Це — Рижуля. Дівчинка, що жила на території продуктового складу, по якому вчора вгатили росіяни.
Її, до напівсмерті перелякану та з порізаними лапами, привезли на лікування до Зоокронтролю.
Сьогодні рф знову вдарила по Дніпру.
На превеликий жаль, одна людина загинула. росія вбила 27-річного водія поштової компанії.
Для поранених медики міських лікарень нині продовжують робити усе необхідне.
Загалом у двох школах та деяких багатоповерхівках потрощені вікна. І, серед інших збитків, зачепило вже й територію Зооконтролю.
Але Рижуля знову вціліла. Хоча і вона, і всі тамтешні тварини ще довго оговтуватимуться від стресу.
Бо росіяни — нелюди, здатні лише на терор і руйнування.
…
У Рижулі все буде добре.
І у всіх нас теж.
Головне, будь ласка, бережіть себе, любі дніпряни.
Її, до напівсмерті перелякану та з порізаними лапами, привезли на лікування до Зоокронтролю.
Сьогодні рф знову вдарила по Дніпру.
На превеликий жаль, одна людина загинула. росія вбила 27-річного водія поштової компанії.
Для поранених медики міських лікарень нині продовжують робити усе необхідне.
Загалом у двох школах та деяких багатоповерхівках потрощені вікна. І, серед інших збитків, зачепило вже й територію Зооконтролю.
Але Рижуля знову вціліла. Хоча і вона, і всі тамтешні тварини ще довго оговтуватимуться від стресу.
Бо росіяни — нелюди, здатні лише на терор і руйнування.
…
У Рижулі все буде добре.
І у всіх нас теж.
Головне, будь ласка, бережіть себе, любі дніпряни.
❤2.03K🙏860😢244👍38🤝15🫡7🤔2
Крім удару по складам логістичної компанії, сьогодні росія також знищила гаражний кооператив із автівками дніпрян та вбила тамтешнього охоронця.
Мої співчуття родині загиблого.
Водночас у прилеглій багатоповерхівці вибило кілька десятків вікон. Вчергове потрощило шибки і в приміщенні колишнього профтехучилища, яке місто перебудовує під музичну та спортивну філії для дітей.
Вулиця завалена уламками бетону, склом та поламаним гіллям. Комунальники вже стали прибирання.
Задіяно й важку техніку, щоб допомогти рятувальникам розібрати завали.
…
Пораненими нині опікуються в міських лікарнях. У людей осколкові поранення та вибухова травма. Лікарі роблять все необхідне.
Мої співчуття родині загиблого.
Водночас у прилеглій багатоповерхівці вибило кілька десятків вікон. Вчергове потрощило шибки і в приміщенні колишнього профтехучилища, яке місто перебудовує під музичну та спортивну філії для дітей.
Вулиця завалена уламками бетону, склом та поламаним гіллям. Комунальники вже стали прибирання.
Задіяно й важку техніку, щоб допомогти рятувальникам розібрати завали.
…
Пораненими нині опікуються в міських лікарнях. У людей осколкові поранення та вибухова травма. Лікарі роблять все необхідне.
😢996🙏305❤50🤔7👍6
Досвід українських воєнних розвідників народжений та примножений у віках нашої історії. Починаючи фактично від козацької доби.
Тому в нещадному протистоянні росіянам у нинішній війні ці воїни добре вміють бути винахідливими та витривалими.
Щоб діяти тихо, але точно.
Покладатися на зброю, технології, але ще більше — на гострий розум.
Щоб нищити ворога на полі бою та діставати його там, де він найменше очікує.
Дякуємо всім звитяжним українським розвідникам, чиї титанічні зусилля зміцнюють Державу.
Памʼятаємо кожного та кожну, хто віддав життя, захищаючи Україну.
Тому в нещадному протистоянні росіянам у нинішній війні ці воїни добре вміють бути винахідливими та витривалими.
Щоб діяти тихо, але точно.
Покладатися на зброю, технології, але ще більше — на гострий розум.
