🍬3. Знайти швидкий дизайнерський дофамін.
Цю штуку мені колись допоміг сформулювати Стас Говорухін на менторській сесії.

Якщо у вас у роботі великі обʼємні проєкти, які довго тягнуться, а результа не можна "пощупати" — дуже раджу шукати маленькі задачі, де можна швидко побачити кінцевий продукт. В роботі чи поза нею — не важливо.

Це може бути швидка ітерація якоїсь задачі з беклогу, яка там вже давно висить, або ж якийсь маленький personal project. Футболка для команди з приколом чи зі своїм власним принтом. Нова обкладинка для фейсбуку чи лінкедіну, яку треба було змінити ще рік тому. Або листівка на день народження друга — але така, що б вам самим було весело її робити.

Будь-що, що не вимагає більше кількох годин, але дає готовий результат вже одразу.
Мозок отримує сигнал "я щось зробив — і ось воно є, крутяк”. Таке відчуття завершеності дає надалі трохи енергії і мотивації.
Мені дуже подобається так “їхати” вперед на дофаміні від маленьких або цікавих для мене задач. Так вистачає сил як на рутину та нудні технічні/системні таски, так і на придумування чогось класного. Така от стратегія.

І останнє на сьогодні:
4. Не Відкладати Портфоліо На Потім.

Майже чотири роки я працювала в Проджі в шаленому темпі — і на запаковку проєктів у портфоліо ніколи не було часу. Через це іноді відчувала себе ніби не справжньою дизайнеркою: роботи робила багато, а показати — нема чого, zero.

Тільки після звільнення у самовільний саббатікал я знайшла час і сили на портфоліо. Витратила місяць-півтора — кожен кейс зайняв майже стільки ж, скільки й сам дизайн кожного проєкту. Збирала один, публікувала — і на хвилі задоволення фігачила наступний. До сих пір собі за це вдячна, бо це класна інвестиція в себе.

Зараз я послуговуюсь правилом: робити кейс одразу, як тільки проєкт на фінальній стадії. Он кейс календаря ПЖ опублікувала день у день з релізом.

А якщо немає сил на повноцінний кейс — зробіть неідеальну горталку в інсту. Скріни з Фігми, мокапи, бекстейдж фотки. Це теж рахується і дає сили рухатись далі (і трошки тішить дизайнерське его, що вже приховувати).

Горіть і не вигорайте. Добраніч 🌚

Загалом крафтові проєкти — це new luxury.
Особливо в цю епоху активного бусту ШІ генерації зображень і відео.

Часто бізнесу не дуже вигідно робити проєкти руками і справжніми матеріалами, бо:
- це доволі дорого;
- затратно по часу;
- не завжди дає передбачуваний результат;
- вимагає більше підготовки, кількох ітерацій та попередніх тестів.

Класний приклад — остання анімація логотипу від Apple TV. Здавалось, це можна було б на ізі заанімувати в якомусь 3D редакторі, але тільки Apple чи подібного штибу компанія могла вкласти гроші в дуже зморочену студійну зйомку зі складним світлом, механікою руху та frame by frame олдскульною анімацією.

Якби я не бачила залаштунків зйомки, я б ніколи не подумала, що це зроблено руками.
Але який же кайф усвідомлювати весь процес, що за цим стоїть.

То ж для мене крафтові проєкти — саме про процес.
Він настільки ж цінний, як і сам результат. Хоч замовник може і не завжди так думати :)