У Чоному морі наш флот далеко відкинув кораблі ядерної держави від українських берегів. Знищив і пошкодив 28 їхніх човнів і один підводний.
То цитують тепер не вириваючи з контексту, а як написано - «Україна - морська держава. Була. Є. І буде».

Пишуть, що в росії знайшли застреленим міністра транспорта рф Романа Старовойт, який до того був губернатором Курської області. Попередньо - самогубство.

Цікавий та типовий для росіі часів путіна кейс.
Старовойта встигли звільнити акурат перед смертю. Щодо нього були кримінальні провадження та й нещодавній транспортний колапс додав жару.

Але в росіі лік таких «самогубств» вже за десять перевалив за часи війни.
Після операції «павутина» теж було самогубство, не витримало здоров‘я і в п‘ятьох очільників оборонних підприємств, які не виконували держ замовлення. На місцях теж не всі керівники витримують.

Це жахіття путінської системи.
Але цим вона і сильніша за будь-яку демократію.
Велика ілюзія думати, що перемогти путіна можна якось інакше, аніж силою.

☝️Путін заздрить Сталіну. Щиро. Хворобливо.
Він змагається саме з ним. Він хоче бути довше при владі, хоче більше закрутити гайки росіянам і хоче виграти війну. Для цього він ії і почав. Щоб виграти.
І ніякі переговори чи фінансові вигоди цю заздрість не утихомирять.
Тільки сила.

❗️Пентагон відновлює постачання озброєння в Україні.

Будемо сподіватись, що Трамп розібрався у питанні, і це вже його позиція.

Для тих хто скучив за інтелектуальними інтерв’ю і без хайпу. Наче ковток свіжого повітря в інформаційному сміттєзвалищі.

Особливо раджу з 50і хвилини - як розвалювали оборонні спроможності.

https://m.youtube.com/watch?v=HCX64rd_2RY&t=2906s

Війна за трибунал, або Хто хоче мати право на агресію?

В Україна зараз є шанс стати драйвером величезного тектонічного зсуву у сфері міжнародного правосуддя. І нарешті добитись засудження агресора міжнародним трибуналом.

Але за цією нерухомою плитою десятки років стоїть цинічна і жорстока політика держав, які хочуть мати негласне право на агресію та безкарно вершити долі інших країн.

Трибунал – це історія не лише про російсько-українську війну і покарання. Це історія про те чи зможе світ позбутись гегемонії "права сили". І без бою це право ніхто не віддасть.

Тож, це ще одна війна, яку Україні треба виграти.

У своїй статті в Українська правда розказую що це за країни, чому за 11 років війни немає рішень міжнародних судів щодо злочинної агресії, яку вчиняє зараз росія. І навіщо нам створювати Міжнародний трибунал.

Посилання на статью 🔗

https://www.pravda.com.ua/columns/2025/07/11/7521280/

Ми на «російські граблі Трампа» наступали сотні років і з особливим завзяттям останні 30 років, а він все зрозумів за півроку 😎

Ну що ж… будемо в усьому шукати позитив.

Хто там постійно в інфо полі прогнозує наступ росіян? Передайте їм, що наступ давно триває.
Просто в них нічого не виходить.

А не виходить в них, звісно 😎тому що в нас совкова армія і всьо давно пропало. Це не передавайте. Вони це знають.

Про всяк випадок нагадаю, що Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Австрія хоче в НАТО.

Здається, європейці почали про щось здогадуватись 😎

А путін воює в інтересах НАТО, але поки що цього не усвідомив.

Трамп ставить путіну новий ультиматум.

Він не задоволений діями Путіна, тому вирішив скоротити 50-денний дедлайн, який він раніше встановив РФ для досягнення мирної угоди.

Трамп став на тонкий лід.
Ультиматум можна ставити, якщо точно знаєш, що зможеш виконати те чим лякав. Бо інакше це одноразова історія і втрата сильної позиції.

Путін використовує "перемовини" для тиску і шантажу, Україна – для розширення міжнародної підтримки

Ми бачили, як путін бере участь у перемовинах. Він під перемовини організовував Іловайськ і Дебальцево, щоб тиснути на Україну і шантажувати. А потім були підставні підписанти і невиконання взятих на себе зобов’язань. І все це було сумішшю насильства та шулерства, яке завершилось повномасштабним вторгненням.

Україна опинилась у складній ситуації. Нам треба демонструвати світу готовність до перемовин, бо багато хто бачить у цьому вихід. А Путін використовує їхні переконання у своїх інтересах.
Тож, треба грати і на цьому полі – хочемо ми чи ні.
Що, власне, і зробила Україна, коли наш президент публічно запропонував путіну «перейти від обміну заявами та зустрічей на технічному рівні до рівня розмови лідерів".

Це вибиває в Путіна "перемовний стілець", на якому він блефував, а ми, говорячи мовою стратегії, "перехопили ініціативу" в дуже незручній для нас ситуації.

🔗Докладніше за посиланням 🔗

https://www.liga.net/ua/politics/opinion/perekhoplennia-initsiatyvy-yakyy-uspikh-potribnyy-ukraini-na-perehovornomu-treku

Пояснила виданню Телеграф як розподіляються повноваження між президентом і військовим командуванням

У час війни суспільство особливо уважно стежить за рішеннями військово-політичного керівництва: хто віддає накази, хто ухвалює ключові рішення. Проте навіть на одинадцятому році війни багато громадян не до кінця розуміють, як розподіляються повноваження між президентом і військовим командуванням.

Як змінюється роль президента під час війни?
Хто дає команду на застосування військ?

Це, як то кажуть, БАЗА, яку треба знати.

Глава держави, як обраний представник народу, визначає політичні цілі та стратегію оборони, ухвалює рішення щодо продовження опору або доцільності перемовин — і якщо перемовини, то на яких умовах. Натомість військове командування — це професійні фахівці, які відповідають за планування, організацію бойових дій та виконання наказів Верховного Головнокомандувача, тобто президента.

Саме така модель взаємодії армії і політичної влади є маркером цивілізованості та умовою інтеграції України у західні союзи.
Нерозуміння цього принципу породжує спрощення й небезпечні ілюзії: мовляв, військові мають самі вирішувати, як діяти, а політики — не заважати. Така логіка руйнує баланс між політичною відповідальністю та військовим професіоналізмом і може мати негативні наслідки.

Навела приклад як у 2014 не було команди політичного керівництва на застосування військ попри те, що військові навіть просили про таку команду і були готові давати відсіч.

Згадала історію як генерал Макартур пішов всупереч волі президента Трумена.

І про роль військових у перемовинах теж згадала.

🔗повний текст читайте за посиланням. Цікаво, повірте. 🔗

https://news.telegraf.com.ua/ukr/blogi-mnenija/2025-08-04/5916856-politiki-ta-viyskovi-khto-za-shcho-vidpovidae-pid-chas-viyni