Просто який парад реальності останнім часом від русні.
Виявляється, пушилін, іващенко (який так хутко зник), моргун і всі інші брехали, що опалення вже підключено? А що так?
Дивно (ні) але розмови / обіцянки стримко скоротились від “цього року” до “трьох років”. На фоні відсутності грошей навіть на заробітну плату, чекаємо на “від трьох до п’яти”.
Хоча насправді, за російські гроші місто буде відновлено набагато швидче. Правда, без участі росії та під українським прапором. Після деокупації вже цього року.

Перший раз пушилін не бреше (хоча фантазує).
Знищивши з 2014 року повністю шахти, потім добивши металургію російськими бомбами, дійсно, окрім рибальства нічого не залишається. Назад в печери або історичні промисли повертаються.
Окремо для одноклітинних почекунів. Коли вам окпуанти та гайляйтери розповідають з кожної праски про нескінченні технопарки та відновлення всіх заводів, а потім раптом кажуть про основной дохід від рибальства за 12 років, то це означає що рибальству бути, а от технопаркам, металургії та взагалі виробництву - ні. Хоча вам “хоть кол теши” як каже російське прислів’я.

Маріуполь. Лівобережжя.
“ВьІжить!”
Коментарі зайві.

За часів срср існував податок на відсутність дітей. Тепер росія пішла далі - покаранання за “пропаганду” відмови від дітей. Наступним кроком заборонять контрацепцію та аборти.
Такого міксу релігозного махрового безглуздя, імперії та автократії ця територія, яка раптом вирішила що вона держава, ще не знала.
Буде дуже цікаво подивитись до чого це призведе після нашої перемоги та розвалу московії.

27 лютого 2014 року росіяни відкрито почали окупацію Криму. По суті мабуть це дата початку війни.
Дев’ять років назад вони захопили будівлю КабМіну та Вреховної ради АР Крим.
Потім з’явить російський тренд “Ввічливих людей”.
Так почалася війна.
Але, навіть не про це. Дев’ять років назад окупанти виглядали космічно в порівнянні з нашою армією. Відверто. Форма, зброя, техника ….
Проте вже в 2014 українці в тому, що є, в тому що збирали, одягали, діставали всією країної не дали росіянам окупувати всю Донетчину та Луганщину. Мій рідний Маріуполь пройшов окупацію та деокупацію.
Тому, що це не наша війна, але війна без шансів для росіян. Тому, що форма це одне, а Батьківщина та Свобода - інше.
От пройшло дев’ять років. І ті самі самовпевнені росіяни вже програли в повномаштабної війні з нами. А наши Воїни тепер приклад для заздрощів русні. Волонтери збирають не шоломи та форму, а бойві БПЛА та танки.
Єдина думка, що не покидає. Якби в тому далекому лютому 2014 року ми в Криму проявили силу замість ста тисяч ультіматумів, сміливість чинити спротив заміть страху “путін нападет”, можливо ця війна не мала таких наслідків. Хоча історія не знає ретроградного руху. Але.

24 години сім днів на тиждень без паузи на обід та погану погоду окупанти добивають Маріуполь до стану нульового рівня. Просто аби сховати навіть згадку про власну нелюдяність. Все в горнило пропаганди.

Справжне ставлення окупантів до культури. Це - приміщення бібліотеки в одному з коледжів Маріуполя на вчора. Більшість книг (точніш абсолютна більшість) - російською. Проте окупанти лише сподобались намалювати “Хто читає, той лох” і забули до початку демонтажу.
Потім знов будуть волати про фейки мабуть. Про те, що це не знищення, а зберігання.
Але - правда вона так. Велика російська культура існує тількі у вигляди руїни.
Такі вони наслідки та відповідь на питання Достоєвського “тварь я земная или право имею”…