Драматичний театр. Роковини про які боляче згадувати.

Рік тому російські льотчики скинули авіабомби на буднок Драматчиного театра незважаючи на напис “ДЕТИ”. За підрахунками загибло від 400 до 800 людей.
Бобма влучла в задню частину театру, де у тому числі в грмерних на третьому поверсі було розміщено жінок з немовлятами. Тих самих жінок, які перевезли з розбомбленого пологового будинку. Та тих самих немовля, які народились одразу після бомбардування.
Зараз він виглядає так. Фронтон та частина коридору одразу над сховищем. Все, що було фізичним доказом злочину - демонтовано. Всі трупи з під завалі ексгумовано та вірогідно поховано в братських могилах в Старому Криму.
Літаки вбивць з московії злітали з аеропорту біля м. Приморсько-Ахтарськ на росії.

Ніяких пробачень. Ніякого забуття. Знайдемо всіх. Помстимось. Відплата невідворотня.

Символізм в стилі русні в роковини трагедії Драматичного театру Маріуполя.
Русня має повиздохнути. Вся.

Так це було. Пекло, яке спустилось на землю. Одразу після.
Це перший і досі майже єдиний день за часів війни, коли опустились руки. Було відчуття, що та клята бомба вибухнула всередині. Занадто багато особистого пов’язано з ДрамТеатром. Я виріс напроти. Все дитинство – тут. Всі важливі моменти життя – поруч. Історії від мого діда, який навчив української та назавжди навчив любити Україну. Дитяче «хуліганство». Сюди, в ці вікна ми залазили та потайки вешталися за кулісами підглядаючи за життям артистів. Тут, поруч, заручини з головної на все життя дівчиною, з якою вже разом майже 30 років. Тут перші кроки обох дочок. Тут все, що нагадує про життя, якого вже ніколи не буде. Через війну. Через ту кляту бомбу.
Таке неможна забути або пробачити. Це назавжди. Лише перетворити біль на ненависть. Ненависть на лють та помсту.
Не знаю, скільки піде часу на встановлення всіх винних. Але ми точно знайдемо кожного. Та дістанемось помститись.

Аби не забувати. Зараз всі інфомразота Маріуполя знов будує теорії, аби перекрутити правду.
Як бути з цим? Вже в момент злочину русня не заперечувала. Поки не стало відомо про розмах трагедії.

Нагадування, чому ми ніколи не дізнаємось ані скількі людей вбила русня бомбардировкою Драм театру. Ані кого саме. Біль, який залишиться назавжди.

Двадцять хвили після бомбардування Драматичного театру.
Архівне фото, надане маріупольцями. Яскраво видно місце влучання.

Нам пишуть:

День добрый.это момент авиаудара по драмтеатру.снято с ул.Пушкина от лицея

К сожалению только фото

Подкаст с участием Майкла Кофмана.

✔️Про контрнаступление:

Я думаю, що ми побачимо велику наступальну операцію української армії у найближчі місяці. Я не знаю, як саме вона відбуватиметься. Люди надмірно припускають, що вони побачать один наступ, і цей наступ або провалиться, або досягне успіху протягом декількох днів, але це не дуже практичний спосіб дивитися на це.

Швидше за все, ми побачимо серію атак або наступів, і це буде чимось схоже на українську операцію на Херсонщині. Початковий наступ значною мірою застопорився, потім були відновлені зусилля, і з часом українські війська витіснили росіян з цього плацдарму.

Я не знаю, де це відбуватиметься зараз, але думаю, що ми, швидше за все, побачимо кілька місяців операцій, а не одну операцію, що розгортатиметься протягом одного дня. Це моє особисте враження. В будь-якому випадку, ми побачимо зміну імпульсу в цій війні.

Виклик, завдання, з одного боку, ускладнюється тим, що росіяни мають досить високу щільність сил і укріплені лінії, але з іншого боку, полегшується російським наступом цієї зими, тому що росіяни вирішили виснажити певну кількість живої сили і боєприпасів, які вони мали, в наступі, який, як я вважаю, був з низькими перспективами на успіх. Вони, по суті, підготували Україну якнайкраще для цієї операції.

