⌘169. 7-11-4
Люблю дізнаватися про щось нове, особливо потенційно корисне. Вчора ми записували випуск подкасту "Давай спробуємо?" з Женею Глізер, СЕО choice31, яка й розповіла про правило 7-11-4 (сам випуск вже скоро буде).
Мені стало дуже цікаво, як це працює – я почитав, розібрався, а тепер із задоволенням поділюся інформацією з тобою.
Думаю немає сенсу пояснювати, що у маркетингу саме увага клієнта до твого бренду (товару, послуги) є найдорожчим та обмеженим ресурсом. Тож ще у 90-х роках минулого століття фахівець із маркетингу Гаррі Штейнберг сформулював підхід, правило 7-11-4, яке допомагає встановити та розвинути довірчі відносини з клієнтами через неодноразові контакти.
Суть правила 7-11-4 полягає в тому, що потенційний клієнт повинен:
– 7 разів почути про тебе
– 11 разів побачити твоє маркетингове повідомлення
– 4 рази зустрітися з тобою чи твоєю командою
Щоб успішно застосувати правило 7-11-4, бажано дотримуватися таких принципів:
1. Використовуй численні канали.
Увімкни у свою стратегію якнайбільше каналів комунікації: соціальні мережі, блоги, публікації, виступи та пряму рекламу з ремаркетингом. Це допоможе посилити ефект маркетингових зусиль та охопити більше потенційних клієнтів.
2. Розроби меседжі позиціювання.
Твої маркетингові повідомлення повинні бути узгоджені за стилем, тональністю та змістом, що дозволить встановити відомий бренд і гармонійно донести ваше повідомлення до аудиторії.
3. Відслідковуй та аналізуй результати.
Завжди ретельно відстежуй результати всіх своїх маркетингових кампаній, щоб визначити, які стратегії та канали працюють найкраще для досягнення цільової аудиторії. Маючи ці дані, ти зможеш оптимізувати свої маркетингові зусилля. Проводь A/B тести: виявляй найкращі стратегії та варіанти контенту.
4. Сегментуй аудиторії та персоналізуй контент.
Створюй індивідуальні пропозиції та контент для різних сегментів аудиторії, враховуючи їхні інтереси та потреби. Це сприяє збільшенню залучення та довіри до твого бренду.
Як бачиш, все досить очевидно, але ж зайвим не буде юзати підхід, що дозволяє шляхом поєднання різноманітних каналів комунікації, узгодженості контенту, аналізу результатів та персоналізації збільшити успіх твого бізнесу.
Ну а якщо прям надто очевидно, то ти просто дізнався про ще одну маркетингову штуку, якою можна хизуватися перед колегами.
#лайфхаки
@sadbutrue
Люблю дізнаватися про щось нове, особливо потенційно корисне. Вчора ми записували випуск подкасту "Давай спробуємо?" з Женею Глізер, СЕО choice31, яка й розповіла про правило 7-11-4 (сам випуск вже скоро буде).
Мені стало дуже цікаво, як це працює – я почитав, розібрався, а тепер із задоволенням поділюся інформацією з тобою.
Думаю немає сенсу пояснювати, що у маркетингу саме увага клієнта до твого бренду (товару, послуги) є найдорожчим та обмеженим ресурсом. Тож ще у 90-х роках минулого століття фахівець із маркетингу Гаррі Штейнберг сформулював підхід, правило 7-11-4, яке допомагає встановити та розвинути довірчі відносини з клієнтами через неодноразові контакти.
Суть правила 7-11-4 полягає в тому, що потенційний клієнт повинен:
– 7 разів почути про тебе
– 11 разів побачити твоє маркетингове повідомлення
– 4 рази зустрітися з тобою чи твоєю командою
Щоб успішно застосувати правило 7-11-4, бажано дотримуватися таких принципів:
1. Використовуй численні канали.
Увімкни у свою стратегію якнайбільше каналів комунікації: соціальні мережі, блоги, публікації, виступи та пряму рекламу з ремаркетингом. Це допоможе посилити ефект маркетингових зусиль та охопити більше потенційних клієнтів.
2. Розроби меседжі позиціювання.
Твої маркетингові повідомлення повинні бути узгоджені за стилем, тональністю та змістом, що дозволить встановити відомий бренд і гармонійно донести ваше повідомлення до аудиторії.
3. Відслідковуй та аналізуй результати.
Завжди ретельно відстежуй результати всіх своїх маркетингових кампаній, щоб визначити, які стратегії та канали працюють найкраще для досягнення цільової аудиторії. Маючи ці дані, ти зможеш оптимізувати свої маркетингові зусилля. Проводь A/B тести: виявляй найкращі стратегії та варіанти контенту.
4. Сегментуй аудиторії та персоналізуй контент.
Створюй індивідуальні пропозиції та контент для різних сегментів аудиторії, враховуючи їхні інтереси та потреби. Це сприяє збільшенню залучення та довіри до твого бренду.
Як бачиш, все досить очевидно, але ж зайвим не буде юзати підхід, що дозволяє шляхом поєднання різноманітних каналів комунікації, узгодженості контенту, аналізу результатів та персоналізації збільшити успіх твого бізнесу.
Ну а якщо прям надто очевидно, то ти просто дізнався про ще одну маркетингову штуку, якою можна хизуватися перед колегами.
#лайфхаки
@sadbutrue
❤38👍21🔥4👏1
Подкаст "Давай спробуємо?"
У гостях – Женя Глізер, CEO choice31
Цього разу ми спілкуємось зі співзасновницею та СЕО одного з топових українських навчальних продуктів – онлайн-університету для світчерів Choice31.
Якщо тобі цікаво як працює ринок онлайн-освіти України в цілому та як він після ковіду пережив перші місяці повномасштабного вторгнення; чи справді всі, хто оплачує навчання, дійсно хоче навчатися; скільки людей готові для працевлаштування після курсів – то цей епізод саме для тебе.
Також окремо поговорили про інфо-циган, гарантії працевлаштування, коннект з державою та регуляторами, а ще про ринок освіти та безробіття в Україні в цілому.
Спойлер: все не супер, але точно буде краще.
Де послухати:
🎵 Apple
🎵 Spotify
🔋 Google
📹 YouTube
🎙 всі інші платформи
#подкаст
@sadbutrue
У гостях – Женя Глізер, CEO choice31
Цього разу ми спілкуємось зі співзасновницею та СЕО одного з топових українських навчальних продуктів – онлайн-університету для світчерів Choice31.
Якщо тобі цікаво як працює ринок онлайн-освіти України в цілому та як він після ковіду пережив перші місяці повномасштабного вторгнення; чи справді всі, хто оплачує навчання, дійсно хоче навчатися; скільки людей готові для працевлаштування після курсів – то цей епізод саме для тебе.
Також окремо поговорили про інфо-циган, гарантії працевлаштування, коннект з державою та регуляторами, а ще про ринок освіти та безробіття в Україні в цілому.
Спойлер: все не супер, але точно буде краще.
Де послухати:
#подкаст
@sadbutrue
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤22👍8🔥8
⌘170. Про що не варто забувати, починаючи новий бізнес
Новий (перший) бізнес або окремий проєкт це завжди виклик. Гіпотеза, заснована на гіпотезі, що виникла з інших гіпотез. Великі ризики, великі нерви та постійне відчуття, що ти щось забув, не встиг і зробив неправильно.
Кожен бізнес та проєкт унікальні, але, проте, є прості та банальні правила, які допоможуть трохи прискорити та спростити шлях до першого позитивного результату твоєї роботи.
1. Спочатку знайди свою нішу, а потім розширюй її.
Одна з найбільших помилок, яких припускаються підприємці, полягає в спробі обійти всіх конкурентів в одній і тій же ніші. Ключ до успіху — знайти невелику цільову аудиторію, на яку варто зосередитись, і справді зрозуміти їхні потреби та проблеми.
Ми часто вважаємо, що чим більше охоплення, тим більше шансів отримати клієнтів. Проте що ширше охоплення, то гірше тебе чують.
Навіть якщо ти не можеш відразу визначити невелику цільову аудиторію, почни дробити її: за статтю, віком, географією (розміром міста, регіоном, країною), мовою, потребами та інтересами. Рано чи пізно ти прийдеш до чіткої, невеликої групи, яка (гіпотетично) виявиться найбільш конверсійною для тебе.
2. Зосередься на наступному кроці, забувши все інше.
Запуск та управління бізнесом може бути напруженим. Завжди є щось нове, що потрібно дізнатися та зробити. Фокусування – ось секрет успіху.
Декомпозуй цілі та завдання, пріоритезуй їх за важливістю та актуальністю, і зосередься на них по черзі.
До речі, зауважив, що друга порада поспіль у стилі "поділяй та володарюй"?
3. Реінвестуй у свої навички та бізнес.
Підприємцю легко захопитися плодами своєї праці. Хоча важливо відзначати свої успіхи, не менш важливо реінвестувати у свої навички та бізнес.
Оновлення інструментів або курсів для підвищення кваліфікації в галузі маркетингу або створення контенту може стати переломним моментом для твого бізнесу. Так само як і реінвестування в маркетинг.
4. Ти унікальний.
У світі, де кожен прагне бути схожим на когось іншого, важливо пам'ятати, що ти є унікальним.
Хоча вчитися в інших і черпати натхнення з успішних прикладів конкурентів дуже важливо, також необхідно зберігати вірність собі. Не бійся робити речі по-своєму навіть якщо це відрізняється від підходів інших людей.
Саме твоя унікальність дозволить виділитися з натовпу та залучити відданих послідовників.
#менеджмент
@sadbutrue
Новий (перший) бізнес або окремий проєкт це завжди виклик. Гіпотеза, заснована на гіпотезі, що виникла з інших гіпотез. Великі ризики, великі нерви та постійне відчуття, що ти щось забув, не встиг і зробив неправильно.
Кожен бізнес та проєкт унікальні, але, проте, є прості та банальні правила, які допоможуть трохи прискорити та спростити шлях до першого позитивного результату твоєї роботи.
1. Спочатку знайди свою нішу, а потім розширюй її.
Одна з найбільших помилок, яких припускаються підприємці, полягає в спробі обійти всіх конкурентів в одній і тій же ніші. Ключ до успіху — знайти невелику цільову аудиторію, на яку варто зосередитись, і справді зрозуміти їхні потреби та проблеми.
Ми часто вважаємо, що чим більше охоплення, тим більше шансів отримати клієнтів. Проте що ширше охоплення, то гірше тебе чують.
Навіть якщо ти не можеш відразу визначити невелику цільову аудиторію, почни дробити її: за статтю, віком, географією (розміром міста, регіоном, країною), мовою, потребами та інтересами. Рано чи пізно ти прийдеш до чіткої, невеликої групи, яка (гіпотетично) виявиться найбільш конверсійною для тебе.
2. Зосередься на наступному кроці, забувши все інше.
Запуск та управління бізнесом може бути напруженим. Завжди є щось нове, що потрібно дізнатися та зробити. Фокусування – ось секрет успіху.
Декомпозуй цілі та завдання, пріоритезуй їх за важливістю та актуальністю, і зосередься на них по черзі.
До речі, зауважив, що друга порада поспіль у стилі "поділяй та володарюй"?
3. Реінвестуй у свої навички та бізнес.
Підприємцю легко захопитися плодами своєї праці. Хоча важливо відзначати свої успіхи, не менш важливо реінвестувати у свої навички та бізнес.
Оновлення інструментів або курсів для підвищення кваліфікації в галузі маркетингу або створення контенту може стати переломним моментом для твого бізнесу. Так само як і реінвестування в маркетинг.
4. Ти унікальний.
У світі, де кожен прагне бути схожим на когось іншого, важливо пам'ятати, що ти є унікальним.
Хоча вчитися в інших і черпати натхнення з успішних прикладів конкурентів дуже важливо, також необхідно зберігати вірність собі. Не бійся робити речі по-своєму навіть якщо це відрізняється від підходів інших людей.
Саме твоя унікальність дозволить виділитися з натовпу та залучити відданих послідовників.
#менеджмент
@sadbutrue
🔥41👍19❤5👏3
⌘171. Ефект Прожектора
Саме так називається психологічне явище, коли ти переоцінюєш ступінь, до якої інші люди помічають твої дії, поведінку або зовнішній вигляд.
Це егоцентричне упередження – ми сприймаємо все через об'єктив "головного героя" і вважаємо, що наша перспектива є єдиною.
Термін "Ефект Прожектора" був введений групою психологів у 2000 році. Вони зробили експеримент – попросили студента одягнути сором'язливу футболку (з Баррі Манілоу на ній) і оцінити, скільки з його однокурсників помітили цей наряд. Студент припустив, що це зробило 50%. Але після опитування інших студентів зʼясувалося, що на нього звернуло увагу лише 25%.
Цей ефект дає нам два прості висновки:
1. Ми думаємо, що всі нас вдивляються та помічають, але насправді це не так.
2. Навіть якщо вони це роблять, то швидко про це забувають.
Ефект Прожектора пояснює, чому ми відчуваємо, що на нас світить прожектор у публічних та соціальних ситуаціях. І це, звичайно, має негативні наслідки у нашому житті:
– Страх опинитися "під прожектором" веде до того, що ти зменшуєш впевненості в собі та уникаєш висвітлення власної персони.
– Самосвідомість може проявитися як самоцентрованість.
– Уникнення робити те, що приносить тобі радість, через страх бути засудженим.
Ми з тобою можливо ніколи повністю не вимкнемо його, але точно могли б отримати користь від того, щоб зменшити яскравість прожектора.
Тож, ось три стратегії зменшення світла прожектора:
1. Усвідомлення
Перший крок – це завжди усвідомлення. Розумій, що інші ніколи не налаштовані на тебе так, як ти налаштований на себе. Навіть якщо вони тебе помічають, вони швидко забувають про це, оскільки вони просто фокусуються на собі. Всі ми – біологічно егоїстичні істоти.
2. Зацікавленість
Більшість людей прагнуть бути цікавими – вражати людей. Замість цього варто зосередитись на тому, щоб бути зацікавленим. Задавай питання, слухай та втягуйся в спілкування. Це зменшує твою власну напругу, заохочує інших говорити та підвищує твою впевненість у новій соціальній ситуації.
3. "І що з того?"
