У дискусії щодо «мирних» переговорів із росією залишається надто багато невідомих, аби стверджувати що вони призведуть до миру чи бодай до зупинки війни.

Як мінімум, є три ключові питання, без відповідей на які немає сенсу говорити про перспективи мирних домовленостей.

Перше. Чи готова Росія домовлятися?

Для переговорів потрібна воля обох сторін. Не просто сісти за стіл переговорів, а саме домовлятися. Не тиснути, не шантажувати, не висувати ультиматуми, а шукати взаємоприйнятні рішення.

Чи готова до цього росія? Наразі її керівництво відкрито демонструє, що ні. І характер бойових дій свідчить про незмінність російських цілей — захопити всю Україну, а не лише її частину.

Друге. Як змусити Росію виконувати взяті на себе зобов’язання?

росія систематично порушувала свої зобов’язання перед Україною. Від міжнародних договорів до Мінських домовленостей.

Наразі немає дієвого механізму, який би гарантував виконання росією майбутньої мирної угоди.

Тому цілком можливий сценарій, за якого Україна виконає свої зобов’язання, а мир так і не настане. Натомість росія отримає вигідніші позиції для подальшого наступу.

Третє. На які поступки готове українське суспільство заради припинення війни?

Переговори передбачають пошук компромісів і взаємні поступки. Але де межа прийнятного для України?

Якщо суспільство і влада не знайдуть спільної позиції щодо можливих поступок з нашого боку, досягнення домовленостей, які матимуть підтримку всередині країни, буде вкрай складним.

І ще один принципово важливий момент. Чи можливі мирні переговори одночасно з бойовими діями?

Формально — так. Але тоді постає питання: де проходить межа між переговорами та примусом до поступок?

Адже продовження бойових дій з боку агресора — це не просто обставина, за якої відбуваються переговори. Це інструмент прямого тиску на іншу сторону. Тобто на нас.

І якщо військова сила використовується для нав’язування умов миру, то це не переговори, а продовження агресії іншими засобами.

Тому головне питання сьогодні — не лише в тому, коли почнуться переговори, а й у тому, чи здатні вони забезпечити реальний і тривалий мир, а не просто створити умови для наступного етапу війни.

"Мир настане, коли Путін переконається, що ситуація зайшла в глухий кут, що він не може просунутися далі", - Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто

✔️Нарешті в Європі звучить зріла реалістична оцінка ситуації. Тиск. Всі країни мають доєднатись до тотального тиску на росію. Економічного, військового, політичного.
Перемовини з росією без механізму забезпечення виконання домовленостей - це самообман і продовження війни. Жодного разу росія не виконала домовленості, яких ми з нею досягали. Щоразу продовжувала війну. Щоразу використовувала переговори для посилення власної позиції.