Незаконне заволодіння транспортним засобом.

Після рекордного всплеску автовикрадень у перший рік повномасштабного вторгнення, за даними МВС, кількість автоугонів повертається до «звичного рівня». Так, у 2023 році зафіксовано майже стільки ж викрадень авто, як до початку повномасштабної, повідомляє Опендатабот.

Кількість викрадень.
1278 викрадень автомобілів було зафіксовано в Україні за весь 2023 рік. Це майже на 90% менше, ніж у 2022 році, коли було зафіксовано рекордну кількість автоугонів — 12 448 авто. Для порівняння, у 2021 році цей показник складав 1148 викрадених авто.

Де найчастіше викрадають автівки
Половина викрадень авто торік припала на три прифронтові регіони. Другий рік поспіль лідирує Донеччина — 375 викрадень, далі йде Херсонщина — 178 транспортних засобів. А замикає трійку лідерів Дніпропетровщина — 168 автоугони.

До початку повномасштабної війни найбільше авто викрадали у Києві: 34% від усіх автоугонів за 2021 рік. Найменшу кількість автовикрадень у 2023 році зафіксовано у Тернопільській та Івано-Франківській областях — по 4 автоугони на кожен регіон.
Які авто крадуть найбільше
Найчастіше минулоріч зловмисники викрадали легкові авто — 59% та вантажівки — 15%, а найменше — моторолери: менше 1%.
Найпопулярнішою маркою серед автовикрадачів торік був ВАЗ — 206 автівок або 16% від усієї кількості. До топу також потрапили: ГАЗ — 60 (4.7%), Volkswagen — 46 (3.6%), Renault — 42 (3.3%) та Hyundai — 30 (2.3%).
Що стосується моделей, то тут смаки автовикрадачів дещо змінились на відміну від попередніх років. Так, у 2023 році найчастіше викрадали такі моделі: ВАЗ — 2107, 21 063, 2121, 2106 та DAEWOO — LANOS.

Для порівняння, у попередні 21−22 роки зловмисники частіше викрадали: Renault Duster, Volkswagen Transporter, Hyundai Tucson, Santa Fe і Mitsubishi Outlander.

У реєстрі зафіксовано 78 395 угонів авто станом на кінець січня 2024 року. Найдавніший запис щодо викрадення авто внесено у реєстр 8 липня 1980 року.

​​Пропонуємо до вашої уваги черговий огляд актуальної судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду, ухвалених у грудні 2023 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

✅ акцентовано на тому, що подання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», у паперовій формі з огляду на релігійні переконання та мотиви, а не в електронному виді шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК за формою, що визначається цим агентством, не свідчить про відсутність у діянні цієї особи прямого умислу на неподання вказаної декларації;

✅ констатовано, що звільнення особи на підставі ч. 1 ст. 78 КК України від покарання, призначеного за попереднім вироком, та похідне від цього погашення судимості за цим вироком на підставі п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України унеможливлює застосування судом ч. 4 ст. 70 КК України.

У сфері кримінального процесуального права:

✅ встановлено порядок визначення останнього дня строку досудового розслідування та зауважено на послідовному його обрахунку;

✅ вирішено питання щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді: про зобов’язання прокурора закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України; про надання дозволу на проведення обшуку; про залучення судового експерта-психолога для проведення судово-психологічної експертизи із застосуванням комп'ютерного поліграфа.

Упродовж грудня 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Огляд судової практики

Підписатися на канал Criminal Law Upgrade

​​Скільки грошей отримав держбюджет від VIP-камер в СІЗО

Платні камери в українських слідчих ізоляторах за кілька років існування проєкту принесли до державного бюджету майже 25 мільйонів гривень. За додаткову плату заарештовані мають можливість покращити умови свого утримання: у VIP-камерах більша площа, є телевізор, мікрохвильова піч, холодильник, чайник, душ та інші зручності. Дохід від VIP-камер потім спрямовують на ремонт безкоштовних.

У відповідь на запит «Слово і діло» у Міністерстві юстиції повідомили, що за кілька років такою послугою скористалася 781 особа. Платні камери у 28 установах по всій Україні принесли до держбюджету 24 млн 978,7 тисяч гривень.