Кожного разу, коли я думаю про майбутню ситуацію під прожектором, я стикаюся зі своїми страхами щодо того, що може піти не так. Потім я задаю питання: "і що з того?" про те, як цей страх стає реальністю. Зазвичай це не так вже й погано. "Ми страждаємо більше у своїй уяві, ніж насправді."
Загалом існує дві великі помилки у житті:
1. Турбуватися про те, що інші люди думають про тебе.
2. Вірити, що інші люди взагалі думають про тебе.
Припини турбуватися про думку інших, будь собою та живи відповідно до своїх цінностей. У світі є стільки прихованих талантів, які ще не виявлені через страх перед судженням інших. Подолання Ефекту Прожектора – це шлях, яким ці таланти можна відкрити.
Чому ж це корисно знати нам з тобою? Ну, по-перше, знання про такий ефект можуть зробити наше життя трошки краще та легше.
А по-друге – дуже просто перенести цей ефект на той бренд, з яким ти працюєш, та завжди памʼятати – те, що для тебе важливо та очевидно, дуже рідко бентежить твою цільову аудиторію.
#рефлексия
@sadbutrue
Саме так називається психологічне явище, коли ти переоцінюєш ступінь, до якої інші люди помічають твої дії, поведінку або зовнішній вигляд.
Це егоцентричне упередження – ми сприймаємо все через об'єктив "головного героя" і вважаємо, що наша перспектива є єдиною.
Термін "Ефект Прожектора" був введений групою психологів у 2000 році. Вони зробили експеримент – попросили студента одягнути сором'язливу футболку (з Баррі Манілоу на ній) і оцінити, скільки з його однокурсників помітили цей наряд. Студент припустив, що це зробило 50%. Але після опитування інших студентів зʼясувалося, що на нього звернуло увагу лише 25%.
Цей ефект дає нам два прості висновки:
1. Ми думаємо, що всі нас вдивляються та помічають, але насправді це не так.
2. Навіть якщо вони це роблять, то швидко про це забувають.
Ефект Прожектора пояснює, чому ми відчуваємо, що на нас світить прожектор у публічних та соціальних ситуаціях. І це, звичайно, має негативні наслідки у нашому житті:
– Страх опинитися "під прожектором" веде до того, що ти зменшуєш впевненості в собі та уникаєш висвітлення власної персони.
– Самосвідомість може проявитися як самоцентрованість.
– Уникнення робити те, що приносить тобі радість, через страх бути засудженим.
Ми з тобою можливо ніколи повністю не вимкнемо його, але точно могли б отримати користь від того, щоб зменшити яскравість прожектора.
Тож, ось три стратегії зменшення світла прожектора:
1. Усвідомлення
Перший крок – це завжди усвідомлення. Розумій, що інші ніколи не налаштовані на тебе так, як ти налаштований на себе. Навіть якщо вони тебе помічають, вони швидко забувають про це, оскільки вони просто фокусуються на собі. Всі ми – біологічно егоїстичні істоти.
2. Зацікавленість
Більшість людей прагнуть бути цікавими – вражати людей. Замість цього варто зосередитись на тому, щоб бути зацікавленим. Задавай питання, слухай та втягуйся в спілкування. Це зменшує твою власну напругу, заохочує інших говорити та підвищує твою впевненість у новій соціальній ситуації.
3. "І що з того?"
Кожного разу, коли я думаю про майбутню ситуацію під прожектором, я стикаюся зі своїми страхами щодо того, що може піти не так. Потім я задаю питання: "і що з того?" про те, як цей страх стає реальністю. Зазвичай це не так вже й погано. "Ми страждаємо більше у своїй уяві, ніж насправді."
Загалом існує дві великі помилки у житті:
1. Турбуватися про те, що інші люди думають про тебе.
2. Вірити, що інші люди взагалі думають про тебе.
Припини турбуватися про думку інших, будь собою та живи відповідно до своїх цінностей. У світі є стільки прихованих талантів, які ще не виявлені через страх перед судженням інших. Подолання Ефекту Прожектора – це шлях, яким ці таланти можна відкрити.
Чому ж це корисно знати нам з тобою? Ну, по-перше, знання про такий ефект можуть зробити наше життя трошки краще та легше.
А по-друге – дуже просто перенести цей ефект на той бренд, з яким ти працюєш, та завжди памʼятати – те, що для тебе важливо та очевидно, дуже рідко бентежить твою цільову аудиторію.
#рефлексия
@sadbutrue
👍104❤26🔥15👏4
⌘172. Пʼять порад з підготовки до стратегічної сесії
Думаю ти знаєш, що стратегічна сесія – щорічна (в деяких випадках щопіврічна) зустріч керівництва компанії, на якій обговорюються та розробляються ключові стратегічні напрямки діяльності на майбутнє.
Зазвичай це розгляд викликів, з якими твоя компанія може стикнутися (або вже стикнулася), визначення цілей, розробку планів для їх досягнення та визначення необхідних ресурсів.
Головну роль в таких сесіях відіграє борд – рада директорів або група С-левел керівників компанії. Борд відповідає за встановлення стратегічного напрямку компанії. Вони повинні активно брати участь в обговоренні та прийнятті стратегічних рішень. Звичайно, вони ж і беруть на себе більшу частину відповідальності за ці рішення.
Якщо ти, або твої підлеглі, планують брати участь у стратегічній сесії, то ці пʼять простих порад будуть тобі дуже корисні:
1. Кожний презентований документ для борда повинен починатися з базової інформації:
– поточне становище у напрямку,
– огляд ситуації на ринку,
– врахування загальних показників, на яких базуються наші прогнози, цілі, стратегія.
Не забувай, що інформація, здавалося б, очевидна для CEO, може бути не такою для інших членів борда, що не беруть участь у щоденному житті компанії.
2. У документах, що включають прогнози, цілі та бюджети, всі припущення та дані в таблицях слід відокремлювати в окремі стовпці. Формули повинні містити тільки посилання на клітинки з даними.
Всі дані повинні бути ідентифіковані та названі. Не допускаються ручні внески та числа невідомого походження.
Наприклад, якщо ти обрав абстрактний коефіцієнт 1.5, у таблиці не можна писати sum(B5:B10)*1.5. Замість цього коефіцієнт слід винести окремо, дати йому назву, додати пояснення та посилатися на цю клітинку.
3. Важливо завжди демонструвати, які зміни відбулися – основні показники, витрати на ФОТ, на контент тощо.
4. У бюджеті на ФОТ слід врахувати:
– поступовий ріст зарплат (наприклад, 3% у другому кварталі, ще 6% у четвертому),
– поступове приєднання нових співробітників,
– статистичне звільнення співробітників.
5. Не плутай та чітко розділяй тактику, стратегію та візію:
Тактика – це план на наступний рік. Це конкретні кроки для досягнення цілей на найближчий рік. В Netpeak ми називаємо це стратегічними завданнями – конкретними задачами з чітким DOD, які ми можемо виконати.
Стратегія – це план на 3-5 років. Це більш загальний план, стратегічно визначає "що і навіщо" ми робимо, як ми прагнемо зростати. Наприклад, відкриття нового напрямку в певній галузі для диверсифікації.
Ну а візія – це уявлення про те, де компанія повинна бути через дуже великий період часу, скажемо 10 років. Тут дуже великий простір для фантазії, але вона все одно повинна обʼєднувати глобальні цілі та напрямки розвитку.
Наприклад, "через 10 років компанія має приватний університет, в ній працює 2000 людей, кожен третій бізнес користується нашим програмним забезпеченням".
#менеджмент
@sadbutrue
Думаю ти знаєш, що стратегічна сесія – щорічна (в деяких випадках щопіврічна) зустріч керівництва компанії, на якій обговорюються та розробляються ключові стратегічні напрямки діяльності на майбутнє.
Зазвичай це розгляд викликів, з якими твоя компанія може стикнутися (або вже стикнулася), визначення цілей, розробку планів для їх досягнення та визначення необхідних ресурсів.
Головну роль в таких сесіях відіграє борд – рада директорів або група С-левел керівників компанії. Борд відповідає за встановлення стратегічного напрямку компанії. Вони повинні активно брати участь в обговоренні та прийнятті стратегічних рішень. Звичайно, вони ж і беруть на себе більшу частину відповідальності за ці рішення.
Якщо ти, або твої підлеглі, планують брати участь у стратегічній сесії, то ці пʼять простих порад будуть тобі дуже корисні:
1. Кожний презентований документ для борда повинен починатися з базової інформації:
– поточне становище у напрямку,
– огляд ситуації на ринку,
– врахування загальних показників, на яких базуються наші прогнози, цілі, стратегія.
Не забувай, що інформація, здавалося б, очевидна для CEO, може бути не такою для інших членів борда, що не беруть участь у щоденному житті компанії.
2. У документах, що включають прогнози, цілі та бюджети, всі припущення та дані в таблицях слід відокремлювати в окремі стовпці. Формули повинні містити тільки посилання на клітинки з даними.
Всі дані повинні бути ідентифіковані та названі. Не допускаються ручні внески та числа невідомого походження.
Наприклад, якщо ти обрав абстрактний коефіцієнт 1.5, у таблиці не можна писати sum(B5:B10)*1.5. Замість цього коефіцієнт слід винести окремо, дати йому назву, додати пояснення та посилатися на цю клітинку.
3. Важливо завжди демонструвати, які зміни відбулися – основні показники, витрати на ФОТ, на контент тощо.
4. У бюджеті на ФОТ слід врахувати:
– поступовий ріст зарплат (наприклад, 3% у другому кварталі, ще 6% у четвертому),
– поступове приєднання нових співробітників,
– статистичне звільнення співробітників.
5. Не плутай та чітко розділяй тактику, стратегію та візію:
Тактика – це план на наступний рік. Це конкретні кроки для досягнення цілей на найближчий рік. В Netpeak ми називаємо це стратегічними завданнями – конкретними задачами з чітким DOD, які ми можемо виконати.
Стратегія – це план на 3-5 років. Це більш загальний план, стратегічно визначає "що і навіщо" ми робимо, як ми прагнемо зростати. Наприклад, відкриття нового напрямку в певній галузі для диверсифікації.
Ну а візія – це уявлення про те, де компанія повинна бути через дуже великий період часу, скажемо 10 років. Тут дуже великий простір для фантазії, але вона все одно повинна обʼєднувати глобальні цілі та напрямки розвитку.
Наприклад, "через 10 років компанія має приватний університет, в ній працює 2000 людей, кожен третій бізнес користується нашим програмним забезпеченням".
#менеджмент
@sadbutrue
👍36❤9🔥8
⌘173. Вотебаутізм
Whataboutism (або "якщодоїзм", з англійської what about – як щодо) термін, сформульований журналом Economist для того, щоб описати використання дискусійної тактики tu quoque (з латині – "і ти теж!").
По суті, це відповідь на будь-який аргумент за допомогою зміни об'єкта обговорення з метою сфокусувати увагу на тому, що хтось діє неправильно.
Тобі кажуть – ти помилився, а ти відповідаєш "а як щодо того, що...". Така тактика використовується для того, щоб замінити обговорення одного питання обговоренням іншого.
Таким терміном описували те, як радянський союз будував відносини із західним світом (почитай, як повідомляли, наприклад, про трагедію в Чорнобилі: "...за коротким радянським оголошенням про Чорнобильську аварію пішло повідомлення, в якому йшлося про безліч аварій у США, від Три-Майл Айленда під Гаррісбергом до заводу Джина поблизу Рочестера. В новинах заявили, що американська антиядерна група зареєструвала 2300 нещасних випадків, аварій та інших несправностей у 1979 році").
Сучасна рф звела вотебаутізм взагалі в абсолют, але я зібрав нас тут не для того, щоб говорити про настільки очевидні речі.
Жахливо, що ця тактика залишилася та використовується, в тому числі й в нашій роботі.
Ти кажеш дизайнеру, що на сайті поїхали шрифти, а він у відповідь каже, що у конкурента взагалі СТА-кнопка не виділена окремим кольором. Є претензія до сейлза через низькі результати з продажу – він каже, що у його колег результати не кращі.
Історія не знає прикладів, коли використання вотебаутізму вела до чогось хорошого (згадай знов-таки совок чи рф), не приведе вона ні до чого доброго і тебе, якщо ти використовуєш таку тактику.
Швидше навпаки, у тих, хто (як і я) сформулював для себе поняття вотебаутізму, на будь-яке його застосування спрацьовує тригер ("будь уважний, від тебе щось хочуть сховати").
Вотебаутізм – символ небажання визнавати свої помилки, небажання розвиватися і ставати кращим, страху брати на себе відповідальність.
Повір, набагато краще визнати проблему і думати про способи її вирішення замість того, щоб шукати "а в кого ще гірше", щоб на його тлі твої факапи здавалися менш факапними.
#рефлексія
@sadbutrue
Whataboutism (або "якщодоїзм", з англійської what about – як щодо) термін, сформульований журналом Economist для того, щоб описати використання дискусійної тактики tu quoque (з латині – "і ти теж!").
По суті, це відповідь на будь-який аргумент за допомогою зміни об'єкта обговорення з метою сфокусувати увагу на тому, що хтось діє неправильно.
Тобі кажуть – ти помилився, а ти відповідаєш "а як щодо того, що...". Така тактика використовується для того, щоб замінити обговорення одного питання обговоренням іншого.
Таким терміном описували те, як радянський союз будував відносини із західним світом (почитай, як повідомляли, наприклад, про трагедію в Чорнобилі: "...за коротким радянським оголошенням про Чорнобильську аварію пішло повідомлення, в якому йшлося про безліч аварій у США, від Три-Майл Айленда під Гаррісбергом до заводу Джина поблизу Рочестера. В новинах заявили, що американська антиядерна група зареєструвала 2300 нещасних випадків, аварій та інших несправностей у 1979 році").
Сучасна рф звела вотебаутізм взагалі в абсолют, але я зібрав нас тут не для того, щоб говорити про настільки очевидні речі.
Жахливо, що ця тактика залишилася та використовується, в тому числі й в нашій роботі.
Ти кажеш дизайнеру, що на сайті поїхали шрифти, а він у відповідь каже, що у конкурента взагалі СТА-кнопка не виділена окремим кольором. Є претензія до сейлза через низькі результати з продажу – він каже, що у його колег результати не кращі.
Історія не знає прикладів, коли використання вотебаутізму вела до чогось хорошого (згадай знов-таки совок чи рф), не приведе вона ні до чого доброго і тебе, якщо ти використовуєш таку тактику.
