Європа не зможе себе захистити у разі, якщо путін туди реально націлиться.

По-перше, вони у військовому розумінні, вже відстали від такої війни. Їхні армії не готові. Їм вже треба в нас вчитись.

По-друге, у них низька мотивація цивільного населення. Ніякого дива не станеться. Люди оберуть більш безпечні місця перебування.

По-третє, в них і з законодавством серйозна проблема.
Якщо в нас воно просто не було готове під війну і парламенту довелось поспіхом створювати нові норми і закони, то в ЄС навпаки - настільки все зарегульовано, що вони жодного пострілу там не зможуть зробити без порушення законодавства.

Чиновники і військове командування просто будуть боятись приймати рішення.
Бо там дуже детально і жорстко врегульоване екологічне законодавство, норми користування приватним рухомим і нерухомим майном тощо.
Це не 1939.
Це серйозна історія ціною у мільйонні позови.

Минув рік з початку Курської наступальної операції — однієї з найзухваліших і найнеочікуваніших військових акцій сучасної війни. Вона шокувала світ та вже увійшла до програм підготовки військовослужбовців країн НАТО як: операція з найстрімкішим просуванням військ з часів Другої світової, перший у світовій історії наступ неядерної держави на територію ядерної, приклад ефективної операції в умовах десятикратної переваги противника в озброєнні й живій силі.

Та обмежуватися лише військовим аналізом — замало. Курська операція має щонайменше п’ять ключових вимірів, що визначають її місце в історії цієї війни.

У річницю Курської наступальної операціі розповіла для видання Телеграф про політичні, історичні, військові, правові та психологічні аспекти цієї операції.

https://news.telegraf.com.ua/ukr/blogi-mnenija/2025-08-06/5917086-pyat-vimiriv-kurskoi-operatsii

Ще одна цікава обставина, яка у разі війни сильно ослабить опір європейців.

Якщо у великих містах все у приватній власності - транспорт, лікарні, аптеки, вивіз сміття, випічка хліба тощо, то під час війни настане колапс. Бо нема в них законодавства, яке примусить власників і працівників працювати в умовах безпосередньої загрози життю.

Державний сектор може і менш ефективний ніж приватний, але в багатьох українських містах у 2022 він забезпечив виживання людей.

Ну що ж, подивимось ще раз на чергову спробу Заходу сприймати путіна як перемовника.

Мало він всім брехав 11 років, тепер дійшла черга до чудової казки про нібито закон, який він готовий прийняти як гарантію безпеки. Про «ненапад» на Україну. Це смішно. Про «ненапад» на Україну є взагалі то Статут ООН, вищий за силою ніж його закони. Агресія - це Міжнародний злочин. Немає значення що про це написано в російських законах.

Одним словом, граблі не лише в нас. В них на Заході теж є свої граблі.

☝️Перемовини не повинні легалізовувати міжнародні злочини.
Перемовини повинні відновлювати справедливість політичним шляхом.

Угода між президентами Азербайджану і Вірменії що включає  створення транзитного коридору між Азербайджаном та Нахічеванською автономією - це гарна новина в усіх сенсах.

Насторожує назва маршруту «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання».

Наш досвід війни показує, що такі гучні назви і піар - це додаткова ціль для ворога і його пропаганди.

Якщо ви не знавець Тік-ток, навіть не намагайтесь аналізувати сьогоднішні умовиводи Трампа.
Бо всі відповіді, тенденції, причинно-наслідкові зв’язки - там.
Вся експертиза по російсько-українській війні там.

Заслуговує на увагу лише одна фраза - «я думаю, моя зустріч з путіним буде хорошою, а може - поганою».

В цьому весь сенс.

Путін загострює ситуацію на фронті, бо його почали заганяти у перемовний процес.

Він завжди це робив, щоб на цьому зіграти собі у плюс.
Будь-яка зміна ситуації відкриває можливості. І перемовини - це теж зміна ситуації.
Іловайськ і Дебальцево - це як раз приклади його перемовної стратегії.

Так, 11й рік ми воюємо в умовах багатократної переваги ворга по кількості людей, по обсягам озброєння та військової техніки.

Динаміка буває на фронті різна, успіхи чередуються з важкими кризами і втратами, але українська армія сьогодні єдина в світі, яка взмозі так довго тримати оборону проти настільки потужного ворога.

