“У мене найнецікавіше життя, яке взагалі є”, — знизує плечима Олексій Приходько, позивний Адекватний, зв’язківець 91-го окремого батальйону.

А насправді його шлях у війську зовсім не буденний.

У ЗСУ він — доброволець від самого початку повномасштабного вторгнення. Спершу — санітар. “Я працював у морзі, то й вирішили: значить, медик. Я ще жартував: та ви не розумієте — там проводжають, а тут лікують”.

Два роки — евакуації поранених і критичних рішень. Потім — новий етап: зв’язок.

“Навчився прошивати рації, прокладати кабелі, розбиратися з устаткуванням. А іноді доводилося швидко скручувати проводи, коли над тобою літає і вибухає”.

Він не любить говорити про “успішні операції” чи “подвиги”. Каже: найважливіше — слухати командира, придивлятися до побратимів і знати, заради кого ти тут.

“Мене надихає сім’я. У брата — маленька донька, їй шість років. Вона дуже мене любить. Я знаю, чому я тут. Поки загарбники лізуть — треба воювати. А от після Перемоги хочеться на океан, потім — Європою пошастати. Може, й сім’ю створити”.

Звичайні мрії Адекватного. І зовсім не “нецікава історія”.

Окремо сильні, разом непереможні!

#16_армійський_корпус #16armycorps #91Батальйон #війна_не_закінчиться_без_тебе

У мирному житті миколаївчанка “Фокс” працювала завідувачкою цілодобової крамниці. Має бухгалтерську освіту. Нині вона – бойовий медик 41 окремої механізованої бригади, яка рятує життя Героїв.

– На Сумщині ми із водієм везли зі стабпункту до лікарні хлопця із важким пораненням черевної порожнини, - згадує молодший сержант “Фокс”. – Від ям та вибоїн на дорозі і від високої швидкості у нього знову почалася обширна кровотеча. Ми терміново зупинилися і посеред дороги почали рятувати бійця. Наш водій - молодець, допоміг мені. Поранений хлопець був при свідомості, тримався. Ми його врятували. До речі, тоді навкруги у повітрі шугали ворожі дрони. Нас було видно наче на долоні. Мабуть, Бог та диво були тоді на нашому боці.

“Фокс” розповідає, як серед ночі довелось їхати до відразу більше десяти поранених: “у когось була травматична ампутація кінцівок, у когось – перелом тазу, у когось численні осколкові поранення. Через загрозу ворожих обстрілів ми їхали у суцільній темряві, але дісталися до наших і врятували їх усіх до єдиного. Подібних випадків було чимало!”

Військовослужбовиця рятувала й мирних мешканців. “Фокс” розповідає, як у Куп’янську ворожий КАБ розніс в друзки хату подружжя пенсіонерів. Чоловік не отримав й подряпини, а от жінка була важко поранена. Медикам довелось рятувати бабусю та одночасно заспокоювати її чоловіка. До того ж, існувала загроза повторних авіаударів. На щастя, екіпажу тоді вдалося вчасно виїхати з небезпечного місця.

Незважаючи на немедичну освіту, жінка ще до повномасштабного вторгнення працювала молодшою медичною сестрою у терапії та багатопрофільному відділені: “навчилася не боятися крові. Я ще й допомагала хворим під час епідемії COVID-19. Часто мала справу із побутовими травмами, забоями, наслідками ДТП тощо, допомагала під час операцій.”

Після агресії рф проти України, коли Миколаївщина стала полем бою, “Фокс” із колегами неодноразово надавала допомогу захисникам. А згодом сама добровільно вирішила мобілізуватися до лав Збройних Сил України, незважаючи на численні відмови і заперечення. Каже – зробила свій вибір за покликом душі та серця, про що ніколи не шкодує. Так “Фокс” почала службу у 41 окремій механізованій бригаді і продовжує її нині.

Найкращою подякою за порятунок наших Героїв-Захисників “Фокс” вважає одну невигадану історію: “ми із побратимами рятували бійця із дуже важким пораненням ноги. Пам’ятаю, що цей чоловік тоді ще увесь час питав нас – де його зброя? Так от, він видужав і зараз служить у нашому підрозділі водієм! Він відразу упізнав мене, решту хлопців та дівчат і дякував нам від щирого серця. І зрозумівши ціну людського життя, він сам долучився до нашої гуманної та благородної справи!”

Окремо сильні, разом непереможні!

#16_армійський_корпус #16armycorps #41Бригада #війна_не_закінчиться_без_тебе

Ліси Харківщини. Сирий світанок. Бліндаж за кілька кілометрів від росіян.

В об’єктиві — екіпаж гармати FH-70. Артилеристи 26 окремої артилерійської бригади переводять подих між пострілами — після гуркоту гармат, безперервної напруги, болю й страху.

Вони виснажені війною більше, ніж хтось у тилу може уявити. Та продовжують тримати стрій.

Для байдужих фронт — це лише постріли й сухі новини. Для них — нове життя.

Інші цінності. Інша родина. Інший характер.

Окремо сильні, разом непереможні!

#16_армійський_корпус #16armycorps #26Бригада #артилерія
#Харківський_напрямок