Швидше навпаки, у тих, хто (як і я) сформулював для себе поняття вотебаутізму, на будь-яке його застосування спрацьовує тригер ("будь уважний, від тебе щось хочуть сховати").
Вотебаутізм – символ небажання визнавати свої помилки, небажання розвиватися і ставати кращим, страху брати на себе відповідальність.
Повір, набагато краще визнати проблему і думати про способи її вирішення замість того, щоб шукати "а в кого ще гірше", щоб на його тлі твої факапи здавалися менш факапними.
#рефлексія
@sadbutrue
👍102❤24🔥21🌚1
⌘174. Синдром відкладеного життя
Ти точно зустрічав людей, які живуть завтрашнім днем: "ось накопичу на [щось], тоді нарешті заживу". Може зустрічав їх навіть у дзеркалі.
Синдром відкладеного життя – стан, коли людина впевнена, що лише готується до справжнього життя. Сьогодні – чернетка, а ось завтра з потрібними ресурсами вже повеселимося.
На цьому зав'язуються всі матеріальні, кар'єрні, соціальні цілі, будь-які установки виду "ось коли [щось] тоді нарешті все буде добре".
Адже проблема полягає в тому, що чудове завтра не настає ніколи. Завжди є наступна мета, сходинка, яку хочеться залізти. Без цього нудно жити.
Є й друга проблема: присвячення свого життя одній цілі не окупається. Ти відсікаєш всі справи, що заважають цілі. А після її досягнення життя різко порожніє.
Ну, досяг і що? Тепер наче час жити тим справжнім життям, а ти розучився. Забув, як це "не працювати". Чим зайняти свій день? Як не думати про погане, а думати про хороше?
З роботою легко: вирішуй завдання, ту-ду лист намагайся спустошити. Але настає день із порожнім ту-ду листом, а ти без задоволення від вирішених завдань вже не можеш. Це все наслідки життя у потоці заради щасливого завтра.
Помилковий шлях:
– Потрібно робити речі для досягнення мети.
– Інші речі робити не треба.
- Друзі, хобі, сім'я, здоров'я зачекають до завтра.
Самодіагностика: у тебе це є, якщо в голові чується "завтра я виб'ю потрібну кількість ресурсу, тоді можна і про себе подумати".
Наслідки, найчастіше: перероблювання, поєднання кількох робіт, ігнорування бажань та потреб свого тіла, самітництво.
Ти вигоріла шкаралупа колишньої цікавої особистості, у тебе немає інших інтересів, окрім як попрацювати та потім полежати на дивані. Ну і звичайно розкішний швидкий дофамін: соцмережі, алкоголь, шкідлива їжа.
Як завжди, перший крок до виправлення – визнати проблему.
Звісно, рекомендується розібратися у житті, відповісти на запитання: навіщо працювати, навіщо гроші, що тобі важливо?
Але якщо ти хочеш спростити, то є такі готові способи "лікування":
– Обов'язково спорт, чи будь-яке хобі, де м'язи використовуються замість мозку.
– Менше спілкування з людьми, всі інтереси яких лежать довкола роботи та грошей.
– Більше спілкування з цікавими людьми з максимально не схожої на твою сфери інтересів та роботи.
- Будь-яке хобі, не пов'язане з комп'ютером (так, буде відчуття "я не розвиваюся від цього" – борись з ним).
Життя складається з того, щоб зацікавитися якоюсь фігнею. Якщо ти можеш зацікавитись лише роботою, то ти ходиш тонким льодом вигоряння.
Це не означає, що треба продати хату і на останні гроші влаштувати вечірку у Вегасі. Просто тримай це в голові.
Вкладайся у відносини з друзями та близькими. Говори на глибокі теми, давай стосункам фідбек, цікався життям іншої людини. Відносини – твій потужний захист проти депресії.
Постарайся, щоб у тебе завжди було кілька справ, які приносять тобі задоволення, крім роботи, сексу та алкоголю. Інакше, втративши чи відмовившись від роботи, ти втратиш більшу частину емоцій та щастя.
Ми диверсифікуємо свій капітал, але про душевний стан забуваємо. Хоча це найважливіша валюта у житті, адже кожна нещаслива хвилина назавжди залишиться такою.
#рефлексія
@sadbutrue
Ти точно зустрічав людей, які живуть завтрашнім днем: "ось накопичу на [щось], тоді нарешті заживу". Може зустрічав їх навіть у дзеркалі.
Синдром відкладеного життя – стан, коли людина впевнена, що лише готується до справжнього життя. Сьогодні – чернетка, а ось завтра з потрібними ресурсами вже повеселимося.
На цьому зав'язуються всі матеріальні, кар'єрні, соціальні цілі, будь-які установки виду "ось коли [щось] тоді нарешті все буде добре".
Адже проблема полягає в тому, що чудове завтра не настає ніколи. Завжди є наступна мета, сходинка, яку хочеться залізти. Без цього нудно жити.
Є й друга проблема: присвячення свого життя одній цілі не окупається. Ти відсікаєш всі справи, що заважають цілі. А після її досягнення життя різко порожніє.
Ну, досяг і що? Тепер наче час жити тим справжнім життям, а ти розучився. Забув, як це "не працювати". Чим зайняти свій день? Як не думати про погане, а думати про хороше?
З роботою легко: вирішуй завдання, ту-ду лист намагайся спустошити. Але настає день із порожнім ту-ду листом, а ти без задоволення від вирішених завдань вже не можеш. Це все наслідки життя у потоці заради щасливого завтра.
Помилковий шлях:
– Потрібно робити речі для досягнення мети.
– Інші речі робити не треба.
- Друзі, хобі, сім'я, здоров'я зачекають до завтра.
Самодіагностика: у тебе це є, якщо в голові чується "завтра я виб'ю потрібну кількість ресурсу, тоді можна і про себе подумати".
Наслідки, найчастіше: перероблювання, поєднання кількох робіт, ігнорування бажань та потреб свого тіла, самітництво.
Ти вигоріла шкаралупа колишньої цікавої особистості, у тебе немає інших інтересів, окрім як попрацювати та потім полежати на дивані. Ну і звичайно розкішний швидкий дофамін: соцмережі, алкоголь, шкідлива їжа.
Як завжди, перший крок до виправлення – визнати проблему.
Звісно, рекомендується розібратися у житті, відповісти на запитання: навіщо працювати, навіщо гроші, що тобі важливо?
Але якщо ти хочеш спростити, то є такі готові способи "лікування":
– Обов'язково спорт, чи будь-яке хобі, де м'язи використовуються замість мозку.
– Менше спілкування з людьми, всі інтереси яких лежать довкола роботи та грошей.
– Більше спілкування з цікавими людьми з максимально не схожої на твою сфери інтересів та роботи.
- Будь-яке хобі, не пов'язане з комп'ютером (так, буде відчуття "я не розвиваюся від цього" – борись з ним).
Життя складається з того, щоб зацікавитися якоюсь фігнею. Якщо ти можеш зацікавитись лише роботою, то ти ходиш тонким льодом вигоряння.
Це не означає, що треба продати хату і на останні гроші влаштувати вечірку у Вегасі. Просто тримай це в голові.
Вкладайся у відносини з друзями та близькими. Говори на глибокі теми, давай стосункам фідбек, цікався життям іншої людини. Відносини – твій потужний захист проти депресії.
Постарайся, щоб у тебе завжди було кілька справ, які приносять тобі задоволення, крім роботи, сексу та алкоголю. Інакше, втративши чи відмовившись від роботи, ти втратиш більшу частину емоцій та щастя.
Ми диверсифікуємо свій капітал, але про душевний стан забуваємо. Хоча це найважливіша валюта у житті, адже кожна нещаслива хвилина назавжди залишиться такою.
#рефлексія
@sadbutrue
👍123❤55🔥5👏5
⌘175. Як все зіпсувати
Вибач, що без поста минулого тижня – чесно кажучи, не було ні моральних сил, ні часу вигадувати та писати його. Сподіваюся у тебе все добре.
Сьогодні я хочу поговорити про помилку, якої декілька разів припускався сам, а ще купу разів бачив, як її припускаються інші (ну й розбирався з наслідками).
Це помилка, пов'язана з підвищенням співробітника до позиції, яка йому не потрібна.
Керівники, та й більшість співробітників, чомусь впевнені, що будь-яке підвищення – успіх та нагорода, до якої варто прагнути. А фраза "людина на своєму місці" вважається чимось принизливим, на кшталт "він застряг і не може далі розвиватися".
Наслідком такої впевненості є ситуації, коли беруть найсильнішого та найдосвідченішого спеца з команди та роблять його керівником відділу. Або ж беруть керівника, який вже збудував чудово працюючий відділ зі згуртованою командою і дати йому розвивати зовсім новий відділ.
Особа, яка приймає таке рішення, думає: ну, якщо він найкращий спеціаліст, то гідний стати начальником інших спеціалістів; а успішний керівник зможе повторити свій досвід із новою командою. І все це, на жаль, найчастіше – помилка.
Фішка в тому, що при підвищенні не враховуються характеристики та вимоги, притаманні новій посаді. А якщо і враховуються, то не порівнюються з характеристиками людини, яку планується підвищити.
Що ми отримаємо у результаті? Керівника, який не виконує плани, не розвиває команду – який незадоволений собою та яким незадоволене керівництво компанії. Як наслідок – його звільнять чи він звільниться сам. Компанія втратить відмінного спеціаліста та ще й керівника відділу. Чистий loose-loose.
Якщо що, я точно пишу це не для того, щоб усі терміново перестали підвищувати співробітників. І не про те, що лінійний спеціаліст не може стати керівником. Я пишу для того, щоб підсвітити проблему та запропонувати варіанти її вирішення та уникнення.
По-перше, перед підвищенням варто виділити кілька маркерних завдань, які потрібно у тестовому вигляді надати співробітнику. Це мають бути завдання, які виявлять його менеджерські позиції – наприклад, аудит внутрішніх процесів або проведення 1х1 з колегами.
По-друге, варто підстелити для всіх соломку. Можна спочатку зазначити, що підвищення – по суті, перехід на нову роботу (адже це не те саме, що перехід з Junior на Senior), а отже, тут буде випробувальний термін. На час випробувального терміну співробітник вже виконуватиме роботу керівника (і отримуватиме відповідні винагороди), але фактично, він та керівництво компанії будуть оцінювати його в цій новій якості.
Після закінчення такого випробувального терміну вже буде зроблено повноцінний оффер з переходом на позицію, або відкат і повернення на минулу позицію, що зробити морально набагато простіше, ніж без такої домовленості.
Якщо уважно підійти до процесу і правильно домовитися, то цілком може вийти win-win (за будь-якого результату).
#менеджмент
@sadbutrue
Вибач, що без поста минулого тижня – чесно кажучи, не було ні моральних сил, ні часу вигадувати та писати його. Сподіваюся у тебе все добре.
Сьогодні я хочу поговорити про помилку, якої декілька разів припускався сам, а ще купу разів бачив, як її припускаються інші (ну й розбирався з наслідками).
Це помилка, пов'язана з підвищенням співробітника до позиції, яка йому не потрібна.
Керівники, та й більшість співробітників, чомусь впевнені, що будь-яке підвищення – успіх та нагорода, до якої варто прагнути. А фраза "людина на своєму місці" вважається чимось принизливим, на кшталт "він застряг і не може далі розвиватися".
Наслідком такої впевненості є ситуації, коли беруть найсильнішого та найдосвідченішого спеца з команди та роблять його керівником відділу. Або ж беруть керівника, який вже збудував чудово працюючий відділ зі згуртованою командою і дати йому розвивати зовсім новий відділ.
Особа, яка приймає таке рішення, думає: ну, якщо він найкращий спеціаліст, то гідний стати начальником інших спеціалістів; а успішний керівник зможе повторити свій досвід із новою командою. І все це, на жаль, найчастіше – помилка.
Фішка в тому, що при підвищенні не враховуються характеристики та вимоги, притаманні новій посаді. А якщо і враховуються, то не порівнюються з характеристиками людини, яку планується підвищити.
Що ми отримаємо у результаті? Керівника, який не виконує плани, не розвиває команду – який незадоволений собою та яким незадоволене керівництво компанії. Як наслідок – його звільнять чи він звільниться сам. Компанія втратить відмінного спеціаліста та ще й керівника відділу. Чистий loose-loose.
Якщо що, я точно пишу це не для того, щоб усі терміново перестали підвищувати співробітників. І не про те, що лінійний спеціаліст не може стати керівником. Я пишу для того, щоб підсвітити проблему та запропонувати варіанти її вирішення та уникнення.
По-перше, перед підвищенням варто виділити кілька маркерних завдань, які потрібно у тестовому вигляді надати співробітнику. Це мають бути завдання, які виявлять його менеджерські позиції – наприклад, аудит внутрішніх процесів або проведення 1х1 з колегами.
По-друге, варто підстелити для всіх соломку. Можна спочатку зазначити, що підвищення – по суті, перехід на нову роботу (адже це не те саме, що перехід з Junior на Senior), а отже, тут буде випробувальний термін. На час випробувального терміну співробітник вже виконуватиме роботу керівника (і отримуватиме відповідні винагороди), але фактично, він та керівництво компанії будуть оцінювати його в цій новій якості.
Після закінчення такого випробувального терміну вже буде зроблено повноцінний оффер з переходом на позицію, або відкат і повернення на минулу позицію, що зробити морально набагато простіше, ніж без такої домовленості.
Якщо уважно підійти до процесу і правильно домовитися, то цілком може вийти win-win (за будь-якого результату).
#менеджмент
@sadbutrue
🔥77👍28❤11
⌘176. Переконати vs змусити
У будь-якій структурі управління, за наявності ієрархії, існує процес постановки завдань – керівництво ставить цілі та завдання команді.
У цьому очевидному і, здавалося б, мільйон разів пройденому шляху, є два глобальні підходи, які докорінно впливають на те, як швидко та якісно виконуватимуться ті самі завдання.
Перший підхід директивний, прямий і простий – ось завдання, ось що потрібно зробити, ось до коли воно має бути виконано. "Будуть запитання – пиши".
За такого підходу нікого не хвилює, чи згоден співробітник з тим, чи потрібне це завдання, як саме його робити, чи можна досягти поставленої мети та, чи реальний дедлайн. Менше часу на розмови – більше на дії.