Щоб нищити ворога на полі бою та діставати його там, де він найменше очікує.
Дякуємо всім звитяжним українським розвідникам, чиї титанічні зусилля зміцнюють Державу.
Памʼятаємо кожного та кожну, хто віддав життя, захищаючи Україну.
❤993🙏199👍77🫡24😱7🤔4
Від ранку комунальники працюють на місці нічного російського удару.
Загалом у Дніпрі пошкоджено понад 20 приватних будинків — два із них фактично зруйновані вщент. Також кілька десятків вікон вибито у прилеглій багатоповерхівці.
Комісія Новокодацького району нині допомагає містянам із оформленням заявок на державне «єВідновлення». Працюють і благодійники.
Дякую всім, хто зараз поряд із людьми.
Загалом у Дніпрі пошкоджено понад 20 приватних будинків — два із них фактично зруйновані вщент. Також кілька десятків вікон вибито у прилеглій багатоповерхівці.
Комісія Новокодацького району нині допомагає містянам із оформленням заявок на державне «єВідновлення». Працюють і благодійники.
Дякую всім, хто зараз поряд із людьми.
😢598🙏277❤59👍4😱4🤔2
Любі дніпряни.
Як завжди звітую вам про результати свого закордонного відрядження.
Нині у Лондоні дуже плідно попрацював із командою Європейського банку реконструкції та розвитку. Вони зібрали керівників усіх своїх напрямків, щоб обрати найкращий варіант підтримки Дніпра.
Тож маємо вікно можливостей на ще 35 млн євро для Міста. Із них десять мільйонів мають стати суто грантовими коштами.
Тобто подарунком Дніпру від європейських платників податків, який НЕ ТРЕБА повертати!
Бо це про довіру до нашої великої громади, що знаходиться у 100 кілометрах від фронту.
Щиро вдячний колегам за цю послідовну допомогу.
Дійсно, ми вже не просто партнери, а й добрі друзі.
…
Але у мене є запитання, яке хотілось би поставити нашим поважним керманичам.
Скажіть, а чому іноді простіше спілкуватися з європейськими колегами, аніж із власним урядом?
Бо з одного боку всі знають і про важливість довіри до нас міжнародних фінансових інституцій, і про те, що будь-які запозичені кошти необхідно буде повертати.
А з іншого виходить, що так звана спроможність громад залежить від того, чи пограбують їх у 2027 році Верховна Рада та Уряд, чи ні.
Зараз я не буду заглиблюватися у деталі бюджетних процесів.
Але хочу сказати, що з року в рік (!) нам розповідають, що у міст забагато грошей і витрачають вони їх неправильно.
А потім знаходять чергову «солдатську причину», аби щось та й забрати у центральній бюджет.
Проте згадайте, куди подівся вилучений у місцевого самоврядування «військовий» ПДФО.
Розчинився у прірві популістичних виплат!
І завжди у керманичів хтось винен.
То МВФ, то тарифи, то міські голови, то партнери, то війна.
Усі навколо. Окрім них-любих.
…
То чи варто робити те саме знову?
Нам вкотре розповідають про дефіцит державного бюджету майже в трильйон гривень, але чергове пограбування місцевого самоврядування цю дірку в бюджеті не
закриє навіть на кілька відсотків !!!
А от головного болю територіальним громадам та ЛЮДЯМ, ЩО ТАМ ЖИВУТЬ, додасть.
…
Чесно кажучи, іноді мені дуже соромно їздити по світу з простягнутою рукою в той час, коли у власній країні тебе не хочуть слухати…
Як завжди звітую вам про результати свого закордонного відрядження.
Нині у Лондоні дуже плідно попрацював із командою Європейського банку реконструкції та розвитку. Вони зібрали керівників усіх своїх напрямків, щоб обрати найкращий варіант підтримки Дніпра.
Тож маємо вікно можливостей на ще 35 млн євро для Міста. Із них десять мільйонів мають стати суто грантовими коштами.
Тобто подарунком Дніпру від європейських платників податків, який НЕ ТРЕБА повертати!