✔️Про тайминг

Чим довше українські війська чекають, чим довше триває фаза виснаження, тим більший ризик того, що люди почнуть вважати, що ситуація патова, а багато хто оголошує про патову ситуацію протягом всієї цієї війни, майже незалежно від того, на якій фазі ми знаходимося. Військова і політична воля починає слабшати. Я думаю, що це одна з причин занепокоєння українців.

Друге занепокоєння - це дуже практичне військове занепокоєння, яке полягає в тому, що чим більше часу буде витрачено, тим більше часу російські війська матимуть на окопування, щоб побудувати оборонні лінії, і тим важче це все буде.

Отже, з суто військової точки зору, якщо розглядати питання відносної переваги, в який момент Україна матиме найбільше вікно можливостей для звільнення більшої території? Коротка відповідь буде такою: коли західна техніка прибуде в достатній кількості, разом з додатковими силами, які Україна здатна наростити, що і відбувається зараз, і вони зможуть провести наступальну операцію, об'єднавши ці людські ресурси і західні можливості, в той час, коли російські сили будуть відносно слабкішими.

✔️Про F-16

Ви згадали про F-16. Про це треба думати з точки зору розстановки пріоритетів. Скажімо, у Presidential Drawdown Authority є певна кількість коштів - Х. Навіщо витрачати половину з них? Чому ви хочете витратити половину з них до кінця цього року? Ви хочете витратити їх на навчання українців на F-16, що може мати певний ефект, але в жодному разі, ніхто не вірить, що вони будуть вирішальними у формуванні результатів.

Ще важливіше те, що ми не обговорюємо часові рамки того, що стане вирішальним періодом цієї війни. На мою думку, вирішальна фаза вже наближається. Вона настане з весни до літа. Все, що буде після цього, матиме значення, тому що це вже довга війна, і вона буде тривати. Але це не обов'язково те, куди ви хочете витрачати гроші зараз.

Так, ви можете додати до цього списку F-16, але чи хто-небудь, включаючи мене, вважає, що вони є першочерговим пріорітетом для українців? Ні. І я жодним чином не проти того, щоб вони отримали F-16. Питання в тому, що ви хочете поставити на перше місце, що на друге, і куди ви збираєтесь витратити фінансування, яке вони мають на цей рік на підтримку українських сил.
___
Ну и там еще много всякого - patreon.com/posts/80063466

ФСБ в Ростові каже, що саме так горить проводка. З вибухом, який виносить півбудівлі разом з вікнами.
В колецію “можна дивитись вічно” та тупих відговорок русні. Тепер в Маріуполі мабуть теж “газовий балон” змінять на “електропроводка” ….

Я люблю опросы. Я очень люблю рассматривать рейтинги политиков и партий. Те, кто давно на меня подписан, знают, что меня хлебом не корми, дай только запостить циферки и пообсуждать их динамику.

Но я считаю ненормальным обсуждать рейтинги и перспективы политиков во время войны. Да, я все так же рассматриваю и обдумываю циферки, если встречаю, но не буду все это выносить в паблик до победы.

Не должно быть борьбы с политическими оппонентами во время войны. Должна быть борьба с врагом. Должна быть всеобщая работа на победу.

Это претензия и к власти, и к оппозиции, и к журналистам, которые пытаются вытащить на свет какие-то дрязги, а то и придумать их на ровном месте.

Я с огромным удовольствием напишу много всякого разного, что сейчас тщательно стараюсь в себе не накапливать. Но потом. Сначала победа, все остальное потом.

Просто “русская весна” в Маріуполі…
Вул. Митрополітська в районі магазина Жигулі. Місце, да застив час.

Пропаганда школами Маріуполя рухається зі швидкістю світла.
Мабуть, батькі щасливі. Вчителі так точно. Вислужились.
Дітей жалко.