Більше половини цієї суми становив дохід від платних камер у Київському СІЗО – 14 млн 671,9 тисячі гривень. В одному з ефірів міністр Денис Малюська розповідав, що у Києві «платні камери завжди у дефіциті».

За даними сервісу онлайн-бронювання покращених камер, у Київському СІЗО така послуга коштує 2 тисячі гривень на добу, 8 тисяч – на тиждень, 12 тисяч – на місяць.

Платні камери в Одеському СІЗО принесли бюджету 1 млн 427,7 тисяч гривень. Доба там коштує 985 гривень, тиждень – 3502 гривень, місяць – 4093 гривень.

Послуга у Львівській установі виконання покарань принесла дохід у 1 млн 177,5 тисяч гривень. Доба перебування у покращеній камері коштує тисячу гривень, тиждень – 3,5 тисячі, місяць – 4 тисячі.
Надходження до бюджету від платних камер у Закарпатської УВП склали 858,8 тисяч гривень. Один день перебування коштує 524 гривні, тиждень – 1834 гривень, місяць – 3309 гривень.

Послуга у Полтавській установі виконання покарання дала бюджету додатково 811,8 тисяч гривень. Один день у VIP-умовах коштує 600 гривень, тиждень – 2,1 тисячі гривень, місяць – 3,8 тисячі гривень.

Трохи більше ніж півмільйона гривень надійшло до бюджету від платних камер у Миколаївському СІЗО. Доба перебування коштує 452 гривні, тиждень – 1540 гривень, місяць – 3666 гривень.
Платні камери у Сумському СІЗО принесли до держбюджету 468,3 тисячі гривень (один день коштує 600 гривень), у Харківському СІЗО – 447,4 тисячі гривень (день – тисяча гривень), Кропивницькому СІЗО – 416,7 тисячі гривень (доба – 380 гривень).

Найдешевші платні камери в Івано-Франківську: один день – 290 гривень, тиждень – 991 гривня, місяць – 1699 гривень. Загалом до бюджету надійшло 226,6 тисячі гривень.

​​Розпочалася реєстрація на V National Moot Court Competition on International Humanitarian Law відкрита!🕊

Судові змагання складаються з двох етапів - письмового та усного.

📝Письмовий етап передбачає написання меморандумів, у яких учасники обґрунтовуватимуть позицію обвинувачення і захисту за заздалегідь оприлюдненою фабулою.

А під час усного етапу учасники візьмуть участь у справжніх судових дебатах, де зможуть продемонструвати усі свої знання і красномовність задля успішного представлення позиції своєї сторони.

🎓 До участі запрошуються команди з 2-3 учасників у складі студентів і курсантів І-VІ курсів ВНЗ України, що навчаються за спеціальностями «Право», «Міжнародне право», «Правоохоронна діяльність», а також молоді юристи (які отримали останній диплом юриста не пізніше, аніж 5 років тому).

🖍 Робоча мова змагань - українська.
🖥 Формат проведення: онлайн.
📅 Дата проведення усних раундів: 13-14 квітня 2024 р.
📜 Дедлайн реєстрації: 25 лютого 2024 р., 23:59

📍Вартість участі та реквізити можна дізнатись у Google Forms.

💙 Ми підготували 2 реєстраційні форми: для вже сформованих команд і для тих, хто в пошуках команди.

❤️‍🔥Обирайте свою реєстраційну форму, реєструйтесь та здобувайте навички виступу на судовому засіданні, поглиблюючи знання у сфері міжнародного гуманітарного права❕

Реєстрація команди на V National Moot Court Competition on International Humanitarian Law

Реєстрація на V National Moot Court Competition on International Humanitarian Law для тих, хто шукає команду

📌 У разі виникнення запитань звертайтесь до Віцепрезидента зі змагань ELSA Kharkiv Лисакова Владислава:
📲telegram – @vladyslav_lysakov,
💻e-mail: competitions.kharkiv@ua.elsa.org

​​🎓Трішки історії та корисної інформації у вечір вихідного дня!

Деякі правила Сицилійської мафії.
Правила можна тлумачити по різному, але свій ціннісний зміст вони мають і для повсякденного співжиття правослухняних громадян.

