і так як моя мета показати вам експресивні опції графічного, і не тільки дизайну, а тут же без фантазії і свободи думки нікуди,


пропоную вам сьогодні уважно дивитися по сторонах, стінам, тіням, і знайти обличчя в дивних нетипових формах

(так я знаю, що є така хвороба)

нам для справи


щоб що?
➕побачити, світ цікавий
➕знайти мі-мі речі у вашому середовищі
➕натренувати свою уважність
➕дизайнерам (особливо), бо куди нам без цього

P.S.
це може бути все що завгодно, нитка на шкарпетці колеги, тріщинка у формі посмішки на сирі вашої канапки

кидайте свої знахідки в коментарях👇

йухуу, нарешті п'ятниця
і насичений робочий тиждень позаду
🕺
_____
запрошую вас руйнувати стереотип про «Без чобіт швець, без штанів кравець», та робіть вже той дизайн для себе. Cтаньте дослідниками, стилізуйте своє життя
______

😯якось (в мене все починається з якось) побачила лекцію Дениса Чернявського про український дизайн, і чи є там місце шароварщині, але мова не про це, там була фрагменти архітектурних форм, орнаментів в «традиційному стилі».

Вони настільки були цікавими і лаконічними, і саме питання в лекції змусило задуматися: чому ми з легкістю носимо, наприклад, британський прапор як принт на своєму повсякденному одязі, а не носимо власні візуальні символи.

і я пішла шукати образи в архіви. Художник Микола Самокіш, їздив країною і робив замальовки різних орнаментів, зібрав збірку (від розпису вікон хати, закінчуючи елементами одягу), я обрала характер фрагменту зі Слобожанських земель і допрацювала його (ні, це не плагіат, і не копіювання чужого здобутку)