Мене вкрай дратує, що кожна бригада намагається знайти бодай одного героя-«довгосида», щоб розказати історію про його героїзм і засвітити бригаду в медіа, хоча те, що він там сидів - тільки їх провина.
Йому не потрібні відео і показуха - він хоче звільнитися і бути з сім’єю, але варіантів три: посада в тилу (якщо командир адекватний), відпустка і назад на позиції, СЗЧ.
Чи розповідав хтось історію служби бійців після виходу з позицій та медійної уваги? Риторичне питання.

За 100–150 днів завжди знаходиться бодай один нормальний погодний момент, щоб витягнути бійця, питання не в цьому.
Реальність інша: деякі комбриги чудово розуміють, що якщо навіть вдасться вивести людину з позиції, то завести заміну не вийде. На картах і доповідях позиція «тримається», боєць сидить, значить ситуація «контрольована», а те що в більшості випадків в тилу вже облаштовані позиції противника ніхто не дізнається, поки підари не опиняться в якомусь населеному пункті.

Я впевнений, що випадків, коли позиції тримають по 200–300 днів у десятки разів більше, ніж озвучують, просто фінал у них не для медіа: полон, або страта.

Тому поки кожен подібний пост не буде супроводжуватися розслідуванням в бік командирів цього бійця, нічого не зміниться. Змінюватиметься тільки одне - кількість історій між родичами загиблих та безвісти зниклих про «посмертний героїзм» і проклятих командирів.