Бо це про довіру до нашої великої громади, що знаходиться у 100 кілометрах від фронту.
Щиро вдячний колегам за цю послідовну допомогу.
Дійсно, ми вже не просто партнери, а й добрі друзі.
…
Але у мене є запитання, яке хотілось би поставити нашим поважним керманичам.
Скажіть, а чому іноді простіше спілкуватися з європейськими колегами, аніж із власним урядом?
Бо з одного боку всі знають і про важливість довіри до нас міжнародних фінансових інституцій, і про те, що будь-які запозичені кошти необхідно буде повертати.
А з іншого виходить, що так звана спроможність громад залежить від того, чи пограбують їх у 2027 році Верховна Рада та Уряд, чи ні.
Зараз я не буду заглиблюватися у деталі бюджетних процесів.
Але хочу сказати, що з року в рік (!) нам розповідають, що у міст забагато грошей і витрачають вони їх неправильно.
А потім знаходять чергову «солдатську причину», аби щось та й забрати у центральній бюджет.
Проте згадайте, куди подівся вилучений у місцевого самоврядування «військовий» ПДФО.
Розчинився у прірві популістичних виплат!
І завжди у керманичів хтось винен.
То МВФ, то тарифи, то міські голови, то партнери, то війна.
Усі навколо. Окрім них-любих.
…
То чи варто робити те саме знову?
Нам вкотре розповідають про дефіцит державного бюджету майже в трильйон гривень, але чергове пограбування місцевого самоврядування цю дірку в бюджеті не
закриє навіть на кілька відсотків !!!
А от головного болю територіальним громадам та ЛЮДЯМ, ЩО ТАМ ЖИВУТЬ, додасть.
…
Чесно кажучи, іноді мені дуже соромно їздити по світу з простягнутою рукою в той час, коли у власній країні тебе не хочуть слухати…
👍595💯259❤149🤔17🙏12🤝5😢4😱1
Рік тому мій світ було зруйновано.
Я, звісно, розумію, що не можна розкидатися такими гучними фразами під час великої війни.
Але.
Але, на жаль, всі ми зрештою залишаємося сам на сам зі своїм болем, своїми хворобами та смертями своїх близьких …
…
Рік тому мій брат, мій найвідданіший друг, моя душа, моє «альтер-его», мій добрий велетень Абу пішов від мене.
Серце.
Навіть у величезних англійських мастифів воно теж може не витримати.
Тоді я сказав вам, що рівно рік ви не побачите жодних новин про моїх собак.
Бо того клятого дня я реально вигорів зсередини.
…
Рішення знову взяти собаку було невимовно важким.
Мене постійно гризли одні й ті самі запитання: «Чи можу я виховати нове цуценя так само, як Абу?», «А що як ми не зійдемося характерами?», «А чи не є це взагалі зрадою до мого хлопчика?»
Якщо відверто, то я, мабуть, так би й не наважився на цей вчинок, аби не… генерали.
Грізні дядьки, страшні для ворога, проте добрі до друзів, сказали: «Альбертичу, видно, як Ви мучитесь. Тому цуценя – це подарунок. А ще – це наказ».
…
І Він приїхав. Із Харкова. Мій кане-корсо.
Відтоді жодної миті мені не було нудно.
У перший день нашою зустрічі цей бовдур тупо наївся камінчиків та потрапив до лікарні.
На третій день він зжер пластикову пробку, та знову потрапив до лікарні.
Він усе ламав, потрошив і гриз.
Він крав усе, що погано лежить.
Він хапав зубами ножі з кухні.
Навіть перекинув на себе окріп ( я встиг його врятувати останньої секунди ).
А ще він спускався сходами з другого поверху, сидячи верхи на валізі!!!
Іноді мені здавалося, що він зведе мене з розуму.
Що він - «людина в чорному», такий собі агент спецслужб чия секретна місія – відправити мене в будинок для божевільних.
…
Адже він – справжній італієць.
