Коли мене запросили вести цей канал від імені самозванця, я так рвучко кинулася в роботу, що в перший же день пройшла тест на самозванця, прочитала дослідження і купила книгу «Синдром самозванця». Ну щоб не підвести і відповідати за самозванський базар. Класична я — викластися на 150%, щоб тільки результат дотягнув до того, що можна назвати пристойним. 

Зараз на 170ій сторінці. Капець, я не дотягую

Попри власну непорушно самозванську думку про себе, пішла заручитися ще й думкою професійного сертифікованого тесту на самозванство — Clance Impostor Phenomenon Scale або CIPS (СІПС, якось вже й не так лячно звучить).

Є така американська пані Пауліна Роуз Кланс, співавторка терміну та концепції «синдром самозванця», разом із колегою вона розробила діагностичну шкалу (CIPS) для виявлення людей, які не здатні інтерналізувати власні успіхи.  
 
Як все було? Коли Пауліна викладала у гуманітарному коледжі до неї на консультації приходили успішні студенти, які висловлювали незвичні побоювання про те, що їх … викриють. У них були відмінні оцінки та чудові рекомендації, однак вони буквально зізнавалися в тому, що відчувають себе самозванцями «поруч із усіма насправді розумними людьми». Обговорюючи цих студентів, Пауліна з доктором Сюзанною Аймс придумали термін «феномен самозванця» та написали статтю про цю концепцію.

👉Ось тест в оригіналі, всього 20 питань, але тут немає зручного підрахунку результату, тому поведу вас туди де можна пройти тест на самозванця в українському перекладі і одразу отримати результат.

Занадто сильно не обнадіюйтеся, вам не скажуть що робити з цією всією радістю. Результат тут лише зорієнтує в градусі самозванства і визначить вашу координату на вилці між «не все так погано» до «ну ви і самозванець!». Але я отримала багато користі лише від самого процесу проходження тесту: навіть коли читаєш питання відбувається якийсь видих радості від усвідомлення, що це не лише у мене так все працює, а хтось ще теж має такі дивні патерни поведінки і сприйняття себе.

Окремо прошу тих, хто набрав від 0 до 30 балів, відмітитися в чаті — хочу побачити цих сонечок впевненості в собі особисто. Ми вам щиро поплексаємо і розпитаємо як вам це вдається)

щойно презентувала плід своїх страждань на презентації клієнту. як ви взагалі витримуєте оцю тишу в очікуванні фідбеку?

вам теж не ок, коли все ок?

та що я знаю. мені ще рано. ще треба вчитися
та кому це треба. кому це сподобається
от зараз точно не вдастся і всі побачать, що я невдаха

такс, ну що розім’ялися, потягнулися, повправлялися в самоїдстві, а тепер все ж пішли снідати реальну їжу

Сьогодні СЕО похвалив мене за важливий текст, який розіслали на всю команду, 300 колег. Я зависла над клавіатурою, повідомлення з компліментами вже прочитане, секунди перетворюються на хвилини, а я все ще не знаю що відповісти. Приємно, але якось занадто. Занадто приємно — це погано, дурний знак. Так не мало бути. Трясця, треба було написати якось скромніше, добре, але більш непримітно. А тепер я за крок до викриття. А що як комусь прийде в голову прогнати текст через ZeroGPT? Ну тобто як. Я нічого не крала. Просто вони там всі під враженням, а я ж текст написала з чатом. Не чатом, а з чатом, але все ж. Не сама ж. Ну забріфувала, згодувала йому наш корпоративний TOV, ну відсіяла там відвертий прохідняк, добріфувала нашим контекстом, цінностями. Один стилістичний прийом від чату, другий мій. Переписала подачу, трохи підтончила, підстругала. 
Але ж не сама! Ну посиділа подумала, поварилася в тому. Нічого такого прям не зробила. А вони там всі впісюються як круто, пишуть дифірамби, а я що — сиджу думаю чи зізнаватися чи мовчати. Це вже брехня чи наша нова реальність? Промовчу, а то совість з'їсть вночі