🧨На італійському острові Сицилія відкрито Музей мафії. Експонати музею вражають. Як і деякі «Правила життя» Коза Ностри (одна з сімей):

👉Рибу вбиває відкритий рот.
👉Якщо брешеш, будь стислий.
👉Не чіпай проблему, поки проблема не чіпає тебе.
👉Друзів треба тримати близько. А ворогів - ще ближче.
👉Не тряси зелену яблуню - коли яблуко дозріє, воно впаде саме.
👉Прислухайся до порад, які дають тобі перевагу. Нікому не давай таких порад.
👉Дурень той, хто не може сховати свою мудрість.
👉Хвилина терпіння - десять років комфорту.
👉Орел не полює на мух.
👉Я віддам три десятки своїх головорізів за одну людину, яка вміє вирішувати питання, домовляючись.
👉Бути безтурботними можуть дозволити собі жінки й діти. Але не чоловік.
👉Чи можна пробачити ворога? Бог пробачить! Наше завдання організувати їхню зустріч.
👉Немає нічого легшого за обіцянку.
👉Завжди витягуй змію з нори чужими руками.
👉Час від часу терпи дурнів - можеш дізнатися щось вартісне. Але ніколи не сперечайся з ними.
👉Не пробуй глибину річки двома ногами.
👉Будь коректним з усіма, товариським з багатьма, близьким з обраними, другом одиницям.
👉Світ належить терплячим.

​​Зеленський підписав закон про медичний канабіс

Президент Володимир Зеленський підписав закон про легалізацію медичного канабісу в Україні. Така інформація з'явилася в картці законопроєкту 7457.

Тепер закон набуде чинності через пів року після його опублікування.

Закон про медичний канабіс регулює обіг канабісу лише в медичній, промисловій та науковій діяльності. Документ спрощує медичне використання ліків на основі канабісу й доручає уряду розширити перелік ліків.

Водночас законопроєктом передбачено, що:

- розповсюдження марихуани для рекреаційного споживання продовжить вважатися злочином і буде розслідуватися поліцією відповідно до законодавства;

- виробництво ліків жорстко контролюватиметься на всіх етапах; вирощувати зможуть лише юрособи, які отримають відповідну ліцензію та GMP-сертифікат, під цілодобовим відеонаглядом із доступом для Нацполіції; кожен кущ буде мати індивідуальне кодування, щоб відстежувати рух рослин до пацієнта;

- препарати на основі медканабісу можна буде отримати тільки за електронним рецептом. Цей рецепт лікар виписуватиме пацієнту відповідно до його стану, як це зараз відбувається з морфіном.

Міністерство охорони здоров'я назвало ухвалення цього закону «історичним рішенням» та подякувало депутатам від імені лікарської спільноти.

«Адже медичний канабіс — це ліки для мільйонів людей: онкопацієнтів, людей із розсіяним склерозом, пацієнтів, що отримують паліативну допомогу тощо ... Ліки на основі канабісу дозволені у 56 країнах, у тому числі державах ЄС, Канаді, Великій Британії та Сполучених Штатах», — зазначили у МОЗ.

Українські прокурори вперше повідомили про підозру у скоєнні злочину екоциду російському генерал-полковнику та чотирьом його підлеглим

За даними слідства, вони віддавали накази на здійснення обстрілів Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», де розміщена єдина у світі ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів» та сховище ядерних матеріалів. У 2022 році по цьому ядерному об'єкту було завдано 74 удари різними видами зброї, авіабомбами, осколково-фугасними снарядами ствольної артилерії, осколково-фугасними та касетними снарядами реактивних систем залпового вогню «Град», «Ураган», «Смерч» та «Піон». Ці атаки не були випадковими. За висновками розслідування, політичне та військове керівництво держави-агресора добре знало про існування та розташування цієї ядерної установки.

Згідно з висновком комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертиз, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоди на суму майже 15 млрд грн. Вартість та обсяги відновлювальних робіт будівель та споруд Інституту, які знищено та пошкоджено, складають понад 30 млн гривень. І це не остаточні цифри. Ворожими обстрілами знищено ексклюзивне багатомільйонне обладнання, аналогів якого у світі немає.

За процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської обласної прокуратури трьом генералам повідомлено про підозру в умисних діях, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвели до тяжких наслідків, у веденні агресивної війни, у порушенні законів та звичаїв війни та у вчиненні дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу – екоцид.

Джерело - Офіційний сайт Офісу Генерального прокурора

​​Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж листопада – грудня 2023 року.

Анонсуємо деякі з них.

Справа VUČKOVIĆ v. Croatia стосувалася заміни покарання кривднику заявниці, якого було визнано винним у сексуальному насильстві щодо неї, з позбавлення волі на громадські роботи. Заявниця вважала таке покарання непропорційно м’яким. ЄСПЛ вказав на широку свободу розсуду держав у питаннях кримінальної політики, втім констатував порушення статей 3 (заборона катування) та 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже апеляційний суд пом’якшив покарання кривднику без наведення достатніх підстав та врахування інтересів потерпілої особи. Серед іншого, ЄСПЛ наголосив, що такий підхід судів може свідчити про певну м’якість покарання за насильство щодо жінок, замість того щоб донести до суспільства чіткий сигнал про нетерпимість такого насильства.

Справа FIGURKA v. Ukraine стосувалася справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП за відсутності прокурора. ЄСПЛ у цій справі не констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, адже не вбачив ознак того, що апеляційний суд, за відсутності сторони обвинувачення, взяв на себе її функції. Окрім того, заявник не був позбавлений свободи, на власний розсуд обрав собі захисника та мав повну можливість підготувати свій захист. ЄСПЛ також урахував предмет цієї справи – незначне порушення правил дорожнього руху, за яке не передбачалося покарання у вигляді позбавлення волі, тобто це категорія правопорушень, до яких гарантії ст. 6 Конвенції в її кримінальному аспекті з повною суворістю не застосовуються.

У грудні 2023 року ЄСПЛ також надав консультативний висновок на запит Conseil d’État Бельгії (№ P16-2023-001) у порядку Протоколу № 16 до Конвенції. У цьому висновку ЄСПЛ висловився про умови, за яких відмова особі обіймати посаду охоронця чи офіцера з безпеки через її належність до радикального релігійного руху може бути правомірною, а саме вказав, що такий захід: (1) має доступну та передбачувану правову основу; (2) вжитий з огляду на поведінку або дії відповідної особи; (3) вжитий з урахуванням професійної діяльності особи з метою запобігання реальному та серйозному ризику для демократичного суспільства й переслідує одну або декілька законних цілей, передбачених п. 2 ст. 9 Конвенції; (4) є пропорційним ризику, якому він намагається запобігти, та законній меті або цілям, які він переслідує; (5) може бути переданий до судового органу для перегляду, який є незалежним, ефективним і супроводжується відповідними процесуальними гарантіями, такими як забезпечення дотримання вимог, перелічених вище.

Більш детально про ці та інші рішення ЄСПЛ читайте в блозі керівника відділу аналізу практики ЄСПЛ та Суду ЄС департаменту аналітичної та правової роботи ВС Дар’ї Мордас на порталі сучасного права Supreme Observer за посиланням.

Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням.

​​ККС ВС дійшов висновку про правильність кваліфікації дій особи, яка пред’явила завідомо підроблений військовий квиток для перевірки працівникам ДПСУ, за ч. 4 ст. 358 КК України

Згідно із ч. 4 ст. 358 КК України відповідальність настає за використання завідомо підробленого документа, що може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред’явлення документа; 2) подання документа. При пред’явленні документа особа, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. Підроблений документ залишається у володінні винного. Використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коли документ пред’явлено винною особою, незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.

Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду.

Відповідно до обставин кримінального провадження засуджений сам пред’явив завідомо підроблений військовий квиток для перевірки працівникам прикордонної служби, що утворює склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

ККС ВС відхилив твердження засудженого про те, що він не знав, що документ є підробленим і не мав умислу на використання підробленого документа, як таке, що суперечить установленим судом фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на таке.

Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, у період воєнного стану заборонено виїзд за межі країни осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Згідно з Правилами військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов’язаних і резервістів із місця проживання без дозволу керівника відповідного ТЦК та СП. Тобто засуджений був обізнаний із правилами військового обов’язку й установленими у зв’язку із цим обмеженнями.