Головний мінус у тому, що таке завдання залишається завданням керівництва. Воно не стає завданням виконавця та його відповідальністю безпосередньо. "Я зробив те, що ти вигадав, але як я й очікував – нічого не вийшло".
Другий підхід прозорий – він передбачає зустрічі та обговорення. Завдання та мету ми описуємо загалом, підбиваємо виконавця самостійно до того, щоб "дописати" завдання, зацікавитися нею та виставити дедлайни та планові результати.
При такому підході витрачається більше часу та емоційних сил, але в результаті завдання має стати його завданням, а не твоїм. При такому підході виконавець повинен розуміти та розділяти причини, з яких таке завдання сформовано, на що воно впливає, чому воно важливе і, найголовніше – чому воно має досягти саме такого результату і саме за такі терміни.
Ключова відмінність тут у тому, що відповідальність за завдання (і, звичайно, бенефіти за його успішне виконання) – на виконавця. Постановник лише задає вектор.
Якщо при кожному спілкуванні та постановці цілей ти не тягтимеш усю ковдру на себе у форматі "я розумний, а ви всі дурні", тобто менше говоритимеш і більше слухатимеш – результат буде значно якіснішим.
Не змушуй. Навіть якщо тобі здається, що так швидше – краще витрачати трохи більше часу на обговорення завдання, ніж зрештою отримати близький до нуля результат.
#менеджмент
@sadbutrue
У будь-якій структурі управління, за наявності ієрархії, існує процес постановки завдань – керівництво ставить цілі та завдання команді.
У цьому очевидному і, здавалося б, мільйон разів пройденому шляху, є два глобальні підходи, які докорінно впливають на те, як швидко та якісно виконуватимуться ті самі завдання.
Перший підхід директивний, прямий і простий – ось завдання, ось що потрібно зробити, ось до коли воно має бути виконано. "Будуть запитання – пиши".
За такого підходу нікого не хвилює, чи згоден співробітник з тим, чи потрібне це завдання, як саме його робити, чи можна досягти поставленої мети та, чи реальний дедлайн. Менше часу на розмови – більше на дії.
Головний мінус у тому, що таке завдання залишається завданням керівництва. Воно не стає завданням виконавця та його відповідальністю безпосередньо. "Я зробив те, що ти вигадав, але як я й очікував – нічого не вийшло".
Другий підхід прозорий – він передбачає зустрічі та обговорення. Завдання та мету ми описуємо загалом, підбиваємо виконавця самостійно до того, щоб "дописати" завдання, зацікавитися нею та виставити дедлайни та планові результати.
При такому підході витрачається більше часу та емоційних сил, але в результаті завдання має стати його завданням, а не твоїм. При такому підході виконавець повинен розуміти та розділяти причини, з яких таке завдання сформовано, на що воно впливає, чому воно важливе і, найголовніше – чому воно має досягти саме такого результату і саме за такі терміни.
Ключова відмінність тут у тому, що відповідальність за завдання (і, звичайно, бенефіти за його успішне виконання) – на виконавця. Постановник лише задає вектор.
Якщо при кожному спілкуванні та постановці цілей ти не тягтимеш усю ковдру на себе у форматі "я розумний, а ви всі дурні", тобто менше говоритимеш і більше слухатимеш – результат буде значно якіснішим.
Не змушуй. Навіть якщо тобі здається, що так швидше – краще витрачати трохи більше часу на обговорення завдання, ніж зрештою отримати близький до нуля результат.
#менеджмент
@sadbutrue
👍66❤26🔥4🤔2
⌘177. Чек-лист запуску маркетингу в B2B (частина перша)
Припустимо, що ти перебуваєш у ситуації, яку я за час консультування бізнесів зустрічав у, напевно, 80% українських компаній: робота з надання послуг налаштована, клієнти є (були), всі внутрішні процеси працюють, але про маркетинг якось не замислювалися.
В тебе працювало сарафанне радіо, чи було кілька великих та "довгих" замовлень, які дозволяли тримати маржу вище 50%, чи працювало одне джерело заявок (upwork, clutch, linkedin – не важливо).
Отже, що (на мою думку) потрібно робити, щоб максимально правильно, але при цьому не супердовго, запустити маркетингові процеси та отримувати нових клієнтів у B2B:
1. Фінансові цілі на рік уперед
Визнач, на скільки ти хотів би, щоб компанія зросла за рік. Я зазвичай рекомендую будувати план виходячи з трьох параметрів: зростання ринку (це наша нижня планка, на скільки ринок планує вирости за рік – на стільки, за ідеєю, ростемо і ми, якщо нічого нового не робимо), адекватні очікування (наприклад, + 10% від ринку) та амбітні цілі (наприклад +25% від ринку).
2. Цілі маркетингу
Маючи фінансові цілі та якусь статистику можна визначити необхідну кількість "синтетичних" показників, які потрібно досягти за допомогою інструментів маркетингу. Раніше я вже писав про це дуже докладно.
Я зазвичай розраховую це по зворотній воронці: знаючи ціль по чистому прибутку і порогову маржинальність можна прикинути оборот, знаючи середній чек і LT клієнтів можна прикинути необхідну кількість нових клієнтів за рік, знаючи показник конверсії з першого контакту із сейлзом у продаж – порахувати необхідну кількість заявок. Ну а маючи уявлення про сезонність – приблизно розбити ціль за заявками на місяці.
3. Наймання маркетолога
На цьому етапі, знаючи цілі маркетингу (та ґрунтуючи на них KPI маркетингу з системою стимулювання) можна шукати маркетолога. Так, саме зараз – на початку цілі, потім наймання.
Звичайно, наймаючи маркетолога, ти маєш хоча б приблизно розуміти, що саме він робитиме – працювати з підрядниками та розбиратися в SEO, на якому рівні знати англійську мову, Google Data Studio тощо.
<< Я знаю, що більшість вирішать пропустити третій пункт. Це помилка, яка відгукнеться в майбутньому, але розумію, що частина просто немає ресурсу (грошей та часу) на це. Просто пам'ятай, що всі наступні пункти вже завдання маркетолога, а не фаундера. >>
4. SWOT-аналіз
Коротко, але вдумливо опиши параметри свого бізнесу за чотирма категоріями: сильні (strengths) і слабкі (weaknesses) сторони, можливості (opportunities) та погрози (threats). У мережі повно мануалів про те, як найкраще це зробити.
5. Позиціювання
Ґрунтуючись на SWOT-аналізі, опиши коротко і суб'єктивно – чим є твоя компанія, чим вона відрізняється від конкурентів, як твоя робота впливає на бізнес клієнтів і, можливо, навіть на світ навколо.
Пункти 6-10 в наступному випуску – за тиждень. Не перемикайтеся.
#менеджмент
@sadbutrue
Припустимо, що ти перебуваєш у ситуації, яку я за час консультування бізнесів зустрічав у, напевно, 80% українських компаній: робота з надання послуг налаштована, клієнти є (були), всі внутрішні процеси працюють, але про маркетинг якось не замислювалися.
В тебе працювало сарафанне радіо, чи було кілька великих та "довгих" замовлень, які дозволяли тримати маржу вище 50%, чи працювало одне джерело заявок (upwork, clutch, linkedin – не важливо).
Отже, що (на мою думку) потрібно робити, щоб максимально правильно, але при цьому не супердовго, запустити маркетингові процеси та отримувати нових клієнтів у B2B:
1. Фінансові цілі на рік уперед
Визнач, на скільки ти хотів би, щоб компанія зросла за рік. Я зазвичай рекомендую будувати план виходячи з трьох параметрів: зростання ринку (це наша нижня планка, на скільки ринок планує вирости за рік – на стільки, за ідеєю, ростемо і ми, якщо нічого нового не робимо), адекватні очікування (наприклад, + 10% від ринку) та амбітні цілі (наприклад +25% від ринку).
2. Цілі маркетингу
Маючи фінансові цілі та якусь статистику можна визначити необхідну кількість "синтетичних" показників, які потрібно досягти за допомогою інструментів маркетингу. Раніше я вже писав про це дуже докладно.
Я зазвичай розраховую це по зворотній воронці: знаючи ціль по чистому прибутку і порогову маржинальність можна прикинути оборот, знаючи середній чек і LT клієнтів можна прикинути необхідну кількість нових клієнтів за рік, знаючи показник конверсії з першого контакту із сейлзом у продаж – порахувати необхідну кількість заявок. Ну а маючи уявлення про сезонність – приблизно розбити ціль за заявками на місяці.
3. Наймання маркетолога
На цьому етапі, знаючи цілі маркетингу (та ґрунтуючи на них KPI маркетингу з системою стимулювання) можна шукати маркетолога. Так, саме зараз – на початку цілі, потім наймання.
Звичайно, наймаючи маркетолога, ти маєш хоча б приблизно розуміти, що саме він робитиме – працювати з підрядниками та розбиратися в SEO, на якому рівні знати англійську мову, Google Data Studio тощо.
<< Я знаю, що більшість вирішать пропустити третій пункт. Це помилка, яка відгукнеться в майбутньому, але розумію, що частина просто немає ресурсу (грошей та часу) на це. Просто пам'ятай, що всі наступні пункти вже завдання маркетолога, а не фаундера. >>
4. SWOT-аналіз
Коротко, але вдумливо опиши параметри свого бізнесу за чотирма категоріями: сильні (strengths) і слабкі (weaknesses) сторони, можливості (opportunities) та погрози (threats). У мережі повно мануалів про те, як найкраще це зробити.
5. Позиціювання
Ґрунтуючись на SWOT-аналізі, опиши коротко і суб'єктивно – чим є твоя компанія, чим вона відрізняється від конкурентів, як твоя робота впливає на бізнес клієнтів і, можливо, навіть на світ навколо.
Пункти 6-10 в наступному випуску – за тиждень. Не перемикайтеся.
#менеджмент
@sadbutrue
👍53🔥19❤4👨💻4
⌘178. Чек-лист запуску маркетингу в B2B (частина друга)
Це – продовження минулого поста, де я описав перші 5 пунтків чек-листу. Якщо ти не читав його, то спершу повернись та прочитай, ну а як читав, то продовжуємо:
6. ICP
Ideal customer profile – це опис ідеального клієнта (компанії) для твого бізнесу (не плутати з buyer persona, яка є людиною). Таких профілів має бути декілька і навіть десятки, гірше, коли лише один.
Опиши їх, виходячи з двох моментів: клієнти (успішні кейси, відеовідгуки, наявність у портфоліо) з якими вже вдалося попрацювати та клієнти, з якими тобі хотілося б працювати в майбутньому. Чим більше параметрів бізнесу (гео, кількість співробітників, ніша, оборот, етап розвитку тощо) буде у кожної з ICP, тим краще.
7. Сайт
Як не крути, твій сайт має бути зрозумілим, зручним і, потенційно, лідогенеруючим. Якщо його немає (або в тебе односторінковий лендінг) – то саме час сформувати ТЗ на його створення або перероблювання.
Ґрунтуючись на ICP та позиціюванні + провівши аналіз конкурентів ти маєш сформувати структуру сайту: набір необхідних сторінок та їх суть. Далі, за допомогою SEO-фахівця (або ChatGPT) зібрати семантичне ядро під кожну сторінку. Підготувати контент, віддати дизайн і верстку, релізнути сайт.
8. Маркетинговий план
Цей пункт йде після сайту, тому що сайт робити довго – я рекомендую запускати роботи до релізу плану (а закінчувати вже у його реалізації). Тут я докладно писав про те, як його робити та що в ньому має бути, так що не витрачатиму твій час двічі.
Завдання маркетолога – маючи історичні дані про те, як бізнес працював раніше + фінансові цілі бізнесу, сформувати набір гіпотез, які дозволять масштабуватись, запустити нові джерела заявок та канали трафіку, щоб виконати ціль.
Завдання керівника – оцінити ці гіпотези, логіку їх реалізації, обсяг роботи та адекватність пріоритетів у маркетинговому плані + звичайно ж, затвердити бюджет на цю справу.
9. Бюджети
Пам'ятай про просту вправу – бюджет маркетингу повинен бути таким, щоб (теоретично) при виконанні річного плану, у тебе був позитивний показник маржинальності з урахуванням як бюджету, так і всіх інших планових витрат компанії (якщо, звичайно, не маєш інвестицій).
Якщо дебет із кредитом не сходиться, то потрібно оптимізувати плани – трохи скорочувати цілі, урізати список гіпотез (прибираючи ті, в яких впевнені найменше), оптимізувати системи стимулювання тощо.
10. Репорти
Знову ж таки, я вже докладно писав про те, як саме складати та вести звіти з маркетингу. Додам тільки, що керівник на цьому етапі може зробити одну з двох популярних помилок: забити на маркетинг і раз на місяць перевіряти репорти або навпаки піти в мікроконтроль, забираючи на себе відповідальність за кожну дію маркетингу.
Істина, як завжди, знаходиться десь посередині. Керівник, який має повноту знань про бізнес, завжди повинен бути в доступі для маркетолога (нехай навіть і просто в месенджері) і чітко прокомунікувати, що ставити йому можна будь-які питання.
При цьому маркетологу потрібно дати свободу і трохи часу на те, щоб перевірити гіпотези та показати їх результати. Переконатись у тому, що твій маркетолог уміє працювати з таблицями, формулами, даними та завданнями потрібно на етапі підготовки маркетинг-плану, а на етапі його реалізації варто перейти на позицію ментора.
#менеджмент
@sadbutrue
Це – продовження минулого поста, де я описав перші 5 пунтків чек-листу. Якщо ти не читав його, то спершу повернись та прочитай, ну а як читав, то продовжуємо:
6. ICP
Ideal customer profile – це опис ідеального клієнта (компанії) для твого бізнесу (не плутати з buyer persona, яка є людиною). Таких профілів має бути декілька і навіть десятки, гірше, коли лише один.
Опиши їх, виходячи з двох моментів: клієнти (успішні кейси, відеовідгуки, наявність у портфоліо) з якими вже вдалося попрацювати та клієнти, з якими тобі хотілося б працювати в майбутньому. Чим більше параметрів бізнесу (гео, кількість співробітників, ніша, оборот, етап розвитку тощо) буде у кожної з ICP, тим краще.
7. Сайт
Як не крути, твій сайт має бути зрозумілим, зручним і, потенційно, лідогенеруючим. Якщо його немає (або в тебе односторінковий лендінг) – то саме час сформувати ТЗ на його створення або перероблювання.
