Тактика росіян на руйнування міст в умовах, коли вони фізично не здатні до них підійти є ілюстрацією цієї війни. Ще місяці тому в Краматорську було звичайне мирне прифронтове життя з рідкісними прильотами, сьогодні всі дотичні знають, що регулярно йде полювання на фпв і прилітають КАБи.

Херсон, Суми, в певній мірі Харків. Життя там відрізняється поки що від Києва та Дніпра, які все одно під регулярним терором шахедів і балістики. Ми також випалюємо російське прикордоння, і будемо розширювати цю зону в кілзону. Але особливість цієї війни - це саме розширення сіряка і кілзони, які досягають цивільних. Це кілометраж, який націлений на роботу по логістиці, але впливає на життя міст. Технології дали можливість розширювати на десятки кілометрів, а може таке бути, що і на сотню чи сотні.

І все це масова історія, дешева і масова - дрони.

Я не відкрию Америку, якщо скажу, що мета росіян - це позбавити українців можливості жити на власній землі, тому розширення таких зон до великих міст є їх задачею. Нічого, маємо робити те саме. Пора вже відходити від стратегії роботи тільки по економіці, ВПК, нефтянці й енергетиці.
Вважаю, настає час регулярного псування життя їх цивільним, поки вони не захочуть війну припинити. З одного боку, їх пропаганда буде розповідати про «народну вайну» у такому випадку. Але вони і так це роблять. Вважаю, росіянам має бути нестерпно жити на територіях, які дотичні до нашого кордону, і в регіональних центрах, наближених до нашого прикордоння.

Наші штурмові підрозділи провернули низку вдалих дій на фронті в крайній місяць.

Деталі цих дій можна буде говорити дещо пізніше.

Затримано комбрига 155-ї бригади Лучанова, якого підозрюють у викраденні та вбивстві двох чоловіків на Київщині, і який втік в СЗЧ.

Багато бачу обговорень рокіровок в уряді. Для себе відзначу один момент - це ветеранська політика, яка повністю провалена, і тут точно варто зробити належні висновки для покращення процесів, бо не ок, коли ветерани потрапляють в бюрократичне пекло по будь-яких питаннях і не мають підтримки. Це не те, що демотивує. Це плювок в лице кожного ветерана, і це треба міняти.

ЗСУ звільнили 6 населених пунктів - вже пишуть деталі того, про що я писав раніше.

В Констасі жорсткі бої по місту, є контактні. Але місто не впало, руїни Констахи тримають СОУ, і для ворога ціна штурмів вкрай висока.

Лохів з комплексом бога треба принижувати, життя навчило, що це правильно. Так, ці лохи потім впадають в істерики, але по факту ці лохи як слимаки, посипані сіллю - сильно істерять і дригаються, перетворюючись на слиз. Тому принижуйте лохів з комплексом бога на всіх рівнях. Завжди.

В Констасі сьогодні задвухсотили свіжу групу пілотів підарні.

У польському місті Лодзь поляк побив поляка, бо сприйняв його за українця: потерпілий отримав серйозні травми носа та щелепи, — RMF24.

В нас поляків не бʼють. А ті готові один одного зарізати, але не москаля, який вбив їх президента, ще раніше окупував Польщу і розстрілював їх людей.

Дебіли, сер.

Наша піхота, десант, штурмовики продовжують рух вперед. Поки не маю права казати де саме. Як і минулого разу, коли можна буде казати де - скажу. Це не тільки те, що вже повідомили.

Командир корпусу «Хартія» Ігор «Корнет» Оболєнський - Герой України!

Найвищу державну нагороду командиру присвоїв президент України.

Що сказати, знаю, поважаю, тисну руку, брате «Корнет».

В Констасі без змін, важко, але підарня не контролює місто окрім окремих малих зон, в яких сидять у норах і сруть під себе.

Старлінк підкинув у Тіктоці цю руденьку Ярославу. Памʼятаю, що одного разу до нас також приїздила, ну як до нас, до колег і я там опинився в лісі у справі, то файно почілив тоді. Ще вдалося посмажити ковбаску на сковорідці і газовій плиточці. Весела така мала, спогади і спогади. А взагалі якось так сталося, що за всі роки війни то був єдиний випадок, коли я був на польовому концерті, де співала жінка.