Тимчасове посвідчення військовозобов’язаного – це документ, що посвідчує його особу та видається, зокрема, у разі, якщо за результатами медичного огляду громадянин України непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду), підлягає взяттю на облік військовозобов’язаних.

Суди встановили, що в тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного міститься запис про те, що засуджений визнаний обмежено придатним до військової служби, про що останньому було відомо. Водночас засуджений, пред’являючи для перевірки прикордонній службі військовий квиток, який містив відомості про його непридатність до військової служби за станом здоров’я, усвідомлював, що такий квиток містить неправдиві відомості, а отже є підробленим.

Постанова ККС ВС від 18 січня 2024 року у справі № 715/2635/22 (провадження № 51-3091 км 23)

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду

​​Пропонуємо до вашої уваги зведений дайджест Великої Палати Верховного Суду й річні огляди судової практики ВС за 2023 рік.

Цьогоріч для зручності в користуванні дайджест та огляди за 2023 рік публікуємо в одному дописі.

Зведений дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду за 2023 рік

Огляд судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за 2023 рік

Огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за 2023 рік

Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за 2023 рік

Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за 2023 рік

У зведеному дайджесті судової практики Великої Палати ВС зібрано всі ключові правові висновки, описані в щомісячних дайджестах судової практики ВП ВС, які було опубліковано впродовж року. Висновки систематизовані як за підставами розгляду справ Великою Палатою ВС, так і за видом судової юрисдикції.

В річних оглядах судової практики касаційних судів у складі ВС висвітлено найважливіші й найактуальніші правові висновки кожного касаційного суду. Матеріал в оглядах КАС ВС, КГС ВС і КЦС ВС систематизовано за категоріями спорів у межах кожного виду судочинства, а в огляді ККС ВС – за назвами розділів КК України та КПК України.

Дайджест та огляди містять лише короткий опис правових позицій із посиланням на текст відповідних рішень у ЄДРСР, що дає змогу швидко й легко ознайомитися із судовою практикою Верховного Суду.

Скільки людей в Україні відбувають покарання в тюрмах і СІЗО?

У відповіді на запит hromadske у Департаменті з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України назвали кількість засуджених в Україні, які нині відбувають покарання.

Так, станом на 1 лютого 2024 року в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України перебували 43 387 людей, з них 1593 громадяни засуджені до довічного позбавлення волі.

​​🏛📸 Внесли законопроєкт про ідентифікацію громадян системою відеонагляду

📹 Народні депутати від “Слуги народу” внесли законопроєкт про ідентифікацію громадян системою відеонагляду на підставі певного набору біометричних даних та особистої інформації, зокрема — відцифрованого образу обличчя.

🖥 Незважаючи на те, що під час війни заборонено встановлювати навіть відеореєстратор на авто, народні обранці збираються запровадити тотальний відеонагляд за громадянами.

📋 Відповідний законопроєкт 11031 зареєстрували нардепи від фракції “Слуга народу” В’ячеслав Медяник, Максим Павлюк, Сергій Кузьміних, Олександр Бакумов та інші.

🔖 Від має назву “Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки”.

⚖️ В якості мети у законопроєкті зазначається:
▪️ здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень;
виявлення правопорушень та їх припинення;
▪️ встановлення та розшуку осіб, які переховуються;
▪️ створення умов для запобігання та подолання дитячої безпритульності та злочинності серед дітей;
▪️ безпеки на транспорті, у тому числі регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху;
▪️ здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон;
▪️ забезпечення безпеки дітей, учнів, студентів тощо.

✅ Таким чином, за громадянами планують вести відеонагляд на основі відеоцифровізованої ідентифікації.

Джерело

​​Давно не ділилися з вами новинами про проєкту нового Кримінального кодексу України, тож виправляємо ситуацію.

Робота над проєктом нового Кримінального кодексу України ще триває. Робоча група з питань розвитку кримінального права в основному завершила обговорення та оновлення Загальної та Особливої частин нового Кодексу. Текст проєкту нового Кримінального кодексу України опублікувано станом на 25 лютого 2024 року. По мірі оновлення та узгодження між членами Робочої групи тексту проєкту Кримінального кодексу буде публікуватись на сайті робочої групи. Із попередніми версіями проєкту Кримінального кодексу України Ви можете ознайомитись у відповідному розділі вказаного сайту.