Ґрунтуючись на ICP та позиціюванні + провівши аналіз конкурентів ти маєш сформувати структуру сайту: набір необхідних сторінок та їх суть. Далі, за допомогою SEO-фахівця (або ChatGPT) зібрати семантичне ядро під кожну сторінку. Підготувати контент, віддати дизайн і верстку, релізнути сайт.
8. Маркетинговий план
Цей пункт йде після сайту, тому що сайт робити довго – я рекомендую запускати роботи до релізу плану (а закінчувати вже у його реалізації). Тут я докладно писав про те, як його робити та що в ньому має бути, так що не витрачатиму твій час двічі.
Завдання маркетолога – маючи історичні дані про те, як бізнес працював раніше + фінансові цілі бізнесу, сформувати набір гіпотез, які дозволять масштабуватись, запустити нові джерела заявок та канали трафіку, щоб виконати ціль.
Завдання керівника – оцінити ці гіпотези, логіку їх реалізації, обсяг роботи та адекватність пріоритетів у маркетинговому плані + звичайно ж, затвердити бюджет на цю справу.
9. Бюджети
Пам'ятай про просту вправу – бюджет маркетингу повинен бути таким, щоб (теоретично) при виконанні річного плану, у тебе був позитивний показник маржинальності з урахуванням як бюджету, так і всіх інших планових витрат компанії (якщо, звичайно, не маєш інвестицій).
Якщо дебет із кредитом не сходиться, то потрібно оптимізувати плани – трохи скорочувати цілі, урізати список гіпотез (прибираючи ті, в яких впевнені найменше), оптимізувати системи стимулювання тощо.
10. Репорти
Знову ж таки, я вже докладно писав про те, як саме складати та вести звіти з маркетингу. Додам тільки, що керівник на цьому етапі може зробити одну з двох популярних помилок: забити на маркетинг і раз на місяць перевіряти репорти або навпаки піти в мікроконтроль, забираючи на себе відповідальність за кожну дію маркетингу.
Істина, як завжди, знаходиться десь посередині. Керівник, який має повноту знань про бізнес, завжди повинен бути в доступі для маркетолога (нехай навіть і просто в месенджері) і чітко прокомунікувати, що ставити йому можна будь-які питання.
При цьому маркетологу потрібно дати свободу і трохи часу на те, щоб перевірити гіпотези та показати їх результати. Переконатись у тому, що твій маркетолог уміє працювати з таблицями, формулами, даними та завданнями потрібно на етапі підготовки маркетинг-плану, а на етапі його реалізації варто перейти на позицію ментора.
#менеджмент
@sadbutrue
👍27🔥9👏3❤1
⌘179. Планування та особисті кордони
Весь мій досвід роботи на менеджерських позиціях – нескінченна боротьба із хаосом.
Спроба спростити через систематизацію та прискорити через алгоритмізацію ті процеси та задачі, які займають дуже багато часу.
Ця навичка дозволяє не надто сильно божеволіти, поєднуючи одночасну роботу з десятком абсолютно різних бізнесів: позицію керівного партнера агентства Netpeak та консультанта з маркетингу для моїх клієнтів (а там компанії від аутсорсерів, що працюють на ринки Європи та США, до юридичних компаній та навіть сервісів із продажу агропродукції для українських фермерів).
Враховуючи все сказане вище, думаю тобі зрозуміло, що в мене величезна кількість зустрічей. Загалом я вже давно звик до чотирьох годинних зустрічей кожен день, але коли їхня кількість доходить до шести або семи, то восьмигодинний робочий день перетворюється на менеджмент "встигнути".
Встигнути випити кави, пообідати, сходити до туалету. Погодься, це не те майбутнє, в якому хочеться жити. Тож ключова проблема, з якою я воюю – відсутність вільного часу на "подумати".
Звичайно, головним моїм партнером у розв'язанні цієї проблеми є календар (а я вже розповідав, що використовую його максимально і на всі сто відсотків).
Зараз у мене є три окремі календарі (для колірної диференціації):
1. Особистий календар. Тут розмічено щодня з 19:00 до 10:00 – час на прогулянку, вечерю та сніданок, сон.
2. Робочий календар "не-зустрічі". Цим календарем я розмічаю свої перерви – годину на обід, "блокери" по годині в першій і другій половині дня, слоти під написання цього тексту в телеграм-канал, час запису подкаста тощо.
3. Робочий календар для зустрічей. Ну, тут зрозуміло – відкритий для всіх календар із вільними слотами під зустрічі.
Враховуючи таке планування, а також те, що з усіма клієнтами я домовляюся про чіткі дати дзвінків, що повторюються, мій календар майже повністю заповнений на будь-який наступний тиждень.
Якщо у мене з'явиться новий клієнт, або мене запросять виступити на якомусь івенті, або ж мені потрібно буде підготувати коментар для статті – я одразу чітко можу сказати, в який день зможу виділити на це час.
Зберігаючи цю подією в календарі, я також можу бути впевнений, що цей час не зайнятий нічим іншим та я нічого не пропущу. Ну а існування календаря зі сніданками, обідами, вечерями та блокерами гарантує, що час на "подумати" не особливо постраждає.
Насамкінець додам трохи про особисті межі: дуже часто буває, що 60-хвилинної зустрічі не вистачає на те, щоб обговорити все, чого хотілося – тема може бути цікавою чи складною і спокуса затриматися на кілька хвилин велика. Іноді цього хоче клієнт чи колега, а іноді я сам не проти добити питання.
Але слоти в календарі вкотре нагадують мені про особисті межі – так, 5-10 зайвих хвилин на одній зустрічі нічого не змінять. Але 5 хвилин на 6 зустрічах за день це вже мінус 30 хвилин мого часу на перемикання та втрата часу, який я повинен приділити важливим сьогоднішнім задачам.
Тож не забувай про особисті кордони не тільки в цілому, а й у своїх робочих процесах.
#рефлексія
@sadbutrue
Весь мій досвід роботи на менеджерських позиціях – нескінченна боротьба із хаосом.
Спроба спростити через систематизацію та прискорити через алгоритмізацію ті процеси та задачі, які займають дуже багато часу.
Ця навичка дозволяє не надто сильно божеволіти, поєднуючи одночасну роботу з десятком абсолютно різних бізнесів: позицію керівного партнера агентства Netpeak та консультанта з маркетингу для моїх клієнтів (а там компанії від аутсорсерів, що працюють на ринки Європи та США, до юридичних компаній та навіть сервісів із продажу агропродукції для українських фермерів).
Враховуючи все сказане вище, думаю тобі зрозуміло, що в мене величезна кількість зустрічей. Загалом я вже давно звик до чотирьох годинних зустрічей кожен день, але коли їхня кількість доходить до шести або семи, то восьмигодинний робочий день перетворюється на менеджмент "встигнути".
Встигнути випити кави, пообідати, сходити до туалету. Погодься, це не те майбутнє, в якому хочеться жити. Тож ключова проблема, з якою я воюю – відсутність вільного часу на "подумати".
Звичайно, головним моїм партнером у розв'язанні цієї проблеми є календар (а я вже розповідав, що використовую його максимально і на всі сто відсотків).
Зараз у мене є три окремі календарі (для колірної диференціації):
1. Особистий календар. Тут розмічено щодня з 19:00 до 10:00 – час на прогулянку, вечерю та сніданок, сон.
2. Робочий календар "не-зустрічі". Цим календарем я розмічаю свої перерви – годину на обід, "блокери" по годині в першій і другій половині дня, слоти під написання цього тексту в телеграм-канал, час запису подкаста тощо.
3. Робочий календар для зустрічей. Ну, тут зрозуміло – відкритий для всіх календар із вільними слотами під зустрічі.
Враховуючи таке планування, а також те, що з усіма клієнтами я домовляюся про чіткі дати дзвінків, що повторюються, мій календар майже повністю заповнений на будь-який наступний тиждень.
Якщо у мене з'явиться новий клієнт, або мене запросять виступити на якомусь івенті, або ж мені потрібно буде підготувати коментар для статті – я одразу чітко можу сказати, в який день зможу виділити на це час.
Зберігаючи цю подією в календарі, я також можу бути впевнений, що цей час не зайнятий нічим іншим та я нічого не пропущу. Ну а існування календаря зі сніданками, обідами, вечерями та блокерами гарантує, що час на "подумати" не особливо постраждає.
Насамкінець додам трохи про особисті межі: дуже часто буває, що 60-хвилинної зустрічі не вистачає на те, щоб обговорити все, чого хотілося – тема може бути цікавою чи складною і спокуса затриматися на кілька хвилин велика. Іноді цього хоче клієнт чи колега, а іноді я сам не проти добити питання.
Але слоти в календарі вкотре нагадують мені про особисті межі – так, 5-10 зайвих хвилин на одній зустрічі нічого не змінять. Але 5 хвилин на 6 зустрічах за день це вже мінус 30 хвилин мого часу на перемикання та втрата часу, який я повинен приділити важливим сьогоднішнім задачам.
Тож не забувай про особисті кордони не тільки в цілому, а й у своїх робочих процесах.
#рефлексія
@sadbutrue
👍97❤20🔥12🤔4
⌘180. Найкорисніші платні сервіси
Днями Юрій Гнатюк, засновник Kindgeek, проводив опитування у своєму твіттері з питанням – "гроші за яку підписку чи софт ви вважаєте своєю найкращою інвестицією?"
Мені здалося, що результати (а там понад 1000 відповідей) можуть бути дуже корисні нам з тобою, особливо коли софт потрібен, але ти не впевнений, який саме зі схожих обрати, або чи справді варто платити за підписку.
Тож ось найкращі 20 сервісів та додатків, що вважаються гарною інвестицією (зірочкою* я відмітив ті, якими користуюсь сам та маю постійну підписку):
1. Grammarly* – помічник з правопису на основі ШІ (платна версія від $12 на місяць, але є безкоштовна з обмеженим функціоналом)
2. Copilot – інструмент штучного інтелекту від GitHub (від $10 на місяць)
3. ChatGPT* – доступ у години пік для швидших та якісніших відповідей (версія "Plus" з доступом до ChatGPT-4 за $20 на місяць)
4. Notion* – додаток для продуктивності та ведення нотаток (цілком вистачає безкоштовної версії, але якщо ні, то $10 на місяць + ще по $8 за кожного юзера)
5. YouTube Premium* – перегляд кожного відео без реклами, відтворення аудіо в режимі офлайн (багато різних варіантів підписки, я плачу $7.5 за сімейний доступ).
6. Medium – необмежена кількість статей за $5 на місяць.
7. Midjourney – генератор зображень на основі ШІ (базова підписка за $10 на місяць)
8. Udemy – навчальна платформа з курсами (коштовна штука – $360 на рік ($30 на місяць))
9. Coursera – навчальна платформа з курсами (є безкоштовні курси, навіть є українською, але є підписка за $59 на місяць з доступом до всіх курсів платформи)
10. ComeBackAlive* – допомога ЗСУ (must-have, нема що додати)
11. 1Password – менеджер паролів ($3 на місяць для тих, в кого немає або не довіряє Keychain)
12. DayOne – додаток щоденник (я колись юзав безкоштовний і все там ок, але є платна версія з додатковими можливостями за $3 на місяць)
13. FastBudget – додаток для менеджменту фінансів (близько $20 на рік – маю надію, що його використання дозволяє заощадити більшу суму)
14. Slack* – комунікаційна платформа (є малофункціональна безкоштовна версія, pro стартує від $7.25 за юзера)
15. Evernote – додаток для продуктивності та ведення нотаток (безкоштовний, або $11 на місяць за додаткові можливості)
16. Spotify – додаток для стрімінгу музики (від $5 на місяць)
17. Netflix* – стрімінгова платформа для відео (від $5 на місяць, краща якість зображення та звуку – дорожче)
18. Setapp* – сервіс для додатків для macOS та iOS (від $10 на місяць для маків, або від $12.5 для маків та айфонів)
19. Headspace – додаток для медитації ($6 на місяць)
20. Airtable – платформа для організації командної роботи (безкоштовна, але для повноцінної роботи в команді від $10 на місяць)
А що порекомендуєш ти?
#лайфхаки
@sadbutrue
Днями Юрій Гнатюк, засновник Kindgeek, проводив опитування у своєму твіттері з питанням – "гроші за яку підписку чи софт ви вважаєте своєю найкращою інвестицією?"
Мені здалося, що результати (а там понад 1000 відповідей) можуть бути дуже корисні нам з тобою, особливо коли софт потрібен, але ти не впевнений, який саме зі схожих обрати, або чи справді варто платити за підписку.
Тож ось найкращі 20 сервісів та додатків, що вважаються гарною інвестицією (зірочкою* я відмітив ті, якими користуюсь сам та маю постійну підписку):
1. Grammarly* – помічник з правопису на основі ШІ (платна версія від $12 на місяць, але є безкоштовна з обмеженим функціоналом)
2. Copilot – інструмент штучного інтелекту від GitHub (від $10 на місяць)
3. ChatGPT* – доступ у години пік для швидших та якісніших відповідей (версія "Plus" з доступом до ChatGPT-4 за $20 на місяць)
4. Notion* – додаток для продуктивності та ведення нотаток (цілком вистачає безкоштовної версії, але якщо ні, то $10 на місяць + ще по $8 за кожного юзера)
5. YouTube Premium* – перегляд кожного відео без реклами, відтворення аудіо в режимі офлайн (багато різних варіантів підписки, я плачу $7.5 за сімейний доступ).
6. Medium – необмежена кількість статей за $5 на місяць.
7. Midjourney – генератор зображень на основі ШІ (базова підписка за $10 на місяць)
8. Udemy – навчальна платформа з курсами (коштовна штука – $360 на рік ($30 на місяць))
9. Coursera – навчальна платформа з курсами (є безкоштовні курси, навіть є українською, але є підписка за $59 на місяць з доступом до всіх курсів платформи)
10. ComeBackAlive* – допомога ЗСУ (must-have, нема що додати)
11. 1Password – менеджер паролів ($3 на місяць для тих, в кого немає або не довіряє Keychain)
12. DayOne – додаток щоденник (я колись юзав безкоштовний і все там ок, але є платна версія з додатковими можливостями за $3 на місяць)
13. FastBudget – додаток для менеджменту фінансів (близько $20 на рік – маю надію, що його використання дозволяє заощадити більшу суму)
14. Slack* – комунікаційна платформа (є малофункціональна безкоштовна версія, pro стартує від $7.25 за юзера)
15. Evernote – додаток для продуктивності та ведення нотаток (безкоштовний, або $11 на місяць за додаткові можливості)
16. Spotify – додаток для стрімінгу музики (від $5 на місяць)
17. Netflix* – стрімінгова платформа для відео (від $5 на місяць, краща якість зображення та звуку – дорожче)
18. Setapp* – сервіс для додатків для macOS та iOS (від $10 на місяць для маків, або від $12.5 для маків та айфонів)
19. Headspace – додаток для медитації ($6 на місяць)
20. Airtable – платформа для організації командної роботи (безкоштовна, але для повноцінної роботи в команді від $10 на місяць)
А що порекомендуєш ти?