Що думаєте?

Скажу таку річ. Довгий пост із питанням в кінці, прошу дочитати і відповісти. Росіяни готують на осінь мобілізацію, армії потрібні люди. Хтось вважає, що це можливо лише тільки через примус, хтось - що це можливо через нові контракти з термінами служби. Ми занадто довго ігнорували тему термінів служби. Вперше про це я написав ще роки два тому, і це було так непопулярно, про це не дуже хотіли говорити, бо повномасштабна тривала всього два роки, які в сраку терміни, най ще воюють. І от стукнув 2026 рік. Пʼятий рік, а дехто і більше, а ще дехто четвертий і третій, що теж вже багато, почали казати «де терміни?». У відповідь було мовчання, бо людей і так мало, купа йде в СЗЧ, когось примусово тягнуть, хтось втупу порушує закон не виконуючи свій конституційний обовʼязок. Дискусія про терміни обережно виходить в паблік від військових. Вона ведеться всередині армії, але цивільним пофігу, вони не служать, а воює нехай той Петро. Нові контракти зʼявилися, в них терміни, мобілізовані мають вибір чекати на демобілізацію. Контрактники, що підписали контракти під час дії воєнного стану, можуть вимагати звільнення і мають його отримати, але без відстрочки. У той же час, росія готує мобілізацію, і армії потрібні люди, аби втримати фронт. Це в майбутньому, можливо, будуть технології, які триматимуть посадку і квадрати землі, руїни Констахи замість людини. Зараз технології бережуть її життя, але повністю не заміняють. А багато хто хоче піти з армії, і багато не хоче туди йти.

Питання до вас, мої любі читачі. Я особисто розумію, що до нинішньої комбінації призвели роки забивання болта на питання мобілізації, термінів для військових і тому подібне. Ми зайшли у війну на виснаження, і вона неможлива без примусу, на жаль, ми маємо взяти волю в кулак і пахати. Війна краде наш час, вона залишає позаду життя і мрії, вона вбиває. Кожен з військових приносить у жертву своє життя навіть якщо він живий.

Так от, питання: що робити, якщо на наше місце ніхто не хоче, ми на ньому частково бути не хочемо теж (не всі, хтось хоче звісно, хтось обрав цю карʼєру), а країну треба зберегти. Уявіть складність питання? Уявіть чи можуть військові та цивільні знайти тут компроміс? І в чому цей компроміс?

Пишіть коменти.

Додам ще до посту. В один момент я почав думати, що рішення лежить вже в самому суспільстві і це питання ніхто не вирішить, якщо не буде колективного договору, який народиться в головах самих людей. Хто має підштовхнути до цього? Моральні авторитети суспільства. Умовно, якщо військові жертвують життя і час, вони такі ж громадяни України, інші також мають на це погодитись.

Я подивився на приклад Нотевського. Чуваку стукнуло 25 років, він міг знайти бронь, він медійний чувак з охопленнями. Але він пішов у військо. І в нього не якась рожева мобілізація, чувак сам обрав підрозділ і пішов.

Природа суспільств в тому, що більшість воювати і служити не хочуть, це ок. Але війна екзистенційна, як я вже казав, політично всі профукали на роки вирішення цього питання і створення рамок справедливості. Якби терміни запрацювали два роки тому, наслідки зараз не були б болючими.

Як на мене, зараз вирішити це питання можуть лише нові суспільні авторитети із самого громадянського суспільства, які народяться в ньому і власним прикладом створять новий суспільний договір щодо війни, служби, термінів. Своєю готовністю розділити війну з тими хто на ній вже довго.

Це фантастика, звісно. Але в іншому випадку все буде так, як і зараз.

Людей справді багато повиходило бачу.

Пост Редіса, прочитайте.

Багато розмов про те, що ми втрачаємо Констаху. І події правда нагадують вже відомі всім, хто на війні по Сходу так довго, але зараз в Констасі, якщо рівняти я буду з Покровськом і Бахмутом, у росіян ось цей тиск відрізняється. Вони дещо втомленіші, ніж там. Але роботи багато, дронів багато, контакту багато. Битва триває, битва за руїни.

Федоров сьогодні сказав, що неможливо вирішити проблему мобілізації без нового суспільного договору.

Тепер читайте вище, що писав я, ваш Демон - те саме.