Сайт робочої групи надає можливість ознайомитися з експертними висновками, які надаються на проєкт нового КК України, які підготовлено українськими та іноземними експертами, неурядовими організаціями тощо.

Протягом останніх 3 місяців Робоча група презентувала проєкт нового КК:
- членам Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, за участі Голови та заступника Голови Комісії з питань правової реформи, Першого віцепрезидента НАПрН України і Голови Консультативної місії ЄС в Україні;
- представникам ВАКС, САП, НАБУ і Міністерства юстиції України;
- учасникам Осінньої школи для викладачів кримінального права (проведеної за підтримки ОБСЄ).

Наразі робоча група продовжує обговорення та узгодження окремих положень проєкту КК в частині пробаційного нагляду з нещодавно прийнятим Верховною Радою законом щодо запровадження пробаційного нагляду як виду покарання (закон, набирає чинності в березні 2024 року). А також працює над узгодженням проєкту КК з проєктом нового Кодексу про адміністративні правопорушення, який розробило Міністерство юстиції, зокрема в частині гуманності покарання за деякі злочини. Триває робота і над підготовкою тексту Прикінцевих та Перехідних положень.


Висловити свої міркування щодо проєкту нового КК може кожен бажаючий, але головне слід памятати – «Критикуєте – пропонуйте»!

​​До вашої уваги – огляд актуальної судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах ККС ВС, ухвалених у січні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Зокрема, у сфері кримінального права:

✅ визначено механізм призначення покарання в разі вчинення особою кримінальних правопорушень, частина з яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша – між першим і другим вироками;

✅ констатовано, що за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений;

✅ встановлено, що дії громадянина України, який перебував на посаді водія незаконно створеного на окупованій території правоохоронного органу й забезпечував його функціонування, свідчать про вчинення особою колабораційної діяльності та утворюють склад злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

У сфері кримінального процесуального права:

✅ зазначено, що розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в повідомленні про підозру та в обвинувальному акті за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону;

✅ акцентовано на тому, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України якщо вирок у порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання нею копії вироку незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Упродовж січня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

​​Велика Палата Верховного Суду визначила ознаки суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 КК України «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни»

Діяння, визначені у ст. 437 КК України, здатні вчиняти особи, які в силу службових повноважень або фактичного суспільного становища спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними, та/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, розглянувши кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників двох осіб, засуджених за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 437 КК України (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни); ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни); ч. 3 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини); ч. 2 ст. 260 КК України (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань) і ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).

Як установили суди попередніх інстанцій, вказані особи та ще двоє осіб, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржені, у 2014 році брали участь у збройній агресії російської федерації проти України у складі не передбаченого законом збройного формування, що безпосередньо керувалося й контролювалося невстановленими службовими особами збройних сил країни-агресора. Діючи за попередньою змовою із цими особами та виконуючи їхні явно злочинні накази, всі засуджені на лінії розмежування між силами супротивника, використовуючи зброю, безпосередньо обстрілювали позиції, знищували живу силу та бойову техніку Збройних Сил України, Національної гвардії України, підрозділів територіальної оборони й інших правоохоронних органів України.

Окрім цього, засуджені у складі організованої злочинної групи із застосуванням зброї викрали шістьох осіб, незаконно позбавляли їх волі та залучали до робіт воєнного характеру; порушили встановлені міжнародно-правовими нормами закони і звичаї війни; незаконно придбали, зберігали та носили при собі вогнепальну зброю і патрони до неї.

Розглянувши касаційні скарги, Велика Палата ВС частково задовольнила їх. Тож відповідних осіб засуджено за ч. 1 ст. 438 і ч. 2 ст. 260 КК України.

Водночас ВП ВС скасувала вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині засудження вказаних осіб за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрила кримінальне провадження в цій частині у зв’язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України.

Крім того, ВП ВС виключила з оскаржуваних судових рішень кваліфікацію дій засуджених за ч. 3 ст. 146 і ч. 1 ст. 263 КК України як зайву.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 415/2182/20 (провадження № 13-15кс22) можна буде ознайомитися в ЄДРСР.