Темпераментний, емоційний, творчий, злопам'ятний та дуже хитрий. Той, що полюбляє їсти та гучно «балакати». Хто обожнює близьких, але залишається недовірливим до чужих.
Він – найскладніший собака однієї з найскладніших порід.
Його звуть Бамбіно.
У перекладі з італійської – Малюк.
Утім для мене він завжди – Масяній.
…
Я люблю його. А він – мене.
Щодня Масяній стає все більше схожим на Абу.
Так само сидить «на ручках», качається на спині, пʼє з калюж і дедалі помітніше набуває тигрового забарвлення.
…
Абунечко мій, знаю, що ти чекаєш мене на веселці.
Ні, не в Раю, і вже точно не в Пеклі.
Ти просто чекаєш, коли ми зустрінемося і підемо.
Хоч до Раю, хоч до Пекла.
Куди завгодно.
Аби тільки разом.
Єдине, чого я ніколи собі не пробачу, що тієї ночі Ти помер не на моїх руках…
Я, звісно, розумію, що не можна розкидатися такими гучними фразами під час великої війни.
Але.
Але, на жаль, всі ми зрештою залишаємося сам на сам зі своїм болем, своїми хворобами та смертями своїх близьких …
…
Рік тому мій брат, мій найвідданіший друг, моя душа, моє «альтер-его», мій добрий велетень Абу пішов від мене.
Серце.
Навіть у величезних англійських мастифів воно теж може не витримати.
Тоді я сказав вам, що рівно рік ви не побачите жодних новин про моїх собак.
Бо того клятого дня я реально вигорів зсередини.
…
Рішення знову взяти собаку було невимовно важким.
Мене постійно гризли одні й ті самі запитання: «Чи можу я виховати нове цуценя так само, як Абу?», «А що як ми не зійдемося характерами?», «А чи не є це взагалі зрадою до мого хлопчика?»
Якщо відверто, то я, мабуть, так би й не наважився на цей вчинок, аби не… генерали.
Грізні дядьки, страшні для ворога, проте добрі до друзів, сказали: «Альбертичу, видно, як Ви мучитесь. Тому цуценя – це подарунок. А ще – це наказ».
…
І Він приїхав. Із Харкова. Мій кане-корсо.
Відтоді жодної миті мені не було нудно.
У перший день нашою зустрічі цей бовдур тупо наївся камінчиків та потрапив до лікарні.
На третій день він зжер пластикову пробку, та знову потрапив до лікарні.
Він усе ламав, потрошив і гриз.
Він крав усе, що погано лежить.
Він хапав зубами ножі з кухні.
Навіть перекинув на себе окріп ( я встиг його врятувати останньої секунди ).
А ще він спускався сходами з другого поверху, сидячи верхи на валізі!!!
Іноді мені здавалося, що він зведе мене з розуму.
Що він - «людина в чорному», такий собі агент спецслужб чия секретна місія – відправити мене в будинок для божевільних.
…
Адже він – справжній італієць.
Темпераментний, емоційний, творчий, злопам'ятний та дуже хитрий. Той, що полюбляє їсти та гучно «балакати». Хто обожнює близьких, але залишається недовірливим до чужих.
Він – найскладніший собака однієї з найскладніших порід.
Його звуть Бамбіно.
У перекладі з італійської – Малюк.
Утім для мене він завжди – Масяній.
…
Я люблю його. А він – мене.
Щодня Масяній стає все більше схожим на Абу.
Так само сидить «на ручках», качається на спині, пʼє з калюж і дедалі помітніше набуває тигрового забарвлення.
…
Абунечко мій, знаю, що ти чекаєш мене на веселці.
Ні, не в Раю, і вже точно не в Пеклі.
Ти просто чекаєш, коли ми зустрінемося і підемо.
Хоч до Раю, хоч до Пекла.
Куди завгодно.
Аби тільки разом.
Єдине, чого я ніколи собі не пробачу, що тієї ночі Ти помер не на моїх руках…
❤1.12K😢359🙏88👍17🤔1😱1🤝1