#лайфхаки
@sadbutrue
👍56❤15🔥8🤔2
⌘181. Presenteeism
Скажу чесно, ця тема цікавила мене дуже давно. Але я ніколи не знав, як правильно це називати та чи існує загалом така проблема глобально.
Прочитавши декілька днів назад статтю на BBC я дізнався, що називається це “презентеїзм” – культура постійної доступності. Ну а раз я прочитав, то чому б не перекласти та не адаптувати корисний текст для тебе?
У новому світі праці багато людей отримали від своїх роботодавців те, чого вони хотіли – нові способи виконання задач, включаючи гнучкий графік та віддалену роботу. Однак, попри це, однією вкоріненою рисою ділової культури, яку виявилося важко (а в деяких випадках неможливо) змінити, виявився презентеїзм.
Раніше культура постійної доступності була звичайною частиною багатьох організацій, що часто виражалася через формальність: до багатогодинної роботи та цілодобової доступності, навіть коли працівник нездоровий чи непродуктивний.
Це особливо притаманно таким галузям, як IT, фінанси та консалтинг, де керівники історично очікували, що люди працюватимуть багато годин, навіть якщо це не прямо пов'язано з продуктивністю.
1. Недовіра та страх
Незважаючи на стільки змін у робочій культурі презентеїзм не тільки все ще існує, але навіть посилюється. Це стало особливо актуальним через відсутність довіри між працівником і роботодавцем, і цифровий презентеїзм зростає поряд зі страхом втрати робочого місця в умовах невизначеної економічної ситуації.
Дослідження Gallup, опубліковане у квітні 2023 року, показує, що довіра співробітників до керівництва організації похитнулася з різних причин, але лише 21% співробітників заявили, що вони повністю довіряють лідерам своєї компанії.
Відсутність довіри нерозривно пов'язана з презентеїзмом. Люди відчувають себе зобов'язаними бути завжди на зв'язку, тому що вони не можуть розраховувати на те, що їх внесок і досягнення будуть оцінені, якщо вони недоступні.
Дані Чартерного інституту персоналу та розвитку (CIPD) за 2022 рік показали, що хоча кількість випадків презентеїзму серед співробітників за останні кілька років трохи знизилася, близько 65% заявили, що все ще спостерігають це у своїх організаціях.
Кількість респондентів, які сказали, що спостерігають презентеїзм серед тих, хто працює з дому, зросла з 77% у 2021 році до 81% у 2022 році.
2. Тривога та цифровий слід
Коли почалась пандемія багато організацій були зосереджені на швидкій адаптації до віддаленої роботи. Пріоритетом було забезпечення безперебійної роботи з дому, що ненавмисно ще більше посилило презентеїзм.
Коли співробітники усвідомлюють, що їхні дії в інтернеті створюють цифрові сліди, які можуть бути відстежуваними їхніми роботодавцями, вони починають сприймати свої дії як надзвичайно помітні та ніби постійно перебувають під пильною увагою. Тому вони докладають ще більше зусиль, щоб проявити себе, а це, як було встановлено, призводить до більшого вигорання.
Інтенсифікація зусиль працівників на роботі через моніторинг може сприяти культурі постійної доступності та створювати відчуття тиску на постійну присутність, що приводить до, наприклад, роботи під час хвороби.
3. Ну і що робити?
Визначення чіткого робочого часу та його більш жорстке дотримання повинні допомогти людям перемикатися та відновлювати рівновагу між роботою та особистим життям.
По суті, щоб керівники почали руйнувати культуру презентеїзму (де, зазначу ще раз, немає нічого хорошого – тільки присутність для галочки + потенційне вигорання), вони мають переконатися, що співробітники відчувають довіру та мають права на самостійні рішення.
#менеджмент
@sadbutrue
Скажу чесно, ця тема цікавила мене дуже давно. Але я ніколи не знав, як правильно це називати та чи існує загалом така проблема глобально.
Прочитавши декілька днів назад статтю на BBC я дізнався, що називається це “презентеїзм” – культура постійної доступності. Ну а раз я прочитав, то чому б не перекласти та не адаптувати корисний текст для тебе?
У новому світі праці багато людей отримали від своїх роботодавців те, чого вони хотіли – нові способи виконання задач, включаючи гнучкий графік та віддалену роботу. Однак, попри це, однією вкоріненою рисою ділової культури, яку виявилося важко (а в деяких випадках неможливо) змінити, виявився презентеїзм.
Раніше культура постійної доступності була звичайною частиною багатьох організацій, що часто виражалася через формальність: до багатогодинної роботи та цілодобової доступності, навіть коли працівник нездоровий чи непродуктивний.
Це особливо притаманно таким галузям, як IT, фінанси та консалтинг, де керівники історично очікували, що люди працюватимуть багато годин, навіть якщо це не прямо пов'язано з продуктивністю.
1. Недовіра та страх
Незважаючи на стільки змін у робочій культурі презентеїзм не тільки все ще існує, але навіть посилюється. Це стало особливо актуальним через відсутність довіри між працівником і роботодавцем, і цифровий презентеїзм зростає поряд зі страхом втрати робочого місця в умовах невизначеної економічної ситуації.
Дослідження Gallup, опубліковане у квітні 2023 року, показує, що довіра співробітників до керівництва організації похитнулася з різних причин, але лише 21% співробітників заявили, що вони повністю довіряють лідерам своєї компанії.
Відсутність довіри нерозривно пов'язана з презентеїзмом. Люди відчувають себе зобов'язаними бути завжди на зв'язку, тому що вони не можуть розраховувати на те, що їх внесок і досягнення будуть оцінені, якщо вони недоступні.
Дані Чартерного інституту персоналу та розвитку (CIPD) за 2022 рік показали, що хоча кількість випадків презентеїзму серед співробітників за останні кілька років трохи знизилася, близько 65% заявили, що все ще спостерігають це у своїх організаціях.
Кількість респондентів, які сказали, що спостерігають презентеїзм серед тих, хто працює з дому, зросла з 77% у 2021 році до 81% у 2022 році.
2. Тривога та цифровий слід
Коли почалась пандемія багато організацій були зосереджені на швидкій адаптації до віддаленої роботи. Пріоритетом було забезпечення безперебійної роботи з дому, що ненавмисно ще більше посилило презентеїзм.
Коли співробітники усвідомлюють, що їхні дії в інтернеті створюють цифрові сліди, які можуть бути відстежуваними їхніми роботодавцями, вони починають сприймати свої дії як надзвичайно помітні та ніби постійно перебувають під пильною увагою. Тому вони докладають ще більше зусиль, щоб проявити себе, а це, як було встановлено, призводить до більшого вигорання.
Інтенсифікація зусиль працівників на роботі через моніторинг може сприяти культурі постійної доступності та створювати відчуття тиску на постійну присутність, що приводить до, наприклад, роботи під час хвороби.
3. Ну і що робити?
Визначення чіткого робочого часу та його більш жорстке дотримання повинні допомогти людям перемикатися та відновлювати рівновагу між роботою та особистим життям.
По суті, щоб керівники почали руйнувати культуру презентеїзму (де, зазначу ще раз, немає нічого хорошого – тільки присутність для галочки + потенційне вигорання), вони мають переконатися, що співробітники відчувають довіру та мають права на самостійні рішення.
#менеджмент
@sadbutrue
🔥51👍37❤7👏1
⌘182. Post-decision interview
Одним з найважливіших та вирішальних елементів будь-якої робочої маркетинг-стратегії є розуміння власної цільової аудиторії.
Хто твій клієнт? Де та в якому часовому поясі він живе, якою мовою розмовляє, скільки годин на день працює? У який момент у його особистої чи професійної діяльності може з'явитись запит на використання твого товару, сервісу чи послуги? Пошуком він займеться самостійно чи делегує? Рішення про покупку приймає сам, чи має над собою керівника?
Чомусь часто вважається, що для визначення портрета цільової аудиторії та відповіді на всі ці питання достатньо запитати свою сейлз-команду або, у кращому разі, відправити опитування або провести кілька інтерв'ю з поточними клієнтами.
Але ті, хто так роблять, припускаються "упередження уцілілого" – спілкуються тільки з тими клієнтами, які вже обрали їхню компанію.
Адже на кожну конверсію припадає, в кращому разі, 10 заявок, у яких обрали конкурента. Тут я говорю, звичайно, тільки про цільові заявки: тобто була потреба, було витрачено час на пошук, вибір та відправку заявки, але щось не зрослося.
Щоб маркетинг-стратегія реально працювала і щоб добре розуміти свою цільову аудиторію, варто впровадити регулярний процес post-decision interview. Цю роботу доведеться виконувати представнику команди маркетингу, або виділеному спеціалісту типу Success Relationship – але точно не тому, хто був на етапі продажу.
Запускати його я рекомендую за наступним сценарієм:
1. Заявка пройшла первинну обробку та дійшла до етапу обговорення пропозиції з нашого боку, але конверсії не відбулося? Це означає, що клієнт був серйозно налаштований і вже інвестував у нас свій час і увагу.
2. Пропонуємо ще одну зустріч, щоб зібрати фідбек. Якщо не впевнений у своїх силах переконання, то можна одразу до наступного пункту:
3. Пропонуємо зустріч, але не просто так, а в обмін на якусь плюшку з нашого боку (наприклад, гіфт-картку Amazon або щось на кшталт такого – цінність отриманої інформації все одно сильно вища). Погодився – добре, а якщо відмовився, то:
4. Надсилаємо на пошту листа з проханням відповісти на кілька запитань. Якщо людина відмовилася від зустрічі, то ймовірність відповіді на лист теж невелика, але чому б і не спитати?
Самі питання для такого спілкування, як і висновки з нього, сильно залежать від твого типу бізнесу, але в цілому повинні підкорятися двом принципам: кожна відповідь допомагає нам краще дізнатися про свою цільову аудиторію та з кожної відповіді зрозуміло, як її використовувати в маркетингових цілях.
Тобто, само собою, потрібно запитати про конкурентів (кого вибрали, як обирали – кого дивилися, з ким спілкувалися), що сподобалося на нашому сайті, у спілкуванні з нашими менеджерами, а де ми програли конкурентам тощо.
Зазначу, що такий кастдев ніяк не скасовує потреби збирати інформацію і за своїми клієнтами. Це також краще робити на початку співпраці – поки сам клієнт ще пам'ятає як і чому вибрав саме твою компанію.
#менеджмент
@sadbutrue
Одним з найважливіших та вирішальних елементів будь-якої робочої маркетинг-стратегії є розуміння власної цільової аудиторії.
Хто твій клієнт? Де та в якому часовому поясі він живе, якою мовою розмовляє, скільки годин на день працює? У який момент у його особистої чи професійної діяльності може з'явитись запит на використання твого товару, сервісу чи послуги? Пошуком він займеться самостійно чи делегує? Рішення про покупку приймає сам, чи має над собою керівника?
Чомусь часто вважається, що для визначення портрета цільової аудиторії та відповіді на всі ці питання достатньо запитати свою сейлз-команду або, у кращому разі, відправити опитування або провести кілька інтерв'ю з поточними клієнтами.
Але ті, хто так роблять, припускаються "упередження уцілілого" – спілкуються тільки з тими клієнтами, які вже обрали їхню компанію.
Адже на кожну конверсію припадає, в кращому разі, 10 заявок, у яких обрали конкурента. Тут я говорю, звичайно, тільки про цільові заявки: тобто була потреба, було витрачено час на пошук, вибір та відправку заявки, але щось не зрослося.
Щоб маркетинг-стратегія реально працювала і щоб добре розуміти свою цільову аудиторію, варто впровадити регулярний процес post-decision interview. Цю роботу доведеться виконувати представнику команди маркетингу, або виділеному спеціалісту типу Success Relationship – але точно не тому, хто був на етапі продажу.
Запускати його я рекомендую за наступним сценарієм:
1. Заявка пройшла первинну обробку та дійшла до етапу обговорення пропозиції з нашого боку, але конверсії не відбулося? Це означає, що клієнт був серйозно налаштований і вже інвестував у нас свій час і увагу.
2. Пропонуємо ще одну зустріч, щоб зібрати фідбек. Якщо не впевнений у своїх силах переконання, то можна одразу до наступного пункту:
3. Пропонуємо зустріч, але не просто так, а в обмін на якусь плюшку з нашого боку (наприклад, гіфт-картку Amazon або щось на кшталт такого – цінність отриманої інформації все одно сильно вища). Погодився – добре, а якщо відмовився, то:
4. Надсилаємо на пошту листа з проханням відповісти на кілька запитань. Якщо людина відмовилася від зустрічі, то ймовірність відповіді на лист теж невелика, але чому б і не спитати?
Самі питання для такого спілкування, як і висновки з нього, сильно залежать від твого типу бізнесу, але в цілому повинні підкорятися двом принципам: кожна відповідь допомагає нам краще дізнатися про свою цільову аудиторію та з кожної відповіді зрозуміло, як її використовувати в маркетингових цілях.
Тобто, само собою, потрібно запитати про конкурентів (кого вибрали, як обирали – кого дивилися, з ким спілкувалися), що сподобалося на нашому сайті, у спілкуванні з нашими менеджерами, а де ми програли конкурентам тощо.
Зазначу, що такий кастдев ніяк не скасовує потреби збирати інформацію і за своїми клієнтами. Це також краще робити на початку співпраці – поки сам клієнт ще пам'ятає як і чому вибрав саме твою компанію.
#менеджмент
@sadbutrue
👍50🔥11❤3👨💻3
⌘183. Більше – не краще
Консультуючи бізнеси та маркетингові команди, я постійно стикаюся з двома схожими людськими проблемами: перероблюванням та перенавантаженням.