​​Програма USAID «Справедливість для всіх» у співпраці з Офісом міжнародного лідерства Конгресу США у березні-травні 2023 року провели серію лекцій англійською мовою для студентів юридичних факультетів, науковців та практикуючих юристів, зацікавлених у питаннях законів та звичаїв ведення війни. Теми лекцій варіювались від вивчення загальних принципів і джерел законів та звичаїв ведення війни до припинення військових дій і судових процесів у справах щодо воєнних злочинців.

Лектором виступив суддя Еван Волак - суддя Федерального окружного суду США в окрузі Вашингтон, який викладав курси з питань законів і звичаїв війни в Нью-Йорку, Вашингтоні (США) та Мюнстері (Німеччина) з 1996 року, а також курси з питань верховенства права для суддів у Афганістані, Хорватії, ОАЕ, Монголії, Пакистані та інших країнах. Суддя Волак написав перший проєкт розслідування воєнних злочинів Саддама Хусейна, є автором посібника «Закони та звичаї ведення війни в ХХІ столітті» та академічних публікацій на цю тему.

Для бажаючих прослухати лекції без перекладу англійською мовою, вони доступні за посиланням.

Крім того, Програма USAID «Справедливість для всіх» переклала весь цикл лекцій українською мовою та пропонує ознайомитись із ними за посиланнями нижче:
Лекція 1. Вступ до законів і звичаїв ведення війни.
Лекція 2. Загальні принципи та джерела законів і звичаїв ведення війни.
Лекція 3. Засоби та методи ведення війни, регульована та заборонена поведінка.
Лекція 4. Засоби і методи ведення війни, обмеження використання озброєння, обмеження методів ведення війни.
Лекція 5. Засоби та методи ведення війни, обмеження методів ведення війни (продовження).
Лекція 6. Прийняття рішень під час війни.
Лекція 7. Прийняття рішень під час війни (продовження).
Лекція 8. Особи під правовим захистом: військовополонені.
Лекція 9. Особи під правовим захистом (продовження): цивільне населення та інші особи під правовим захистом.
Лекція 10. Місця та майно під правовим захистом.
Лекція 11. Місця та майно під правовим захистом (продовження). Військова окупація.
Лекція 12. Роль міжнародних організацій і нейтральних сторін під час війни.
Лекція 13. Припинення бойових дій. Cудові процеси над воєнними злочинцями та трибунали.

​​До 8 років позбавлення волі за недопущення громадян до захисних споруд цивільного захисту

У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 11046, Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за недопущення громадян до захисних споруд цивільного захисту.

Зокрема пропонується Кримінальний кодекс України доповнити новою статтею 135-1:

Стаття 135-1 Недопущення громадян до захисних споруд цивільного захисту

1. Недопущення громадян до захисних споруд цивільного захисту власниками, користувачами та балансоутримувачами таких споруд незалежно від форм власності –
карається штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Те саме діяння, якщо воно заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи чи інші тяжкі наслідки,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Як сприймаєте такі ініціативи?

Актуальна судова практика - Чоловіка, що переслідував колишню дружину, суд визнав винним у психологічному домашньому насильстві

Після розлучення вона переїхала в іншу квартиру. Та колишній чоловік почав щодня туди приходити: стукав, вимикав світло, змушуючи відчинити двері. Кожен візит він фільмував на мобільний телефон й усе викладав у соцмережах. Регулярно постив фото її та дітей.
7 лютого 2024 року під час чергового візиту та наполегливих переконань, що вона зробила помилку, розлучившись із ним, викликала поліцію.

Про це жінка розповіла у Городоцькому районному суді, що розглядав справу про притягнення її колишнього чоловіка до адміністративної відповідальності за психологічне насильство в сім’ї.
Суд дійшов висновку, що в його діях є склад адмінправопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП України (домашнє насильство), та наклав на нього стягнення у виді 30 годин громадських робіт.

