не про вечно бурлящую украинскую политику), но все попытки дипломатическим путем уцепиться за ускользающую «добычу» не увенчались успехом. И в феврале 2022 началось полномасштабное вторжение.

Знаю, что Путин любит творчество Льва Гумилева и периодически его цитирует. Я когда-то читал его книгу «Этногенез и биосфера Земли», и хоть некоторые ее положения не особо научны, сама идея пассионарности интересна.

Так вот. Дорогой (нет) Владимир Владимирович, поймите (на самом деле похуй), то, что вы наблюдаете с 2004 года в Украине, это и есть пассионарность.

Украинцы пассионарны. И эта пассионарность помогает нам раз за разом побеждать соперника, обладающего куда большими ресурсами.

Вы же стоите во главе недораспавшейся империи с пассивным населением и горсткой агрессивно ностальгирующих сумасшедших в верхушке.

Исход этой войны предрешен. Каждый получит то, что ему отведено историей.

В 2004 мы отстояли справедливость. В 2014 - право быть европейцами. Победим и чокнутых имперцев.

Этот день, наверное, назовут Днем Победы, так же как сегодняшний день назвали Днем Достоинства и Свободы.

Но лично для меня громкие названия не важны. В правильной стране ощущаешь свободу и достоинство каждый день.