Абсолютно без тисків і вимог з боку керівництва (а часто навіть без їх відома) співробітник працює по кілька додаткових годин на тиждень, щоб зробити більше, ніж встиг за робочий час.
І знову ж таки, без тиску та надмірної необхідності, співробітник набирає на спринт/місяць/в план сильно більший обсяг завдань та планових результатів, ніж може зробити чи досягти.
Перше і друге, як окремо, так і (особливо) разом, ведуть до втоми та вигоряння практично без позитивних результатів і для самого співробітника, і для бізнесу, якому він хоче допомогти.
Співробітникові здається (і, технічно, так і є), що він дуже багато працює. Йому соромно брати на себе меншу ціль, ніж він уже озвучив.
Чому це відбувається?
Ну, за купою різних причин, частина з яких допомагає вирішити тільки терапія. Крім того, безумовно, впливає презентеїзм, про який я зовсім нещодавно писав.
Для мене перероблювання та перенавантаження будь-якого співробітника – сигнал про те, що робота налаштована погано.
Або з боку компанії: немає зрозумілого обліку та звіту по задачах, немає прозорого та перевіреного плану роботи на півроку-рік вперед, не виставлені коректні KPI, є мода ставити завдання "поза чергою" у повідомленнях та зустрічах тощо.
Або, з боку самого співробітника: відсутня чіткість у роботі, зібраність, розуміння власних сил, вміння аналізувати та оцінювати обсяг роботи.
І те і те – погано. Ні в тому, ні в іншому немає нічого доброго.
Бізнес замість планомірної роботи та нормальних результатів отримує вигорілого співробітника, якого потрібно замінювати. А співробітник втрачає задоволення від роботи, перебуваючи у постійній втомі та невдоволенні самим собою.
Загалом, якщо у тебе спостерігаються такі штуки: ти сидиш за завданнями допізна, не виконуєш плани, але й не переглядаєш їх – спробуй проаналізувати весь процес своєї роботи.
Фокусуйся на завданнях, які найбільш ефективно досягають поставлених перед тобою KPI та сміливо відмовляйся від інших. Не бійся переглядати плани та аргументовано змінювати цільові показники.
Роби менше, щоб зробити більше.
#менеджмент
@sadbutrue
Консультуючи бізнеси та маркетингові команди, я постійно стикаюся з двома схожими людськими проблемами: перероблюванням та перенавантаженням.
Абсолютно без тисків і вимог з боку керівництва (а часто навіть без їх відома) співробітник працює по кілька додаткових годин на тиждень, щоб зробити більше, ніж встиг за робочий час.
І знову ж таки, без тиску та надмірної необхідності, співробітник набирає на спринт/місяць/в план сильно більший обсяг завдань та планових результатів, ніж може зробити чи досягти.
Перше і друге, як окремо, так і (особливо) разом, ведуть до втоми та вигоряння практично без позитивних результатів і для самого співробітника, і для бізнесу, якому він хоче допомогти.
Співробітникові здається (і, технічно, так і є), що він дуже багато працює. Йому соромно брати на себе меншу ціль, ніж він уже озвучив.
Чому це відбувається?
Ну, за купою різних причин, частина з яких допомагає вирішити тільки терапія. Крім того, безумовно, впливає презентеїзм, про який я зовсім нещодавно писав.
Для мене перероблювання та перенавантаження будь-якого співробітника – сигнал про те, що робота налаштована погано.
Або з боку компанії: немає зрозумілого обліку та звіту по задачах, немає прозорого та перевіреного плану роботи на півроку-рік вперед, не виставлені коректні KPI, є мода ставити завдання "поза чергою" у повідомленнях та зустрічах тощо.
Або, з боку самого співробітника: відсутня чіткість у роботі, зібраність, розуміння власних сил, вміння аналізувати та оцінювати обсяг роботи.
І те і те – погано. Ні в тому, ні в іншому немає нічого доброго.
Бізнес замість планомірної роботи та нормальних результатів отримує вигорілого співробітника, якого потрібно замінювати. А співробітник втрачає задоволення від роботи, перебуваючи у постійній втомі та невдоволенні самим собою.
Загалом, якщо у тебе спостерігаються такі штуки: ти сидиш за завданнями допізна, не виконуєш плани, але й не переглядаєш їх – спробуй проаналізувати весь процес своєї роботи.
Фокусуйся на завданнях, які найбільш ефективно досягають поставлених перед тобою KPI та сміливо відмовляйся від інших. Не бійся переглядати плани та аргументовано змінювати цільові показники.
Роби менше, щоб зробити більше.
#менеджмент
@sadbutrue
👍82❤19🔥14
⌘184. RASCI – фреймворк для управління проєктами
Уяви собі, що ти є частиною групи людей, яким доручено завершити гігантський проєкт. Ти – менеджер, під твоїм керівництвом 9 осіб. Наприклад, ти призначиш одного з них своїм помічником, а інші 8 будуть виконувати саму роботу та займатися завданнями, які не потребують управління.
Як визначити, хто що буде робити? Тобі потрібен механізм для визначення того, чим буде займатися кожна людина і яка буде її відповідальність.
Звучать фанфари та з'являється матриця RASCI – інструмент для ефективного управління проєктами.
Вона використовується для визначення ролей та обов'язків кожного учасника проєкту, допомагає чітко визначити, хто працює над якою конкретною підзадачею та уникнути конфліктних ситуацій.
В абревіатурі RASCI кожна літера – роль:
Responsible (відповідальний за роботу) – безпосередньо виконує задачу.
Accountable (відповідальний за результат) – приймає роботу і несе відповідальність за результат.
Supportive (опорний) – допомагає відповідальному виконувати роботу.
Consulted (консультуючий) – надає консультаційну допомогу.
Informed (інформований) – в курсі прийнятих рішень та ходу виконання задач.
Для створення матриці RASCI нам знадобляться два списки:
1. Завдань, необхідних для виконання проєкту – це будуть рядки нашої матриці.
2. Співробітників (їх імен чи посад), які беруть участь у проєкті – це будуть стовпці.
Тепер складаємо матрицю і заповнюємо клітинки що перетинаються, однією з ролей по RASCI, як у цьому прикладі.
Коли завдання та обов'язки розподіляються серед групи, важливо, щоб для кожної задачі був лише один "A" і один "R". Також варто зазначити, що іноді може зовсім не бути "S", "C" або "I" – немає нічого поганого в тому, що в діаграмі є пропуски, не потрібно заповнювати кожну клітинку матриці.
Пам'ятай, що є дві основні переваги використання матриці:
1. Високоефективний розподіл завдань.
2. Мінімальна кількість невизначеності.
Що станеться, якщо не використовувати цей або інший подібний підхід при управлінні проєктом? Ймовірно, ти вже сам знаєш – хаос.
#менеджмент
@sadbutrue
(до речі, невеличка обʼява: давні підписники цього каналу памʼятають про ще один мій passion-project – #подкаст "Давай спробуємо?". так от, вже восени ми плануємо випуск третього сезону в трошки оновленому форматі, про що я звичайно тут розкажу окремо, а зараз ми беремо участь у премії "Слушно 2023" від MEGOGO у номінації "Найкращих подкастерів країни в категорії про бізнес". якщо вам наш подкаст подобається – буду вдячний за підтримку та голос)
Уяви собі, що ти є частиною групи людей, яким доручено завершити гігантський проєкт. Ти – менеджер, під твоїм керівництвом 9 осіб. Наприклад, ти призначиш одного з них своїм помічником, а інші 8 будуть виконувати саму роботу та займатися завданнями, які не потребують управління.
Як визначити, хто що буде робити? Тобі потрібен механізм для визначення того, чим буде займатися кожна людина і яка буде її відповідальність.
Звучать фанфари та з'являється матриця RASCI – інструмент для ефективного управління проєктами.
Вона використовується для визначення ролей та обов'язків кожного учасника проєкту, допомагає чітко визначити, хто працює над якою конкретною підзадачею та уникнути конфліктних ситуацій.
В абревіатурі RASCI кожна літера – роль:
Responsible (відповідальний за роботу) – безпосередньо виконує задачу.
Accountable (відповідальний за результат) – приймає роботу і несе відповідальність за результат.
Supportive (опорний) – допомагає відповідальному виконувати роботу.
Consulted (консультуючий) – надає консультаційну допомогу.
Informed (інформований) – в курсі прийнятих рішень та ходу виконання задач.
Для створення матриці RASCI нам знадобляться два списки:
1. Завдань, необхідних для виконання проєкту – це будуть рядки нашої матриці.
2. Співробітників (їх імен чи посад), які беруть участь у проєкті – це будуть стовпці.
Тепер складаємо матрицю і заповнюємо клітинки що перетинаються, однією з ролей по RASCI, як у цьому прикладі.
Коли завдання та обов'язки розподіляються серед групи, важливо, щоб для кожної задачі був лише один "A" і один "R". Також варто зазначити, що іноді може зовсім не бути "S", "C" або "I" – немає нічого поганого в тому, що в діаграмі є пропуски, не потрібно заповнювати кожну клітинку матриці.
Пам'ятай, що є дві основні переваги використання матриці:
1. Високоефективний розподіл завдань.
2. Мінімальна кількість невизначеності.
Що станеться, якщо не використовувати цей або інший подібний підхід при управлінні проєктом? Ймовірно, ти вже сам знаєш – хаос.
#менеджмент
@sadbutrue
(до речі, невеличка обʼява: давні підписники цього каналу памʼятають про ще один мій passion-project – #подкаст "Давай спробуємо?". так от, вже восени ми плануємо випуск третього сезону в трошки оновленому форматі, про що я звичайно тут розкажу окремо, а зараз ми беремо участь у премії "Слушно 2023" від MEGOGO у номінації "Найкращих подкастерів країни в категорії про бізнес". якщо вам наш подкаст подобається – буду вдячний за підтримку та голос)
👍59🔥13❤7👏1
⌘185. Робота, яку потрібно виконати
Як ти вже, можливо, знаєш, основною причиною провалу запуску нових продуктів чи послуг є неузгодженість з потребами клієнтів. І це не дивно, адже, розглядаючи це детальніше, ми побачимо, що продуктові команди часто настільки зосереджені на самому продукті, що повністю забувають про тих, для кого його розробляють.
Люди не хочуть купувати 3-міліметрові гвинти. Вони потребують отвір у стіні шириною 3 міліметри. В принципі, це і є основна концепція фреймворку Jobs-to-be-Done.
Глобально, використання JTBD надає структуру для визначення, категоризації та організації всіх потреб ваших клієнтів та їх типів.
1. Хто наші клієнти?
Перш ніж ми зможемо визначити всі потреби клієнтів, нам потрібно визначити їх типи, адже кожен має свій набір потреб.
1.1. Job executor – той, хто використовує продукт для виконання основного функціонального завдання.
1.2. Product lifecycle support team – люди, які встановлюють, транспортують, ремонтують, обслуговують, оновлюють або утилізують продукт.
1.3. Buyer – особа, відповідальна за прийняття фінансового рішення про покупку.
Якщо твоя компанія виробляє медичні інструменти, то хірург є виконавцем завдання. Команда підтримки життєвого циклу продукту може складатися з медсестер, а покупець, як правило, представлений групою закупівель в адміністрації лікарні.
2. Які роботи вони виконують?
2.1. Core functional – головний процес, який виконавець завдання хоче зробити в даній ситуації. Метою будь-якого продукту є допомога виконати основну функціональну роботу краще і дешевше, ніж конкуруючі рішення.
2.2. Related – додаткові функціональні задачі, які виконавець хоче зробити перед, під час або після виконання основної роботи.
2.3. Emotional – як виконавець хоче бути сприйнятим або як він хоче себе почувати під час виконання основної функціональної роботи. До цієї категорії включаються соціальні задачі.
2.4. Consumption chain – виконує ряд завдань протягом життєвого циклу продукту: встановлення, налаштування, зберігання, транспортування, обслуговування, ремонт, оновлення тощо.
2.5. Purchase decision – вирішує, який продукт або послугу придбати. Тут нас цікавить, які фінансові та/або виробничі метрики використовуються для прийняття рішення про покупку.
3. Бажані результати
Для глибокого розуміння задач клієнта нам потрібно навчитися виявляти потреби клієнта, пов'язані з виконанням цих задач.
Тактично основна функціональна задача клієнта може бути розбита на блоки, всередині яких нам потрібно виявити метрики, які клієнт використовує для вимірювання успіху при виконанні кожного кроку своєї задачі. Ці метрики і є тими самими бажаними результатами.
Бажані результати не потребують рішень, стабільні в часі, вимірювані, керовані, структуровані та пов'язані з основною задачею, яку клієнт хоче виконати.
Звісно, в одному пості в телеграм-каналі я не зможу вмістити більше деталей щодо цього складного фреймворку, але впевнений, що якщо він тебе зацікавив, ти легко зможеш знайти докладні посібники та приклади його використання.
Головна перевага Jobs-to-be-Done полягає в тому, що при правильному використанні він наводить лад в історично неструктуровану і хаотичну практику аналізу великих обсягів даних про клієнтів, які маркетингові відділи компаній розглядають щодня, та показує, які вхідні дані необхідні, як їх слід категоризувати та організовувати, для чого їх записувати і як їх слід використовувати.
#менеджмент
@sadbutrue
Як ти вже, можливо, знаєш, основною причиною провалу запуску нових продуктів чи послуг є неузгодженість з потребами клієнтів. І це не дивно, адже, розглядаючи це детальніше, ми побачимо, що продуктові команди часто настільки зосереджені на самому продукті, що повністю забувають про тих, для кого його розробляють.
Люди не хочуть купувати 3-міліметрові гвинти. Вони потребують отвір у стіні шириною 3 міліметри. В принципі, це і є основна концепція фреймворку Jobs-to-be-Done.
Глобально, використання JTBD надає структуру для визначення, категоризації та організації всіх потреб ваших клієнтів та їх типів.
1. Хто наші клієнти?
Перш ніж ми зможемо визначити всі потреби клієнтів, нам потрібно визначити їх типи, адже кожен має свій набір потреб.
1.1. Job executor – той, хто використовує продукт для виконання основного функціонального завдання.
1.2. Product lifecycle support team – люди, які встановлюють, транспортують, ремонтують, обслуговують, оновлюють або утилізують продукт.
1.3. Buyer – особа, відповідальна за прийняття фінансового рішення про покупку.
Якщо твоя компанія виробляє медичні інструменти, то хірург є виконавцем завдання. Команда підтримки життєвого циклу продукту може складатися з медсестер, а покупець, як правило, представлений групою закупівель в адміністрації лікарні.