Чоловік оскаржив постанову до апеляційного суду, бо уважає заяву ексдружини про вчинення щодо неї домашнього насильства надуманою. Ствердив, психологічно не тиснув на неї. Апеляційний суд визнав ці доводи неспроможними, а висновки суду першої інстанції про наявність в його діях складу адмінправопорушення – обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Окрім протоколів про адміністративне правопорушення та прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, апеляційний суд зауважив на пояснення потерпілої й самого кривдника, котрий підтвердив – майже щодня приходить до жінки, щоб помиритися, хоча вона не відчиняє і не хоче з ним спілкуватися.

Також ХАС дослідив відеозаписи, які підтверджують переслідування потерпілої: чоловік неодноразово приходить до неї додому, стукає у двері квартири, не дає їх зачинити, провокує конфліктні ситуації, а також знімає усе, що відбувається, на телефон, чим завдає жінці психологічного насильства.

Тому апеляційний суд залишив без задоволення його апеляційну скаргу. А постанову місцевого суду – без змін.

З постановою ХАС у справі № 672/146/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.
Першоджерело

​​ККС ВС розглянув перше кримінальне провадження щодо порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України)

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув у порядку спеціальної процедури кримінального провадження «in absentia» касаційну скаргу захисника особи, засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни».

Суди попередніх інстанцій установили, що громадянин України, котрий у 2019 році обійняв посаду «старшого помічника військового комісара», а згодом – «військового комісара міста Феодосія та Кіровського району Республіки Крим», усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту та тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, здійснював примусовий призов цивільного населення України, яке проживає на тимчасово окупованій території України – АР Крим та м. Севастополь, на строкову військову службу до збройних сил російської федерації.

Вироком суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, вказану особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, та засуджено до 8 років позбавлення волі.

У касаційній скарзі сторона захисту вказала на те, що в суді не було доведено особистої участі засудженого в примусі цивільних осіб до служби у збройних силах рф. Примус як кваліфікуюча ознака вчиненого кримінального правопорушення мав бути доведений фактичними даними в кримінальному провадженні — вчинення засудженим саме фізичного чи психологічного впливу на осіб шляхом застосування до них фізичної сили, погроз, фізичного насильства, заподіяння моральної чи матеріальної шкоди.

Натомість сторона обвинувачення зазначила, що держава-окупант порушила норми міжнародного гуманітарного права шляхом залучення цивільного населення, яке проживає на окупованій території, до служби у збройних силах рф. Зокрема, окупаційна влада призначила посадових осіб, законодавчо врегулювала питання призову, структуру військових комісаріатів рф на окупованій території. Крім того, велися активні дії військових комісарів для примусового призову. З огляду на це представники влади (до яких належить і засуджений) несуть особисту відповідальність за вчинені дії.

Розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого, ККС ВС залишив її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без зміни.

Із повним текстом постанови ККС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 753/14148/21 (провадження № 51-6134км23) можна буде ознайомитись у ЄДРСР.

​​Верховний Суд визначив критерії призначення покарання за колабораційну діяльність, що полягала у впровадженні стандартів освіти держави-агресора

Вироком місцевого суду за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, особі було призначено покарання у виді арешту на строк 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, на строк 10 років.

Під час окупації м. Куп’янська Харківської області засуджена тимчасово виконувала обов’язки начальника відділу освіти, створеного окупаційною владою, та впроваджувала російську програму навчання, а також закликала інших осіб до співпраці з державою-агресором.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині додаткового покарання та ухвалив новий вирок, призначивши засудженій додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування у сфері освіти на строк 10 років.

ККС ВС скасував вирок апеляційного суду і призначив новий апеляційний розгляд цього кримінального провадження.

Верховний Суд вказав, що поза належною увагою апеляційного суду залишилося те, що засуджена вчинила злочин проти основ національної безпеки України, що становить значну суспільну небезпеку, а також вчиняла дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора в закладах освіти в період воєнного стану. Тому призначене їй основне покарання у виді арешту не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації покарання та не сприятиме виправленню засудженої і запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Тож ККС ВС дійшов висновку, що за вказаних обставин призначення основного покарання у виді арешту є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до м’якості призначеного покарання та невідповідності рішення апеляційного суду вимогам статей 370, 420 КПК України.

Постанова ККС ВС від 29 січня 2024 року у справі № 183/184/23 (провадження № 51-5942км 23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/116705036.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду.