Про добро та дружбу.

….

Після цілком ірраціональної та відверто несправедливої історії, що спіткала Геннадія Корбана, вже кілька місяців я дотримуюсь простої, але водночас фундаментальної позиції.

Перша і основна її особливість — лінійна робота без нагнітання і зайвих очікувань.
Contra spem spero, як заповідала Леся Українка.

…

Коли тиждень тому російські ракети (як ті, що сьогодні вдарили по багатоповерхівках у Запоріжжі) поцілили в одне з дніпровських АТП, вони вбили трьох людей.

А ще - спалили вщент велику кількість автобусів громадського транспорту.

Ще до того, як я закликав бізнес і наші європейські міста-побратими підтримати Місто, мені першими зателефонували друзі Дніпра.

Міський голова Києва Віталій Кличко, міський голова Вінниці Сергій Моргунов, голова ДніпроОВА Валентин Резніченко, підприємці Олександр Дитятковський та Андрій Здесенко.

Кожен з них запропонував Дніпру допомогу з транспортом.

Бо справжні друзі пізнаються в біді, а добро завжди повертається сторицею.

…

Так само, коли Дніпро передавав Білій Церкві сучасний американський мобільний шпиталь, вартістю декілька мільйонів доларів, ми тоді не чекали, поки нас про це попросять.

Ми просто знали, що там він потрібен більше, а тому зробили це.

По-людськи.

…

Немає сенсу підіймати жодну з цих ситуацій на прапори.
Бо ніяке залізо чи речі не будуть вагоміші за життя людей.

Ми просто завжди готові допомагати. Кому та чим зможемо.

Не рахуючи при цьому, хто з нас більше зробив.

Тому що емпатія, віра в дружбу та вміння трансформувати співчуття в реальну поміч дозволяють людству долати найбільші біди.

…

А гра в мовчанку і політика тиші від високих київських начальників свідчать не лише про байдужість до проблем місцевого самоврядування, а й про рівень професійної компетенції.

Бо ж йдеться про функціонування транспортної системи мільйонного міста.

Але ні.
Жодних дзвінків.
І це все ще дивує.

Хоча з рештою, наприкінці шляху ми пам’ятатимемо не слова своїх ворогів, а мовчання своїх друзів, як сказав колись ще Мартін Лютер Кінг.

…

А сьогодні ввечері обіцяні столичні автобуси прибули до Дніпра.

У найближчі кілька днів закінчимо всі процедури з документами.

А вже наступного тижня наші водії виведуть їх на звичні маршрути з оновленими назвами - 101К и 146К.

Але літера «К» — це все ж на честь Києва та киян, а не Кличка.

Дякую, справжні друзі.

Сегодняшний юбиляр на исходе жизни может записать себе в достижения то, что он превратил почти 140 миллионов человек в безмолвных скотов.

Собрал вокруг себя в качестве «управленцев» и «элиты» выродков, воров и дегенератов.

На десятилетия вперёд сделал посмешищем на весь мир «великую культуру» и «вторую армию мира».

Ушатал экономику богатейшей страны.

…

А так, конечно, молодец, х@ли.

Мразь ботоксная.

…

Но ужас происходящего заключается в том, что большинство его подданных не понимают этих очевидных вещей.

Нелюди.

Знаете, в чем сегодняшнее основное достижение?

Нет, нет, в том, что наши «пришили бороду» основной логистической артерии оккупационной армии.

А в том, что вся эта нечисть, считавшая себя мировым гегемоном и бесконечно кривляющаяся ракетами и балетом начала постепенно понимать, что они - никто.

…

Что они - смешные, бездарные, жалкие выродки, бесконечно жрущие теледерьмо в исполнении полухромосомных пропагандистов.

Что не существует ни «второй армии мира», ни «великой культуры», ни «тысячелетней истории», а есть лишь сообщество трусов и моральных уродов.

Нация деградантов и спивающихся алкашей.

Социум, находящийся в демографической яме и фактически находящийся в депопуляции.

…

Нет ничего.

Пустота.

Лишь жалкие амбиции и желание убивать.

…

Как правильно сказал великий человек, покойный сенатор Маккейн: «Взбесившаяся бензоколонка, выдающая себя за государство».

Как жалко, что это стало понятно многим только сейчас….

Довго мовчав. Бо бракує слів.

…

Запоріжжя.

Біль рве серце.

Мій покійний батько родом звідти.
Там поховані дід та бабуся.

Там живуть сестри Лариса і Марина, тітка Оля, всі мої рідні.

Фактично половина моєї родини.

…

Запоріжжя – половина мого серця.

А хіба можна серце розірвати навпіл?

Давайте последний раз про Илона Маска и забудем, ок?

…

Расскажу вам всем, как человек из большого бизнеса, что происходит с людьми, когда они начинают пухнуть от денег.

…

Просто для примера давайте вспомним Игоря Валерьевича Коломойского.

Разве все забыли, как этот весёлый персонаж, буквально два года назад раздавал везде свои интервью?

Что он и президента назначил, и что российские танки будут в Польше.

Он кривлялся и глумился.

Ему было скучно.

…

Конечно, Илон Маск не компрадор и жулик, а, быть может, заработал свои миллиарды не коррупцией с аферами, а мозгами и технологиями.

Но…

…

Психотип один.

Случается момент, когда всей этой публике начинает становиться скучно.

Они думают, что поймали Бога за бороду.

Что со своими вонючими бабками они могут раздавать советы, лезть в политику, рассказывать Украине, что делать с Россией, а Китаю с Тайванем.

Ну и читать морали посторонним только потому, что у тебя больше нулей на банковском счёте.

…

А в действительности, эти люди - никто.

Просто бессмысленные кошельки.

…

Потому, что бизнесмены должны зарабатывать деньги, управленцы - командовать, доктора - лечить, а учителя - учить.

И никак иначе.

Ведь государство - есть идея справедливости.

Написано Платоном в 360 году до нашей эры.

Ещё возможны прилёты.

Пжслт, находитесь в укрытиях.

Ощущения как 24 февраля.

Только страха нет.

Есть только ненависть и желание бороться.

Хотя Бог умер, но чудеса иногда случаются.

Обычный пассажирский автобус.

Ракета взорвалась буквально в пяти метрах.

Все живы.

…

Официальные данные о жертвах ждём от Валентина Михайловича Резниченко.

Ранок. За чверть п’ята.

Після чергової ночі під звуки сирен, розпочав свій робочий день майже одночасно з водіями міського транспорту.

Ми разом випустили на маршрути Дніпра першу партію автобусів зі столиці.

Коли півтора тижня тому трикляті окупанти вгатили по місцевому АТП, знищивши більше сотні майже ідентичних до цих машин, саме Київ першим запропонував допомогу.
Тепер цей транспорт там, де його чекали - на маршрутах 101К и 146К.

…

І цього ж ранку Дніпро зустрів ще три автобуси, які прибули для міста з Вінниці.

Правду кажуть - собором і чорта поборем.

Підтримка, яку зараз міста надають одне одному, - безцінна.
А головне - завжди взаємна.

Бо зрештою не буде різниці - скільки саме було тих автобусів.

Добрі вчинки не підраховують.
За них щиро дякують і про них завжди пам’ятають.

…

Тож дякую чудовим киянам і міському голові Віталію Кличку.
На честь вашу і вашого славетного міста Київ ми додали ту саму літеру «К» до назв двох наших маршрутів.

Дякую міському голові Сергію Моргунову і любій Вінниці, яка завжди була лідером місцевого самоврядування. Усім вінничанам, які цього страшного року стали прикладом стійкості.

Як і всі українці, котрі, хай би там що, вистоять - одне за одного і за Україну.

Вдячний підприємцям, які купують транспорт для Дніпра власним коштом.

І велика подяка Валентину Резніченку - голові ДніпроОВА, який зараз збирає автобуси чи не по всій країні.

Разом усе подолаємо і обов’язково Переможемо!

Довгий, але сповнений таких приємних зустрічей день.

По обіді поспілкувався з нашими військовими - дуже стисло, аби не відволікати від їхньої святої справи.

Але ж усе-таки.

…

Уперше за ці майже вісім місяців повномасштабної війни зустрівся зі своїм старим знайомим Саид Исмагилов, якого рашистське вторгнення перетворило з муфтія Духовного управління українських мусульман на фронтового парамедика.

Сьогодні він забрав свій термінал Starlink і відвезе його туди, де він найбільше потрібен нашим захисникам і захисницям.

Кожен такий крок наближає нашу Перемогу.

Таку очікувану і таку заслужену.

Дякую, мій друже ( пам‘ятаю, як в мирний час, ми с тобою купували махан :))

…

Також один із наших дніпровських батальйонів ТрО передає всім вітання.

Вони вручили мені почесну відзнаку за підтримку Збройних Сил України.

Та, думаю, буде справедливо сказати, що ця нагорода належить всьому Місту.

…

Кожному, хто працює на благо громади.

Комунальникам, які здатні за ніч залатати величезну вирву від російських ракет.

Лікарям, які цілодобово на роботі.

Педагогам, які вчаться новому разом зі своїми учнями.

Соцпрацівникам, які завжди допоможуть і словом, і ділом.

Героям-рятувальникам.

Безвідмовним волонтерам.

Усім, хто донатить і тримає свій фронт.

Усе буде Україна!