2. Які роботи вони виконують?
2.1. Core functional – головний процес, який виконавець завдання хоче зробити в даній ситуації. Метою будь-якого продукту є допомога виконати основну функціональну роботу краще і дешевше, ніж конкуруючі рішення.
2.2. Related – додаткові функціональні задачі, які виконавець хоче зробити перед, під час або після виконання основної роботи.
2.3. Emotional – як виконавець хоче бути сприйнятим або як він хоче себе почувати під час виконання основної функціональної роботи. До цієї категорії включаються соціальні задачі.
2.4. Consumption chain – виконує ряд завдань протягом життєвого циклу продукту: встановлення, налаштування, зберігання, транспортування, обслуговування, ремонт, оновлення тощо.
2.5. Purchase decision – вирішує, який продукт або послугу придбати. Тут нас цікавить, які фінансові та/або виробничі метрики використовуються для прийняття рішення про покупку.
3. Бажані результати
Для глибокого розуміння задач клієнта нам потрібно навчитися виявляти потреби клієнта, пов'язані з виконанням цих задач.
Тактично основна функціональна задача клієнта може бути розбита на блоки, всередині яких нам потрібно виявити метрики, які клієнт використовує для вимірювання успіху при виконанні кожного кроку своєї задачі. Ці метрики і є тими самими бажаними результатами.
Бажані результати не потребують рішень, стабільні в часі, вимірювані, керовані, структуровані та пов'язані з основною задачею, яку клієнт хоче виконати.
Звісно, в одному пості в телеграм-каналі я не зможу вмістити більше деталей щодо цього складного фреймворку, але впевнений, що якщо він тебе зацікавив, ти легко зможеш знайти докладні посібники та приклади його використання.
Головна перевага Jobs-to-be-Done полягає в тому, що при правильному використанні він наводить лад в історично неструктуровану і хаотичну практику аналізу великих обсягів даних про клієнтів, які маркетингові відділи компаній розглядають щодня, та показує, які вхідні дані необхідні, як їх слід категоризувати та організовувати, для чого їх записувати і як їх слід використовувати.
#менеджмент
@sadbutrue
👍51🔥15❤3👏2
Це по роботі ⌘1: Хакери-комуністи проти ШІ, Китай проти Apple, зарплати в українському IT
Вперше я почав слухати подкасти трохи більше ніж 5 років назад – коли народилась донька та кожного ранку перед роботою в мене було приблизно 2 години на прогулянки. До цього часу я, по-перше, не знав, для чого взагалі слухати подкасти, а по друге – як знайти щось, що буде мені насправді цікаво.
Приблизно три роки тому я зрозумів, що хочу робити власний подкаст. Я підбив свого колегу Рому Єфременко, з яким ми щодня ходили на перекури та обговорювали різні маркетингові тренди та новини, стати співведучим і все потрохи закрутилося.
Ми вигадали назву "Давай спробуємо?" та записали перший сезон з 7 епізодів, де поговорили про IT, офіси, корпоративи, конференції та мітинги.
23 лютого 2022 року ми записали останній випуск першого сезону (та останній випуск російською мовою), але його ви ніколи не почуєте – актуальність давно втрачено, а важливість обговорюваних там проблем зараз здається просто смішною.
Восени минулого року ми вирішили продовжувати та почали робити другий сезон. Перейшли на українську мову та змінили формат – почали запрошувати цікавих людей та деконструювати їх життя та їх бізнес під час повномасштабної війни.
Ми поспілкувалися з С-левелами та власниками Планети Кіно, Doba, Uklon, Моє Місто, проєктів Євгена Клопотенка та choice31.
На це літо ми взяли паузу, а потім вирішили все змінити.
Тож третій сезон – новий формат, нова назва, ті самі ведучі.
Подкаст "Це по роботі" ми плануємо записувати щотижня у п'ятницю, вибирати 3-5 найцікавіших новин на перетині IT та бізнесу та знайомити тебе з ними.
Що з цього вийшло вже можна послухати на будь-якій зручній платформі. А ще у нас буде відео на YouTube, але там трішки важче з монтажем, тож опублікуємо завтра або післязавтра.
🎵 Apple
🎵 Spotify
🔋 Google
📹 YouTube
🎙 всі інші платформи
Якщо ти нас вже слухав та тобі подобалось – ми повернулися!
Якщо вперше чуєш про подкаст – можеш дати йому шанс, бо це по роботі.
#подкаст
@sadbutrue
Вперше я почав слухати подкасти трохи більше ніж 5 років назад – коли народилась донька та кожного ранку перед роботою в мене було приблизно 2 години на прогулянки. До цього часу я, по-перше, не знав, для чого взагалі слухати подкасти, а по друге – як знайти щось, що буде мені насправді цікаво.
Приблизно три роки тому я зрозумів, що хочу робити власний подкаст. Я підбив свого колегу Рому Єфременко, з яким ми щодня ходили на перекури та обговорювали різні маркетингові тренди та новини, стати співведучим і все потрохи закрутилося.
Ми вигадали назву "Давай спробуємо?" та записали перший сезон з 7 епізодів, де поговорили про IT, офіси, корпоративи, конференції та мітинги.
23 лютого 2022 року ми записали останній випуск першого сезону (та останній випуск російською мовою), але його ви ніколи не почуєте – актуальність давно втрачено, а важливість обговорюваних там проблем зараз здається просто смішною.
Восени минулого року ми вирішили продовжувати та почали робити другий сезон. Перейшли на українську мову та змінили формат – почали запрошувати цікавих людей та деконструювати їх життя та їх бізнес під час повномасштабної війни.
Ми поспілкувалися з С-левелами та власниками Планети Кіно, Doba, Uklon, Моє Місто, проєктів Євгена Клопотенка та choice31.
На це літо ми взяли паузу, а потім вирішили все змінити.
Тож третій сезон – новий формат, нова назва, ті самі ведучі.
Подкаст "Це по роботі" ми плануємо записувати щотижня у п'ятницю, вибирати 3-5 найцікавіших новин на перетині IT та бізнесу та знайомити тебе з ними.
Що з цього вийшло вже можна послухати на будь-якій зручній платформі. А ще у нас буде відео на YouTube, але там трішки важче з монтажем, тож опублікуємо завтра або післязавтра.
Якщо ти нас вже слухав та тобі подобалось – ми повернулися!
Якщо вперше чуєш про подкаст – можеш дати йому шанс, бо це по роботі.
#подкаст
@sadbutrue
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥67👍18❤7👏3
⌘186. Проєкти
Мені дуже подобається розділяти всі робочі задачі та процеси на проєкти.
Наприклад, для моїх власних задач в мене є окремі вкладки та/або кольори в Notion, телеграмі та гугл-календарі для: планів і ідей щодо цього телеграм-каналу, щодо подкасту, роботи з клієнтами та щодо внутрішніх завдань, пов'язаних з управлінням агентством Netpeak.
У клієнтів, з якими я співпрацюю в рамках консалтингу, я також намагаюся впроваджувати подібні підходи, як мінімум у форматі майндсету. Наприклад, якщо на вебсайті є окремий розділ для контенту (блог), то вважати це окремим проєктом. SEO, контекстна реклама, контент, події, співпраця з партнерами – все це також різні окремі проєкти.
Чому це зручно?
По-перше, це допомагає систематизувати задачі та розклад робочого часу. Кожна дія, вдосконалення та ідея повинні бути пов'язані з одним із проєктів. Якщо щось неможливо віднести до жодного проєкту, то варто задуматися – а чи варто це взагалі робити?
По-друге, встановлення цілей, створення планів, виділення та відстеження KPI для кожного окремого проєкту набагато простіше та правильніше, ніж групування всього до купи. Те ж саме стосується і бюджету – можна виділяти загальний бюджет на маркетинг на рік, але набагато ефективніше одразу розподіляти його між проєктами, надаючи кожному з них більше свободи та, одночасно, обмеження по верхній межі.
У ідеальному світі для кожного проєкту існує набір параметрів, необхідних для його якісної реалізації та досягнення поставлених цілей:
1. Ідеолог проєкту. Це людина, яка "горить" реалізацією проєкту та має прямий інтерес до досягнення поставлених цілей (матеріальний чи ні). Вона вигадує, розробляє та описує ідеї, а також цінності та принципи, що пов'язують проєкт з загальною бізнес-метою компанії.
2. Концепція проєкту. Ідеолог повинен вигадати та описати її (і саме він, бо якщо ти надаєш ідеологу готову концепцію, то ідеологом вже є не він, а ти).
Концепція – головна ідея і план того, як саме буде реалізований проєкт. Вона потрібна як основа для розробки та виконання всіх подальших етапів проєкту і складається з:
– основної мети проєкту (нащо ми взагалі це робимо),
– опису проєкту (що потрібно зробити в рамках проєкту),
– обґрунтування (чому це потрібно і які проблеми вирішує або які можливості створює),
– області застосування (що входить і не входить в проєкт),
– результатів (чого ми хочемо досягти),
– стратегії (загального плану того, як буде реалізовуватися проєкт: етапи, ресурси, терміни та бюджети).
Зрозуміло, що далеко не для кожного проєкту, на які ти можеш розділити задачі (власні, своєї команди або компанії), має сенс підключати окремого ідеолога та описувати цілу концепцію. Скоріше за все, для 80% проєктів ідеологом будеш ти сам, і так, це нормально.
Але якщо проєкт вже працює, приносить результат і ясно, як його масштабувати, можливо, прийшов час шукати окрему людину для нього та просити її розробляти концепцію.
#менеджмент
@sadbutrue
Мені дуже подобається розділяти всі робочі задачі та процеси на проєкти.
Наприклад, для моїх власних задач в мене є окремі вкладки та/або кольори в Notion, телеграмі та гугл-календарі для: планів і ідей щодо цього телеграм-каналу, щодо подкасту, роботи з клієнтами та щодо внутрішніх завдань, пов'язаних з управлінням агентством Netpeak.
У клієнтів, з якими я співпрацюю в рамках консалтингу, я також намагаюся впроваджувати подібні підходи, як мінімум у форматі майндсету. Наприклад, якщо на вебсайті є окремий розділ для контенту (блог), то вважати це окремим проєктом. SEO, контекстна реклама, контент, події, співпраця з партнерами – все це також різні окремі проєкти.
Чому це зручно?
По-перше, це допомагає систематизувати задачі та розклад робочого часу. Кожна дія, вдосконалення та ідея повинні бути пов'язані з одним із проєктів. Якщо щось неможливо віднести до жодного проєкту, то варто задуматися – а чи варто це взагалі робити?
По-друге, встановлення цілей, створення планів, виділення та відстеження KPI для кожного окремого проєкту набагато простіше та правильніше, ніж групування всього до купи. Те ж саме стосується і бюджету – можна виділяти загальний бюджет на маркетинг на рік, але набагато ефективніше одразу розподіляти його між проєктами, надаючи кожному з них більше свободи та, одночасно, обмеження по верхній межі.
У ідеальному світі для кожного проєкту існує набір параметрів, необхідних для його якісної реалізації та досягнення поставлених цілей:
1. Ідеолог проєкту. Це людина, яка "горить" реалізацією проєкту та має прямий інтерес до досягнення поставлених цілей (матеріальний чи ні). Вона вигадує, розробляє та описує ідеї, а також цінності та принципи, що пов'язують проєкт з загальною бізнес-метою компанії.
2. Концепція проєкту. Ідеолог повинен вигадати та описати її (і саме він, бо якщо ти надаєш ідеологу готову концепцію, то ідеологом вже є не він, а ти).
Концепція – головна ідея і план того, як саме буде реалізований проєкт. Вона потрібна як основа для розробки та виконання всіх подальших етапів проєкту і складається з:
– основної мети проєкту (нащо ми взагалі це робимо),
– опису проєкту (що потрібно зробити в рамках проєкту),
– обґрунтування (чому це потрібно і які проблеми вирішує або які можливості створює),
– області застосування (що входить і не входить в проєкт),
– результатів (чого ми хочемо досягти),
– стратегії (загального плану того, як буде реалізовуватися проєкт: етапи, ресурси, терміни та бюджети).
Зрозуміло, що далеко не для кожного проєкту, на які ти можеш розділити задачі (власні, своєї команди або компанії), має сенс підключати окремого ідеолога та описувати цілу концепцію. Скоріше за все, для 80% проєктів ідеологом будеш ти сам, і так, це нормально.
Але якщо проєкт вже працює, приносить результат і ясно, як його масштабувати, можливо, прийшов час шукати окрему людину для нього та просити її розробляти концепцію.
#менеджмент
@sadbutrue
👍71🔥14❤6🤔3
Це по роботі ⌘2: Петиція проти рф, нудьга від Apple, США проти Google, Rocket від $100М до $3000
Новий понеділок – новий епізод подкасту "Це по роботі".
Цього разу ми поговорили про новини минулого тижня, які видалися нам найцікавішими та важливими:
1. Чому треба вигнати рф з радбезу ООН (посилання на петицію в опису епізоду)?
2. Чи було щось цікаве на головній презентації року від Apple?
3. Чому уряд США подає в суд на Google (та чому це найважливіший антимонопольний процес з 1998 року)?
4. Скільки води пʼє ChatGPT?
5. Як за два роки знизити ціну бренду в 33 тисячі раз?
Ми виходимо в аудіоверсії (в усіх подкастоприймачах) та у відео на YouTube – споживай там, де зручно, бо це по роботі.
🍎 послухати на Apple Podcasts
📹 подивитися на YouTube
🎙 всі інші платформи
#подкаст
@sadbutrue
Новий понеділок – новий епізод подкасту "Це по роботі".
Цього разу ми поговорили про новини минулого тижня, які видалися нам найцікавішими та важливими:
1. Чому треба вигнати рф з радбезу ООН (посилання на петицію в опису епізоду)?
2. Чи було щось цікаве на головній презентації року від Apple?
3. Чому уряд США подає в суд на Google (та чому це найважливіший антимонопольний процес з 1998 року)?
4. Скільки води пʼє ChatGPT?
5. Як за два роки знизити ціну бренду в 33 тисячі раз?
Ми виходимо в аудіоверсії (в усіх подкастоприймачах) та у відео на YouTube – споживай там, де зручно, бо це по роботі.
#подкаст
@sadbutrue
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍24🔥12❤6