Навіть коли партнери вагаються з допомогою - наша армія зберігає Україну на мапі світу.

Майбутня зустріч Трампа/Путіна - це історичний експеримент. Ніхто не знає як все піде.

Проблема цього експерименту у тому, що сторони ставлять різні задачі.
Тож, з точки зору теорії перемовин важко взагалі щось прогнозувати. Путін хоче якомога більше земель захопити, а Трамп хоче зупинити війну. Це різні задачі.
Це як домовлятись про сухе і важке.

Але в будь-якому разі проактивна позиція краща за пасивну. Політичний вихід однозначно треба шукати.

Щодо історичних паралелей і згадування часів Гітлера, Наполеона тощо - це не має жодного сенсу. Так само як кожен з нас вже ніколи не стане дитиною, так само не повернуться ніякі інші обставини в тому числі історичні.

Історія пишеться прямо зараз. Історію пишуть сильні. Ми сильні, хоч і значно менші за росію. Тому без нас історію не напишуть.

Яскраве шоу 🤹
Це якщо коротко про зустріч на Алясці.

Розглядати результати варто у двох площинах: піар і політична.

З точки зору піару - це win/win. Обидві сторони досягли своїх цілей.

Путін досяг такого омріяного статусу міжнародного важковаговика, якого його позбавила Європа. Він власне так цю війну і трактує на внутрішню аудиторію - з Америкою, а не Україною. Росіяни завжди демонстрували нашу другорядність у великих політичних іграх.

Трамп теж отримав свій омріяний піар «миротворця». І результат тут немає значення. Сам факт зустрічі йому на користь. В його розумінні «great again” - це в тому числі такі акції. Америка розрулює війни і конфлікти інших народів і держав.

А от політична площина вже без цього конфіті. 🎉

Тактично путін виграв:
⁃ час
⁃ легалізуавав свої звірства, бо з ним поводились чемно і з повагою
⁃ поставив своі умови, як завжди, неприйнятні для України
⁃ відмовився від обіду - це жест домінування і недовіри
⁃ мовою його субкультури показав свою «масть» - не нижче лідера США

Висновки:
Воюємо далі.
А на політичному треку запущений паралельний рух. Він зрештою багато чого покаже і змінить.

Коли слухаєш заяви Трампа і президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, вчергове переконуєшся, що рівень освіченості, культури і професійна компетентність - мають значення та відображаються на політичних рішеннях.

Це різні всесвіти.

Можливо, місія Трампа у тому, щоб Європа нарешті зайняла жорстку та підкріплену діями позицію.
Давно вони так не пожвавлювались.
Останній раз щось подібне було півроку тому, коли Джей Ді Венс виступив на Мюнхенській безпековій конференції.

⬆️ це означає, що наша армія ефективно тримає оборону, попри те, що армія ворога в рази більша і постійно наступає.

Жодна б інша армія за такого співвідношення сил і засобів стільки б не протрималась.

Тому що сьогодні найсильніша армія серед країн НАТО – вона не з НАТО, найсильніша армія – це українська армія. Найпрогресивніша, єдина, яка знає, що таке війна.
Генерал-майор у відставці Мішель Яковлефф – колишній заступник начальника штабу Сил швидкого реагування НАТО

«Один з уроків, які я виніс [з України], полягає в тому, що нам потрібно зрозуміти, які механізми ми можемо впровадити у всіх наших збройних силах, щоб забезпечити той самий темп інновацій, який так успішно реалізували українці»…

"На рівні бригади вони здатні налагодити відносини з галузевим партнером, який стимулюватиме інновації, - не за роки, а за лічені дні"…

«дії українців, які захищають себе, мають бути вивчені, обдумані та включені у власні формування військовими лідерами НАТО»,

⁃ заявив Верховний головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО у Європі Алексус Гринкевич

🔗текст на сайті міністерства оборони США

Сьогодні знаковий день для всіх нас.
Ніякі ультиматуми не зламають Україну і українців.

Бажаю сил та історичного везіння нашому Президенту у відстоюванні свободи України.
Ви маєте моральне право говорити «ні».
За вами народ, який не скорився.

В них там є «костюми», а в нас міцний сталевий хребет - made in Ukraine 🇺🇦